Сайт «Суспільне мовлення» публікує серію інтерв’ю з кандидатами в члени Наглядової ради майбутнього Суспільного мовника. Кандидати розповідають про своє бачення  становлення Суспільного в Україні, свої плани і першочергові дії в складі контролюючого органу НСТУ у разі їхнього обрання. На сайті вже оприлюднені інтерв’ю з Вадимом Міським та Йосипом Зісельсом від сфери «Захист інтересів дітей та молоді», Вірою Андріюк від сфери «Освіта», Тетяною Лебедєвою та Русланом Кухарчуком від сфери «Журналістика», Максимом Васіним та Любов’ю Найдьоновою від сфери «Наука», Едуардом Странадко від «Творчої» сфери та Іллею Шевляком від сфери «Фізичне виховання та спорт», Маріанною Присяжнюк від сфери «Місцеве самоврядування».

Володимир Гончаренко був висунутий Всеукраїнською громадською організацією  «Українське товариство глухих» у кандидати в члени Наглядової ради НСТУ у сфері «Захист прав осіб з особливими потребами». Крім нього у цій сфері балотується ще 11 кандидатів. 

– Яким, на вашу думку, має бути Суспільне мовлення?

– Суспільне мовлення в Україні не повинне стати домінантом по відношенню до всіх існуючих джерел інформаційного простору. Бажано все-таки б зрозуміти і вибудувати порядок і порядність інформаційного простору.

В яких співвідношеннях і своїх частках повинні розвиватись, формуватись, взаємодоповнювати чи альтернативно дискутувати потоки інформації? Визначати в цьому конкурентоздатних, мабуть, не правильно, адже зрозуміло, що пріоритетною повинна бути в першу чергу державна інформаційна політика, яка повинна з суспільним мовленням відповідати  конституційному праву свободи думки і слова та вільного вираження своїх поглядів і переконань, в тому числі і в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності і громадського порядку.

Враховуючи такі конституційні вимоги, акцент уваги повинен бути сконцентрований в бік комерційного медіапростору, де мають місце порушення цих вимог.

Одним з головних питань було, є і залишиться те, що дає поняття «гроші», адже «грає та музика і той музикант, яких замовили». Зрозуміло,  що державний медіапростір повинен повно забезпечуватись бюджетним фінансуванням. А чи вирішене питання про джерела фінансування суспільного мовлення? Питання: «Звідки гроші?» - «такий і музикант», а врешті «така й музика».

– Якою має бути структура НСТУ? Яка ваша думка щодо дискусії навколо законопроекту про суспільне мовлення? Як відомо, частина депутатів та медіа діячів вважають, що Суспільне мовлення та ОДТРК мають існувати окремо. За задумом, ОДТРК мають стати каналами громад.

– Дискусії навколо законопроекту про суспільне мовлення мають місце з різних причин і будуть мати продовження та поширення до того часу, поки не буде чітко розподілено функціональну спрямованість і підпорядкованість усіх медіаресурсів у залежності від їхнього власника.

Основний контент інформації в державі повинен залишатися в державних структурах і її ЗМІ. Це стосується і друкованих, і візуальних, і радіомовних ЗМІ.

Суспільне мовлення повинно органічно поєднувати державну інформаційну політику з роботою громадських формувань (більше 240 політичних партій, більше 13 тисяч громадських організацій на території 25 регіонів, в яких і анексований Крим, і території Донецької та Луганської областей, де мешкають більше 130 національностей і народностей, без урахування національних меншин).

Не думаю, що ОДТРК повинні реформуватись в канали громад. Більш доречно, щоб суспільне мовлення органічно об’єднало медіапростір з роботою державних телерадіокомпаній. Як, в якому порядку, в яких співвідношеннях та в якому контенті – це робочі питання.

– Чи має на Суспільному мовнику бути реклама? Як має фінансуватись НСТУ?

– Ідеальний формат полягає в тому, щоб суспільний мовник був незалежним від суспільного гаманця. Тільки в такому рішенні шлях від мети до реальності не буде зіпсований грошима. І якщо це не рішення і суспільний мовник повинен заробляти на себе, тут повинні бути чітко визначені обмеження, пріоритети і прозора бухгалтерія.

– Як ви збираєтесь представляти свою сферу у Наглядовій раді?

– На жаль, в Україні немає повної інформації про кількість нечуючих громадян, так як це є в інших державах (в Македонії – 6 тисяч, у Фінляндії – 8 тисяч, у Великобританії – 70 тисяч, у Білорусії – 67 тисяч). За інформацією першого заступника голови Центрального правління Українського товариства глухих в Україні з вадами слуху близько 100 тисяч, у Києві – 6 тисяч.

У світі визнано: нечуючі громади мають визначення як лінгвістичні меншини. Тож, лінгвістична меншина України становить біля 100 тисяч. Це, якби такі міста, як Кам’янець-Подільський, чи Павлоград, чи Ужгород, в яких би панувала повна тиша.

Наша українська лінгвістична меншина має свою узаконену жестову мову.

Хто володіє світом? Відповідь зрозуміла. Для нечуючої людини світ інформації обмежений. Реалії сьогодення: друковані ЗМІ – не по кишені, тим більше для нечуючих людей, новий політичний, економічний, юридичний, банківський сленг потребує роз’яснень і тлумачення, радіомовні ЗМІ ми  не чуємо, мас-медійні програми без титрів та перекладу на жестову мову – просто візуальні картинки.

Що є на сьогодні: в 21 області, в основному в ОДТРК, 15-20 хвилинні регіональні інформаційні випуски новин та іноді ще і в незручний час (о 12:50 чи о 15:00) з перекладом на жестову мову спеціалістами – перекладачами, які підготовлені та атестовані Українським товариством глухих.

Окрім цього, в Києві є шість програм  різних ТРК, по дві в Житомирі і Харкові.

З цього приводу виникає багато різних питань. Як жити тим нечуючим громадянам України, які мешкають в Одеській, Рівненській, Івано-Франківській областях, де взагалі не існує телеконтенту для глухих. У багатьох випадках з тих програм, які забезпечені жестовим перекладом від нечуючих є дорікання: якість зображення, розміри, форма накладених зображень, вибір, компетенція перекладача жестової мови та ін.

Детальні завдання по представництву в Наглядовій раді сформовані у моїй програмі і Українське товариство глухих покладає значні надії на результативність такої співпраці з НСТУ.

– Які першочергові завдання ви ставитимете перед НСТУ як представник своєї сфери?

– Пріоритетними завданнями представника Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Українське товариство глухих» у цьому періоді є:розширення телекомунікаційних можливостей для того, аби громадяни з вадами слуху і мови могли сприймати інформацію, збільшення такого контенту; надання допомоги у встановленні права на більш широкий доступ до інформації з залученням існуючих та нових телемедіатехнологій; підтримка відкритого інклюзивного підходу до роботи засобів телемедіапростору, який би висвітлював тему прав та свобод людини, різноманітність і плюралізм медіа.

– Які проблеми з її висвітленням є на комерційних каналах?

– Перші спроби є і в співпраці з комерційними телеканалами, наприклад, «ІРТ-Полтава», «Вік» (приватна телекомпанія м. Бердичів), 7 канал (м. Харків). Але це і весь контент, але ж він є. Значить є і приклад, і має бути продовження. У народі кажуть: «Краще один раз побачити, ніж сім разів почути».

– Як ви оцінюєте сьогоднішній стан НТКУ? Що думаєте про контент? Які програми ви б хотіли бачити на Суспільному? Яким чином НСТУ може об’єднати країну?

Вкрай необхідна суспільству і державі, кожному громадянину інформація, в яку хотілося б вірити без перестороги, яка б дійсно давала тлумачення державним позиціям, давала пояснення та поєднувала дії з суспільною думкою, суспільним життям політичних партій, громадських об’єднань та представників національних меншин. Думаю, що в цьому напрямку потрібно і створювати контент, який би поєднав громадянське суспільство і з владою, і з медіа, а поки що кожен залишається в своєму контенті. Так далі не може бути. НСТУ повинно об’єднати, думаю, що в цьому сенс.

– Як убезпечити членів Наглядової ради від впливу політичних сил?

– А якщо самі члени Наглядової ради є членами політичних партій? Чи можна убезпечити себе від себе? Питання питань. Як варіант, члени Наглядової ради повинні бути незаангажовані політичними справами або позапартійні (так як і я орієнтую себе в цих питаннях) з тим, щоб не було від кого захищатись або піддаватись під чиїсь впливи.

– Деякі експерти вважають, що членами Наглядової ради мають бути лише люди, які мають безпосередній стосунок до НСТУ: медійники та юристи. Чи погоджуєтесь ви з такою думкою?

– Враховуючи те, що Наглядова рада цілеспрямовано повинна сприяти Суспільному мовленню, то в її складі можуть бути такі люди, які досконало знають і мають значний практичний досвід роботи в одній із сфер суспільного життя, які необхідні для формування Суспільного мовлення.

– Чи мають отримувати члени Наглядової ради гроші?

– Безумовно. Якщо в роботі члени Наглядової ради будуть успішно допомагати втілювати вкрай необхідні питання і вони значимо будуть оцінені громадою, то за такий виконаний обсяг роботи член Наглядової ради може отримувати фінансову винагороду від тієї громади, яка його рекомендувала.