«Де, сучі діти, ваші рейтинги?»

«Де, сучі діти, ваші рейтинги?»

10:31,
16 Вересня 2021
7738

«Де, сучі діти, ваші рейтинги?»

10:31,
16 Вересня 2021
7738
«Де, сучі діти, ваші рейтинги?»
«Де, сучі діти, ваші рейтинги?»
За перегонами ми забули про головну мету, якою зранку до вечора мали би бути наповнені наші мізки: про які цінності, проблеми, конфлікти, перемоги, поразки ми маємо розповісти саме сьогодні?

…Це було страшенно образливо, тим більше, що виглядало дуже схоже на правду. Авторитетний, відомий в країні блогер Сергій Іванов із притаманною йому безжальною дотепністю розповідав з екрану, які нездари це Суспільне, бо отримують ярд на рік наших кревних гривень, а за це видають продукту на 2% — не рейтингу, а частки! Якби я не знав Сергія Володимировича особисто й не пам’ятав про його прокурорсько-слідче минуле, я би, можливо, не так засмутився. Але — дідько! — людина, яка мала би вміти працювати з фактажем, на хвилиночку забула, що: 

1) мільярд — це вперше за всю історію НСТУ; 

2) мільярд — це не на один канал, який хтось за звичкою досі називає УТ-1, хтось «UA: Першим», а хтось, забігаючи наперед, «Першим суспільним», це на півсотні телевізійних каналів і радіостанцій по всій Україні, сім тільки в Києві й по два в областях; 

3) ну й нарешті: 2% це багато чи мало?

Мало. МАЛО! Я би теж волів більше, надто якщо в сферичному вакуумі. Вважається поганим тоном жалітися на реалії вітчизняного телевізійного ринку, далекого від бізнес-конкуренції, який за визначенням не здатен прогодувати стільки жирних мовників за рахунок рекламних надходжень або абонентської плати. Мовляв, це аргументація за принципом «сам дурак». Тим не менше, якщо канали «великої шістки» час від часу можуть шиканути ліцензійкою з якимось захмарним бюджетом, навіть у голові не тримаючи, що воно колись окупиться, це створює поле змагання не для бідних.

Чотири роки й три місяці тому команда Зураба Аласанії виграла конкурс на право керувати Національною суспільною телерадіокомпанією України під прозорим гаслом: рейтинг — ніщо, довіра — все. Йшлося тоді про позбавлення державних каналів у центрі та областях репутації паркетного, двірського телебачення, ну й радіо так само. А також про ліквідацію шахрайських схем, коли «ліва» компанія-паразит викупає в державного мовника ефірний час за символічну ціну, далі торгує ресурсом, як заманеться, а нелегальний прибуток ділить із вузьким колом розпорядників. А також про вичищення цілого легіону нероб, які десятиліттями утримувалися на символічній платні, приходили на роботу о 10-й, ішли з роботи о 17-й, а в проміжку пили чай. А також про зняття з ефіру аматорських опусів, які автори, що вважають себе патріотами, а насправді просто провінційні нарциси, видавали за улюблену народом духовну поживу. А також…

Насправді керівництво компанії, яке нібито отримало благословіння на всю цю асенізацію, невдовзі з’ясувало, що судитимуть його за двома критеріями: забезпечення того ж-таки паркету, тільки «правильного» паркету (асфальту, бруківки тощо) й… рейтинг! Божечки, хто б міг подумати? Відтак основні претензії до Суспільного взагалі й до «UA:Першого» зокрема з боку окремих членів наглядової ради, профільного парламентського комітету, народних депутатів у цілому, членів уряду, Адміністрації та згодом Офісу, експертів, блогерів, лідерів громадської думки зводилися до того, чим нас у концентрованому вигляді розважив екс-прокурор на початку цього тексту: «де, сучі діти, ваші рейтинги?»

Як наслідок цієї турботи з боку формальних і неформальних керівних органів, на тлі постійного недофінансування в моїй рідній (а як іще за стільки років до неї ставитися?) команді вже виробилася колективна травма. Суджу по собі: ми перетворюємося на реінкарнацію недоброї пам’яті червоних директорів радянського зразка, жерців «плану за будь-яку ціну». Мимоволі, через тиск обставин, секторальної громадської думки та конкретних інституцій ми встали на рейки комерційного телебачення, не будучи ним і не маючи жодного з його ані завдань, ані ресурсів. Ми ризикуємо приймати рішення щодо виробництва, закупки та показу контенту, виходячи зі свіжого рапорту Nielsen, а не наших власних пріоритетів. Ми спершу розраховуємо, яку цифру візьме слот, а потім досліджуємо, чи не суперечить це нашим цінностям (виглядає карикатурно, тим часом це робиться саме так і в такому порядку, буквально, щодня). Ми намагаємося рухатися в логіці наших нібито конкурентів, забувши, що не вони є нашими конкурентами, точніше, не в цьому й не так. Наші конкуренти в широкому сенсі – будь-хто або будь-що, хто/що впливає на смаки й погляди українців. Наше завдання — транслювати сенси, а не вигравати вечір. Цифра (рейтинґ, частка) не є інтегральним показником успіху на всіх перерахованих вище напрямах. Вона фактично не є вичерпним показником на жодному з них.

Удар під дих: а навіщо взагалі щось продукувати й транслювати, витрачати час, енергію, нерви, гроші, ресурс, якщо це подивиться десять людей? Дуже правильне, коректне запитання. Навіщо гріти повітря? В кожній окремій ситуації воно цілком справедливе. В стратегічному вимірі немає нічого шкідливішого. 

Головне — пам’ятати: цифра реактивна, а не проактивна. Тут питання фахового кредо. Сучасні маркетологи передусім виходять з аксіоми, що попит диктує пропозицію, й головне завдання компанії, яка хоче щось продати, — задовольнити цей попит (в ідеалі створити його, але то в ідеалі). Цьому суперечить твердження двох людей, які вплинули на історію людства сильніше, ніж усі маркетологи разом узяті. 

Перший — немодний нині Карл Маркс (перепрошую, якщо зачепив чиїсь почуття). Він пише чорним по білому: «Виробництво первинне, споживання вторинне».

Другий — Стів Джобс. В нього, щоправда, не вдалося знайти відповідної цитати, проте його практика свідчить про той самий підхід. Можна було покращувати донесхочу існуючі кнопкові телефони, а можна — запропонувати смартфон, на який на той момент не було й не могло бути жодного попиту, бо ніхто зі споживачів ще не знав, що він має на нього попит. 

Ми займаємося не дискретним виробництвом (як будь-яка студія: виробив — прокатав — повернув гроші). Ми продукуємо безперервний процес, який є сенс оцінювати на довгій дистанції. Контрольні точки цього процесу теоретично можуть вимірюватися кількісно. А можуть і ні. Керуватися в оперативній діяльності переважно поточною цифрою переглядів — свого роду професійний кретинізм (© Карл Маркс).

Ще й ще раз: якщо програму подивилася недостатня кількість споживачів, це не є кінцевою ознакою того, що програма а) низької якості (оскільки єдиним критерієм якості, виходить, є лише одномоментний успіх) і б) непотрібна в ефірі. Неможливо скласти надійне судження, програма провалилася (і чи, власне, провалилася) через те, що вона нецікава, або що вона стояла не на своєму місці, або що її потенційний споживач узагалі не чекав зустрічі з нею тут і тепер.

У продюсера, який має у розпорядженні як власний канал, так і додаткові засоби розповсюдження контенту (звісно, передусім цифра, але також і live-події, крос-платформи тощо), завжди зберігається можливість як мінімум подвоїти кількість переглядів: ну хоча би… поставивши в ефір повтор. Загалом ніхто не обмежував законодавчим шляхом кількість повторних показів. У Парижі є місцевий канал, який ефірить за принципом loop із невеликою ротацією всередині блоків, і це не Euronews! Він видає суто паризькі сюжети — новини, репортажі, замальовки, інтерв’ю. Крок — не година, а чомусь дві, але деякі сюжети крутяться цілий день. Це не приклад для наслідування формату, це всього лише аргумент на користь того, що той самий продукт може з’являтися необмежену кількість разів, і це можна представляти як фішку каналу. Принаймні в програмуванні варто не забувати про таку опцію.

Що ж робити в такому разі? Ігнорувати рейтинг? У жодному разі. Рейтинг – чудовий інструмент на довгій дистанції. Якби не він, ми би не дізналися, що аудиторія Суспільного постарішала на трироки :( Але вогонь має горіти. Має горіти вогнище. Має горіти ліхтар у провулку незалежно від того, 10 чи 15 людей на годину проходить під ним. Має горіти маяк. Згадалося:

«— Говорить А-853. Будь ласка, поверніть на 15 градусів на південь, щоби запобігти зіткненню, ви рухаєтеся прямо на нас, відстань — 25 миль.

— Радимо вам змінити курс на 15 градусів на північ, щоб уникнути зіткнення.

— Відповідь негативна. Повторюю, змініть ВАШ курс на 15 градусів на південь, щоб уникнути зіткнення.

— Говорить капітан судна ВМФ США. Вимагаю змінити курс.

— Ми не вважаємо вашу вимогу ані адекватною, ані можливою, капітане.

— Це авіаносець «Лінкольн», другий за величиною військовий корабель Атлантичного флоту США. Нас супроводжують три крейсери, три ескадрених міноносця і численні кораблі підтримки. Я вимагаю, щоб ви змінили свій курс на 15 градусів на північ, інакше ми будемо змушені вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки нашого корабля.

— Це Хуан Мануель Салас Алькантара, нас тут двоє, з нами наша вечеря, дві пляшки вина, а ще собака й канарка, але зараз вони сплять. Ми не маємо намір нікуди звертати, враховуючи, що це маяк А-853 проливу Фіністерра, й ми не маємо гадки, яке місце він посідає серед іспанських маяків. Ви можете вжити будь-яких заходів, але якщо ви не зміните курс, ви неминуче розіб’єтеся об скалу.

— Прийнято. Дякую». 

(Апокриф)

Я свято вірю: навіть якщо в радіусі 25 миль немає жодного авіаносця, ліхтар має горіти. 

Просто змагатися з цифрами «великої шістки» означає змагатися з матеріальними ресурсами панів Коломойського, Пінчука, Ахметова, Фірташа та інших. Звідси два висновки: 

  1. Вогонь має горíти (незалежно від того, скільки людей біля нього гріються в кожен окремо взятий момент);

  2. Має горіти вогóнь (а не імітація вогнища на полотні тата Карло).

Нагадую й наполягаю: цифра реактивна, а ми маємо бути проактивні.

Моя мрія — ввімкнене постійно Суспільне в більшості домівок 17 годин на добу, з перервою на сон — як мінімум, «Перший», «Культура», «UA: Крим»... Як тло, як рухомі шпалери. Щось невіддільне від щоденного устрою життя. Щось, до чого ми звертаємося, коли хочеться обговорити нагальну проблему, шокуючу новину, дізнатися щось апріорі суспільно значуще й першочергове або просто гарантовано на 100% якісне та актуальне. Це означає авторитет, це означає найвищу довіру. Не факт, що це наразі досяжно, але це орієнтир.

Мені здається… ні, я переконаний, що за перегонами ми забули про головну мету, якою зранку до вечора мали би бути наповнені наші мізки: про які цінності, проблеми, конфлікти, перемоги, поразки ми маємо розповісти саме сьогодні? Що ми вважаємо сьогодні найважливішим, найактуальнішим, найболючішим? Спершу це, потім «як», і вже потім — як воно зайде. А не навпаки.

Ну й, головне, звісно, ефір: дивувати, провокувати, дратувати. Коли треба, заспокоювати. Коли треба, смішити. Тупо пояснювати, немов дітям. Весь час щось пропонувати. Наполягати. Проактивно, а не реактивно. 

Ми вже один раз чесно й відверто відмовилися від орієнтування на рейтинги. Потім нас довго збивали з пантелику. Збили. Пропоную повернутися собі наше гасло. Але це анітрохи не означає, що ми приречені жити без рейтингів. Просто треба пропонувати. Пропозиція первинна. Абраме, купи квиток!

Фото: Владислав Содель, фейсбук Юрія Макарова

Коли «Детектор медіа» тільки розпочинав роботу, найпопулярніші українські медіа ще дослухалися до темників. Але завдяки спільній боротьбі журналістів та суспільства це змінилося. Найпоказовіше: Україна пройшла шлях від державного телебачення до Суспільного.

Тепер наша команда прагне розширювати аудиторію та впливовість Суспільного мовлення заради ідей та ідеалів, які воно продовжує ілюструвати.

Запрошуємо приєднатися до нас у цьому завданні, ставши частиною Спільноти «Детектора медіа».
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
Запоріжжя
09:56 / 07.02.2022
Люди, які більшу частину свого життя харчувались "мівіною" (чи будь - яким "джанк фудом") дуже довго звикають, якщо взагалі звикають до здорового харчування. Під наведеною аналогією слід розуміти наше телебачення: якщо ти усе життя дивився зливні бачки, на кшталт: інтер, ґ+ґ, ictv (з його смакуванням жорстокості), то прісне "Суспільне" тобі точно не сподобається. Принаймні для мене це ледь не єдиний канал, який я можу толерувати. Особливо опісля різноманітних шкандалів навколо президентських "Ради" та "Дому".
Пан Касік
15:38 / 24.11.2021
Джіз... Скільки інтелектуалів спалахнуло і понакидувало сюди своєї реактивної продукції. Деякі відмітились по декілька разів — як то кажуть: "Не якістю так кількістю". Пан Маніяк діло каже, суспільне телебачення має генерити якісний продукт і має бути маяком для спільноти. Підіймати планку, потроху, але підіймати, якщо ми хочемо виїхати з хутору обивательщини звичайної та вписатись в світовий контекст і культуру. Не можна сказати "зроби культурну цукерку", але не дати на це фінансування.
Майклу
11:03 / 22.09.2021
Шановний, Ви точно не дивились грантову дитячу програму Суспільного "Додолики" авторства славнозвісної Феленюк Катерини! Подивитесь-заплачете. Діти вже плачуть і стали боятись темряви і повірили в Бабая.
Яна
00:25 / 21.09.2021
Никаких рейтингов и не будет, потому что, несмотря на робкие призывы заинтересованных людей смотреть Суспильне, никто его смотреть не будет. Потому что его продукт - ужасен и безвкусен. И в мире капитализма, где аудиторию нужно завоевать, паралельно победив конкурентов, этот продукт никто не купит. Второй момент - продукт не улучшится никогда, потому что нет ничего более развратного грантовых и государственных контор. Когда человек, независимо от качества своей работы, получает в конце месяца гонорар, и за плохую работу его не увольняют (а увольняют, к слову, в этих конторах тех, кто не нравится начальнице по причине нежелания лизать ей зад) - это развращает. Это путь в никуда. Третье - меня бесит что у меня как у налогоплательщика, нет возможности влиять на уплату налогов на всю эту богадельню воров.
Майкл
12:23 / 20.09.2021
департаменти ростуть, як гриби - це "успіх"? контенту пристойного для дітей і юнацтва мало, пристойних проєктів теж. аутсорс - це добре, але взяти і вихолостити регіони - це злочин. залишити мінімум власного продукту в регіонах на ТБ, знищити радіо повністю, бо залишилося 2 відрізки по 50 хв. на радіо - це ніщо, і скоро їх нікому буде робити. і це в країні, де йде війна! діджитал платформа - не показник, оті кепшини в фейсбуці - це смішно. де аналітика? де повноцінне впливове ТБ?
ЯНЕ
19:28 / 18.09.2021
Чувак не позорится. Чувак за 40 000 свято следует ещё одному лозунгу Аласании:презумпция оптимизма. Вот только идиоты постоянно улыбаются при любой погоде.
nn
18:18 / 17.09.2021
Эстет Макаров, кстати, его нудоты на ТВ - это не очень тоже эфир. Рассказы его про смыслы.. Эстету хорошо башляют, говорят, тысяч 40. Поэтому он и не такое расскажет.
полный аллес
17:16 / 17.09.2021
Если утонченный эстет и государственный муж Макаров вопреки здравой логике показательно закрывает глаза на полный провал реформы УТ-1 и выступает в защиту бардака, творческой неспособности нынешнего менеджмента и разбазаривания государственных средств в особо крупных размерах, то какой из него глава комитета по присвоению государственной премии им. Т. Г. Шевченко?
nn
16:16 / 17.09.2021
Отойдите уже от корыта, столько, сколько воровало СМ с 2014-го, а не с 2017-го, как пишет Макаров, не воровали все вместе бывшие директора даже. Распил бюджета и ноль результата. И постоянное вранье. И Макарову пора на пенсию, он же тоже бывший совок, а не только бывшие работники ОДТРК.
Сіряку
15:46 / 17.09.2021
"Один фільм покажуть на декількох каналах суспільного". І не лише один раз. Вони крутять потім по колу по декілька разів ці програми,вироблені на аутсорсі. Певно,аби глядачі вивчили їх напам'ять. Бо показувати реально нічого.
брати Перлинчикові
15:38 / 17.09.2021
Пробачте, але статтю можна розібрати на меми. "Ми продукуємо безперервний процес". Що на це можна сказати - если у тебя есть фонтан, заткни его;дай отдохнуть и фонтану.
цифра реактивна
15:03 / 17.09.2021
Пане Макаров . Не вийде у Вас нічого.! Ви забули про ще одне гасло Суспільного :ЦІННОСТІ ВАЖЛИВІШІ , НІЖ ФАХ.Спеціально виділяю великими буквами . Колись це і багато інших і не менш цікавих гасел Аласанія розвісив по всьому АСК на кшталт гасел не забутого вами Карла Маркса в совку , тобто в СРСР.Ще раз нагадаю -ЦІННОСТІ ВАЖЛИВІШІ , НІЖ ФАХ. Ваш не пінсійного віку і зовсім не фаховий довбодятловий менеджмент чітко цінує гарненькі державні зарплати.
СІРЯК
14:43 / 17.09.2021
ОСЬ І СЬОГОДНІ ,В КОТРЕ, DETEKTOR ПИШЕ :ФІЛІЇ СУСПІЛЬНОГО ПОКАЖУТЬ... ЩОЦЕ ОЗНАЧАЄ? А ТЕ І ОЗНАЧАЄ , ЩО ОДИН ФІЛЬМ ПОКАЖУТЬ НА ДЕКІЛЬКОХ КАНАЛАХ СУСПІЛЬНОГО . ПРИЧОМУ , МОЖЕ І ОДНОЧАСНО.А ПОТІМ З'ЯВЛЯЄТЬСЯ МОЖЛИВІСТЬ ЗВІТУВАТИ , ЩО КОЖЕН КАНАЛ ЗРОБИВ СВОЄ. І ПІД ЦЕ НА КОЖНОМУ КАНАЛІ СПИСАТИ ГРУБІ ГРОШІ НА НАЧЕБТО ВИРОБНИЦТВО.
Мрійнику Макарову
10:24 / 17.09.2021
"Моя мрія — ввімкнене постійно Суспільне в більшості домівок 17 годин на добу"... Ех, не здійсниться Ваша мрія, пане Макаров. Не дивитимуться суспільне 17 годин на добу. І навіть 17 хвилин...Не вдалася реформа суспільного. Поступіться разом з нинішніми горе-реформаторами місцями для більш ефективного менеджменту, не тримайтесь за теплі місця і величезні гроші. Бо історія розставить всі крапки над "і".
Глядач
02:13 / 17.09.2021
Реформа від недолегіонера Аласанії почалася з березня 2014 року. Вже повних 7 років його «команда» з різними фейсами рулить. Пропоную пану Макарову оживити пам'ять. - у 1992 році на базі доморощеного Олівця був створений експериментальний канал УТ-3. Голодні-холодні 90-ті, безгрошів’я, інфляція, борги – та ж матеріально-технічна база, те ж по факту совкове УТ. Але за якихось півроку-рік цей канал став популярним (зауважте, пане Макаров, не 7 років, не «4 роки і три місяці»!!!!) - основний склад тодішнього УТ-3 – молоді люди, які стали відомими ведучими, менеджерами (Бондаренко, Ткаченко, Безулик, Безлюдна та ін.). У вас навіть Микола Вересень не затримався… А ви хіба що славитесь затриманими менеджерами, які брали відкати з «нетоксичних» працівників…. - окрім розважальних передач, орієнтованих на молодіжну аудиторію – Хрестиківка, Віннер, на УТ-3 були інформаційні проекти новин СІТ-3 від TV-Табачук, перший в історії українського ТБ недержавний тижневик «Вікна» з Миколою Канішевським (тоді ще не знали таких слів як аутсорсинг, пітчинг, а вже робили бомбезні штуки, а ви кічитесь якоюсь прохідною передачкою «під дату» з астрономічним бюджетом) Не буду, як Макаров, втомлювати буквами, просто фактаж підтверджує: вже є наочний приклад на Хрещатику, 26 як можна зробити, якщо беруться професіонали! Без фінансування. Без грантів. Без понтів. Конкретні дати. Конкретні люди. Конкретні проекти. А ще, крім УТ-3, треба було наповнювати УТ-1, УТ-2. Я тоді ще підлітком дивився. Це при тому що мав кабельне ТБ – з двома десятками каналів, в т.ч. британське MTV, російське НТВ, і уявіть, мені на той час було цікаво дитись і оте У-ТЕ. З памяті називаю вам передачі і прізвища: - «Вибрики» Кості Грубича- - «Шоу самотнього холостяка» – Богдана Бенюка - «Післямова» Олександра Ткаченка - «Табу» Миколи Вересня - Ток-шоу «Бар Чорний кіт» Кості Гнатенка Раз автор так любить сильні слова, то замість P/S для його команди народна мудрість: «не можеш срати – не мучай ж…пу»
Недорадіостанції
19:46 / 16.09.2021
"Це на півсотні телевізійних каналів і радіостанцій по всій Україні, сім тільки в Києві й по два в областях"...Що? Пане Макаров, Ви дійсно не знаєте структури суспільного? Які радіостанції по всій Україні? Нумо назвіть їх! 2 відрізки по 50 хвилин у будні в радіоефірі філій - це і є "радіостанції"? І на це потрібно повне фінансування? Ви серйозно?!
Рпок
18:57 / 16.09.2021
Если старпом авианосца Оливець, а именно так надо воспринимать Ю. Макарова, разошёлся на подобные философские сентенции, то, похоже, огонёк маяка зрителей по прошествии пяти лет он заметил. Возможно, ему припекло от огня большего-Кабмин, ОП...
dom
15:41 / 16.09.2021
" Ми продукуємо безперервний процес...". ЗУ-ПИ-НІТЬ-СЯ! Навіть срачка колись закінчується. А ви вже наклали купу лайна вище Олівця.
дякую
15:22 / 16.09.2021
А мені дуж-ж-же сподобалось порівняння Суспільного з авіаносцем під керівництвом довбонутого капітана. Зачот! В яблучко!! 100балів!!!
Погляд збоку
15:05 / 16.09.2021
"А також про вичищення цілого легіону нероб, які десятиліттями утримувалися на символічній платні, приходили на роботу о 10-й, ішли з роботи о 17-й, а в проміжку пили чай. А також про зняття з ефіру аматорських опусів, які автори, що вважають себе патріотами, а насправді просто провінційні нарциси, видавали за улюблену народом духовну поживу."...Ну дуже цікаво. А зараз на суспільному у перервах не п'ють чай ( може вже щось міцніше?) і створюють "шедеври"? Пане Юрію, вибачте, але написали Ви нісенітницю. Дивитися на суспільному НІЧОГО і програми на аутсорсі ( ні про що) його не рятують. Мине час і про Вас також напишуть. Ні, зовсім не хвалебні оди, не сподівайтеся на це!
Хома
13:56 / 16.09.2021
І не треба розповідати про багато каналів на Суспільному. То передавачів з різними назвами багато. А гонять всі передавачі одне і теж лайно, зроблене в Олівці. Не вірте? Так поклацайте по каналах.
dodolik
13:48 / 16.09.2021
Когда-то около огонька грелись. "Голубой огонёк" назывался. Души людей всей страны грелись. Улицы вымирали во время его эфира. А сейчас около огонька Суспильного который год хорошо нагревают руки Аласания, Чернотицкий и К.
кацап
13:28 / 16.09.2021
А тим часом суспільний російський телеканал має захмарний рейтинг. В тому числі і в Україні. Ото дурні...! Головне ж: рейтинг — ніщо, довіра — все.
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду