Інтерв’ю опубліковане на сайті телеканалу «UA: Суми».

На Суспільному завершився сезон проєкту журналістських розслідувань «Під прицілом». Він заявив про себе вже з перших серій, котрі наразі зібрали найбільше переглядів серед регіональних розслідувань Суспільного з усієї України.

Як і чому журналісти працюють над розслідуваннями та що вважають добрим результатом своєї роботи? Про це ми поговорили з авторкою та ведучою проєкту  «Під прицілом» Оленою Адаменко.

— Як обирали теми для перших випусків нового сезону?

— Чотири з восьми тем для розслідувань ми подавали ще на пітчинг — творчий конкурс «Створюй із Суспільним», що його мовник проводив наприкінці 2020 року. На жаль, як тоді, так і під час зйомок «Під прицілом», і навіть зараз сумський завод залишається найбільшим боржником із зарплати в Україні. Знайти відповіді на питання, що призвело до цього, хто винен і як реагують правоохоронці на невиплату зарплати людям — це завдання, яке перед нами ставить суспільство. Наскільки ми з ним впорались 一 судити, звичайно, глядачам. Нашою найвищою метою було не тільки зробити об’єктивне розслідування, але й якось змінити ситуацію, зрушити її з мертвої точки. Мушу констатувати, що в цілому цього не сталося. Але деяким нашим героям і джерелам заборгованість таки погасили. І це мізерна, але перемога. Ми продовжуємо відстежувати розвиток подій навколо заводу, намагаємося висвітлювати їх на всіх наших ресурсах, сподіваємося, що закон і справедливість таки переможуть і люди отримають те, що чесно заробили.

— Підозрювали, що випуски про великий сумський завод будуть такими популярними?

— Не вважаю, що 20-30 тисяч переглядів свідчать про популярність, але й не заради популярності ми робимо розслідування. Дуже хочеться, щоб як у прислів’ї «і вода камінь точить», наша робота допомагала змінювати життя на краще. Якось пафосно це звучить. Але ось цього й хочеться.

— Як обираєте теми для розслідувань?

— Зазвичай не ми їх обираємо, а вони нас. Ось ти запланував за графіком, копирсаєшся місяць в реєстрах, робиш роботу, а тут приходять люди і розповідають таке, від чого волосся дибом: студент загинув під час практики, дитині з інвалідністю не видають підгузки — і ти все кидаєш і намагаєшся розібратися, як таке взагалі може відбуватися у 21-му столітті.

— Скільки триває виготовлення однієї серії 一 від розробки ідеї до завершення монтажу?

— Все по-різному, залежить від складності теми і складності зйомок. Першу серію про завод ми знімали і монтували більше трьох місяців. Там було рішення англійського суду, яке треба було розшукати, перекласти, адаптувати його ключові тези для сценарію, плюс ми досліджували історію заводу, вивчали архівні матеріали, працювали в музеї. Плюс 一 купа запитів, роботи з реєстрами, дзвінків для отримання коментарів, у тому числі і в РФ. При цьому у випуск увійшла, мабуть, лише десята частина зібраної інформації.

— Скільки людей працює над кожною серією?

— Зазвичай, це три-чотири людини, не враховуючи тих, хто оцифровував відео, допомагав нам з архівами, музикою, графічним оформленням. 

— Як часто стикаєтесь з хейтом та негативом при підготовці журналістських розслідувань? Якщо таке є, як боретесь зі стресом? 

— Хейтять, звичайно, дуже часто. Одні хочуть заплатити гроші, бо так звикли: платити всім і за все. Другі намагаються провести власне «розслідування» і будують гіпотези на кшталт «я знаю, хто вас замовив». Якщо чесно, не звертати увагу на все це у мене, на відміну від інших членів команди, не завжди виходить. Все ж таки я емоційна людина. Єдиний вихід для мене переключатися —  на зустріч із друзями, подорож, гарну книжку чи фільм. На жаль, часу на це майже немає.

— Фігуранти розслідувань часто питають, чому журналістів зацікавили саме їхні справи? Часто думають, що їх «замовили»?

— Чи часто герої розслідувань таке питають?! Завжди. Всі судять по собі і впевнені, що журналістів хтось замовив. Вони не можуть зрозуміти, що є журналісти, які не просто працюють, а живуть журналістикою 24 на 7.

 — Ваша команда випускає не лише програми-розслідування. Наприклад, проєкти «Еко-люди» та «Глушина на кордоні» для глядача виглядають більш легким. А як для команди?

— Кожен проєкт складний по-своєму. У проєкті «Еко-люди» за три хвилини нам треба було розказати і про людину, і про її еко-проєкт. «Глушина на кордоні» — це історія села, яку розказують його мешканці. Деякі села ми відзнімали за чотири дні, а в деяких провели не один тиждень. І тут свої складнощі: із безлічі фрагментів різних історій різних людей скласти один пазл, цілісну картину.

Сумський проєкт «Під прицілом» став одним із шести, які були відібрані для реалізації на конкурсі «Створюй із Суспільним. Розслідування». «Створюй із Суспільним» — це програма співпраці із Суспільним мовником для продакшенів на умовах аутсорсу, відкритий відбір творчих проєктів для трансляції на регіональних телеканалах  Суспільного. 

Всі серії «Під прицілом» можна переглянути у списку відтворення на ютуб-каналі Суспільне Суми.