Суми: від програми журналістських розслідувань до власної продакшн-студії

Суми: від програми журналістських розслідувань до власної продакшн-студії

11:37,
31 Серпня 2018
4881

Суми: від програми журналістських розслідувань до власної продакшн-студії

11:37,
31 Серпня 2018
4881
Суми: від програми журналістських розслідувань до власної продакшн-студії
Суми: від програми журналістських розслідувань до власної продакшн-студії
Як журналістка-розслідувачка Олена Адаменко після скорочення на регіональному суспільному каналі «UA: Суми» відкрила власний продакшн і готується до співпраці з колишнім роботодавцем

Олена Адаменко чи не єдина, хто раніше в 2015-2017 роках відважувалася займатися журналістськими розслідуваннями на «UA: Суми».

Їй вдалося досягти визнання на всеукраїнських журналістських конкурсах. Одна з її робіт посіла 1 місце у номінації «Краще ТБ-розслідування» у конкурсі на краще журналістське розслідування, що висвітлює реформи. У 2017 році на конкурсі професійної журналістики «Честь професії» її відео увійшло в п’ятірку номінантів «Найкраще журналістське розслідування» серед 77 надісланих робіт.

Наприкінці 2017 року керівництво НСТУ взялося за реформування філій, у зв’язку з чим була запроваджена уніфікована сітка – кожна філія почала самостійно виробляти базовий контент: новини, ранкову програму та підсумкову «Тему дня».

Програму журналістських розслідувань Олени Адаменко «Під прицілом» закрили, а її посада потрапила 2018 року під скорочення.

Про пошук роботи, створення власної продакшн-студію та чому на приватних каналах відмовляються брати журналістські розслідування Олена Адаменко розповіла в інтерв’ю сайту «Суспільне. Детектор медіа».

Олено, коли скорочували твою посаду, чи запропонували тобі іншу вакансію у Сумській філії НСТУ?

– На жаль, склалася не дуже добра ситуація. Я обіймала посаду головного редактора редакції культурологічних та наукових програм і займалася власною програмою журналістських розслідувань «Під прицілом». Ще в листопаді 2017 року стало відомо про скорочення, тоді мені неофіційно повідомили, що моя посада скорочується і запропонували стати редактором відділу новин.

Мені висунули умову, що тоді я маю робити новини, а програму «Під прицілом» можу знімати у вільний час. Щоб робити новини якісно, потрібно працювати зранку до ночі – часу для зйомки програми у мене все одно не було б, хіба що вночі.

Олександр Комендант та Ігор Назаренко, які зі мною працювали, мають сім’ї, дітей, тож мусили погодитися на ті вакансії, які їм пропонували. Я залишилася сама. При тому ми продовжували знімати раз на тиждень програму, хлопці допомагали як оператори.

Спершу мені пообіцяли, що програма «Під прицілом» буде виходити з Нового року раз на місяць. Зважаючи на те, що я почала сама готувати «Під прицілом», це був би оптимальний варіант. Раз на місяць спільними зусиллями ми могли б робити якісний контент: я, як журналіст, писала б тексти, все перевіряла, а хлопці допомогли б усе зняти. Після того, як в грудні 2017 року ми записали підсумковий випуск «Під прицілом» і повідомили у сюжеті про те, що у 2018 році будемо виходити у новий час і раз на місяць, продюсер Сумської філії Оксана Кириленко сказала, що ми повинні виходити щотижня. А дуже швидко,19 січня 2018 року, мене офіційно повідомили, що посада з 1 квітня скорочується.

У мене було два варіанти: обійняти посаду редактора ранкового розважального шоу або ж продовжити самій до 1 квітня тягнути програму «Під прицілом».

Я сказала, що для мене програма важливіша, тому я робитиму все, щоб залишити її в ефірі. Розважальний напрямок – не моє.

У лютому був перший етап пітчингів, коли кожен міг подати свій проект. Ти скористалася цією можливістю?

– Від філії було кілька заявок, когось допускали до вибору ідей, когось – ні. Мені і продюсеру телеканалу прийшов лист від Ради генпродюсерів, що програму «Під прицілом» допустили до пітчингу і ми мали би наприкінці березня – на початку квітня захищати проект. Уже завершився серпень, а пітчингу програми «Під прицілом» досі не було. Інші програми, які відібрали для пітчингу, пройшли захист і чекають на фінансування для запуску виробництва.

До останнього я сподівалася і досі маю надію, що програмі «Під прицілом» призначать пітчинг і вона матиме шанс повернутися на канал «UA: Суми».

Але факт такий: з 1 квітня я стала безробітною, зареєструвалася у Центрі зайнятості.

Тобі допомогли знайти роботу?

– У Центрі зайнятості я дізналася, що є програма підтримки бізнес-планів, тобто якщо безробітна особа не може знайти собі роботу, проте має бажання стати підприємцем, вона це може зробити. Тоді держава виплачує їй одним платежем всі грошові виплати по безробіттю за рік. Упродовж місяця я ходила по редакціях, шукала роботу головного редактора, посаду якого обіймала останні три роки, та все марно.

І це стало поштовхом стати підприємцем?

–Так, тоді я написала бізнес-план на виробництво кіно, відеофільмів та телевізійних програм, захистила його, зареєструвала ФОП і всередині червня отримала близько 60 тис. грн на власну справу. За ці кошти я придбала всю техніку, яка потрібна для зйомок. Купила новий квадрокоптер за 22 тис. грн,  решту техніки (телекамеру, мікрофони та ін.), вживану, проте в доброму стані. Десь в середині липня я почала отримувати замовлення.

Чим саме займається твоя студія-продакшн?

– Я знімаю рекламу. Пропоную робити відеоролики за не дуже великі розцінки – 1 500 грн за 1 хв. Я сама все роблю: пишу сценарій, знімаю, монтую, затверджую з клієнтом. Завдяки телебаченню я всього цього навчилася. Зробила ролик для одного підприємства, який їм дуже сподобався. Тепер його транслює приватний канал. Після цього це ж підприємство замовило ще два ролики.

Я не скажу, що роблю рекламу, як професійні агенції у Києві, але стараюся робити щось креативне, не звичайні сюжети.

Хто входить у твою команду?

– Серед моїх друзів є оператори та монтажери, які на волонтерських засадах допомагають, щоб мій проект тримався. З ними я обговорюю теми, концепції роликів, отримую підказки, як краще реалізувати ідею.

Чим ще буде займатися твоя студія, крім реклами?

– У Сумах всього три приватні канали, власники яких пов’язані з політикою або бізнесом. Свого часу я про них робила журналістські розслідування. Прошу свої замовників, щоб вони не говорили, хто знімав ролики, коли пропонують їх на канали, інакше їм можуть завищити ціну.

Наразі маю розроблений брендбук студії-продакшн TDV, що означає «Ти диви». До 1 жовтня, коли у мене буде вдосталь комерційної реклами, запущу канал на YouTube. А поки що маю лише три ролики, які показую клієнтам.

Що стосується іншої роботи, намагаюся писати статті, новини, репортажі. Журналіст – це не професія, а стиль життя. Крім того подаю заявки на конкурси, гранти, співпрацюю з OpenMediaHub. Наразі виграла грант і роблю журналістське розслідування про фейки судової реформи.

Чи є у твоїх планах  співпраця з Суспільним?

– Я дуже сподіваюся, що Суспільне проведе пітчинги і на договірних засадах співпрацюватиме з місцевими журналістами, поверне журналістські розслідування. Моя програма – не «Схеми» чи «Слідство. Інфо», у нас немає ні матеріально-технічної бази, ні можливості, ні такого досвіду роботи. Проте дуже хотілося б, щоб коли зніматимуть щось про Сумщину, зверталися до нашої студії-продашн.

Коли дивишся журналістські розслідування з Сумщини, які готували не місцеві журналісти, бачиш, що вони неповні. Треба знати внутрішні розклади. Суми – це місто, де всі сплять під одною ковдрою. Як місцева журналістка знаю, хто в чому набрехав. Немісцевих або тих, хто не в темі, дуже часто використовують, описуючи якогось посадовця чесним та професійним, коли насправді за його порушення відкриті кримінальні провадження.

На мою думку, Суспільне має бути інформаційним каналом, де говоритимуть правду, об’єктивно висвітлюватимуть події, в тому числі політичне життя. Скоро вибори, а на «UA: Суми» багато розважального, просвітницького, спортивного контенту, серйозних тем лякаються.

При тому у зв’язку з недофінансуваннями на «UA: Суми» дуже часто чорний екран, немає трансляції. У цей же час приватні регіональні канали мовлять цілодобово чи 12 годин, вироблять власні програми. Люди хочуть дивитися програми з місцевими ведучими, з якими перетинаються у супермаркеті. Тому на суспільному вони дивляться лише новини і далі перемикають на приватні канали. Бачу єдину причину, чому на Суспільному відмовляються від місцевого контенту, –  це недофінансування.

Ти уже працюєш на себе, проте досі входиш у редакційну раду НСТУ. Продовжуєш стежити за роботою Сумської філії?

– Від Суспільного нікуди не дінешся. Я зі всіма залишилася у професійних дружніх стосунках. Щодня дивлюся новини, зв’язуюся з колегами, ділюся темами… Якщо помічаю помилки, пишу в особисті повідомлення, щоб виправили. Мені це болить, не можу стояти осторонь. Маю надію, що додадуть фінансування, і мета, яку ставили під час реформування НСТУ, буде досягнена. Тоді я зможу повернутися на Суспільне в суспільно-політичний проект.

Фото: Фейсбук-сторінка  Олени Адаменко

Коли «Детектор медіа» тільки розпочинав роботу, найпопулярніші українські медіа ще дослухалися до темників. Але завдяки спільній боротьбі журналістів та суспільства це змінилося. Найпоказовіше: Україна пройшла шлях від державного телебачення до Суспільного.

Тепер наша команда прагне розширювати аудиторію та впливовість Суспільного мовлення заради ідей та ідеалів, які воно продовжує ілюструвати.

Запрошуємо приєднатися до нас у цьому завданні, ставши частиною Спільноти «Детектора медіа».
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду