Після низки публікацій Національної спілки журналістів України, в яких ідеться про несправедливі звільнення співробітників філій НСТУ, а також критичної колонки Сергія Мамаєва «Реформа новинних ньюзрумів у регіонах — 2: коли регіони не можуть зрозуміти, чого хоче Київ» сайт «Суспільне мовлення» звернувся безпосередньо до менеджерів регіональних компаній, щоб дізнатися про процедуру скорочення й відбору нового штату та про розуміння ньюзрумами редакційної політики Суспільного.

Ми поставили менеджерам такі запитання:

1. Чи є невдоволені скороченням? Як ви вирішуєте конфлікти?

2. У який спосіб відбираються працівники, які залишаються у штаті?

3. Чи прописані посадові обов'язки всіх працівників, чи є опис структури? Чи зрозуміло у філії, хто за що відповідальний і хто кому підпорядковується?

4. Чи справді журналісти ньюзрумів розгублені й ніхто їм не пояснив, де межа між джинсою й новиною, рекламою й новиною, піаром і новиною, як про це йдеться в колонці Сергія Мамаєва?

Менеджер Полтавської філії Євгеній Сердюк: У себе на сторінках у Фейсбуку всі хвацькі до критики, а при зустрічі — жодного зауваження

1. Більшість невдоволених є активними користувачами Фейсбуку, де й намагаються створити конфлікт. Та коли я з ними зустрічаюся віч-на-віч або під час зборів колективу, вони не виказують жодної критики чи агресії. Як на мене, незадоволення скороченням пов’язане з тимчасовою популярністю в соцмережах.

Працівники, які звикли сидіти на заробітній платі й по 20 років робити свої програми без особливих змін, при тому не можуть аргументувати вибір теми й чому запрошені ними гості є важливими, не сприймають нововведень і зауважень. Тож очевидно, що вони висловлюють незадоволення щодо реформи в компанії.

Ми регулярно проводимо зустрічі з колективом, на яких пояснюємо, як крок за кроком відбувається реформа. Буває, мене запитують: «Чому саме я потрапив під скорочення?». Пояснюю, що скорочують не конкретно якогось працівника, а посаду, яку він обіймає, оскільки у штатному розписі її вже не буде. Всі філії працюють за уніфікованою сіткою. Ми маємо виробляти новини, ранкове шоу і вечірню підсумкову програму «Тему дня». Все інше потрапить в ефір через пітчинги (конкурси програм). Будь-хто може прийти у філію, запропонувати свій проект і, якщо виграє конкурс, виробляти його на контрактній основі. Багато співробітників із цим погоджуються.

Нам уже запропонували перші програми, серед них є досить цікаві задуми, наприклад, на історичну тематику, де будуть розвінчувати міфи, показувати визначні місця Полтавщини, відтворювати історичні факти. Або ж оптимістична програма про те, як люди турбуються про безпритульних тварин, чи портрети відомих особистостей Полтавщини, які досягли успіху за кордоном та часто незнані на батьківщині.

2. Як тільки ми з продюсером приступили до виконання обов’язків, перші тижні формували «Бюро телерадіоновин» (БТРН), співробітники якого мають виробляти ранкову й вечірню програми та новини. Нам потрібні були, грубо кажучи, хірурги, які працюють нон-стоп. Ми намагалися сформувати це ядро з колективу, не залучаючи нікого з інших ЗМІ. Всі інші люди, які, можливо, добре роблять документальні фільми, дитячі, культурологічні чи спортивні програми, трансляції, не ввійшли у штат. Були нарікання, що ми не провели співбесіди з кожним, кому оголосили про вивільнення зі штату. Та якщо раніше людина робила культурологічну програму й не може бути новинарем, то її проект призупиняється до проведення пітчингу.

Минулого тижня в нас відбувалися великі загальні збори колективу, зокрема були присутні представники профспілки, центру зайнятості, НСЖУ, податкової. Голова обласної ради профспілки сказав, що в них не було скарг, ніхто не написав заяву про допомогу.

3. У Полтавській філії НСТУ, як в усіх інших компаніях, є три людини, які відповідають за різні напрямки. Редактор новин відповідає за редакційну політику інформаційного підрозділу, продюсер — за виробництво, менеджер — за фінансово-господарську частину. Ми напряму спілкуємося з керівниками в Києві, немає горизонтального управління. Всі знають, у кого які функції.

Мене вразили конвергентні офіси новин. Люди раніше звикли, що кожен займається своєю вузькою ланкою. Тепер людина сама підбирає новини, редагує, пише підводки, начитує й далі керує журналістами, які працюють, як у нас кажуть, «у полі», збирають інформацію. Я працював на інформаційних каналах у Києві, бачив таку схему у провідних медіа. Коли на ефірі знаходиться кілька людей, а не одна, яка може з цим упоратися, це даремне витрачання ресурсу й податків громадян.

Є працівники, які звикли до того, що виконують дуже вузькі обов’язки, і якщо їх на даний момент немає, тоді можна пити чай, відпочивати. Такого вже не буде. У команду ввійдуть 80 осіб, які матимуть суміщені функції, підмінятимуть одне одного.

Коли виховуєш дитину, вона підсвідомо намацує кордони, що можна робити, а чого — ні. Так само відбувається наразі і в компанії.

4. Може, і є якийсь розгублений журналіст, який не ходить на планування й не слухає, що їм розказують головний редактор із продюсером, який не читав стандартів суспільного мовника, де все детально описано про те, як треба діяти в тій чи іншій ситуації. У стандартах прописано стільки фільтрів, що важко розгубитися. Коли ж виникає нерозуміння, завжди можна запитати у продюсера чи головного редактора. До того ж, коли журналіст їде на зйомку, продюсер каже йому тему, головний редактор наставляє, як її краще висвітлити. На самій зйомці журналіст комунікує в чатах із людьми, які наповнюють сайт, соціальні мережі, роблять новини на радіо й телебачення. Тоді їм кажуть, який потрібен коментар, у кого краще його взяти. Коли журналіст приїхав зі зйомки, він теж може порадитися, як подавати матеріал.

Я дуже вдячний «Детектору медіа» та іншим організаціям, які проводять моніторинги регіональних новин. Після виходу моніторингу за грудень, де в експертів були претензії до Полтавської філії НСТУ, в нас із цього приводу відбулися збори. Ми проаналізували всі зауваження, де, на думку експертів, були порушення стандартів, обговорили допущені помилки і тепер намагаємося не помилятися. Хочемо, щоб частіше проводили моніторинги, тоді новини на суспільному будуть ще кращими.

Менеджер Вінницької філії Тарас Тарануха: Працівникам, яким оголосили про скорочення, пропонуємо в лютому йти за згодою сторін із виплатою двох окладів

1. У філії попередили 107 людей про скорочення, звільнилося уже шестеро. Наразі триває процес оптимізації: за три місяці повідомлені профспілки, за два місяці — працівники, саме скорочення відбудеться 30 березня.

Особисто ні до мене, ні до продюсера ніхто з незадоволених не підходив. Нам відомо, що ведуться кулуарні розмови. Людина не може бути задоволеною від того, що буде скорочена, особливо якщо багато років пропрацювала в компанії. На сьогодні ми виконуємо весь комплекс заходів для пом’якшення процесу скорочення. З лютого будемо надавати один оплачуваний день для пошуку роботи, пропонуємо йти за згодою сторін із виплатою двох посадових окладів. Уже є кілька охочих, які зуміли підшукати роботу й матимуть бонус у розмірі двох окладів. Ми проводили збори, пояснювали, керівник центру зайнятості обнадіяла працівників, яким залишилося менше двох років до пенсії. Якщо їм не буде підібрана робота, то зможуть до пенсії перебувати в центрі зайнятості, де є відповідні виплати. У нас таких людей небагато, й тепер вони заспокоїлися.

Дехто з тих, хто повідомив, що в лютому звільниться, знайшов роботу в муніципальній чи комерційній телерадіокомпаніях. Журналісти часто йдуть у прес-служби, це більш оплачувана робота. Є випадки перекваліфікації. Один монтажер узяв відпустку, наразі проходить стажування на бухгалтера і, ймовірно, після відпустки перейде на інше місце роботи. Ми завжди намагаємося йти на поступки працівникам, бути з ними привітними і ставитися з розумінням.

2. Основний підбір відбувся ще в середині грудня, коли створювали Бюро телерадіоновин. Туди підбиралися працівники за професійним принципом і залишилися ті, хто перебував у декреті. На середину грудня документального підтвердження інших пільгових категорій не було. Пізніше почали приносити документи, що вони вагітні, матері-одиначки, деякі на словах заявили, але не підтвердили.

Оскільки залишається три напрямки — ранкова програма, новини й вечірня «Тема дня» — то не всі люди підходять для цієї роботи, й вони самі це знають. Трапляється, що працівники, які ввійшли до штату, не витримують навантаження і звільняються.

Серед наших працівників є люди з відзнаками, заслужені журналісти України. Вони виробляли авторські програми, яких наразі немає у плані. Із квітня ці проекти можуть виграти на пітчингу й будуть вироблятися на контрактній основі.

У філії 107 осіб підпадає під скорочення. У нас ні з ким із них немає конфлікту, та люди по-різному переживають зміни, декого підводило здоров’я. Цієї зими двоє людей, які працюють у Бюро телерадіоновин, через проблеми з судинами потрапили до лікарні. Були негаразди зі здоров’ям ще в однієї працівниці, яка відмовилася переходити у БТРН, хотіла робити лише свою авторську програму, якої наразі немає в плані, тож її теж повідомили про скорочення.

3. Обов’язки, обсяги й типи робіт залишаються тими ж, що були раніше. Абсолютно зрозумілий штатний розпис, кожен співробітник знає, за який напрям відповідає, хто в нього керівник. У БТРН є нові посади, їм було чітко роз’яснені функції, поставлені завдання. Наскільки я бачу, кожен розуміє свої обов’язки, всі втягуються в новий режим роботи.

4. У нашій філії ще попереднє керівництво йшло до того, щоб ніяких сюжетів із ознаками замовності не було. Працівникам роз’яснювали, що таке джинса, піар, «паркет» та як знімати сюжети, щоб цього не було.

Наприкінці грудня головним редактором новин призначили Олександра Михальчука, який працював у муніципальній редакції. У його ретельно підібраній команді точно немає непорозумінь. Він мінімум двічі на день збирає журналістів і пояснює, куди вони йдуть, що та як мають відзняти і яким повинен вийти сюжет в ефір. Нині в новинах у нас немає джинси. У ньюзрумі керівник розвісив плакати, матеріали, щоби працівники розрізняли, де чесні новини, а де замаскована реклама. Припускаю, що тим, хто звик багато років поспіль видавати замовні матеріали в ефір, тепер складно зрозуміти, де межа.

Менеджерка Миколаївської філії Ірина Білоус: Під час відбору працівників у штат ставку робили на професіоналізм

1. Скорочення штату — це болісний процес для будь-якого підприємства. Проте якихось конфліктів на тлі цього процесу в Миколаївській філії немає. Є постійна комунікація з людьми, посади яких підлягають скороченню. Ці особи поінформовані, тривають заходи щодо пом’якшення наслідків скорочення (плідна робота з центрами зайнятості, надання додаткового вихідного дня для пошуку роботи тощо).

2. Пріоритет роботи філії — інформаційне мовлення, тобто якісні новини впродовж усього дня та інтерактивна програма «Тема дня» на актуальну для регіону тему, а також ранкове шоу. З огляду на це та беручи до уваги уніфікацію контенту, який ми виробляємо, у штаті залишається кістяк кореспондентів і редакторів, які працюють у телевізійних та радійних редакціях, а також технічні працівники, які забезпечують зйомку, монтаж і видачу програм в ефіри. Ставку робили на професіоналізм.

3. Посадові обв’язки працівників є в роз’ясненні до штатного розпису уніфікованої структури. Наразі кадровою службою Центральної дирекції вся ця інформація доопрацьовується й найближчим часом у вигляді посадових інструкцій (однакових для всіх філій) надійде у філії. З огляду на уніфіковану сітку мовлення та уніфікацію контенту, що виробляємо, зрозуміло, хто за що відповідає і хто кому підпорядковується. Уніфікація структури дала змогу розробити більш чітке та зрозуміле підпорядкування творчого й технічного персоналу.

4. У цілому журналісти розуміють різницю між новиною, джинсою, піаром і рекламою. Але бувають спірні питання. Наприклад, чи вважати рекламою або піаром адресу картинної галереї, де відбувається виставка; чи можна знімати сюжети про придбання для лікарень або шкіл нового обладнання, якщо це дуже важливо для соціальних об'єктів, але гроші на це виділені з держбюджету як депутатські субвенції? Чи це піар?

Наразі кореспонденти прислуховуються до порад головного редактора новин. Звісно, бажано проводити тренінги, спрямовані на підвищення професійної майстерності журналістів.

Тимчасовий виконувач обов’язків менеджера Рівненської філії (екс-директор виконавчий) Андрій Велесик: Ми знайшли спосіб, як скоротити посаду, а не живу людину

1. Будь-які зміни — це вихід зі звичної зони комфорту. Думаю, важко знайти людей, які охоче залишають свою зону комфорту. Особливо якщо йдеться про кардинальні функціональні зміни у праці й тим паче, якщо вони пов’язані з можливою втратою звичного робочого місця. Тому якщо хтось скаже, що невдоволених немає, це буде лукавством.

Звісно, частина тих, хто отримав повідомлення про вивільнення у зв’язку зі скороченням посади, вважають, що саме з ними чинять несправедливо. Але не всі. Справа у тім, що в Рівненській філії існує хороша традиція, коли керівник усі новини, що стосуються роботи й людей, сповна повідомляє колективу. Так було завжди. Тому люди вже давно були поінформовані про те, що скорочення персоналу буде. Незрозуміло було тільки, в яких обсягах.

Зі свого боку, випереджаючи скорочення, адміністрація філії також робила певні кроки, щоб максимально пом’якшити його наслідки. Наприклад, ми не заповнювали вакансій, які виникали впродовж року, використовували можливості внутрішнього сумісництва, активно запроваджували конвергенцію, наприклад, на ділянці режисер — монтажер. Так, навантаження на людей зростало, але всі розуміли, що це дасть змогу скоротити порожню посаду, а не живу людину.

Таким чином нам вдалося вдвічі зменшити кількість людей, які потрапили під скорочення. Крім загальних кроків у межах ПАТ «НСТУ», як-от пропозиції наявних вакансій, додатковий вихідний для пошуку нової роботи, ми вже маємо домовленості з міським центром зайнятості про те, що надамо їм резюме працівників, які вивільняються, й вони підберуть адекватні вакансії на ринку праці. Після цього проведуть зустріч із людьми, пропонуючи конкретні вакансії. Ведемо перемовини з компаніями, щоб вони взяли на роботу наших людей. Ми тісно співпрацюємо з профспілками.

Про відверто конфліктні ситуації нині говорити важко, адже в людей є більше місяця, щоб визначитися із бажанням перевестися на якісь наявні вакансії або знайти інше місце роботи. Звісно, я розумію, що навряд чи велика кількість людей погодиться на переїзд в інші області чи в Київ, але й такі охочі вже є.

Прикро, що тепер навколо самого процесу скорочення дуже багато різних маніпуляцій. Наприклад, 29 січня на сайті НСЖУ озвучено чотири прізвища наших людей, які потрапили під вивільнення. Так от, двоє з цих людей — Валентина Романюк та Оксана Пицька — не потрапили під скорочення й не отримували попередження про скорочення. Так, вони звільнилися, бо забажали цього самі. І впевнений, можуть це підтвердити особисто. Що стосується Петра Мідрігана, то знаю, що продюсер пропонувала йому роботу в команді, але він відмовився від іншої посади. Можливо, скористається своїм правом і візьме участь у конкурсі на менеджера філії. Алла Сищук, як і я, отримала перелік наявних у ПАТ «НСТУ» вакансій для вивчення і прийняття рішення. Ось так. Цю інформацію легко перевірити, достатньо звернутися до цих людей.

2. Я хочу зауважити, що скорочуються посади. Тобто персонального підходу немає. Це як жереб долі, якщо скорочується посада виконавчого директора філії, то скорочують саме мене, бо я обіймав цю посаду. Якби її обіймав хтось інший, то був скорочений інший.

Якщо так узагальнити, то дві третини посад, які скорочуються, — це або керівні, або адміністративні, або робітничі посади. Творчі й технічні посади переважно залишаються. Якщо говорити про творчі посади, то відбором на них займається новопризначений продюсер філії, який, очевидно, зважує на кваліфікацію працівників відповідно до тих завдань мовлення, які перед ним поставлені. Щодо технічного чи адміністративного персоналу, то також головне — це кваліфікація працівника.

3. Думаю, що якби в цьому питанні була серйозна розбалансованість, то навряд чи тут щось би працювало і крутилося. Але, як бачимо — все крутиться і все працює.

Зрозуміло, що функції уніфікуються в усіх філіях. У Рівненській філії це почали робити ще до реформи: конвергенція виробництва новин із 2006 року, конвергенція роботи режисерів і монтажерів із 2015 року, частина ведучих ТБ / РМ — також уже кілька років працюють на два фронти. І все це ми прописували в посадових інструкціях. Хоча, якщо чесно, думаю, багато з працівників ці інструкції свого часу читали тільки тоді, коли влаштовувалися на роботу. Це як інструкція з користування праскою — вона існує, але її ніхто не читає. Люди роблять те, що потрібно сьогодні, на даний момент.

4. Можу сказати, що в Рівненській філії межі між джинсою й новиною, рекламою й новиною, піаром і новиною журналісти ньюзруму точно знають. Бо стандартами керуються також уже не перший рік. Кілька місяців тому ці знання ще й викристалізували тренери Олександр Макаренко, Ігор Куляс і Владислав Грузинський, які впродовж тижня працювали з працівниками нашого ньюзруму на місці. Якщо журналіст чогось не знає — він шукає відповідь, якщо сумнівається — докопується до першоджерела. Але щоб бути розгубленим, то ні.

Фото: Facebook-сторінки Євгенія Сердюка та Тараса Таранухи, прес-служби НСТУ і скріншот відео