Хмельницький «Виборчий округ. Місцеві»: форма без змісту

5 жовтня в ефірі філій Суспільного стартувало токшоу «Виборчий округ. Місцеві». «Детектор медіа» попросив своїх експертів у регіонах переглянути програму й поділитися враженнями. Ми публікуємо ці огляди після дня виборів, хоча в багатьох містах ще відбудеться другий тур мерських перегонів. Ми вже писали про закарпатську, кропивницьку, полтавську, харківську, одеську, чернігівську і волинську програми. На черзі Хмельницький.

Якщо ви догортаєте ютуб-канал «Суспільне Поділля» до випусків програми «Виборчий округ. Місцеві», побачите, що ці ролики мають щонайбільше кількасот переглядів. Чи не замало для програми, в якій кандидати на найважливіші виборні посади відповідають на насущні питання щодо майбутнього краю?

Та коли почнете дивитися програму, зрозумієте: на більше програма в такому форматі розраховувати не може — і за формою, і за змістом вона приречена на неувагу аудиторії. Й причина цього не так у форматі Суспільного, з яким усе гаразд, як, на мою думку, в нерозумінні командою подільської філії сенсу й мети проєкту «Виборчий округ. Місцеві».

Адже «теплі ванни», в які в ефірі занурювали кандидатів у міські голови та депутати, — це не те, що може задовільнити потребу виборців у підставах для усвідомленого вибору. І не те, що написано у стандартах НСТУ.

Ведуча Олена Каменяш, яка роками говорить із політиками в ефірі подільського Суспільного, ставила їм подекуди такі солодкі й грайливі питання, ніби ми стали свідками зустрічі старих друзів. Гості студії мали повну свободу підміняти змістовні відповіді на конкретні запитання домашніми заготовками, й часто зовсім ігнорували те. про що їх запитали. Навіть не отримавши відповіді ведуча всміхалась і вела розмову далі, не відзначивши для глядачів, що її запитання ігнорують.

До прикладу, під час милої бесіди з кандидатом у депутати обласної ради від «Опозиційної платформи — За життя» та організатором антикарантинних протестів Віктором Вікарчуком Ольга Каменяш запитала, чому політик не оприлюднив декларацію.

І тут же допомогла співрозмовнику красиво викрутитися: «Або ми погано шукали, або десь не там вона знаходиться». На змістовній відповіді ведуча не наполягала.

Хоча в офіційній місії проєкту йдеться про «допомогу виборцям розібратися з програмами кандидатів і перевірку учасників перегонів на знання місцевих проблем та розуміння повноважень місцевого самоврядування», в етері саме цих питань і проблем торкалися небагато. Кандидати говорили радше про абстрактне й загальне, ніж про конкретне й місцеве.

Запитання «на кмітливість», які в кінці ефіру напівжартома ставила гостям ведуча, скидалися на відверте знущання з виборців. Наприклад, Уляну Ткаченко, кандидатку до Хмельницької обласної ради від партії «За конкретні справи», вона запитала: «У якому році Богдан Хмельницький був у Проскурові?»

Гостя розгублено знизала плечима, а ведуча з натягнутим сміхом відповіла: «Не був він у Проскурові».

Окремо варто відзначити запитання «з народу», які журналісти записували в різних містах і селах Хмельниччини. Складається враження, що людям, які ставили запитання, не сказали, що вони можуть, власне, про щось запитати. Тому більшість людей просто висловлювала обурення або ставлення до певної проблеми, а вже кандидатові, на якого припадало це «запитання», доводилося реагувати. Наприклад, героїня випуску з кандидатами до Шепетівської райради просто нарікає на проблеми з транспортом і освітою у її селі. «Як вважаєте, чи багато таких малесеньких забутих сіл у Шепетівському районі і як ви на рівні району можете впливати на покращення життя?» — запитує ведуча у кандидата Дмитра Писарцова. «Ну, таких сіл, мабуть, є багато, оскільки, ну, район сільськогосподарський, роботи є не дуже так багато для жителів даного населеного пункту, і значна частина людей змушена їхати і шукати собі роботу на території інших держав», — дає кандидат відповідь, яка нічим не корисна глядачам.

Іноді зрозуміти зміст «запитання» було нелегко:

Тоді ведуча приходила на допомогу, перекладаючи на власний розсуд із «простонародної» мови: «Щодо реформування первинної ланки медицини, як вам здається, вона закінчилась, наскільки вона ефективна, чи вимагає вона якогось вдосконалення?»

Дивні запитання деколи ставили кандидатам і експерти. До прикладу, одна з них запитала кандидата в депутати Хмельницької обласної ради Олега Свистунова: «Ви приходите на рівень прийняття рішень… Корупція в нашій країні, культурно кажучи, не подолана. А чи  потрібна вона, щоб її подолати. Тому, наскільки ваша свідомість і відповідальність є не вступати у корупційні зв`язки з жодною посадовою особою, яка підписує і приймає рішення, втілює надалі, як виконавчий орган. І чи готові ви не лобіювати чиїсь інтереси, тобто других і третіх осіб і бути чесними перед громадами і відповідальними за це?» Кандидат дав на це розлоге запитання самоочевидну відповідь, яку дав би кожен політик: «Абсолютно готовий».

Щось подібне час від часу запитувала героїв і ведуча. Наприклад, кандидата-військового вона запитує: «В одному інтерв’ю ви казали, що військовий досвід допомагає вам залагоджувати конфлікти в депутатському корпусі. Як часто такі конфлікти трапляються?»

За інших обставин відповідь на запитання про частоту конфліктів серед депутатів уже минулого скликання обласної ради була б, напевно, цікавою глядачам, однак оцінити саме цього кандидата вона ніяк не допоможе — натомість кандидатові допомогла зайняти ефір розмовою на тему, яка жодною мірою, принаймні, його не компрометує.

Тож у підсумку «Виборчий округ. Місцеві» на Хмельниччині мав вигляд гри в одні ворота. Й виграли, на жаль, не виборці-глядачі, а кандидати, які мали нагоду озвучити свої передвиборчі меседжі, але за бажання уникали відповіді на незручні запитання або взагалі їх не чули. Непогана можливість засвітитись у телеефірі безкоштовно. Єдине прикре для них обмеження — часові рамки, адже формат, що передбачає суворий регламент, у подільській філії все ж відтворили. Проте форма, на жаль, цього разу залишилася без змісту.

comments powered by Disqus