Зовні Будинок звукозапису, розташований неподалік станції метро Кловська в Києві, — далеко не пам’ятка архітектури. Це облицьований плиткою триповерховий будинок, побудований у 1976 року провідними акустиками з Німеччини та Естонії, який повністю відповідав тогочасній радянській архітектурі й був призначений для високоякісного звучання симфонічних оркестрів та хорів. Про те, що це перша в Україні студія звукозапису, легендарне приміщення в історії музики, де записано понад триста компакт-дисків класичної музики різних виконавців, свідчать меморіальний знак Володимиру Івасюку, встановлений на фасаді, та фотографії вздовж коридору, на яких можна розгледіти виступи колективів «Українського радіо» на сцені в Будинку звукозапису. Цих колективів п’ятеро: Заслужений академічний симфонічний оркестр Українського радіо, Академічний оркестр народної та популярної музики, Академічний хор ім. П. Майбороди, Тріо бандуристок і Дитячий хор.

Сьогодні господарем Будинку звукозапису є заслужений діяч мистецтв України, народний артист України, художній керівник і головний диригент Володимир Шейко. Щодня упродовж чотирьох годин, із 10:00 до 14:00, він займається із симфонічним оркестром у концертній залі. Потім береться за менеджерські питання. А тим часом у другу зміну на сцену виходять репетирувати інші колективи Будинку звукозапису. Ввечері концертну студію орендують сторонні замовники чи відбуваються концерти, записи радіопередач.

Наприкінці літа 2017 року Володимир Шейко з великим складом Заслуженого академічного симфонічного оркестру Українського радіо побував на гастролях у Пекіні й Гонконгу, присвячених 25-річчю дипломатичних відносин між Україною і Китаєм. Кожен із концертів симфонічний оркестр розпочинав двома гімнами — України й Китаю. Пан Шейко зізнався, що лише в Китаї відчув, наскільки «Ще не вмерла» красивий гімн, «це симфонія».

Сайту «Суспільне мовлення» Володимир Шейко розповів про те, чим займатиметься симфонічний оркестр Українського радіо до кінця року, як новий сезон на суспільному мовленні вплине на діяльність Будинку звукозапису, і про те, навіщо музикантам гастролі за кордоном.

— Пане Володимире, скільки людей працюють у симфонічному оркестрі «Українського радіо»?

— Наш оркестр входить у трійку найстаріших радіооркестрів у Європі — він створений у 1929 році третім у Європі. Після нас через рік був створений оркестр ВВС і оркестр Всесоюзного радіо. Це велика система знань, надбань і досвіду.

Раніше до складу оркестру входило понад 90 музикантів, наразі — 82, із них 30 людей працюють не в штаті. Це талановита молодь — аспіранти, студенти старших курсів, лауреати міжнародних конкурсів, яким закон не дозволяє офіційно працювати, поки не отримають магістра, й це несправедливо. Ми змушені брати їх на угоду, при тому що молоді музиканти щодня приходять на роботу.

— Ваш оркестр співпрацює лише з радіо?

— Ще до створення Національної суспільної телерадіокомпанії України ми поєднували радіо й телебачення.

Я прийшов у Будинок звукозапису в 2005 році. Із 2007 року ми почали робити проекти, які обов’язково знімало телебачення й записувало радіо. Радіо отримує якісний аудійний матеріал, дає свою звукову доріжку телебаченню, яку накладають на відео.

За останні роки ми багато гастролюємо, і куди б не їздили, даємо не просто концерти, а співпрацюємо з місцевими телерадіокомпаніями. Наприклад, улітку 2016 року під час гастролей у Тунісі нас знімали вісім камер, працював кран, квадрокоптер. Під час особливо патетичного моменту виступу на нашу честь влаштували феєрверк. Телеверсія цього концерту знаходиться в архіві телеканалу «UA: Культура».

— Хто допомагає організовувати гастролі?

— Ніхто. Коли я закінчив консерваторію, мріяв працювати й жити за кордоном. Це був Радянський Союз, я стажувався у Москві й не покидав мрії, ходив по посольствах, цікавився, яким чином можна поїхати на гастролі. Пізніше я створив перший в Україні недержавний симфонічний оркестр під назвою «Україна», який виїхав за кордон. Нам довелося самим проторувати дорогу. Україна на той час була відрізана від гастрольної діяльності. Ми ж давали концерти в Італії, Хорватії. До речі, в Загребі ми закривали фестиваль імені Чайковського, а за 15 км від міста була лінія фронту, тривала війна. За всю мою діяльність у Загребі, ймовірно, була найвишуканіша публіка. Адреналін зашкалював.

Із оркестром «Україна» я об’їздив багато країн. Потім управляв Театром оперети. А в 2005 році мене запросили головним диригентом оркестру Українського радіо, бо останні шість років колектив переживав кризу. У радянські роки це був найкращий оркестр, який виступав на всіх державних заходах. Нам вдалося через півроку піднятися й поїхати на гастролі.

Через п’ять років мені запропонували очолити Об'єднання художніх колективів «Музика» «Українського радіо». Це п’ять колективів — заслужений академічний симфонічний оркестр, академічний оркестр народної та популярної музики, академічний хор ім. П. Майбороди, тріо бандуристок, а також великий дитячий хор. У Будинку звукозапису колись працювало 220 осіб, після оптимізації залишилося 177 людей. Тепер ми маємо свою дирекцію, свій штат.

До кінця жовтня в Будинку звукозапису відбудеться презентація трьох довготривалих проектів: Radio Symphony UA, Radio Folk UA і Radio Chor UA. Концерти будуть записані для Суспільного мовлення, їх можна буде побачити й почути на «Українському радіо» та на телеканалах НСТУ.

— Ви багато говорите про гастролі. Це настільки важлива складова для роботи оркестру?

— Гастролі — це зовсім інший світ. Музиканти приїжджають із гастролей іншими людьми, починають по-іншому вдягатися, грати, їхня робота стає імпульсивнішою. Ті, хто залишається в Україні й чекають на нас, дуже розслаблені. Якщо якийсь колектив вариться у власному соусі в Україні, то думає, що добре працює й цього достатньо. У світі все пішло вперед, уже грають і співають по-іншому, ніхто не сидить на місці.

Я завжди кажу музикантам, що на гастролях репетиція за щастя. Вони сміються, доки не потрапляють за кордон. Наприклад, оркестр має зіграти в найбільшому залі якоїсь країни, концерт відвідають найвищі особи, до виходу на сцену всього 30 хвилин. Це величезна відповідальність, тому люди розуміють, що таке репетиція. Вони повертаються з гастролей згуртовані, як армія.

Гастролі оркестру також важливі для іміджу України. Наприклад, симфонічний оркестр Українського радіо 30 разів виступав в Алжирі. Україна має в п’ять разів менший товарообіг порівняно з Росією. Та алжирська публіка нічого не знає про товарообіг, а знає про симфонічний оркестр Українського радіо. Посол України в Алжирі Андрій Білецький сказав, що Україна почала рейтингувати в Алжирі після наших концертів. Тож мистецтво прокладає прямі стежки до людей.

— Де найближчим часом можна почути-побачити оркестр Українського радіо?

— Вересень кволий на публіку, тож ми репетирували, а тепер у нас будуть один за одним концерти, які записуватимуться паралельно для радіо й телебачення НСТУ.

16 жовтня в Будинку звукозапису ми гратимемо з валторністом Аркадієм Шилклопером (Німеччина, Росія, США), який підготував програму «Yes і джаз». Це будуть твори знаменитої британської групи Yes, які з'єднаються з джазовими композиціями всіх часів.

18 жовтня маємо грати джаз на творчому вечорі Тимура Полянського «І джаз, і Моцарт, і кіно».

22 жовтня виступатимемо в консерваторії з проектом «Україніка», це українські пісні, які будуть аранжировані спеціально для симфонічного оркестру з відеопроекцією.

29 жовтня в Будинку звукозапису оркестр разом із спеціальним гостем із Китаю, диригентом Цзюнцє Донґом зіграє спецпроект «Жовта Ріка». У серпні упродовж десяти днів оркестр зігравдва концерти в Пекіні й Гонконгу з нагоди 25-річчя дипломатичних відносин між Україною й Китаєм. Тепер ми зробимо відповідь китайському мистецтву в Будинку звукозапису.

21 листопада відбудеться концерт у Національній філармонії. 29 листопада — в Будинку звукозапису. У грудні маємо запрошення на концерт у Румунію. Хотів відмовитися, бо паралельно нас запрошують в Італію. Та в Румунії нам пропонують виступати у старовинних театрах, і це має бути цікаво.

— Більшість концертів симфонічного концерту в Будинку звукозапису були безкоштовними. Ви й надалі робитимете вхід вільним?

— Нам нічого не дає ні держава, ні міністерства. Оркестр потребує фінансового вкладення. Тож ми вирішили розкручувати концертну діяльність, будемо продавати квитки.

— Чи впливатиме недофінансування НСТУ на плани вашого симфонічного оркестру?

— Ми саміорганізовуємо гастролі, промотуємо державу і запрошуємо послів України на заходи, які створюємо. Нам ніхто ні копійки не дає на концертну діяльність за кордоном. Навпаки, ще хочуть, щоб ми їм привозили гроші. При тому що в інших країнах гастролі фінансуються, музикантам дають добові.

Я сподіваюся, що молоді, яка прийшла на суспільне мовлення, вдасться створити для колективів «Українського радіо» комфортніші умови праці. Музиканти не будуть безкоштовно працювати, їм потрібно виплачувати заробітну плату, й не таку, як до цього.

Симфонічний оркестр Українського радіо на даний момент найменш оплачуваний в Україні. Всі інші академічні оркестри отримують удвічі більшу заробітну плату. Ми отримуємо в чотири рази менше, ніж національні оркестри, з якими конкуруємо й виступаємо на одних майданчиках.

Наше керівництво має переформатувати бюджет і забезпечити оркестр, який працює на телебачення, радіо й на країну, адже ми рейтингуємо на міжнародному рівні. Оркестр давав концерти в 14 країнах світу. Завдяки нашим гастролям у світі знають Україну та «Українське радіо».

— Ви кажете, що оркестр знають у світі. Чи достатньо, на вашу думку, його знають в Україні?

— На наших концертах завжди аншлаги. У Національній філармонії України рідко буває повний зал, коли грає інший оркестр. На наших концертах щоразу всі місця зайняті, й люди ще просяться в зал. Було таке, що у другому відділенні 80 людей стояли і слухали. Це свідчить, що наш оркестр люди люблять і йдуть на нас.

За кордоном публіка їздить із міста в місто за нами. І це при тому, що квитки недешеві. Наприклад, якщо в Іспанії на їхні національні оркестри квитки коштували від 5 до 19 євро, то на наші концерти — від 20 до 30 євро. Люди платять удвічі більше, аби тільки потрапити на наші концерти. Зали битком забиті, від 2,5 до 5 тис. глядачів. Ми робимо велику справу, яка має бути належно оцінена в Україні.

Фото Олексія Темченка