Моніторинг дотримання стандартів інформаційної журналістики у «Зворотному відліку» робиться за усталеною «Методологією моніторингів телевізійних і радійних програм» ГО «Детектор медіа». Крім того, в моніторингу оцінюються ті вади форми подачі інформації, які впливають на якість змісту або ж на можливість легкого сприйняття інформації глядачами. Моніторинг за вересень 2021 року читайте тут, за жовтень — тут, за листопад — тут.

Вибір тематики

У випуску 6 грудня обговорювали дві теми: російську загрозу й очікування від переговорів президентів Джо Байдена і Владіміра Путіна (які мали відбутися наступного дня), а також ухвалений Верховною Радою 2 грудня державний бюджет України. Обидві теми, на мою думку, були найважливішими темами звітного тижня.

13 грудня перше обговорення у студії було присвячене звільненню заступника міністра внутрішніх справ Олександра Гогілашвілі після оприлюднення відео, записаного на блокпості в Донецькій області. До цієї події автори програми доволі штучно, як на мій погляд, «причепили» тему дотримання правил дорожнього руху й високої смертності на дорогах. Можу погодитись із тим, що ця «вічнозелена» тема є суспільно важливою. Але, як мені здалося, стартуючи з поведінки «наближеного» до президента заступника міністра у спілкуванні зі своїми підлеглими, набагато логічніше було «чіпляти» до цього випадку тему якості кадрової політики чинної влади. І гості студії явно були готові обговорювати саме це й постійно переходили до цієї теми.

У випуску 20 грудня виникла оперативна тема — підозра п’ятому президенту Петру Порошенку в державній зраді (про це стало відомо за кілька годин до ефіру). Загалом команда «Зворотного відліку» впоралася з оперативною темою, зокрема організувавши відеоввімкнення адвоката Порошенка Іллі Новікова. Сама ж програма, як заявили ведучі, присвячувалася підбиттю підсумків року, що минає, але, як сказала Мирослава Барчук, «в такий цікавий спосіб», тобто відштовхуючись від результатів соціологічних опитувань. У підсумку в мене особисто не склалося враження саме про підбиття підсумків року.

Натомість останній випуск року 27 грудня замість підсумків, які ведучі обіцяли в попередньому випуску продовжити, був присвячений «війнам» (це за визначенням ведучих) президента Володимира Зеленського з Володимиром Медведчуком, Петром Порошенком і Рінатом Ахметовим. Мені така тема (і в такому формулюванні) видалася скоріше «хайповою». Разом із тим, протягом тижня було як мінімум дві дуже важливі для обговорення теми: зрив владою конкурсу на посаду очільника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури і наказ Міноборони про військовий облік жінок. А ще тривало нарощування російських військ біля українських кордонів і дедалі більш войовничі заяви Кремля. На цьому інформаційному тлі ще сяк-так виглядали доречними розмови про Порошенка й навіть Ахметова. Події ж, пов’язані з Медведчуком, — радше застарілими. По-моєму, гарною ілюстрацією цієї застарілості було запитання до глядачів у вайберчаті, яке озвучили ведучі: «Чи піде Росія на загострення, чи буде тиснути на Київ, захищаючи Віктора Медведчука?» Про наміри щодо захисту Медведчука логічним було запитувати тоді, коли проти кума Путіна були застосовані санкції РНБО, а це було в лютому, або коли його відправили під домашній арешт, а це було у травні. Навряд чи Росія у грудні думає, як захищати Медведчука.

Фокусування тем

Цього місяця творці програми реанімували рубрику «Про що говорять» (у листопаді я радів, що її вже не було). І знову нею розбивають анонс з обговоренням заявленої теми. 6 грудня після інтро про бюджет і представлення гостей ведуча сказала: «Ми починаємо, як завжди, з рубрики “Про що говорять”. Ну і звичайно, українці протягом всіх вихідних обговорювали публікації в західній пресі, зокрема, про можливість повномасштабного наступу...». Мені здається, що ця тема заслуговувала не «рубричного», не «що говорять», а повноцінного заявлення і висвітлення у програмі. Ця тематична мішанина призвела до того, що все обговорення у студії виявилося розфокусованим. І не лише зусиллями гостей, які просували власні теми (насамперед блокування владою конкурсу на очільника САП). Зіграло тут, певно, свою роль і те, що «бюджет загалом» — занадто велика й багатовимірна тема, з якої авторам програми треба було щось вибирати, а не намагатися обговорити всі бюджетні позиції.

У випуску 13 грудня штучність прив’язки теми смертності на українських автошляхах до інциденту з Гогілашвілі також призвела до перманентного розфокусу, бо гості більше говорили про якість кадрової політики чинної влади, а ведучі постійно змушені були їх повертати до заявлених тем.

Розфокусованим вийшло і обговорення 20 грудня в студії умовно «підсумків року».

А у випуску 27 грудня ведучі періодично втрачали контроль за дискусією у студії. І причиною, на мою думку, була відверта провокативність у формулюванні теми. «Війни Зеленського» — це ближче до токшоу на олігархічних каналах, а не на суспільному.

Вибір гостей

6 грудня гості, певно, підбиралися для обговорення бюджетної тематики. З народних депутатів у студії були Віталій Безгін і Роксолана Підласа («Слуга народу»), Ярослав Железняк («Голос») і Ростислав Павленко («Європейська солідарність»). «Медійно-експертний стіл» представляли інвестиційний банкір Сергій Фурса, голова правління Центру протидії корупції Віталій Шабунін, журналістка видання «Цензор.нет» Тетяна Ніколаєнко і політтехнолог та медіаексперт Дмитро Сіманський. Тому в обговоренні теми загрози нападу Росії звучали переважно «загальні» або суто політичні міркування. Єдиним гостем, який говорив на цю тему кваліфіковано, був речник «Інформнапалму» Михайло Макарук, якого долучили до розмови в студії за допомогою відеозв’язку.

У випуску 13 грудня депутатський цех представляли спікери, компетентні в темі кадрової політики і, зокрема, правоохоронних органів — «слуги» Олена Мошенець і Денис Маслов, Андрій Осадчук («Голос») і Михайло Цимбалюк («Батьківщина»). А експертів було більше щодо теми безпеки українських автошляхів: координаторка кампанії «За безпечні дороги» Олеся Холопік, адвокат Богдан Кушнір і голова ГО «Traffic challenge» Ольга Дробишева. А ще були більш «універсальні» головред видання «Цензор.нет» Юрій Бутусов і громадський активіст Сергій Стерненко. За рахунок уже згаданого розфокусу теми гості не завжди цілком компетентно підключалися до обговорення.

20 грудня заявлені «підсумки року» обговорювали у студії перший заступник голови ВР Олександр Корнієнко, Роксолана Підласа («Слуга народу»), Сергій Рахманін («Голос») і Олексій Кучеренко («Батьківщина»). Експертами виступали гендиректор агенції «Інтерфакс-Україна» Олександр Мартиненко, директор Центру соціологічних досліджень Київської школи економіки Тимофій Брік, нардепка VIII скликання Вікторія Пташник і співзасновниця жіночого ветеранського руху Адріана Арехта.

27 грудня поговорити про «війни Зеленського» автори програми запросили нардепів-«слуг» Дениса Маслова й Олексія Устенка, представницю фракції «ЄС» Марію Іонову і представницю «Голосу» Інну Совсун. За «експертним столом» чомусь виявився ще один представник «ЄС» — депутат Київради Сергій Таран (був свого часу політологом, але ж нині політик) і директор Інституту соціально-економічної трансформації Ілля Несходовський. І двоє журналістів — Данило Мокрик із «Bihus.Info» та Олексій Мацука (представлений як «журналіст і медіаексперт», насправді ж принаймні донедавна працівник каналу «Дом»).

З останнім вийшов епізод, коли ведуча Барчук попросила його прокоментувати, чому ексзаступника міністра внутрішніх справ Гогілашвілі не притягують до відповідальності за реабілітаційні центри для наркозалежних, де, за даними розслідування Катерини Лихогляд, катують і незаконно позбавляють волі людей. Мацука здивувався, чому з цим запитанням звернулися саме до нього, бо він про це вперше чує. Я впіймав себе на думці, що, по-моєму, це вже точно не вперше, коли ведучі «Зворотного відліку» адресують конкретні запитання до гостей, які «не в темі». Просто раніше гості намагалися в подібних ситуаціях якось «викрутитися», замість чесно визнати, що це питання не в їхній компетенції.

І ще одне спостереження, яке сформулювалося в мене лише зараз. Ведучі, модеруючи розмову в студії «Зворотного відліку», часто дають слово черговому гостю, ставлячи при цьому запитання, яке не стосується того, що перед цим коментували інші гості. Тому доволі часто у студії чуємо від гостей, що вони прокоментують те, про що говорилося, а тоді вже відповідатимуть на запитання ведучого чи ведучої. По-моєму, це не дуже продуктивна практика модерування.

Дотримання стандартів інформаційної журналістики

Стандарт балансу думок у більшості грудневих випусків був дотриманий.

У випуску 13 грудня (інцидент із Гогілашвілі та ситуація на автошляхах) ведуча сказала таке: «Ми запрошували, треба сказати, до участі в нашій програмі представників Міністерства внутрішніх справ. Пресслужба МВС до кінця тримала, власне, до останніх годин тримала інтригу, і все ж таки МВС не знайшло можливості забезпечити присутність гостей від себе». Формально стандарт балансу думок начебто дотриманий (запрошували — не прийшли). Важливий момент, і я про це вже не вперше пишу: будь-які відмови від участі в програмі ведучим слід персоналізувати, а не обмежуватися загальною назвою «МВС» або навіть «пресслужба МВС». Крім того, в ході програми ведучі й гості озвучували численні персональні звинувачення на адресу як мінімум міністра внутрішніх справ Дениса Монастирського. З пояснень ведучої неможливо зрозуміти, чи редакція запрошувала на програму персонально міністра, чи неконкретних «представників МВС». А це різні речі.

Оскільки ключовим для обговорення у програмі був саме випадок із Гогілашвілі, зрозуміло, що він мав би бути також запрошений до студії. Ба більше, в ході програми Бутусов, Стерненко й Осипян висували до Гогілашвілі набагато серйозніші звинувачення, ніж просто в хамстві щодо поліцейських. Але у програмі не згадували, чи запрошували Гогілашвілі.

Оскільки тема явно перетиналася з темою кадрової політики влади, до студії слід було також запрошувати і представників Офісу президента. У ході програми ведуча одного разу сказала, що «Офіс президента нам не відповідає», але цього не досить для коректного дотримання стандарту балансу думок. Знову-таки немає конкретики, персоналізації. Вибачайте, але офіси говорити не вміють: говорять конкретні люди з офісів.

В інших випусках стандарт балансу думок формально було дотримано.

Стандарт достовірності подачі інформації у випусках токшоу в грудні майже не порушувався. Було лише три випадки недостовірних посилань на джерела інформації.

«Згодом виявилося, що Юрченко перебував під дією наркотиків» («сюжет», 13 грудня). «Виявилося» само собою, виходить.

«Видання “Центр новин” та інші ЗМІ з посиланням на очевидців написали, що саме Олександр Трухін, теж депутат від “Слуги народу”, був за кермом “ауді”» («сюжет», 13 грудня). Навряд чи вартим довіри є якесь інтернет-видання «Центр новин». І невідомо, чи є за визначенням «та інші ЗМІ» якісь більш-менш надійні медіа.

27 грудня ведуча в одному запитанні кілька разів посилається на невизначені групи людей: «Я хочу щоб ви це прокоментували, ще є таке, багато хто запитує в мережах, так я бачу це питання. Скажімо, був цей скандал із заступником міністра внутрішніх справ Гогілашвілі, є спільні фотографії з Володимиром Зеленським, є спільні фотографії з дружиною Гогілашвілі, Марією Левченко, яка є помічником давнім президента Зеленського, чи є якісь, окрім того, що Гогілашвілі просто звільнили. Чи є якісь справи чи провадження, тому що були журналістські розслідування про те, що буцімто Гогілашвілі має відношення до реабілітаційних центрів, де катували людей, де утримували незаконно людей. В суспільства є питання, чи буде по ньому справа. Чи це є оточення, близьке коло президента Порошенка (тут обмовка, бо ведуча явно мала на увазі близьке коло Зеленського), яке є недоторканим. Ось про це люди говорять в соцмережах, і це я бачу».

Стандарт відокремлення фактів від думок ведучі «Зворотного відліку» в грудні порушували кілька разів, не авторизуючи власні висновки і оцінки:

«І навіть навпаки будемо говорити про те, що насправді реформа відбулася патрульної поліції, оскільки вона саме в такий спосіб зреагувала на інцидент на блокпості» (ведуча Мирослава Барчук, 13 грудня);

«Минулого тижня стався скандал, який доволі промовисто ілюструє ментальність наших, принаймні частини наших високопосадовців, їх розуміння закону і роботи правоохоронних органів загалом» (ведуча Мирослава Барчук, 13 грудня);

«У цьому році закриття так званих каналів Віктора Медведчука та звинувачення проти самого лідера проросійської опозиції, безумовно, було однією з найпомітніших подій року» (ведучий Павло Казарін, 27 грудня);

«Цікаво те, що якщо порівняти грудень 21 року і грудень 20 року “ОПЗЖ” рейтинги серед тих, хто визначився, впали на 8,4 %» (фактчекер Максим Скубенко, 27 грудня);

«Є ще одна війна, яка почалася цього року, і яка, напевне, буде визначати всі події 2022 року зокрема. Це війна президента проти головного олігарха» (ведучий Павло Казарін, 27 грудня).

У анонсах випуску 27 грудня ведучі, на мою думку, занадто загралися у красномовство. Ведуча: «З ким і для чого воює Володимир Зеленський». Ведучий: «А війн насправді не поменшало. У цьому році Зеленський оголосив війну Віктору Медведчуку, Рінату Ахметову і Петру Порошенку. Хто переможе в кожній з них? І хто з президентського оточення послаблює президента у цій війні». Ведуча: «Ми будемо говорити про підсумки цього року, але такі своєрідні. Отже, Володимир Зеленський оголосив справді війну своїм політичним опонентам і олігархам. Він говорив також, що була спроба державного перевороту і ще багато дуже резонансних заяв». Даруйте, але це нагадує якесь нейролінгвістичне програмування. Та й загалом, мені здається, що у воюючій країні не варто зловживати словом «війна». Принаймні на Суспільному.

У випуску 13 грудня запитання до глядачів у вайберчаті було сформульовано з грубим узагальненням: «Якщо ви їздите на захід в Європу, чому ви в Європі дотримуєтесь ПДР, а в Україні не дотримуєтесь?» Особисто мене це запитання різануло, бо їжджу за правилами і в Європі, і в Україні. І як водій бачу, що все ж таки переважна більшість водіїв на наших дорогах їздять таки за правилами.

Крім того, як і раніше, дуже великою є кількість порушень стандарту відокремлення фактів від думок в анонімних бекґраундових «сюжетах».

«Час від часу Україна здригається від резонансних ДТП за участі держслужбовців та політиків» (13 грудня).

«Не кривавим, але не менш резонансним є ДТП, що сталося 8 липня цього року за участю депутата від “Слуги народу” Олександра Юрченка. Депутат виїжджав із парковки і пошкодив автомобіль, який рухався головною дорогою, а потім спробував втекти з місця події» (13 грудня). Тут про якусь «резонансність» банального дрібного ДТП взагалі говорити не доводиться, як мені здається.

«А вже до 30 серпня ці дописи видалили з інтернет-простору. За два місяці розслідування цієї автотрощі Державне бюро розслідувань не змогло встановити, хто був за кермом авто, що спричинило це ДТП. А Олександр Трухін і досі депутат від “Слуги народу”» (13 грудня).

«2 лютого цього року президент України Володимир Зеленський затвердив рішення РНБО щодо припинення діяльності телеканалів “112”, ZIK та NewsOne. Їхню трансляцію досі не відновлено. Санкції проти лідера “Опозиційної платформи — За життя” Віктора Медведучука теж не забарилися» (27 грудня).

«Протистояння шостого та п’ятого президентів України триває давно, ще від початку передвиборчої кампанії 2019 року Після невдалих спроб притягнути Петра Порошенка до кримінальної відповідальності за низкою статей у 2020, правоохоронці зробили чергову спробу його покарати» (27 грудня).

«5 листопада президент України невідкладно підписав антиолігархічний закон. Цей закон має відокремити великий бізнес від політичної боротьби. Вже 26 листопада Володимир Зеленський заявив про підготовку на 1-2 грудня цього року держперевороту за участю українського олігарха» (27 грудня).

«Окрім політичних опонентів в оточенні Володимира Зеленського не бракує людей, які дискредитують самого президента і його політсилу. Скандали навколо чиновників і депутатів вибухають доволі часто» (27 грудня).

«Значних репутаційних втрат чинному президенту завдають очільник його Офісу Андрій Єрмак, який зокрема відзначився “вагнергейтом” та подорожжю гвинтокрилами на святкування свого дня народження на президентській дачі в Гуті. А проти його заступника Олега Татарова була заведена гучна корупційна справа» (27 грудня)

Стандарт точності у випусках грудня грубо майже не порушувався. Були незначні «мовні» порушення. Так, час від часу ведучі й автори програми продовжують забувати про фемінітиви. У випуску 13 грудня гостю Олесю Холопік і у представленні, і в титрах називали «координатор кампанії “За безпечні дороги”», а не «координаторка». А у випуску 27 грудня ведучий казав: «Ми кликали в цю студію нового міністра реінтеграції від партії “Слуга народу”. Але вона не знайшла можливості». І в цьому ж випуску ведуча називала помічницю президента Марію Левченко «помічником».

20 грудня, обговорюючи соціологію від Київського міжнародного інституту соціології, ведучі традиційно називали числа «цифрами». Те ж саме, звісно, робили й гості, але гостям можна, а ведучі все ж мають бути точними у визначенні понять.

Грубі порушення стандарту точності були у «сюжеті» 27 грудня: «Одним із його (Зеленського) однодумців тривалий час був Дмитро Разумков. У 2019 році він був другим обличчям “Зе-команди”. Тепер має свою партію і 6 % голосів виборців». Насправді Разумков іще не має зареєстрованої партії, він лише працює над її створенням. Крім того, про 6 % голосів виборців — неточне твердження. І тому, що дані будь-якого соцопитування є лише прогнозом, а не доконаним фактом (тому казати, що «він має 6 % голосів виборців», є неправдою, лише вибори можуть це показати). І тому, що різні соцопитування дають тому ж Разумкову різні результати.

І ще одне зауваження. При презентації даних соцопитувань Максим Скубенко каже так: 14,8 — «чотирнадцять і вісім», 11,6 — «одинадцять і шість». Це категорично неточно, бо правильно казати «чотирнадцять цілих і вісім десятих», «одинадцять цілих і шість десятих» тощо. Але тут і правильна, й неправильна форми презентації дробових чисел дуже важко сприймається на слух (а є ж іще такий стандарт як доступність подачі інформації). З цієї точки зору, правильним було б округляти дробові числа до цілих чи принаймні до «половин» чи «чвертей»: «майже п’ятнадцять», «близько одинадцяти з половиною» тощо. Той випадок, коли задля того, щоб якісно, доступно донести інформацію до глядача, можна частково пожертвувати її точністю.

Порушень стандарту повноти подачі інформації було небагато.

13 грудня по відеозв’язку участь у програмі брав Артем Осипян, представлений ведучими як «національний консультант з наркополітики». Якесь занадто абстрактне представлення. Треба було уточнювати, зокрема, чий він консультант.

На початку випуску 13 грудня глядачам і гостям студії показали відеозапис двох інцидентів Гогілашвілі з правоохоронцями: на блокпості у Донецькій області 8 грудня і в Києві 24 листопада з патрульними поліцейськими. Обидва фрагменти подали підряд, без пояснень. Зрозуміти, коли й де саме відбувалося те, що на відео, було неможливо. У тому ж випуску експертка Дробишева активно використовувала термінологію, яка навряд чи є зрозумілою для кожного глядача: «зміни норм урбаністики», «впровадження норм ДБН» тощо. У першому її спічі ніхто з ведучих не намагався уточнювати, що означають ці терміни. Лише у другому ведуча запитала: «Що таке урбаністика? Ніхто не розуміє». Денис Маслов говорив про запровадження «автомобілів-фантомів». Що це таке, ніхто не уточнив.

У «сюжеті» 13 грудня було сказано: «Видання “Центр новин” та інші ЗМІ з посиланням на очевидців написали, що саме Олександр Трухін, теж депутат від “Слуги народу”, був за кермом “ауді”». Для глядачів, які не знають у подробицях цю історію, геть незрозуміло, якого саме «ауді» йдо чого тут взагалі якесь «ауді».

20 грудня була неповно подана соціологія від КМІСу. Зокрема, не було сказано про кількість опитаних і кого вони представляють, спосіб проведення опитування і статистичну похибку.

У цьому ж випуску Арехта каже: «Для мене особисто, як для громадянки України, є особливо тривожним, що сьогодні я бачу документи, де Херсонської області вже немає». Ведуча, поспішаючи передати слово іншому гостю, каже: «Зрозуміло». А мені от геть не зрозуміло, про який це документ казала Арехта.

Про форму

Інфографіка в «Зворотному відліку» містить ті самі помилки. Ось лише пара прикладів:

Зауваження традиційні: занадто дрібні шрифти, забагато чисел, багато зайвих елементів, неврахування сурдоперекладачки в кадрі, різний колір однорідних елементів тощо.

І знову почали з’являтися режисерські помилки. Коли у студії говорять про складну для сприйняття інфографіку, режисери показують натомість крупний план Максима Скубенка, який коментує слайд, або загальний план студії зі слайдом на екрані плазми.

«Сюжети» теж залишаються слабким місцем програми. Їхні тексти, як я вже не раз писав, переповнені висновками, узагальненнями й оцінками, при тому невідомо навіть, хто є авторкою чи автором цих висновків, узагальнень і оцінок. Архівна картинка умовно стосується тексту.

Про різне

У випуску 20 грудня Максим Скубенко двічі сперечався з екснардепкою Вікторією Пташник, заперечуючи правильність її суб’єктивних оцінок і висновків. Мені здається, з точки зору самої ідеї фактчекінгу (що означає «перевірка фактів») це неправильно. Справа фактчекера — ловити гостей на фактичних помилках, а не сперечатися з їхніми міркуваннями. З їхніми міркуваннями хай сперечаються інші гості студії, які є їхніми опонентами.

Фото: Володимир Шевчук, Суспільне