15 липня, у День української державності, в інформаційно-виставковому центрі Музею Майдану відбувся допрем’єрний показ третього епізоду документального циклу Суспільного «Помаранчева епоха», який має назву «Отрута». Фільм розповідає про атмосферу передвиборчої кампанії 2004 року, цензуру та темники, спроби зламати інформаційну блокаду навколо опозиційного кандидата Віктора Ющенка та його отруєння, яке спричинило мобілізацію його прихильників на фінішній прямій виборчих перегонів.

Перед показом автор ідеї та сценарію циклу Олександр Зінченко сказав, що новий епізод — це не лише історія про отруєння Віктора Ющенка, а й розповідь про інформаційну атмосферу того часу.

«Буквально кілька днів тому ми відзначали 22 роки від формального старту президентської кампанії 2004 року. Суспільне вирішило, що це хороша нагода поговорити і нагадати атмосферу, в якій усе це відбувалося. Вона була доволі отруйною. Цей фільм не тільки про отруєння Ющенка — він про інформаційну отруту, про цензуру, темники, про відсутність справжньої конкуренції», — сказав Олександр Зінченко.

Олександр Зінченко

Стрічка розповідає про атмосферу літа 2004 року, коли український інформаційний простір перебував під контролем влади, а редакції центральних медіа отримували так звані «темники» з Адміністрації президента. Інформаційний тиск супроводжувався обмеженням можливостей опозиційного кандидата спілкуватися з виборцями, тож головним майданчиком для кампанії стали зустрічі просто неба.

У серії відтворено події вересня 2004 року, коли після вечері з тодішнім головою СБУ Ігорем Смешком і його заступником Володимиром Сацюком Віктор Ющенко потрапив до лікарні. Штаб кандидата заявив про його отруєння. Через два тижні Ющенко вперше з’явився на публіці, а зміни його зовнішності стали одним із найсильніших символів президентської кампанії.

Під час показу третього епізоду циклу «Помаранчева епоха»

У фільмі використано архівні кадри, зокрема виступ Ющенка у Верховній Раді 21 вересня 2004 року, де він заявив: «Те, що зі мною сталося, — це не проблема їжі і не проблема кулінарії. Це проблема політичного режиму в цій країні».

Автор ідеї та сценарію фільму — Олександр Зінченко, режисер — Сергій Лисенко, оператор-постановник — Євген Шевченко, виконавчий продюсер — Олександр Опанасюк, продюсер — Володимир Ладижець.

Героями епізоду стали безпосередні учасники подій — політики, журналісти, історики, громадські діячі та соратники Віктора Ющенка. Своїми спогадами діляться, зокрема, Роман Безсмертний, Володимир Філенко, Тарас Стецьків, Ірина Геращенко, Євген Глібовицький, Вахтанг Кіпіані, Юрій Луценко, Олексій Мустафін, Валентина Теличенко та Катерина Ющенко й інші.

Глядачі, що прийшли на допрем’єрний показ фільму

Як була сформована концепція масових акцій, яка мала зруйнувати інформаційну блокаду та цензуру, розповіли після перегляду фільму керівник передвиборчого штабу Віктора Ющенка Роман Безсмертний та автори цієї концепції Володимир Філенко та Тарас Стецьків.

Роман Безсмертний, Тарас Стецьків і Володимир Філенко

За словами Олександра Зінченка, однією з головних тем стрічки стало подолання суспільної безнадії.

«Для багатьох літо 2004 року було часом зневіри й безвиході. Це була своєрідна навчена безпорадність. Мені хотілося поговорити саме про те, як її вдалося подолати. Досвід 2004 року сьогодні знову набуває особливого значення, адже в моменти великих випробувань люди також починають втрачати віру», — сказав Олександр Зінченко.

Народний депутат України I, III, IV та VI скликань Володимир Філенко пригадав, що ще задовго до початку виборчої кампанії команда працювала над сценарієм майбутніх масових акцій.

«Ми пройшли в Україні всі протестні акції. І коли ми виходимо вже на самі вибори, то у нас було як кіно про кіно. У нас була спочатку ідея. Був головний герой. Хтось скаже, що це Ющенко, а ми завжди кажемо, що це народ. У нас була віра, а головне, що повірили люди. Масово повірили. Майдан був не лише в Києві, він був по всій Україні», — розповів Володимир Філенко.

Володимир Філенко

Він пригадав, що саме масова участь людей стала запорукою успіху протестів. «Ми хотіли, щоб людей було стільки, аби їх уже не могли розігнати. Згодом на Майданах по всій Україні зібралися понад півтора мільйона людей. І найважливіше — ми досягли свого без жодної спаленої машини чи розбитої вітрини», — додав Володимир Філенко.

Читайте також: Олександр Зінченко: «Я почуваюся щасливим, бо можу запитати, як творилася історія, у тих людей, які її творили»

Тарас Стецьків розповів, що ще до початку кампанії було зрозуміло: чесних виборів не буде, тому необхідно було знайти інший шлях боротьби.

«Ми точно знали рецепт — масові акції. Проблема була в тому, що люди підтримували Ющенка, але не вірили, що він може перемогти. Взимку 2004 року було проведене соціологічне опитування, де людям поставили два питання. Перше — кого ви підтримуєте. І там Ющенко випереджав Януковича більш ніж на 10%. А друге питання — хто, на вашу думку, стане президентом? І картина була прямо протилежна. Люди голосувати були готові за Ющенка, але вважали, що виграє Янукович. І ми розуміли: якщо ми не переламаємо цю людську зневіру, ми не виграємо вибори», — сказав Тарас Стецьків.

Тарас Стецьків

Він додав, що ключовою на той час стала концепція народного кандидата.

«Якщо Янукович був кандидатом влади, то Ющенко мав стати кандидатом народу. А це означало, що потрібно включити людей у політичний процес, навчити їх виходити на акції, діяти дисципліновано й подолати страх. У людей був величезний страх, що якщо вони вийдуть на вулицю за кандидатів від опозиції, їх будуть бити. Ми мусили показати людям, що чим більше їх буде, тим більша їхня сила. І нам був потрібен аргумент. І таким аргументом справді стало Співоче поле. Таке всенародне висунення кандидата, яке би захмарило все, і яке би неможливо було приховати. У фільмі була правильна фраза, що Ющенка висував народ, за моїми оцінками, 80—100 тисяч людей було», — пояснив Тарас Стецьків.

Переломним моментом він називає появу Віктора Ющенка після отруєння.

«Його вихід на сцену, його обличчя стали тією точкою перелому, яка показала мільйонам українців, із ким вони мають справу. Після цього дуже багато людей говорили: влада перейшла межу, ми теж підемо до кінця», — пояснив Тарас Стецьків.

Під час показу третього епізоду циклу «Помаранчева епоха»

Роман Безсмертний звернув увагу, що успіх кампанії забезпечили не лише сильні ідеї, а й масштабна організаційна робота.

«Якщо є план перемогти — будуйте систему. Ми будували систему, яка мала бути сильнішою за державну машину. Саме вона дозволила реалізувати найкращі ідеї й забезпечити їх ресурсами. У нас були домовленості з районними газетами, місцевими телестудіями. Сукупний тираж матеріалів сягав понад півтора мільйона примірників. Саме через місцеві медіа ми проривали інформаційну блокаду», — розповів Роман Безсмертний.

Роман Безсмертний

До дискусії також долучилися журналісти, які були свідками й учасниками подій президентської кампанії 2004 року. Їхні виступи стали спробою осмислити Помаранчеву революцію вже з відстані двох десятиліть — крізь досвід Революції гідності та повномасштабної війни.

Журналіст і телеведучий Олексій Мустафін запропонував поглянути на події 2004 року насамперед через призму інформаційної боротьби. На його думку, передумови майбутньої Помаранчевої революції виникли значно раніше, ніж почалися масові акції на Співочому полі.

«Вибори 2002 року показали, що технологія темників не працює так, як на це розраховувала влада. Здавалося, що інформаційний контроль має забезпечити потрібний результат, але цього не сталося. Чомусь у владних кабінетах продовжували вірити, що цей механізм і надалі буде ефективним. А Революція троянд у Грузії показала, що розмови про те, ніби хвиля демократичних революцій не може перейти кордони колишнього Радянського Союзу, не відповідають дійсності. Це стало важливим сигналом і для України», — сказав Олексій Мустафін.

Олексій Мустафін

На його думку, віра суспільства стала вирішальним чинником кампанії, коли влада цілеспрямовано формувала відчуття безальтернативності власної перемоги, намагаючись переконати виборців, що їхній голос нічого не змінить.

«Людей переконували: навіть якщо вони проголосують за Ющенка, він однаково не переможе. Це була інформаційна технологія — змусити суспільство повірити у власне безсилля. Але вже до осені було зрозуміло, що цей сценарій більше не працює. Усе, що тоді робила влада, дедалі більше працювало проти неї. Це вже не виглядало проявом сили — швидше проявом розгубленості. Навіть якби Януковича тоді оголосили переможцем, значна частина суспільства просто не повірила б у такий результат», — нагадав медійник.

Журналіст Микола Вересень запропонував ширший історичний погляд на Помаранчеву революцію. Він сказав, що багато процесів, які сьогодні здаються закономірними, двадцять років тому були далеко не очевидними. Він вважає, що Помаранчева революція стала одним із ключових етапів тривалого процесу виходу України з-під впливу Росії.

«Революція на граніті, Помаранчева революція, Революція гідності — це ланки одного процесу. Це була боротьба за Незалежність і остаточний вихід із російської імперської орбіти. На жаль, згодом ця боротьба переросла у повномасштабну війну», — сказав Микола Вересень.

Микола Вересень

Він розповів, що саме російська агресія кардинально змінила сприйняття багатьох подій 2004 року, зокрема історії з отруєнням Віктора Ющенка.

«Тоді дуже мало людей були готові повірити, що за отруєнням могли стояти російські спецслужби. Багато хто ще мислив категоріями “братніх народів”. Після Бучі, після всіх злочинів Росії таких сумнівів уже не залишилося. Ми зовсім по-іншому дивимося на ті події», — сказав журналіст.

На завершення він закликав не ідеалізувати революції, але й не забувати їхнього значення для сучасної України. «Колись наші діти остаточно розставлять усі акценти. Вони житимуть у нормальній європейській країні. І можливо, саме тоді стане остаточно зрозуміло, чому всі ці революції були необхідними», — підсумував Микола Вересень.

Учасники заходу говорили і про так звані «темники», які розсилали з Адміністрації президента у великі медіа. В них описували теми, які варто висвітлювати, як саме, а які ні. Це фактично створило інформаційну блокаду для Віктора Ющенка. Завдячуючи невеликим регіональним каналам, газетам, 5 каналу, «Українській правді» й іншим онлайн-медіа, зокрема й «Телекритиці», яка пізніше стала «Детектором медіа», цю блокаду вдалося подолати.

Учасники допрем’єрного показу третього епізоду фільму «Помаранчева епоха»

Прем’єра серії «Помаранчева епоха. Отрута» відбулася 15 липня на Першому каналі Суспільного. Фільм можна подивитися на ютуб-каналі «Суспільне Документалістика», де також опубліковані перші дві серії документального циклу.  

Фото: Богдан Пошивайло, Музей Майдану