Рейтинги цьогорічного українського відбору на «Євробачення» були настільки високими, що голосування зламало «Дію». Але при цьому лунає і критика — мовляв, в інших країнах ставляться до конкурсу менш серйозно та більш відповідально, а деякі з них, як-от Румунія, взагалі не бачать сенсу витрачати на нього кошти. З’ясувати, чи так це, нам допоможе огляд інших відкритих національних відборів країн-учасниць, що проходять цьогоріч. Часто саме ці локальні шоу можуть бути навіть цікавішими за саме «Євробачення». «Детектор медіа» вирішив проаналізувати інші відкриті національні відбори країн-учасниць, що проходять цьогоріч для конкурсу. Ми вже писали про національні конкурси низки країн (тут, тут, тут і тут), а цього разу пропонуємо порівняти відбіркові шоу Сан-Марино, Хорватії та Ісландії.

Огляд чотирьох національних відборів ведеться за наступними критеріями: формат, загальний рівень пісень, продакшн (сцена, візуальна айдентика, бренд, зйомка, якість звуку тощо). Також в огляді кожного відбору буде одна пісня, на яку варто звернути увагу, але яка не перемогла на національному відборі. Огляд є суб’єктивним і відображає лише особисту точку зору автора. Підбірка відборів створюється на хронологічній основі їх проведення та не містить шоу, де обирався лише артист, а не конкурсна пісня.

Una voce per San Marino (Сан-Марино)

Джерело: RTV San Marino

Формат. Участь найменшої країни на конкурсі завжди є явищем особливим. Наприклад, у 2012, 2013, 2014 та частково у 2017 роках країну представляла одна виконавиця — Валентина Монетта, яка серед усіх цих спроб змогла пройти до фіналу лише один раз. Спробувавши провести вперше відкритий відбір у 2018 році з дуже дивним форматом і результатом, країна так і не мала успіху з ним. У 2019 році країну вдруге представляв внутрішньо обраний турецький стоматолог Серхат із піснею Say Na Na Na, який посів 19 місце у фіналі, що станом на зараз залишається найкращим результатом для країни за всю історію участі.

У 2021 році країну представляла виконавиця Senhit у дуеті з американським репером FloRida з переробкою пісні зі шведського відбору 2020 року, тому й стала фан-фавориткою. Однак попри це вона посіла лише 22-ге місце у фіналі. Після цього Сан-Марино вирішило організувати відкритий відбір своїми силами та назвати його «Один голос для Сан-Марино». Мовляв, проблема була в тому, що форматом 2018 року займались іноземні фахівці, а ось локальне виробництво може покращити ситуацію. Для контексту — Сан-Марино, по суті, є державою розміром із мале містечко всередині Італії. Втім, станом на березень 2014-го обидвоє переможців відбору — у 2022 та 2023-му — не пройшли до фіналу, тому його успіх у плані результату можна назвати сумнівним.

Формат шоу цього року значно відрізнявся від відборів інших країн. Зокрема, півфіналістами конкурсу було сто двадцять дев’ять пісень, розділених на чотири півфінали приблизно по тридцять пісень. Було також проведено окремий «санмаринський півфінал» (в інших брали участь іноземці) з п’яти пісень. Тоді як у півфіналах брали участь «артисти-початківці», до фіналу напряму запросили кількох «професійних виконавців». Крім того, ще одне вакантне місце у фіналі без проходження півфіналів залишили для переможця вайлдкард-етапу серед пісень, створених за допомогою штучного інтелекту в рамках проєкту San Marino Sessions. З кожного півфіналу одна пісня пройшла до фіналу, а три — до ще одного етапу під назвою «Другий шанс». З «Другого шансу» до фіналу пройшли три пісні. В результаті всіх цих етапів залишилося сімнадцять фіналістів, які виконали свої пісні наживо на окремому концерті, що транслювався у прямому ефірі. Переможця на всіх етапах, включно з фіналом, обирало лише національне журі. Винятком був лише вайлдкард-раунд, де фіналіста було обрано з урахуванням кількості лайків на музичних відео для чотирьох пісень на ютубі. До речі, глядацького голосування в Сан-Марино немає і для основного «Євробачення» — ЄМС вважає це неможливим через надто малу кількість жителів і використання італійських телефонних ліній. Тому замість цього бали від «глядачів» Сан-Марино вираховуються як середній результат голосування глядачів групи країн, яку ЄМС не розголошує, що не подобалося мовнику. Він натомість пропонував запровадити формат «демоскопічного журі», подібний до того, який використовується на «Бенідорм Фесті», про який ми писали раніше, однак ЄМС відмовилася реалізовувати цю ідею.

Цікавим також є те, що участь у цьому відборі не є можливою без оплати за участь. Зокрема, під час подачі заявки учасники повинні надіслати певну суму, інакше не будуть допущені до конкурсу. Для учасників, що надіслали свої заявки до 21 жовтня 2023 року, — 100 євро, для учасників, що надіслали свої заявки з 21 жовтня 2023 року по 14 січня 2024 року, — 150 євро, для учасників, які вже брали участь у шоу, — теж 150 євро, а для виконавців із Сан-Марино — 50 євро. Ось така цікава схема. Непогана ідея для Суспільного на фоні критики щодо витрат на наш відбір.

Загальний рівень пісень. На цьому світі справді є люди, які слухали повністю всі більш ніж сто тридцять пісень цього відбору, але я не перебуваю в їхній когорті. Оскільки в мене менше вільного часу, то прослухав це все уривками й чогось надособливого не почув. Якщо торік серед цієї тонни пісень було хоча б кілька цікавих андерграундних треків, то цьогоріч усе звучало дуже недороблено та хаотично. Серед лайн-апу можна виділити представників Італії на «Євробаченні-1997» та учасницю цьогорічного Сан-Ремо, яка була фан-фавориткою та улюбленицею преси до моменту релізу пісень, однак не здобула успіху на італійському фестивалі, після чого вирішила спробувати свої сили в Сан-Марино. Як пояснювала це сама виконавиця, вона хотіла поїхати до Мальме, щоб роздратувати свого колишнього чоловіка, який живе у Швеції. Однак журі й тут не оцінило такої мотивації вкупі з мажорною поп-рокпіснею, під час виступу з якою Лоредана була змушена перекрикувати записаний бек-вокал і посіла друге місце. А країну в підсумку представить іспанський рокгурт, що пройшов до фіналу з «Другого шансу». До речі, вже втретє поспіль країну представить поп-рокпісня.

Цікаво, що торік вони брали участь у «Бенідорм Фесті», а цьогорічні представники Іспанії — в сан-маринському відборі. Думаю, цей кросовер — точно якесь попередження про майбутні глобальні події. Раджу конспірологам уже думати над новими теоріями, про які писатиму в «Хроніках дезінформації».

Продакшен. Уявіть телевізійний фестиваль «Зіронька» на обласному телеканалі, але якому купили дорогі камери. Інакше не описати. Лише на цьому відборі можуть бути такі ситуації як гостьовий номер, обраний за день до фіналу відбору в готельному лобі та пряме ввімкнення з торговельного центру, де робили фотосесію в стилі ню. Однак, на жаль, не цього року.

Сцена UVPSM

Пісня, на яку варто звернути увагу. Dana Gillespie — The Last Polar Bear. Одна з небагатьох пісень, яка хоча б якось запам’яталась у виконанні музи Девіда Боуї. До речі, це — та сама пісня-фіналіст, створена за допомогою штучного інтелекту. Як бачимо, в Сан-Марино «вікна Овертона» просто не існує.

Dora (Хорватія)

Джерело: HRT

Формат. Хорватія — це парадоксальний приклад того, як відкритий відбір не гарантує гарного результату. З початком десятих років, використовуючи «Дору», країна рідко проходила до фіналу, допоки у 2012-му не вирішила вдатися до закритого відбору. Але й це не допомогло, і у 2014 році після чергового нефіналу мовник вирішив узяти паузу на кілька років. Хорватія повернулася 2016 року, обравши пісню закритим відбором, яка пройшла до фіналу. Як і у 2017-му. Повторивши схему у 2018 році, країна не пройшла до фіналу, і з того моменту вона повернулася до «Дори». Втім, від моменту її використання з 2019 року Хорватія пройшла до фіналу лише у 2023 році за допомогою відомих балканських бунтівників Let 3 з їхньою антипутінською піснею.

Мовник подумав, що це нова «золота доба» Хорватії, а тому цьогоріч на додачу до фінального концерту в прямому ефірі, де учасники виконували свої пісні наживо, вирішив додати ще два півфінали по дванадцять пісень, з яких до фіналу пройшло по вісім. У півфіналі голосували лише глядачі, а у фіналі — на додачу до глядачів регіональні й іноземні журі (до речі, разом з українською делегацією). Внаслідок цього результат голосування був визначений за системою 50 на 50.

Загальний рівень пісень. Кожного разу, коли настає євросезон, а хорватський мовник презентує пісні свого відбору, в мене виникає питання — навіщо вони його проводять? Головною проблемою Хорватії на конкурсі впродовж останніх років було те, що вона боялася ризикувати, і саме тому успіх Let 3 є цілком пояснюваним. Однак їх цілком можна було обрати й закритим конкурсом, а кошти зекономити та витратити на виступ на самому конкурсі. Рівень пісень підказує, що це все — якась масштабна схема для відмивання коштів, на яку випадково потрапило кілька адекватних або хоча б нестандартних пісень.

Хорватів у коментарях до відео з відбору обурює й рівень корупції, проявлений у процесі вибору пісень. Багато хто серед них не оцінив дует, який виглядає як Анатолій Ярема й Андрій Пальчевський, але насправді є працівниками мовника, які колись були ведучими відбору, з піснею про алкоголізм місцевою говіркою. Серед кращих пісень можна також згадати й пісню, написану балканським Максом Мартіном — Дарко Дімітровим. Повернулися на конкурс і Let 3 із треком, студійна версія якого точно має референси до штучного інтелекту (тренд продовжується).

Однак переможцем відбору стала пісня, яка спочатку була в резервному списку учасників, але через відмову однієї з виконавиць змогла потрапити до півфіналу та стати однією з фан-фавориток (що, на думку фанатів, є підтвердженням корупції мовника в контексті вибору пісень). Втім, водночас доволі зрозуміло та не дуже, що аудиторію настільки легко вразити локалізованою версією торішньої заявки Фінляндії, щоб це аж було на першому місці за прогнозами букмекерів станом на цю хвилину.

Продакшен. Пам’ятаєте пісню «Діаманти», написану Дарко Дімітровим і згадану вище? Так ось — у другому півфіналі наприкінці виступу звукорежисери ввімкнули дівчині шматок її виступу, ще й із перемоткою. Налаштування звуку були жахливими — у переможця в півфіналі мікрофон майже не працював, у декого з інших учасників — працював надто сильно. Деяким наклали жахливі ефекти на голос. Якщо у когось була гарна ідея виступу, її намагався вбити мовник. Враження від шоу залишилися фактично негативні. Я все більше вірю в версію з відмиванням коштів, бо інакше ось такий рівень організації ні я, ні місцеві пояснити не можуть. А хорвати ще й платять абонемент за своє суспільне мовлення. Іронічно в цьому випадку виглядає один із репортажів мовника, що має назву «Феномен Дори». Дійсно, настільки провальне шоу справді є феноменом.

Сцена хорватського відбору. Джерело: HRT

Пісня, на яку варто звернути увагу. Lana Mandaric — More. Попри відверто невдалий виступ у півфіналі, пісня й надалі залишається однією з найкращих на відборі та виходить за рамки звичного балканського «любаві» за допомогою жанру поп-рокбалади.

Songvakeppnin (Ісландія)

Джерело: RUV

Формат. Ісландія залишається однією з найяскравіших країн конкурсу. Здійснивши певною мірою мініреволюцією своєю експериментальною та концептуальною заявкою у 2019-му, продовживши цей же тренд у 2020 та 2021-му, країна представила спокійну кантрі-заявку у 2022-му, що пройшла до фіналу несподівано навіть для затятих прихильників. Утім, торік Ісландія залишилась за бортом фіналу.

Формат відбору має невеликі зміни впродовж останніх років (закритим способом країна обрала заявку лише у 2021-му, коли переобрала учасника, що не зміг поїхати на скасований у 2020-му конкурс) — десять пісень винятково ісландською мовою було поділено на два півфінали, що транслювали в прямому ефірі з виступами наживо. З кожного з них до фіналу пройшло по дві пісні, а на додачу було обрано ще одного фіналіста з пісень, що не пройшли. У фіналі учасники повинні були обрати самостійно, чи виконувати англомовну, чи ісландськомовну версію своєї конкурсної пісні. У всіх етапах, окрім суперфіналу, до якого пройшли двоє фіналістів, голосування відбувалося за системою 50 на 50 із винятково національним журі. У суперфіналі голосували лише глядачі, а результати нового раунду голосування додавали до результатів глядацького голосування у фіналі загалом. Саме так було визначено переможця.

Загальний рівень пісень. Якщо торік на цьому відборі не було надто багато яскравих пісень, то цьогоріч він потішив. Усі пісні лайн-апу можна слухати в плейлисті. У відбору є своє музичне обличчя, свій звук, в якому відчуваються всі переваги скандинавського підходу до музики. Найбільшу увагу до себе привернули ісландські брати Борисенки серед місцевих і палестинець Башар Мурад із піснею про «дикий Захід», який є «найкращим місцем для справ», ті вестерново-ковбойською концепцією. А перемогла несподівано для всіх представниця Ісландії на конкурсі 2010 року з диско-шлягером.

Продакшен. Якщо говорити про звичні для нас категорії, такі як сцена, звук, загальна айдентика тощо, то Ісландія робить все стабільно добре. Однак цьогоріч ситуація є особливою, оскільки в цьому контексті також важливо згадати й про підхід мовника до конкурсу загалом.

Ісландський відбір 2024 року став ледь не найскандальнішим через участь у ньому вищезгаданого Башара Мурада. Багато хто вважав, що він є беззаперечним переможцем відбору або навіть «Євробачення» через політичну кон’юнктуру. Однак така думка викликала спротив — була великою також і група людей (навіть серед українських фанатів), яка була відверто проти участі артиста в конкурсі. Мовляв, переможе винятково через політику, а сама пісня ніяка. І якщо музичні смаки — річ суб’єктивна, то якісні категорії — ні. Ці ж люди звинувачували авторів пісні у політизації участі, оскільки вважають текст пісні таким, що порушує правила, тобто політизованим.

Усе це відбувалося на тлі того, що Ісландія є єдиною країною, де більша частина населення та фанатів конкурсу вимагала в мовника бойкотувати цьогорічне «Євробачення» через участь Ізраїлю в ньому, а мовник перед відбором заявив, що рішення про участь прийматиме його переможець. Утім зараз, коли один з авторів пісні Мурада сказав, що в голосуванні були технічні проблеми, а одна з авторок пісні, яка перемогла, відмовилась від свого авторства, бо не хоче «асоціювати себе з расизмом», RUV прийматиме остаточне рішення щодо своєї участі в середині березня. Зумовлено це, зокрема, тим, що ЄМС допустила конкурсну пісню Ізраїлю до участі після змін у тексті. Цей відбір є уроком того, що у 2024 році все ще є люди, які виправдовують свої політичні переконання та расистські висловлювання поганими піснями, неправильними виконавцями, умовними правилами й іншими відмовками. Нікого не нагадує?

Сцена відбору. Джерело: RUV

Пісня, на яку варто звернути увагу. Sunny — Fiðrildi. Ісландськомовний драм-ен-бейс, що мав не надто вдалу візуальну концепцію та не пройшов до фіналу.

В останньому тексті з цього циклу ми порівнюватимемо сербський PZE, шведський Melodifestivalen і португальський Festival de Cancao.