Рейтинги цьогорічного українського відбору на «Євробачення» були настільки високими, що голосування зламало «Дію». Але при цьому лунає і критика — мовляв, в інших країнах ставляться до конкурсу менш серйозно та більш відповідально, а деякі з них, як-от Румунія, взагалі не бачать сенсу витрачати на нього кошти. З’ясувати, чи так це, нам допоможе огляд інших відкритих національних відборів країн-учасниць, що проходять цьогоріч. Часто саме ці локальні шоу можуть бути навіть цікавішими за саме «Євробачення». «Детектор медіа» вирішив проаналізувати інші відкриті національні відбори країн-учасниць, що проходять цьогоріч для конкурсу. Ми вже писали про національні конкурси Мальти, Іспанії, Норвегії, Чехії, Албанії, Ірландії, Люксембургу, Латвії, Фінляндії, Італії та Німеччини, а цього разу пропонуємо порівняти відбіркові шоу Молдови, Данії, Естонії та Литви.

Огляд чотирьох національних відборів ведеться за такими критеріями: формат, загальний рівень пісень, продакшен (сцена, візуальна айдентика, бренд, зйомка, якість звуку тощо). Також в огляді кожного відбору буде одна пісня, на яку варто звернути увагу, але яка не перемогла на національному відборі. Огляд є суб’єктивним і відображає лише особисту точку зору автора. Підбірка відборів створюється на хронологічній основі їх проведення та не містить шоу, де обирався лише артист, а не конкурсна пісня.

Etapa Nationala (Молдова)

Джерело: TRM

Формат. Молдова — це той випадок, коли на відборі щороку здається, що ця країна посяде останнє місце у півфіналі, однак вона щоразу дивує на самому конкурсі. Формат шоу залишається майже незмінним уже кілька років — одинадцятьох фіналістів обирає журі на спеціальних прослуховуваннях, які транслюють у прямому ефірі (вдень, як у старі добрі часи НТКУ 2012–2014 років). На них учасники виконують свої пісні наживо. Згодом, приблизно за місяць, відбувається вже вечірній фінальний концерт на іншій сцені, але теж із живим звуком. Голосування відбувається за стандартною системою 50 на 50, де 50% результату складає голосування національного журі, а іншу половину — глядачів за допомогою спеціального сайта.

Сцена прослуховувань. Джерело: TRM

Зазвичай у випадку однакової кількості балів перевага йде тому, хто набрав більшу кількість глядацьких голосів. Однак цього року в такій ситуації перевагу надали голосуванню журі. Власне на першому місці опинилися дві пісні з однаковою кількістю балів — пісня однієї з фан-фавориток і команди торішнього представника Молдови, а також фанатки російського серіалу «Слово пацана», створеного під президентську кампанію Путіна, Валерії Паші (Anti-Princess), яка перемогла в глядацькому голосуванні, та пісня представниці Молдови на конкурсі 2007 року Наталії Барбу (In the Middle), яка перемогла в голосуванні журі.

Перемогу віддали другій — і це викликало обурення команди Паші. Мовляв, у правилах було вказано, що переможець за голосуванням глядачів стає переможцем у підсумку. Виконавиця навіть подала апеляцію щодо результатів, однак мовник відповів, що прийняв рішення щодо переваги голосування журі, оскільки помітив «нетипові патерни» в голосуванні за Валерію, на що посилалася і її суперниця. Як завжди, без скандалу не обходиться. За своєю кон’юнктурою відбір дуже сильно нагадує українські відбори десятих років. Думаю, ми всі розуміємо чому.

Загальний рівень пісень. Щоразу виникає відчуття, що на цьому відборі головне змагання відбувається між кількома піснями, а всі інші там лише для масовки або особистого промоушну. Це відчувається також і в тому, що Молдову з 2020 року представляють винятково виконавці, які вже раніше були на конкурсі. На прослуховування допускають майже всі треки, які надсилають мовнику, і вже там стає зрозуміло, що це — радше чистилище пісень, які не пройшли в інших відборах або дуже аматорські проєкти. Цьогоріч серед загального лайнапу окрім двох фавориток виділилися пісня Саші Летті про статевий акт, пісня ветерана молдовського відбору Саші Богнібова, який зумів добитися перманентного видалення ютуб-каналу одного з головних ютуберів фандому через низькі місця для пісні в особистому топі, весільна пісня та пісня дідуся, якого обожнюють усі фанати, бо він теж майже щороку приходить на ці прослуховування.

Піар-кампанію своїм пісням артисти теж робили нетипову — одна з виконавиць піарила свою конкурсну пісню тіктоками, де під її супровід артистці дарують то тістечко з назвою пісні, то букет із відповідною листівкою. Існує навіть непідтверджена теорія, що молдовський відбір є яскравим прикладом того, як деякі музичні лейбли створюють проєкти спеціально під «Євробачення» і у такий спосіб заробляють кошти. Мовляв, виконавці насправді не є тими, ким їх показують, а лише найманими співаками. Дивлячись на рівень пісень, у це нескладно повірити. А ще цього року обрали до фіналу відбору дві пісні з однаковою назвою та поставили їх підряд у порядку виступів.

Продакшен. Чи то через брак фінансування або відчуття смаку, продакшен цього шоу з року в рік виглядає жахливо. Уявіть, що ви зібрали шкільний концерт у найбільшій шкільній актовій залі столиці та поставили туди екрани та телевізійні камери. Це виглядає і звучить приблизно так. Замість візуалізацій на екранах — стокові відео, які часто не пасують пісні. Крім того, гостьовий номер тривалістю майже годину?! Так, вони запросили румунський гурт, непричетний до конкурсу жодним чином, який просто з перервами на розмови з залом виконував свої пісні стільки часу. Гостьовий номер торішнього відбору, де глядачі танцювали з виконавцями під весільну музику мав кращий вигляд. Про продакшен прослуховувань узагалі годі казати. Але в усьому цьому все одно є якийсь свій вайб, завдяки якому відбір і люблять багато фанатів.

Пісня, на яку варто звернути увагу. Valleria — Rule (rai di ri di). Виконавиця не пройшла до фіналу відбору через доволі нестабільне виконання цієї балади наживо. Відео до нього було створено за допомогою штучного інтелекту.

Dansk Melodi Grand Prix (Данія)

Джерело: DR

Формат. Данія переживає на конкурсі свої не найкращі часи. Після перемоги в Мальме на конкурсі 2013 року та місця в десятці фіналу в ролі країни-господарки Данія рідко проходить до фіналу. З 2021 року вона не була там жодного разу. Це доволі дивно, оскільки в Данії добре розвинена власна музична індустрія. Однак данці подейкують, що мовнику просто начхати на конкурс, і оскільки піти надто соромно, то просто безамбітно беруть участь. Відбір передає цей настрій — він проходить у форматі одного фінального концерту, що транслюється у прямому ефірі з восьми конкурсних пісень, виконаних наживо в супроводі оркестру. Голосування відбувалося за схемою 50% результату — голосування міжнародного та місцевого журі (до речі, цьогоріч у ньому голосував президент ОГАЕ Україна, це офіційна фан-спільнота конкурсу) та інші 50% — голосування глядачів через мобільний додаток та смс-повідомлення. В результаті цього голосування три пісні пройшли до суперфіналу, де за такою ж системою визначили й переможця.

Загальний рівень пісень. Щороку данський відбір вважають ледь не найгіршим серед усіх у євросезоні. Так, усе звучить якісно, але доволі стерильно. Зазвичай це підбірка пісень, де взагалі немає за що зачепитися. Цьогоріч видно спробу рухатись у гарному напрямку, але все одно в цьому немає душі. Маємо в лайнапі й спробу гіперпопу та глем-року, і чергову танцювалку у стилі 90-х, і типовий лейбловий проєкт у жанрі поп, і навіть пісню від виконавиці всесвітньо відомих хітів Friends i Geronimo, яку вона виконала в костюмі русалки. До суперфіналу пройшли типова чоловіча симфонічна балада, весела пісенька з текстом про чоловіка з хоспісу від представника країни на конкурсі 2014 року та дівчина з піснею, яка була б дуже актуальною за своїм звучанням у 2011 році, але не зараз. Втім вона й перемогла.

Продакшен. Якщо ще кілька років тому Данія вважалася країною зі зразковим телевізійним продакшеном, особливо враховуючи феноменальний рівень проведення конкурсу 2014 року в Копенгагені (навіть попри якість звуку в виступах на офіційному ютуб-каналі), то в останні роки якість продакшену точно впала. Все ще непогано, але вже не так добре, як та ж Фінляндія.

Однак головною проблемою цього відбору, на мою думку, є оркестр. Його повернули на фестиваль у 2020 році задля ювілею. Однак замість одноразової акції він уже присутній на відборі кілька років. В Італії та Албанії теж використовується оркестр, однак на відміну від них данський оркестр псує конкурсні пісні та перетворює кожну з них на якусь дешеву версію себе, виконану в ресторані. Серед фанатів конкурсу є навіть окремий рух, щоби повернути оркестр на головний конкурс, однак приклад Данії доводить, що все залежить від конкретного оркестру. Це, мабуть, найгірша ідея данського мовника, оскільки з року в рік пісні просто неможливо слухати наживо через цей супровід. Ну мовник хоча б робить окремі відео з презентацією пісні, де учасники ходять та крутяться у слоу-мо. Дякуємо, що хоч не викидає просто на окремий сайт, як Молдова.

Сцена відбору. Джерело: DR

Пісня, на яку варто звернути увагу. Stella — Sign Here. У цій пісні немає нічого надособливого окрім вдалого використання жанру поп-рокбалади, однак вона заслуговує уваги через нестандартний підхід до теми дорослішання, метафорично порівняної з бюрократією. Мовляв, підпишіться тут і там. Повторення фрази про це в приспіві ніби підкреслює напругу від бюрократії.

Eesti Laul (Естонія)

 Джерело: ERR

Формат. В останні роки Естонія точно знайшла свою нішу після кількох трансформацій формату свого відбору. Країна стабільно проходить до фіналу з 2018 року зі здебільшого американізованими поп-пісеньками та баладами (окрім непроходу до фіналу у 2021 році, коли країну представляв учасник російського «Голосу»). Цьогоріч мовник знову трохи змінив формат конкурсу, насамперед змінивши його виконавчого продюсера. Це вплинуло як на формат, так і на рівень пісень.

«Естонська пісня» (так перекладається назва дійства) у 2024 році складалася з двадцяти конкурсних пісень, п’ятнадцять із яких були півфіналістами, а п’ять інших автоматично пройшли до фіналу за результатами голосування національного журі на основі студійних записів пісень. Після цього у січні пройшов півфінал, що транслювався у прямому ефірі, де артисти виконували свої пісні наживо. З нього до фіналу, що пройшов майже через місяць із такими ж технічними характеристиками, однак на головній арені країни, на додачу до 5 автофіналістів пройшло ще 5 пісень — перші три було обрано за системою 50 на 50 (журі та глядачі), а дві останні за допомогою додаткового раунду глядацького голосування. У фіналі ж голосувало міжнародне журі, бали якого складали 50% усього результату та глядачі, внаслідок чого було обрано трьох суперфіналістів. Переможця серед них обирали лише глядацьким голосуванням.

Загальний рівень пісень. Фанати конкурсу пам’ятають цей відбір у нульові та на початку десятих років як один із найавангардніших і найризиковіших відбіркових шоу в системі «Євробачення». Тут завжди було багато місцевої електроніки та альтернативи. Втім згодом цього стало менше, а шоу потрохи втрачало свій музичний стиль. Так, загальний рівень все ще непоганий, але точно можна краще.

Цього року зі зміною виконавчого продюсера відчувається і бажання повернути цей музичний стиль — на відборі набагато більше авангардних і нішевих заявок. Можна знайти й гарне електро, й альтернативу, й місцеву пародію на The Weeknd, і рок, і естонські балади, і транс, і фолк. Можна знайти й ветеранів відбору — співачку Лауру, яка представляла свою країну двічі на конкурсах, що проходили у Києві (2005 та 2017), але не сольну; гурт Traffic, який не полишає спроб поїхати; а також пісню від автора, що пише мінімум одну пісню щороку для конкурсу — Свена Лихмуса. Однак доволі дивною вийшла підбірка автофіналістів — вона точно за своєю якістю поступається мінімум кільком пісням, які не пройшли до фіналу.

Тут також не обійшлося без України (про що ми писали й у минулому матеріалі) — другий рік поспіль друге місце в конкурсі займає виконавець українського походження Олівер Мазурчак під псевдонімом OLLIE. А перемогу здобув симбіоз двох колективів — хіп-хоп-генгу 5miinust і фолк-поп-дуету Puuluup із піснею про класовий поділ. У тексті йдеться про те, що оскільки молоді люди вдягнені бідно, то багатії думають, що вони вживають наркотики, хоча в зеленій пачці у них лише чипси.

Продакшен. З одного боку, все виглядає непогано і доволі злагоджено. А з іншого — завжди є відчуття, що чогось не вистачає. Деякі виступи не надто добре знято, а власне концепція шоу не викликає захвату та не презентує чогось нового. Крім того, є кілька питань до налаштування звуку. Але в цілому все стабільно добре. До речі, півфінал транслювали з актової зали університету міста Тарту. Сподіваюся, нарешті продакшен отримає більше масштабу, якого він дуже прагне.

Джерело: ERR

Пісня, на яку варто звернути увагу. INGA — No Dog On a Leash. Цікавий електро-поп, який залишився за бортом фіналу, але в серцях фанатів.

Eurovizija.lt (Литва)

Джерело: LRT

Формат. Після невиходу до фіналу у 2019 році Литва трохи переосмислила свою участь на конкурсі та презентувала оновлений формат відбору під назвою Pabandom is naujo! («Спробуймо ще раз!»). Після шаленого успіху в букмекерів і непоганих місць у підсумку у 2020–2023 роках, особливо в скасованому 2020-го, цьогоріч мовник раптово вирішив фіналізувати формат під назвою Eurovizija.lt. Як завжди, у відборі бере участь сорок пісень, розділених на п’ять півфіналів. З кожного з них до фінального концерту на арені міста Клайпеда пройшли по дві пісні. Півфінали було записано заздалегідь на студії мовника, але на всіх етапах учасники виконували свої пісні наживо. У кожному півфіналі голосування відбувалося за системою 50 на 50, тобто з голосуванням локального журі та глядачів смс-повідомленнями. У фіналі за результатами такого голосування визначилося троє суперфіналістів, серед яких переможця обирали лише глядачі.

Загальний рівень пісень. У Литві ми спостерігаємо цікавий феномен — серед лайн-апу є цікаві та конкурентоздатні пісні. Однак їх максимум до десяти, і те в найкращому випадку (як у минулі роки). Натомість все інше — або дуже маргінально, або надто сиро та недопрацьовано. Серед них всіх виділилися весела пісня-мішанина кей-попу та типової євробаченської дурні, треки артистів, які колись уже представляли країну на конкурсі (серед них найбільше галасу викликав сингл гурту The Roop, який у підсумку посів третє місце), трошки місцевої альтернативи та диско з референсом до ABBA. Не викликала цього разу особливого захвату в фандому ветеранка місцевих відборів Моніка Марія. Однак уже з першого півфіналу фаворитом на перемогу був литовськомовний електро-поп-хіт Сильвестра Белта з дуже виразним візуальним підходом до виступу.

Продакшен. Зазвичай, коли ми говоримо про формати з великою кількістю пісень, це викликає радше занепокоєння, аніж захват. Утім литовський мовник мотивує це тим, що всі шоу в рамках відбору мають високі рейтинги. В останні роки він підкріпив ці амбіції продакшеном — зміни у відборі нарешті надали його бренду та айдентиці остаточного вигляду. Шоу на арені мало свої недоліки, але продакшен включно з налаштуваннями звуку та сценою були на гідному рівні. Приємно бачити, як мовник справді вкладається в цю ідею та поступово вибудовує інтерес до конкурсу в країні. Це відображається в гарних результатах.

Сцена відбору. Джерело: LRT

Пісня, на яку варто звернути увагу. Pluie de Cometes — Be Careful. Цікавий альтернативний поп, який можна добре описати англійським словом sultry. Ідеально підходить для романтичного вечора. Аж не віриться, що це Литва.

У наступному тексті ми порівнюватимемо Una Voce per San Marino, хорватський Dora та ісландський Songvakeppnin.