«Детектор медіа» продовжує публікувати відгуки на спеціальні проєкти українських медіа, створені до тридцятої річниці проголошення незалежності України. Серіал «Колапс. Як українці зруйнували імперію зла», який для каналу «UA: Перший» зняла компанія Esse Production House, привернув увагу та викликав дискусії як у глядацької, так і у професійної аудиторії. «Детектор медіа» опублікує два погляди на масштабний проєкт, завтра читайте рецензію Андрія Кокотюхи.

23 та 24 серпня «UA: Перший» показав документальний семисерійний серіал «Колапс: як українці зруйнували імперію зла». У перший день вийшло чотири серії поспіль, у другий —три серії. Кожна серія присвячена одному дню, починаючи з перевороту в Москві 19 серпня 1991 року.

Перед прем’єрою серіалу його сценарист — історик Олександр Зінченко —та інші причетні дали багато інтерв’ю (зокрема й «Детектору медіа»), де розповіли багато цікавих подробиць: як з’явився задум серіалу, які складнощі виникли при його виробництві та на які питання він має відповісти. Головні меседжі: серіал уперше майже погодинно відтворює доленосні дні серпня 1991 року, містить унікальні архівні кадри та невідомі (й важливі) історичні факти, з’ясовує роль України в розпаді Радянського Союзу та розвінчує особливо поширені міфи щодо тих подій. Свій серіал Олександр Зінченко охарактеризував як політичну драму, а продюсер Ярослав Лодигін — як політичний трилер. Після прем’єри залишилося тільки з’ясувати, чи збігається характеристика авторів серіалу з думкою глядача.

Перше, що впадає в око, —авторська характеристика історії України як трилера та драми. Історія взагалі цікава річ, а українська — це щось особливе саме завдяки запеклій боротьбі за незалежність, яка триває сотні років. Як з’ясувалося в останні роки, Акт проголошення незалежності — це зовсім не фінал історії, але, без сумніву, її кульмінація.

Проголошення незалежності та події напередодні й опісля не були святом із заздалегідь затвердженим сценарієм: історія писалася по живому й у кожну мить щось могло піти не так. Тож із використанням «голлівудської» термінології для характеристики фільму автори вгадали.

У деякі моменти серіалу, попри те, що все вже давно відбулось, мені здавалось: ось зараз ми все втратимо. І знову нас оточить те саме совдепівське болото, ще й, може, розстрільні трійки повернуть… За таке занурення в минуле авторам треба подякувати: хто там не був, яскраво може уявити, а хто був, але забув, — швиденько згадає.

Автори кажуть, що «Колапс» адресований широкій аудиторії. Вони навіть мріють, що серіал або його найважливіші серії показуватимуть школярам. Але чи побачать різновікові глядачі одне й те саме, сказати важко. Мені здалося, що для опанування всіх складових драми треба розумітися як на стародавній історії, так і на сучасних політичних процесах. Хронометраж серіалу не передбачає особливих пояснень — Олександр Зінченко й так скаржився, що був вимушений викинути чимало важливих епізодів. З останньої серії, наприклад, видалив двадцять хвилин уже змонтованого і вплетеного в канву матеріалу. Тож глядачам треба мати напоготові гугл, щоб швидко заповнити білі плями, якщо вони з’явяться.

Найбільш суперечливим моментом у всьому серіалі здається його назва. «Колапс: як українці зруйнували імперію зла» — це надто пафосно для такої професійної й навіть витонченої роботи. Ба більше, те, що винесено в назву як твердження, в самому серіалі не є безперечним фактом. Герої, кожного з яких попросили відповісти на питання «хто розвалив Союз?», мають різні думки. Хтось казав «комуняки», хтось — «ніхто, він сам», хтось —«литовці», бо вони на рік раніше прийняли Акт про відновлення незалежності держави та мали криваві сутички з радянськими військовими. А хтось, звісно, відповів «Україна». Сам Зінченко в інтерв’ю казав, що історія не може бути чорно-білою, й пропонував глядачам самотужки зробити висновки. Але навіщо в такому разі починати серіал із такої безапеляційної тези, незрозуміло. Тішить тільки те, що «начинка» куди важливіша за назву.

По-перше, в серіалі багато цікавих героїв. Це не лише безпосередні учасники проголошення незалежності —деякі з них, до речі, згодом опинилися по різні сторони барикад українського політикуму. Це також відомі журналісти та культурні діячи, які могли розповісти про події з неформальної точки зору. Також можна почути в серіалі думки впливових людей із США, Польщі та навіть Росії. Як розповів Олександр Зінченко, залучити російських експертів було складно, але в серіалі таки з’являється декілька тамтешніх коментаторів. Серед них — Геннадій Бурбуліс, один із найближчих соратників Бориса Єльцина. На жаль, багатьох свідків тих подій уже немає, а з деякими ключовими фігурами авторам поспілкуватися не вдалось. Наприклад, у серіалі немає інтерв’ю Альберта Корнєєва — єдиного депутата Верховної Ради, який голосував проти Акту проголошення незалежності України. Автори чомусь вирішили зовсім не розповідати про людину, яка пішла проти течії. При цьому архівні кадри електронного табло з Верховної Ради знаписом «за —346; проти — 1» показують великим планом, тому все ж таки хотілося б зрозуміти позицію того одного, хто був проти. Але питання висне в повітрі.

Немає в серіалі й особистої думки першого керівника незалежної Білорусі Станіслава Шушкевича — через пандемію коронавірусної хвороби політик не зміг зустрітися зі знімальною групою. Хоча саме він, за словами Олександра Зінченка, надихнув його на ідею серіалу, сказавши, що Союз розвалили українці. Також через локдаунне погодився на інтерв’ю колишній державний секретар США Джеймс Бейкер, який обіймав цю посаду в 1990-ті роки. Американська сторона взагалі виглядає дещо слабкою. Але автори планують створення міжнародної версії серіалу, де буде значно більше іноземних експертів.

По-друге, в серіалі є унікальні архівні відеоматеріали. Довго вважалося, що відеозапис засідання Верховної Ради 24 серпня 1991 року втрачений, але Олександр Зінченко його знайшов. Оператор, який фіксував засідання, працював із касетою, де вже було щось записано. Історичне засідання опинилося всередині цього відео, тому касета була промаркована іншою датою. Також команда отримала відео з кулуарів Верховної Ради тих часів, які зробив депутат Ярослав Кендзьор. Взагалі, в серіалі багато кадрів 1990-х, що дозволяють скласти уявлення, як жила Україна за тих часів.

По-третє, герої тих подій у серіалі постають звичайними людьми. Коли дізнаєшся, що за декілька хвилин до проголошення Акту незалежності поет і народний депутат Дмитро Павличко шепотів на вухо майбутньому першому президенту України Леоніду Кравчуку: «Читай або задушу», розумієш, що хлопці (або, вибачте, державні діячі) виявилися гарячими.

Нарешті, серіал чи не вперше відповідає на болюче для декого питання: чому насправді Україна відмовилася від ядерної зброї і яку роль відіграли США у розпаді СРСР. Якщо без спойлерів, то відповідь буде прямо протилежна думкам, що панують із цього приводу в нашому суспільстві.

Треба сказати, що у своєму прагненні розкрити правду щодо проголошення незалежності автори серіалу спростували міф, який зовсім не так поширений, як їм здається. Бо теза, що незалежність начебто впала українцям на голову, лунає радше з уст телевізійних експертів, аніж з уст пересічних українців. Наші співвітчизники або визнають право України на незалежність — і в цьому разі не мають потреби розмірковувати, чи здобули ми її в жорстокому протистоянні, а чи отримали задарма, — або просто не визнають. У цьому питанні суспільство й досі існує в чорно-білому світі.

Фото: Суспільне мовлення, Анастасія Мантач