Енциклопедія децентралізації на Суспільному

Децентралізацію визнають найуспішнішою реформою навіть самі українці, не кажучи вже про Раду Європи.

Тим часом у більшості ЗМІ та в соцмережах розповіді про успіхи в реформуванні місцевого самоврядування попитом не користуються. Що, втім, не заважає розвиватися самим об'єднаним територіальним громадам, яких від початку реформи з 2014 року створено аж 874.

Про їхні успіхи можна дізнатися хіба що зі спеціальних циклів Суспільного мовлення — «Своя земля» та «Спільно». Перший проект створено Суспільним за ініціативи Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства за фінансової підтримки програми «U-LEAD з Європою», другий знято суспільним мовником разом із Deutsche Welle Akademie, за підтримки GIZ Україна через «U-LEAD з Європою». Тобто в обох проектів спільний донор.

Між двома циклами різниця, на перший погляд, непомітна. Адже і в «Своїй землі», і в програмах «Спільно» йдеться про те, як реформа децентралізації допомогла об'єднаним громадам наблизитися до успішного існування в умовах реального самоврядування.

Тим паче, деякі сюжети зі «Своєї землі», приміром, про сонячну електростанцію в Новоукраїнській ОТГ на Кіровоградщині, просто перекочували в цикл «Спільно». Можливо, тому що такого масштабного проекту з відновлювальної енергетики в інших ОТГ не знайшли.

Проте є й відмінності. Насамперед у форматі та хронометражі програм. У 13-хвилинних випусках «Своєї землі» кореспонденти регіональних філій Суспільного часто-густо малювали з життя ОТГ такі собі лубкові й суто краєзнавчі візитівки, де не було місця жодним негативним прикладам. І це не давало розуміння, як насправді живуть місцеві громади й чому вони десь успішні, а десь — ні. Ба більше, чому мешканці певних районів узагалі не хочуть об'єднуватися.

Проект «Спільно», що стартував на Суспільному 10 листопада, на відміну від «Своєї землі», дуже прагматичний. Та й хронометраж кожного щотижневого випуску «Спільно» удвічі більший за візитівки ідеальних громад у «Своїй землі» — 26 замість 13 хвилин.

Тут кожний сюжет обов'язково коментує запрошений до студії фахівець. Зазвичай ці правники, чиновники та радники з питань місцевого самоврядування — з Одеси. Що й не дивно, бо студія проекту «Спільно» саме там і розташована, в Одеській філії Суспільного. І веде програму, спілкуючись із гостями та анонсуючи сюжети колег із Черкаської, Тернопільської та Харківської філій, журналістка Софія Мусієнко з Одеси.

Такий формат, від окремого сюжету до узагальнення проблеми для всіх ОТГ у студійній розмові, справляє враження абсолютної провінційності. Але — виключно для глядача, привченого українськими комерційними телеканалами до розкішних декорацій у розважальних проектах та багатогодинних волань політиків у ток-шоу.

Цикл «Спільно» не має на меті піарити чиновників, хай якими чудовими вони є і хай як сильно вболівають за успішність децентралізації. Хоча Софія Мусієнко як ведуча не заганяє гостей у глухий кут незручними запитаннями. Ба більше, вона часто, на жаль, демонструє неспроможність як гострої інтерв'юерки. Проте ця вада Софії Мусієнко не заважає обговорювати нагальні й реальні проблеми місцевих громад на рівні консультації фахівця, запрошеного у студію. Останній завжди може порадити, як діяти керівникам та мешканцям ОТГ в тих чи інших ситуаціях. Або ж — пояснити переваги ОТГ для тих, хто не хоче їх створювати.

Як показав випуск «“Білі плями” на мапі децентралізації», подібних громад в Україні чимало. Приміром, у Зміївському районі, одному з п'ятнадцяти, до речі, на Харківщині ОТГ, де вони просто відсутні. Місцеві сільські та районні ради, які наразі не створили ОТГ, не бідують, сповна користуючись бюджетною децентралізацією. Тут узагалі лише одна дотаційна сільрада. А всі інші громади мають збалансовані бюджети, які формуються від надходжень із місцевих підприємств.

Місцеві чиновники пояснюють небажання громад об'єднуватися не лише їхньою економічною самодостатністю. Причина повільного процесу ще й у тому, що голови місцевих рад не скликають місцевих депутатів, бодай для того, щоби пояснити їм, навіщо реформа децентралізації взагалі потрібна. І не роблять вони цього, щоб не втратити своїх повноважень. Тобто, як стверджує гостя Софії Мусієнко Оксана Гуненкова, радниця з питань децентралізації Одеського центру розвитку місцевого самоврядування, обласні й районні чиновники не мають бажання пояснювати суть реформи децентралізації своїм підлеглим.

Це дуже помітно на прикладі села Заріччя, що на Черкащині, яке не хоче приєднуватися до Стеблівської ОТГ через страх, що тут закриють школу й садочок, і Токівської сільської ради на Тернопільщині, яка сама-одна утримує цілий штат районних чиновників. У програмі «Спільно» пояснюють переваги об'єднання громад.

Головна з них — це абсолютна самостійність їхніх членів у спрямуванні коштів на розвиток громади. Мешканці села Заріччя поки що впираються, але сільський голова не виключає, що вже цього року село таки увійде до Стеблівської ОТГ. Надто ж після того, як місцевих мешканців переконали: ніхто їхню школу й садочок закривати не збирається.

Оксана Гуненкова пояснює, що коли Токівська сільрада приєднається до однієї з уже сформованих ОТГ в Тернопільській області, їй уже не доведеться власним коштом утримувати баласт у вигляді районних чиновників, бо всі рішення щодо розвитку громада ухвалюватиме самостійно.

На цьому прикладі видно, наскільки відстає українське законодавство від реальних темпів децентралізації, бо входить у суперечність між правами та обов'язками ОТГ і районних державних адміністрацій. Отож, підсумовує співрозмовниця Софії Мусієнко, Верховна Рада України мусить якнайшвидше ці суперечності подолати, ухваливши відповідні закони, які би забезпечили новий адміністративний устрій громад. Тим паче, що до місцевих виборів 2020 року всі територіальні громади, за законом, будуть зобов'язані об'єднатися.

А поки не дійшло до примусового об'єднання, чиновники, відповідальні за децентралізацію, мусять якомога доступнішою мовою розповідати мешканцям українських сіл і містечок про її переваги, вилізши нарешті зі своїх затишних бункерів-кабінетів.

Що й намагаються зробити герої програми «Спільно». Автори проекту фокусуються не так на досягненнях ОТГ, як на їхніх проблемах, що вимагають нагального розв'язання. Одна з них, болюча для більшості місцевих громад, — як убезпечити своїх мешканців від грабіжників чи й убивць. Цьому питанню у «Спільно» присвятили окремий випуск, під назвою «Безпека в громадах».

З нього видно, що кожна ОТГ підходить до захисту громадської безпеки по-своєму. На Черкащині, в Мокрокалигірській ОТГ, після крадіжки трактора вартістю 100 тисяч євро, який поліція таки знайшла й повернула власнику-фермеру, вирішили поставити камери відоспостереження. Це одразу ж знизило рівень побутових крадіжок.

Іще десь організували так звану муніципальну варту, члени якої офіційно працюють охоронцями, але у вільний від чергування час патрулюють вулиці.

Про те, чи мають право місцеві громади організовувати «муніципальну варту», точніше, чи є ця організацію з охорони громадського порядку законною, розповів черговий важливий гість Софії Мусієнко Юрій Костін, заступник голови Одеської обласної колегії адвокатів.

Він похвалив ініціативу Мокрокалигірського старости щодо відеонагляду на вулицях, але розкритикував ідею муніципальної поліції в Теребовлі, де двоє жінок патрулюють місто у формі Нацполіції, при цьому не маючи права затримувати порушників порядку. Хоча місцеві мешканці, яких ці дві жінки у формі Нацполіції попереджають, щоби ті перестали бодай виливати нечистоти на вулицю, таки їх бояться й обіцяють усе виправити.

Юрій Костін розповів, що ці дві жінки з Теребовлі не мають права носити форму Національної поліції, бо не належать до неї.

Щодо іншої ситуації, вже Лозівській ОТГ, де професійні охоронці визначених об'єктів у вільний від основної роботи час перетворюються на патрульних, взаємодіючи з поліцією, то така форма захисту безпеки у громадах, як сказав Юрій Костін, має право на існування.

Важливими для всіх ОТГ були й випуски «Спільно», присвячені медичній реформі та шляхам пошуку фахівців для місцевих громад.

У них проаналізували позитивні приклади залучення фахівців — економістів, медиків, правників, реєстраторів чи адміністраторів у місцевих ЦНАП.

Брак кадрів для останніх коментувала у студії Юлія Молодожен (так цю чиновницю титрували, хоча Софія Мусієнко представляла її як Юлію МолодожОн. — Авт.), директорка Одеського центру розвитку місцевого самоврядування.

Вона разом із ведучою розбирала ситуацію з пошуком кваліфікованих кадрів у різних ОТГ — Набутівської на Черкащині, Байковецької на Тернопільщині та Лозівської на Харківщині.

Сюжети кореспондентів регіональних філій Суспільного з цих громад розповіли про різний досвід залучення фахівців у ОТГ.

Десь, як на Черкащині, їх зваблюють матеріальними стимулами у формі преміювання до основної зарплати й підвезенням до місця роботи в центр ОТГ із навколишніх сіл. Хоча знайти фахівців для щойно створених тут ЦНАПів дуже й дуже складно. Доводиться їх заманювати не лише високими порівняно з попереднім місцем роботи зарплатами, але й житлом.

Лозівська ж громада домовилася про щомісячні прийоми профільних лікарів — терапевта, окуліста, хірурга, гінеколога та педіатра, в кожній амбулаторії району, яких спрямовує на місця територіально-медичне об'єднання міста Лозова.

Мешканці села Царедарівка, де знімали сюжет журналісти «Спільно», дуже задоволені візитами фахівців. Просто тому, що не мають потреби їздити в райцентр, де треба довго чекати на прийом лікаря в чергах, і, тим паче, лягати в тамтешню лікарню, аби збити тиск чи взагалі зробити медичне обстеження.

Цей сюжет вартий окремої уваги. Адже тут ситуацію з медичним забезпеченням об'єднаних територіальних громад розібрано буквально на молекули. Від того, чому єдина в Харківській області ОТГ з центром у місті Лозова потерпає через нестачу медпрацівників (спойлер — тому що в самому райцентрі забагато вакансій лікарів, і не лише сімейних), до того, як місцева ОТГ знаходить нестандартні шляхи, аби врегулювати цю проблему з користю для мешканців ОТГ.

До прикладу, в Царедарівці, селі, де знімали сюжет про візит бригади лікарів із територіально-медичного об'єднання міста Лозова, сімейна лікарка пішла в декрет, і тепер тут працюють лише дві сімейні медсестри в місцевій амбулаторії. Вони, як кажуть дуже вдячні мешканці Царедарівки, надають медичну допомогу і вдень, і вночі. Але голова Лозівської ОТГ, виявляється, знайшов вихід у тому, щоби коштом громади вчити майбутніх лікарів, які по закінченні медичного вишу мають повернутися працювати додому.

На жаль, каже голова Лозівської ОТГ, їх дуже небагато. Цього року на такі умови зголосилася лише одна дитина. Та все ж загалом громада навчає власним коштом уже трьох студентів, які погодилися на ці умови.

А отже, за кілька років Лозівська ОТГ отримає щонайменше трьох інтернів, які зможуть надавати медичну допомогу односельцям.

Ця практика конкретної громади отримала цілковите схвалення від експерта у студії. Єдине зауваження від Юлії Молодожен було в тому, що громаді варто знайти лікаря, який би погодився виконувати його обов'язки на термін декретної відпустки попередниці.

Як на мене, проект «Спільно» можна було би вважати енциклопедією децентралізації, якби його формат трохи пожвавили.

comments powered by Disqus