Що турбує фанатів «UA: Культури»

«На всіх каналах врубили, щоб мало не було?» — написав один із користувачів Фейсбуку на сторінці «Суспільне. Детектор медіа» під новиною «Три суспільні телеканали та “Українське радіо” транслюватимуть наживо церемонію інтронізації митрополита Епіфанія».

Це не єдина трансляція, яка паралельно йшла на трьох телеканалах Суспільного мовника. З останніх — «Новини. Спецвипуск: Спільний брифінг голови ЦВК, Генпрокурора, голови СБУ та очільника МВС» від 12 березня, 12-годинний спецпроект до Дня Пам’яті Героїв Небесної сотні 20 лютого, два півфінали та фінал національного відбору на «Євробачення-2019», Різдвяні богослужіння з трьох соборів 6 січня та процес підписання Томосу та Різдвяні Богослужіння з Ватикану 24 грудня.

Чи є в цьому логіка? Якщо це спецпроект до Дня пам’яті Героїв Небесної сотні, в підготовці якого реально брали участь усі три канали та чи не всі регіональні філії Національної суспільної телерадіокомпанії України, то, беззаперечно, так. Та чи виправдане тиражування на всіх каналах Суспільного, в тому числі у філіях, наприклад, нацвідбору на «Євробачення-2019»? Навряд чи. Хоча, як пояснив голова правління НСТУ Зураб Аласанія, це вимушений крок у зв’язку з недофінансуванням компанії.

А якби Суспільний мовник отримав свої законні 1,54 млрд грн у 2018 році (замість 776 млн) і 1,816 млрд у 2019 році (замість 1,005 млрд), то що тоді би показували суспільні телеканали? Відповідь можна знайти у звіті про виконання Річного плану діяльності ПАТ «НСТУ» на 2018 рік. У ньому є досить завдань, які не виконано або виконано частково у зв’язку з недофінансуванням. Це впровадження універсальної сітки мовлення філій, запуск «Дебатів», виїзних інтерв’ю, економічної програми, створення міжнародної редакції та редакції розслідувань, виробництво циклу документальних фільмів про нацменшини, розробка концепцій і виготовлення просвітницьких програм для всіх вікових категорій (діти, підлітки, дорослі, люди похилого віку), оновлення сітки програм розважального напрямку: запуск спортивного шоу, двох реаліті (тревел і пізнавального), перезавантаження проекту «Фольк.Music», запуск нових форматів музичного напряму…

Очевидно, якби все заплановане вдалося реалізувати, контент на каналах був би різноманітнішим, свіжим і не мігрував би з каналу на канал.

Особисто я вболіваю за контент каналу «UA: Культура». Я дуже добре пам’ятаю 1 січня 2017 року — тоді «Культура», яка до того не мала ефірних частот і мовила лише на супутнику та в небагатьох кабельних мережах, розпочала мовлення в мережі цифрового ефірного телебачення (Т2). Увімкнувши телевізор, я не могла від нього відірватися. Тоді запоєм дивилася концерти, вистави, програми про літературу та мистецтво. Бракувало драйву, прямих трансляцій із культурних подій, виїзних студій. Та все одно я була щаслива, що канал «Культура» з’явився в моєму житті. І я була не одинока у своєму щасті. Багато моїх знайомих із-поміж усіх каналів почали віддавати перевагу саме «Культурі».

Уже на початку січня 2017 року тодішній заступник гендиректора НТКУ (яка 19 січня 2017 року стала НСТУ) Олександр Мельничук заявив, що в компанії почали працювати над ренесансом «Культури». Зміни відбулися й на «UA: Першому», наприклад, тодішня команда могла «собі дозволити показувати мультики і дитячі програми в той час, коли діти вже повернулися зі школи чи садка», а не в ранковий час.

Відтоді спливло чимало води: НТКУ стала НСТУ, наглядова рада на конкурсі обрала головою правління НСТУ Зураба Аласанію, в компанії відбулися скорочення, зокрема були скорочені й посади заступників генерального директора. Тобто Олександр Мельничук, який відповідав за формування програмної сітки мовлення телеканалу «UA: Перший», інформаційне мовлення та виробництво суспільно-політичних, соціальних, молодіжних, освітніх та дитячих програм, також залишив компанію. Він так і не встиг зробити ренесанс «Культури», про який розповідав «Детектору медіа».

Утім, улітку 2017-го канал отримав логотип суспільного мовника і став «UA: Культура». А 1 грудня 2017 року виконавчим продюсером «UA: Культура» став Лук’ян Галкін, який завзято взявся об’єднувати телеглядачів різних поколінь навколо культури. «На “UA: Культура” може органічно співіснувати класицизм, модерн чи постмодерн», — сказав він тоді.

Кадрові зміни не вплинули на мій смак, я як дивилася «Культуру», так і продовжую це робити. І за цей час зауважила як позитивні зрушення, яких мені дуже бракувало, так і «мінуси», через які культурні рамки каналу «UA: Культура» розмиваються.

Позитив:

1. Спільні прямоефірні спецпроекти у співпраці з філіями: масштабне висвітлення одночасно двох липневих подій — фестивалю Lviv MozArt та Одеського кінофестивалю, поетичного фестивалю Meridian Czernowitz. 2018 рік був багатим на музику завдяки трансляції концертів із фестивалів Kharkiv Music Fest, «Порто-Франко», Koktebel Jazz Fest і Bouquet Kiev Stage. До речі, ще й сьогодні «UA: Культура» пожинає плоди літньої праці 2018 року, транслюючи регулярно виступи з Koktebel Jazz Fest.

2. 12-годинний марафон на Міжнародний день джазу. Ведучі Люба Морозова та Юрій Макаров познайомили широке коло телеглядачів з українськими музикантами, відомими здебільшого у джазових колах. Розмови з ними й виступи наживо навряд чи когось залишили байдужими до джазу.

3. Виїзна прямоефірна студія на «Книжковому арсеналі». Протягом п’яти днів канал «UA: Культура» та радіо «Культура» довели, що «Книжковий арсенал» — найкращий літературний фестиваль, показавши всі закутки «Мистецького арсеналу» і висвітливши сотні подій. До речі, на 48-му Лондонському книжковому ярмарку «Книжковий арсенал» переміг у номінації «Найкращий літературний фестиваль року».

4. Концерт у новорічну ніч. Суспільний мовник підготував два концерти — для «UA: Першого» та «UA: Культури», які відрізнялися складом виконавців. На «UA: Першому» виступали артисти, яких добре знають і шанують любителі української музики, серед них Ніна Матвієнко, Alyosha, Оксана Муха, Марія Бурмака, гурти «Воплі Відоплясова», «ДахаБраха», «Мандри», «Божичі». А от на каналі «UA: Культура» ризикнули і зняли 6-годинний концерт із гуртами, які для багатьох стали сюрпризом: The Вйо, СapeCod, «Це Шо», Mari Cheba, «Хамерман знищує віруси», Рanivalkova, «Её», Денис Кинчев, «Нумер 482», Bahroma. Бурхливе обговорення викликав провокативний перформенс гурту «Хамерман знищує віруси», зокрема серед членів наглядової ради НСТУ. Та телеглядачі, які люблять сучасну музику й андеграунд, дякують команді Суспільного, що вперше зробили новорічну ніч на телебаченні не нудною. А для тих, хто досі не може відійти від шоку, варто нагадати, що всі ми різні й Суспільне має бути для кожного з нас.

5. Тижнева програма про актуальні події «Культурна афіша здорової людини». Цей проект стартував на суспільних каналах ще восени 2017 року і тривав до літа 2018 року. Для телебачення, яке має обмежене фінансування, це було розкішшю. Але і для спраглого телеглядача бачити зібрані найкращі культурні події України у 25-хвилинній програмі — на вагу золота. Сьогодні естафету культурної афіші перейняли ранкове шоу на каналі зі включеннями з регіонів, а також радіо «Культура».

6. На «UA: Культурі» впродовж року не забували й постійно підтримували ув’язненого в Росії українського режисера Олега Сенцова. Команда Суспільного присвятила йому два прямі ефіри, показала фільм «Гамер» (який до того бачила переважно фестивальна публіка), а телевізійна прем’єра вистави «Номери» відбулася одночасно з театральною. Подарунком для телеглядачів була також прямоефірна прем’єра вистави про політв’язнів «Палаючі двері» Білоруського вільного театру.

7. У 2018 році новими барвами заграли ранки на «UA: Культурі» завдяки програмі «Пізній ранок шоу». Команда каналу відзвітувала, що було створено більше ніж 50 унікальних випусків та для участі в них завітало понад 300 гостей. Хорошим був задум запрошувати у студію колег із Суспільного, які працюють у різних напрямах.

8. Вечірні програми про кіно, музику, літературу й театр — #КіноWall із Сергієм Тримбачем, #БібліоFun із Ростиславом Семківом, #МузLove із Любою Морозовою та #NeoСцена з Олегом Вергелісом. Хто пропустив, наполегливо рекомендую знайти у Фейсбук чи на Ютуб і подивитися. Життя одразу стане яскравішим і сповненим сенсу. Наприклад, для мене тепер вихід із дому завжди асоціюється із Любою Морозовою і #МузLove. В одному з випусків вона розповіла про композитора Ігоря Шамо, який написав музику до пісні «Як тебе не любити, Києве мій!». Так склалося, що тепер щодня прогулююся по вулиці Ігоря Шамо, наспівуючи саме цю пісню.

9. Авторська програма Лук’яна Галкіна «Як дивитися кіно» стартувала у 2017 році й завершилася на початку літа 2018 року. Якщо у вас випаде вільний вечір і ви захочете заповнити його фільмом, щоби збагатитися враженнями, можна погуглити щось із фільмів, які підібрав для програми ведучий. Кіно може й не сподобатися, але його точно важко забути.

10. Спецпроект «Місто Ха». Упродовж 10 випусків телеглядачі побачили тези двогодинних лекцій, які проходили в Національному художньому музеї України, а також документальні фільми, присвячені харківським авангардистам. Історію харківського авангарду останніх 100 років розкрито.

11. Курс відеолекцій «Музеї. Як це працює», присвячений актуальним проблемам української музейної сфери, команда телеканалу спільно робила з радійниками. Ведучі радіо «Культура» Наталія Грабченко, Василь Шандро та Ольга Вернигоренко поспілкувалися про модернізацію музеїв із гендиректоркою НХМУ Юлією Литвинець, представницею музею Ханенків Катериною Чуєвою, мистецтвознавицею Оленою Червонік, археологом Тимуром Бобровським, гендиректоркою заповідника «Бахчисарайський палац» Ельмірою Аблялімовою, галеристкою й директоркою видавництва «Родовід» Лідією Лихач. Цей відеокурс, як на мене, важливий хоча би для того, щоб люди звикли до слова «музеї» й ототожнювали його із фразою «варті уваги». В одному з ранкових ефірів радіо «Культура» в березні почула думку гостя, що туристи у Львові ходять від кав’ярні до кав’ярні й геть не думають відвідати хоча б один музей. Подібні проекти на телеканалі покликані змінити ситуацію.

12. Співпраця з радіо «Культура» та «Українським радіо». Я вже згадувала вище, що частину проектів телеканал реалізував із радійниками. Окрім того, канал і телеглядач виграє, коли в ефірі виходять прямоефірні радіопрограми. По буднях «UA: Культура» отримує якісний контент від радійників — «РадіоДень. Освітні програми. Твій чаc / Модуль знань» (у рамках якої виходять «Активізація з Людмилою Тягнирядно», «РадіоДень. Життя+» тощо). Раніше канал транслював ще й «РадіоДень» із Галиною Бабій або Романом Колядою. Щонеділі на каналі транслюють радіопрограму «Книжкова лавка. Топ-7». Чому ці проекти важливо показувати на каналі? По-перше, радійники варті того, щоб їх бачили. По-друге, гостями програм завжди (без винятку) є цікаві особистості й порушуються актуальні питання. По-третє, у програмах звучить інформація, яку важко відшукати, навіть коли дуже хочеться. Ось, наприклад, в останньому випуску «Книжкової лавки» я почула, що батько Лесі України був феміністом, пішов із державної служби у відпустку по доглядом за дітьми, щоб дружина відійшла від післяпологової депресії за кордоном.

13. Святкування в ефірі з 9:00 і до півночі Дня народження Тараса Шевченка. Кожен знайшов у насиченій програмі щось своє. Особисто мені сподобалися інтерв’ю з цьогорічними лауреатами Шевченківської премії. Не будемо кривити душею, ці люди не в усіх на слуху й дуже важливо з ними говорити, розповідати про їхні успіхи, чому саме вони заслужили найвищу державну нагороду та чималу грошову премію — 200 тисяч гривень.

14. Прямі трансляції концертів з Будинку звукозапису «Українського радіо», який теж є підрозділом НСТУ. Завдяки «UA: Культурі» та радіо «Культура» слухачі й телеглядачі змогли насолодитися презентацією нового альбому «Літографії» Юрія Андруховича і польського гурту Karbido, концертами «Кримський дім об’єднує серця» до Дня Автономної Республіки Крим, «Дивовижне Різдво», давніми й сучасними піснями про свободу Тараса Компаніченка та гурту «Хорея Козацька» та іншими подіями. На минулих вихідних, 16 і 17 березня, канал транслював наживо два концерти з Будинку звукозапису – «Ethnovation. Квартет Усеїна Бекірова» та «Danseset Contredanses / Танці та контраданси». Єдине, що про їх показ на каналі стало відомо буквально за день до ефіру. Адже в газетних телепрограмах анонсувалися інші проекти. Та зрештою, телебачення – живе, і зміни в сітці на користь Суспільному.

Негатив:

1. Відсутність архіву на сайті. Коли канал був іще без логотипу Суспільного та асоціювався з пектораллю, його сайт потребував негайної модернізації. Та там була одна чудова функція — архів усіх програм. Заходиш на якийсь день місячної давнини, вмикаєш програму чи виставу й переглядаєш. Сьогодні такий сервіс є ще на сайті «Українського радіо». Насправді дуже бракує архіву власного контенту каналу. Частина з нього є в соцмережах, частина — на сайті «UA: Першого» в розділі «Програми», частина — ще десь. Та це треба бути супергероєм наполегливості, щоб відшукати потрібне відео, яке пропустив у прямому ефірі або хочеш іще раз переглянути.

2. Зміна сітки мовлення, яка відбулася в лютому, уподібнила «UA: Культуру» з «UA: Першим» і філіями. Тепер в ефірі упродовж дня виходить десяток документальних фільмів, вартих каналів National Geographic чи Food Network. Так, із ними цікаво відкривати світ, але чи справді це так цікаво середньостатистичному українському телеглядачу? Такі фільми займають левову частку ефіру, до прикладу, 14 березня: 06:02 — «Орегонський путівник», 06:30 — «Подорож відкритим космосом», 10:56 — «Морська кухня», 11:52 — «Китайський живопис. Документальний цикл», 12:14 — «Орегонський путівник», 12:51 — «Суперчуття. Документальний цикл», 15:00 — «Мистецький пульс Америки», 19:00 — «Китайський живопис. Документальний цикл», 19:30 — «Аромати Перу», 21:25 — «Мистецький пульс Америки», 01:45 — «Мистецький пульс Америки». Упродовж кількох днів я дивилася всі ці документальні фільми і скажу, що частину з них уже бачила на інших каналах НСТУ, частину з тих, що свіжі, встигла по колу подивитися на «UA: Культурі». На жаль, я не сиділа з відкритим ротом від цих фільмів, як обіцяв глядачам у Фейсбуку виконавчий продюсер каналу, анонсуючи нову сітку мовлення.

3. Невідповідність онлайн-мовлення телепрограмі. Люблю планувати свій час і часом користуюся мобільним додатком suspilne.tv, де можна активізовувати сповіщення на передачі, які зацікавили. Але тут я пролетіла. Поясню. 12 березня в телепрограмі був запланований документальний фільм «Григір Тютюнник. Доля. "Повна душа болю…" ч. 2». Натомість запустили фільм про Леоніда Осику, який я пам’ятаю ще з 2016 року. А 5 березня о 16:55 — «UA: Фольк», проте в ефір вийшов ювілейний концерт «Піккардійської терції». Добре, що я люблю піккардійців і не засмутилася, що не подивилася оновлений проект «UA: Фольк». Але ж стабільна сітка та відповідність анонсам формує стабільного глядача.

4. Повтори одних програм, коли інші, не менш вартісні, канули в лету. 5 лютого 2019 року на «UA: Культурі» вийшла програма «Розсекречена історія» на тему «Чи був Петлюра антисемітом?». На «UA: Першому» вона була в ефірі 31 березня 2018 року. Зате «Мистецькі історії», які робила Галина Бабій, пропали з екранів Суспільного. А це були направду чудові програми, які чимось нагадують мені лінійку #КіноWall, #БібліоFun, #МузLove та #NeoСцена. Моментами навіть кращі. Галина Бабій ніколи не сиділа у студії. Вона розповідала про музику: то в церкві, то в музеї. Встигай тільки за нею стежити.

5. Знову рано-вранці — мультфільми. Ще до створення НСТУ попередня команда хвалилася, що мультфільми перенесли на час, коли діти повертаються додому. Але тепер вирішили, що дітям краще сидіти перед телевізором уранці. Як мама я не можу з цим погодитися. У відповідь на мої коментарі під постом про нову сітку Лук’ян Галкін послався на недофінансування: «З 6:30 до 8:00 запланований розширений дитячий слот. Складаючи його, керувалися порадами департаменту маркетингу і дослідження аудиторії. Питання більш ґрунтовного пропрацювання аудиторії, як і більшої кількості оригінального контенту — питання недофінансування».

6. Поява суспільно-політичного контенту. На початку 2017 року тодішня очільниця каналу Жанна Мазицька сказала, що телеканал «Культура» для тих, хто втомився від політики й реклами. Тепер він для тих, хто не вміє втомлюватися, бо на каналі вдосталь і реклами, й політики: суспільно-політичні програми з «UA: Першого» показують також і на «UA: Культурі». Рекламу до негативів не записую, бо все ж це гідний спосіб заповнити дефіцит бюджету.

7. Закриття програми «Новини: Культура». 15-хвилинні випуски культурних новин з усієї України та часом і світу виходили на «UA: Першому» та «UA: Культурі» по буднях із 23 серпня 2016 року. Із 2 квітня 2018 року «Новини: Культури» і «UA:Світ» об'єдналися з програмою «UA: Новини» на «UA: Першому» та «UA: Культурі», бо тривалий час новини й «Тема дня» виходять синхронно на обох каналах. Для мене це втрата, бо хоча генеральний продюсер інформаційного мовлення Владислав Грузинський наполіг, що це об’єднання програм, я бачу саме закриття.

Наприклад, у випуску новин за 12 березня о 21:00 вийшли наступні сюжети: про кадрові зміни в Раді національної безпеки і оборони України, розкрадання в оборонній сфері, суд у Черкасах після сутички членів партії «Національний корпус» із поліцією під час візиту Петра Порошенка, виплату субсидій через «Ощадбанк», вихід Великої Британії з ЄС, проблеми з енергопостачанням у Венесуелі, благодійну кухню у Венесуелі і власницю найдовшого волосся в Україні серед дітей. Місця для культури фактично не знайшлося. Доказом того, що 12 березня — не виняток, може бути «Моніторинг підсумкових випусків новин “UA: Першого” за 17–22 грудня 2018 року». У розшифрованих сюжетах, які виходили на Суспільному упродовж тижня, дуже мало культури. Тож роблю висновки, що новини культури тепер можна почути лише на радіо «Культура» й частково у «Пізньому ранку шоу». Те, чим раніше виділявся Суспільний мовник із-поміж комерційних каналів, не виправдало сподівань нової команди.

Як бачимо, навіть у моєму суб’єктивному списку, позитивних змін більше, аніж негативних. Та мені здається, що пунктів у «негативі» могло би бути значно менше, якби команда не відмовлялася так легко від своїх же (або своїх попередників) здобутків і напрацювань. І навряд чи брак фінансування — єдина й головна з причин.

Фото: фейсбук-сторінка каналу

comments powered by Disqus