Відколи Зураб Аласанія та його команда стали Правлінням Національної суспільної телерадіокорпорації, минув рік. Львівський медіафорум зібрав експертів та менеджерів Суспільного, щоб оцінити результати першого року реформи. У дискусії взяли участь Наталія Лигачова та Отар Довженко із громадської організації «Детектор медіа», яка відстежує ситуацію на Суспільному та щойно завершила моніторинг новин регіональних філій; Роман Вибрановський, який брав участь у конкурсі на посаду голови правління НСТУ, а нині веде авторський проект на «UA: Першому»; члени правління Микола Чернотицький та Роман Вінтонів.

Суспільне мовлення — це публічний інститут, призначений задовольняти інформаційні потреби українського суспільства. Так скорочено можна процитувати його визначення із пояснювальної записки до проекту Закону України «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України».

Із висловлених під час дискусії думок можна було виокремити такі найголовніші проблеми у перетворенні державного мовлення в Україні на суспільне:

• недофінансування державою НСТУ;
• низька якість контенту;
• вплив бізнесу та політики на регіональні філії;
• кадрові проблеми;
• недовіра глядачів.

Як зазначила очільниця ГО «Детектор медіа» Наталія Лигачова, тепер на Суспільному відбуваються стрімкі зміни в інформаційному мовленні. «Реформа відбувається, і це головне. Не все йде гладко, й, з одного боку, в цьому винна держава, яка недофінансовує суспільне мовлення. З іншого боку, є процес притирання команди, вибудовування системи роботи наглядової ради, правління, виконавчого директора, — прокоментувала вона. — Є проблеми з виробництвом розважального й культурного контенту. Натомість зміни в інформаційному мовленні відбуваються дуже швидко. Тож пацієнт радше видужує, ніж навпаки».

Ліворуч — член правління ПАТ «НСТУ» Микола Чернотицький, праворуч — голова ГО «Детектор медіа» Наталія Лигачова. Фото: Львівський медіафорум

На старті реформи Суспільного мовлення найбільшим острахом для людей, які її ініціювали, був страх «заміни вивіски» — особливо це стосувалося регіональних філій. Це велика мережа і в кожній області є свої особливості та нюанси, пояснив керівник Центру моніторингу та аналітики громадської організації «Детектор медіа» Отар Довженко.

«У регіональні філії свої корінці позапускали бізнес та політика. Їх реформування — це грандіозна робота і я, чесно кажучи, був скептично налаштований. Але результати переважили мої сподівання», — сказав спікер. Більшість людей, які очікували, що зможуть «пересидіти» реформу, вже усвідомили, що цього не вийде. «Інше питання, що якісні зміни не вийде робити з неякісними кадрами», — додав Отар Довженко. Він також помітив тренд, коли загальні цілі в Суспільному мовленні поступово змінюються, але люди не можуть одразу стрибнути вище своєї голови. Є працівники, які десятиліттями робили посередній контент, призначений не для споживання, а для того, щоб задовольнити владу, і їм важко швидко змінитися: «Погоджуюся, що рух відбувається, вірю, що він буде незворотний, але хотілося б, щоб він був швидшим».

За словами члена правління НСТУ Миколи Чернотицького, Суспільне перестало обслуговувати владу, але ще не побудувало зв’язків зі своїм новим стейкхолдером — аудиторією. Для цього мовнику й потрібен якісний контент.

Ліворуч — керівник Центру моніторингу та аналітики громадської організації «Детектор медіа» Отар Довженко, посередині — член правління ПАТ «НСТУ» Роман Вінтонів, праворуч — член правління ПАТ «НСТУ» Микола Чернотицький. Фото: «UA: Суспільне мовлення»

Питання якісного контенту повертає нас до кількох уже згаданих вище проблем — це й залучення професійних журналістів, які зможуть його робити, і недофінансування, адже для того, щоби найняти кращих фахівців, їм потрібно запропонувати відповідні ринкові зарплати на Суспільному мовнику.

Член правління ПАТ «НСТУ» Роман Вінтонів розповів, що мовник активно співпрацює із грантодавцями, щоб залучити кошти, яких йому бракує. «Є певні обов’язкові платежі, які ми не можемо не робити — це “комуналка”, податки, рахунки за трансляцію, зарплати працівникам. Незалежно від того, скільки грошей нам виділяє держава, скільки ми виробляємо контенту, ми маємо зробити ці платежі», — пояснює Роман Вінтонів. Тому мовник збирається диверсифікувати своє фінансування, залучаючи гранти, краудфандинг та інші подібні інструменти.

Зліва направо: Роман Вибрановський, Отар Довженко, Роман Вінтонів, Микола Чернотицький, Наталія Лигачова. Фото Вікторії Матевощук

Водночас експерт із комунікацій і керівник «Проекту комунікації реформ» Українського кризового медіа-центру Роман Вибрановський критикує реформу за брак розуміння цільової аудиторії, стандартів для прийняття рішень та контролю з боку громадськості.

«Від керівництва НСТУ я чув, що Суспільне — для всіх. Як на мене, це не зовсім коректна позиція. Відповідь на запитання “для кого ми працюємо? хто наша цільова аудиторія?” має давати відповідь на запитання “якими мають бути рейтинги?”. Бо низькі чи високі рейтинги — це ні про що. Важливо, чи є рейтинги адекватними саме для вашої цільової аудиторії. Знаючи це, ми можемо казати, ефективно працює команда чи ні», — вважає він. Роман Вибрановський також вказує на те, що для правління НСТУ важливим показником KPI може бути повнота висвітлення, наприклад, важливих державних реформ, скажімо, в медицині чи децентралізації.

Як пояснив Роман Вінтонів, на Суспільному є різні канали та різний контент, які в сумі можуть охопити максимальну аудиторію. Він також розповів про плани НСТУ проводити соціальні дослідження аудиторії, залучаючи або дослідницьку компанію GfK, або ж створивши власний підрозділ, який займатиметься цими завданнями. Мовник раз на рік досліджуватиме настрої в суспільстві та зможе відстежувати, наскільки його робота корелюється з тим, що хвилює українців.

«Рейтинги повинні бути показником ефективності, але не за рік після початку реформи. Не треба бігти попереду потягу, людям потрібно дати час», - зазначила Наталія Лигачова. Водночас Отар Довженко звернув увагу на те, що ідея нішевих суспільних медіа для невеликої аудиторії могла б спрацювати в країні, де ринок бодай частково діє за стандартами та має якісну та надійну пропозицію комерційних каналів.

«Тоді можна створювати окремий канал для меншин, або, як американське public television, місце, куди кожен може прийти в ефір і поговорити. Зрозуміло, що таке телебачення не буде рейтинговим. В Україні це абсолютно суперечить тій місії, яку бере на себе Суспільне, тому єдиному шансу стати протиотрутою проти залежних, неякісних і корумпованих комерційних медіа. Тому в нашій ситуації Суспільне повинне бути якомога більш масовим», - додав він. За його оцінками платформи Суспільного в їхньому теперішньому вигляді й не можуть мати більшого рейтингу, ніж зараз. «Повинні відбуватись стрімкі якісні зміни. Інакше це й далі будуть піввідсоткові канал і радіостанція плюс маловідвідуваний сайт», - зазначив Отар Довженко.

Роман Вибрановський висловив думку про те, що протиставлення «або канал для всіх, або нішевий», немає. «Наприклад, телеканал "1+1» має чітке розуміння, для кого працює, має своє позиціонування, тому ТСН має величезні рейтинги.  На телебаченні діють однакові правила: розуміння з ким ви працюєте, постановка цілей, визначення цільової аудиторії», - заперечив він, додавши, що довіра з’являється там, де людям показали результат.

Що ж стосується оцінки ефективності та звітування за вироблений продукт, то тут є своя халепа. «Як звітувати за продукт, вироблений в інтернеті? Тому поки що наша онлайн-платформа не розвивається. Але ми запустили проект “UA: Казки”, де відомі люди начитують казки, та “UA: Класична музика” — плейлист із класичних треків, які належать архіву Українського радіо. Їх ніяк не можна виміряти: скільки контенту ми виробили, не зрозуміло», — додав Роман Вінтонів.

Микола Чернотицький також зауважує, що рейтинги враховувати необхідно, проте визначною для мовника все ж є довіра аудиторії. Підхід до формування якісного контенту вдалося змінити й завдяки масштабній адміністративній реформі — роздутий штат у 7300 працівників вдалося скоротити до 4510 осіб.

Фото Вікторії Матевощук.

«Аргумент про недофінансування перекреслює всю дискусію. Так, Суспільне недофінансоване», — звернув ще раз увагу Отар Довженко. «Не отримавши обіцяних грошей, команда Зураба Аласанії могла піти у відставку, відмовившись працювати за таких умов. Але якщо вона намагається працювати навіть із обрізаним фінансуванням, тоді ця відмазка не повинна враховуватися. Гаразд, помножте той результат, якого ви мали досягти, на 0,7 — це буде те, чого ми маємо досягти з урахуванням недофінансування. Але те, що зараз є — це не 0,7 хорошого каналу. Це поки що 0,07», — підсумував він. Поки що за умов браку грошей, менеджмент НСТУ може планувати свою роботу лише на місяць наперед. Тому завдання з диверсифікації фінансування та рішення усіх пов'язаних із цим проблем будуть у пріоритеті.

Отже, що в найближчих планах Суспільного?

• Диверсифікувати фінансування.
• Проводити дослідження аудиторії — самостійно або залучаючи дослідницьку компанію GfK.
• Підняти рівень якості контенту.
• Залучити більше аудиторії та більше довіри з боку глядачів.

Нагадаємо, «Детектор медіа» запустив лонгрід «Все про Суспільне мовлення в Україні». У ньому можна детальніше прочитати про його організацію, фінансування та принципи роботи. Про останні новини Суспільного мовлення читайте також на сайті «Суспільне мовлення — Детектор медіа».