Новини «UA: Першого» — це новини, де немає піару влади. Немає піару жодних політиків. Тому що там немає ні влади, ні політиків. Про владу згадують переважно в сюжетах про події історичного масштабу, на кшталт рішень Синоду Константинопольскої церкви про надання автокефалії УПУ або… акцій протесту. Про деякі політичні сили, парламентські зокрема, не згадують узагалі. У позбавлених політичної та економічної контроверсії новинах на перший план виходять аварії, пожежі та епідемії. Одна знайома обурено схарактеризувала це як «філію “Надзвичайних новин”». Зараз такі новини — це вже негаразд, а з початком виборчої кампанії й поготів. Бо Суспільне під час кампанії повинне говорити про політиків не «позитивне» чи «негативне», а важливе для виборців.

Критикувати зараз керівництво Національної суспільної телерадіокомпанії України — це як бити лежачого. На Суспільне нападають зусібіч. Патріоти-державники, які хочуть бачити на суспільному державницьку пропаганду. Патріоти-мілітаристи, які хочуть купити безпілотники на гроші, що йдуть Суспільному. Прибічники автокефалії, які хочуть бачити пряму трансляцію хресної ходи правильної церкви. Політики, які хочуть бачити там більше себе. Чиновники, які хочуть контролювати ресурс. Відставні працівники, які хочуть, щоб усе було як раніше. «Ера», яка хоче не йти з ефіру. Концерн РРТ, який хоче повернення боргів. Власна наглядова рада, яка хоче кращих результатів. Словом, усі.

Не дивно, що атаковане звідусюди керівництво НСТУ займає оборонну позицію. Прикро, що ця оборонна позиція іноді заважає чути обґрунтовану критику від друзів і доброзичливців, враховувати її та виправляти ті помилки, які можна виправити.

Загалом більшість невдач Суспільного цього року можна якщо не виправдати, то пояснити недофінансуванням. Справді, утримувати, реформувати й розвивати таку махину на половину запланованого бюджету нереально. Не працює це виправдання-пояснення лише в одному випадку: коли в ефір іде неякісний контент, особливо новини. Бо для того, щоб неякісний контент не йшов в ефір, потрібно лише одне — притомний редактор, який каже «ні, цього ми в ефір не даємо». Натомість добиваючись від своїх підлеглих якісної роботи.

Хоча після публікації тексту про «Центральний канал», новини якого на той момент пробивали дно, я отримав пару повідомлень від ображених працівників, які виправдовували ганебну якість продукту браком грошей. Виправдання це, на мою думку, аморальне. Якщо людина не вміє робити якісні новини, вона не повинна працювати в інформаційній службі. Якщо вміє, але свідомо робить неякісні, бо їй замало платять, то кому вона шкодить? Глядачам.

Згодом, щоправда, ті самі працівники написали, що після публікації процес пішов — керівництво НСТУ почало розв’язувати проблему з новинами «Центрального каналу». Гаразд, подивимося, чергова хвиля моніторингу не за горами. Хоча, судячи з реакції Владислава Грузинського у Фейсбуку, моніторинг «Детектора медіа» в «олівці» вже трактують як елемент гібридної війни сил зла проти керівництва НСТУ. Але повернімося до відсутності політиків у новинах.

Ось як формулює цю проблему член наглядової ради НСТУ Олексій Панич: «Мова частково йде про те, що обраний торік топ-менеджмент НСТУ повів дуже жорстку політику до всіх органів влади: виганяємо вас з ефіру, паркету більше не буде, лизоблюдства більше не буде, ніхто більше не буде плазувати і показувати вас просто через те, що ви влада, ніхто не буде перед вами стелитися. І це іноді робилося жорстко, владу просто вигнали з ефіру, і почали діяти згідно з принципом: про владу або дуже критично, або ніяк. Поставте себе на місце представників влади і ви зрозумієте, що це трохи перебір». І далі: «Є ж якісь досягнення, є позитив, є негатив, і потрібно це висвітлювати збалансовано. Поки що це вдається важко».

Для початку відокремимо зерна критики пана Панича від полови. Ніякого «балансу позитиву й негативу» в новинній журналістиці нема й бути не може. Як би це мало виглядати? Розповіли про вибухи на складі боєприпасів — розповімо для балансу побільше про пандочок? Важливих для суспільства подій стільки, скільки їх є, і про всі треба розповідати, незалежно від того, чи видається вона панові Олексію позитивною, чи негативною. Наприклад, новина про підвищення або зниження пенсійного віку, якби таке сталося, не є ні доброю, ні поганою — ця подія по-різному вплине на різні частини суспільства. Майже кожна «погана» новина є для когось доброю, а «добра» — поганою. Аудиторії потрібно дати достатньо інформації та коментарів сторін конфлікту (якщо він є), щоби кожен глядач сам міг оцінити, що для нього значить ця подія.

Ще раз для ясності: немає ні позитивних, ні негативних новин. Є більш і менш важливі для аудиторії. Є також тональність подання інформації — наприклад, «Інтер» висвітлює події, які несуть збитки його власникові Дмитрові Фірташу, в негативній тональності. Хоча ці новини можуть бути умовно позитивними для економіки країни. І так далі. Але це порушення стандартів. Бо за стандартами тональність подання новин має бути нейтральною.

У новинах більшості комерційних телеканалів влада (а часто й опозиція також) присутня здебільшого у форматі того, що ми називаємо паркетом: сервільних інтерв’ю, порожніх піар-заяв, привітань із професійними святами, нічим не підкріплених обіцянок, за виконанням яких журналісти цих каналів ніколи не стежать тощо. Усе це не є новинами, тому в новинах таких матеріалів бути не може.

Готуючи до публікації моніторинг, який викликав таку бурхливу реакцію в пана Грузинського, ми в редакції сперечалися про матеріал від 20 вересня. Він отакий (відео, на жаль, «UA: Перший» не викладає, тому текст):

«Ведучий: Президент Петро Порошенко виступив у Верховній Раді із щорічним посланням про внутрішнє, зовнішнє становище України. За словами глави держави, більшість громадян ще не відчула позитивних змін, тому що рівень життя підвищується повільно і нерівномірно. Він звернув увагу на те, що економічні труднощі у багато в чому зумовлені політичною складовою. Порошенко сказав, що ситуація всередині України і навколо вже не така драматична, як у 14–15-му роках.

Петро Порошенко, Президент України: Ми вистояли і відновили зростання. Однак більшість українців поки що не відчула покращення добробуту, а рівень життя відновлюється повільно і нерівномірно і по регіонах, і по соціальних, і по вікових групах. І особливо незахищеними залишаються пенсіонери. Темпи реформ зовсім не такі, як та швидкість, яку ми проектували на старті. Проблеми виявилися глибшими, спротив сильнішим, рішення складнішими. Сьогодні як ніколи потрібна відверта розмова. Тільки не ховаючи голову в пісок, тільки визнаючи реальні проблеми, ми можемо запропонувати суспільству реальний шлях їхнього подолання».

Це саме те, чого хоче пан Панич, — «матеріал про владу зі знаком плюс»? Гаразд, але новини тут немає. Сам факт звернення Президента до парламенту нею не є, бо, як ми бачимо з першого речення підводки, послання є прогнозованим і регулярним. Новини могли би бути у змісті послання, наприклад, якщо Президент озвучив щось нове (те, чого ми досі не знали) й важливе для суспільства. Чи сказав Порошенко щось нове у процитованому уривку — питання риторичне. Особливо те, що ситуація вже не така драматична, як у перший рік війни, — це просто-таки Капітан Очевидність.

Крім того, тут порушений стандарт балансу думок. Президент сам дає оцінку своїй роботі, а інших оцінок, зокрема експертних (наприклад, фактчекінгу послання або аналізу меседжів, які пролунали, в контексті передвиборчої боротьби) та думок опозиції, в матеріалі немає. За формальними ознаками ми мали б віднести цей матеріал до замовних, хоча на тлі звинувачень на адресу Суспільного в тому, що воно послідовно ігнорує Порошенка, це було б абсурдно.

Згідно з підходом, який простежується зараз у новинах суспільного мовника, новини — це лише події (наприклад, акція протесту — новина, хоча ми з вами знаємо, як часто такі акції бувають інсценованими спеціально для ЗМІ), а заяви — не новини, а піар. Це означає, що велика частина політиків, чия активність зводиться до заяв, не потрапляє в поле зору каналу взагалі. Для глядачів їх просто немає. Йдеться не лише про владу, а й про опозицію, особливо позапарламентську, яка не може блокувати трибуну чи водити до сесійної зали корову.

Цей підхід хибний, незалежно від того, чим він зумовлений — чи страхом когось мимоволі «пропіарити» й бути звинуваченими в замовленні, чи лінощами, чи недоречною ощадливістю. Новини — це не тільки хто-що-де-коли-як. Їхня місія — не тільки доносити факти, а й допомагати аудиторії зрозуміти, що відбувається й чому. В тому числі хто ті люди, які керують або претендують на керівництво державою, які важливі ідеї та наміри вони озвучують, чого від них слід чекати. Це важливо завжди, але перед двома виборами — життєво важливо.

Виділю жирним, щоби зрозуміліше було: кандидати повинні бути в новинах Суспільного.

Бо в новинах інших каналів вони будуть — у форматі паркету, джинси, чорного піару та прихованої агітації. І якщо Суспільне в цей час замість кандидатів показуватиме пандочок та автокатастрофи, то глядачі не матимуть альтернативи. Паркет, джинса, чорний піар і прихована агітація будуть єдиними джерелами їхніх знань про кандидатів. Аналітичні програми, дебати й розслідування, де політики є, не є замінниками новин: це інші формати, які інакше сприймаються аудиторією.

Ба більше: влада повинна бути в новинах Суспільного під час виборів, і саме Суспільне має допомогти глядачам відокремити піар чиновників та політиків, які беруть участь у виборах, від сумлінного чи несумлінного виконання їхніх обов’язків.

Журналісти Суспільного повинні робити повноцінні сюжети з балансом думок (влада, опозиція та всі інші можливі сторони конфлікту). Дотримуватися балансу думок їх учили на тренінгах — на тих самих, де пояснювали, чому «зауважив» це не те саме, що «сказав». Якщо когось недовчили, тут почитайте.

Вони також повинні знаходити важливий бекґраунд і звертатися до незаангажованих експертів для фахової оцінки того, що кажуть політики. Перевіряти факти й викривати непослідовність та брехню. Добувати ексклюзиви там, де всі інші журналісти обмежуються прес-релізами та брифінгами. Ставати джерелом якісних нових фактів для інших ЗМІ. Словом, робити новини, які допоможуть глядачеві зорієнтуватися і зробити усвідомлений вибір.

Так, це складніше, ніж звести політичну й економічну тематику в новинах до кастрованого мінімуму, а на всі зауваження відповідати, що, мовляв, «Суспільне більше не плазує перед владою». Робити повноцінні новини треба незалежно від того, скільки людських одиниць є у штатному розписі, а грошових — у бюджеті на виробництво новин. Якщо бракує, треба додати, заощадивши на будь-чому іншому. Бо адекватне інформування аудиторії перед виборами — це важливіше за будь-що інше. Це те, заради чого створювалося Суспільне.