Головна особливість і родзинка конкурсу станом на сьогодні — це відсутність загальнопрогнозованого фаворита. Букмекери ставили на перше місце й Україну, й Нідерланди, й Хорватію, й Швейцарію, й цей калейдоскоп так і крутиться. Згадаймо, що початок репетицій дуже часто перетрушує всі прогнози, мов цибулю в мішку. Й українські представники після початку репетицій зазвичай різко підвищують свої шанси. Це й добре, й погано: добре з погляду місць на конкурсі, але погано з огляду на перспективи післяконкурсного продажу записів. Бо може означати, що записи є гіршими за живе виконання.

Задовго до конкурсу його антигероїнею в усій Європі стала ізраїльська співачка Еден Голан. Але якщо в більшості країн Європи вона стала такою через текст її пісні й ставлення європейців до перебігу нинішньої війни в Ізраїлі, то в Україні — через те, що багато років жила з батьками в Росії, саме там почала кар’єру й виступала в окупованому Криму. Щоправда, тоді їй не було й 13 років, і навряд чи вона сама вирішувала, де їй виступати. І Сергія Лазарева вона підтримувала ще до того, як той почав підтримувати російську агресію. То, може, не варто її так хейтити — але дивитися на неї й слухати її буде однаково неприємно. Втім, на пресконференції їй неодмінно поставлять запитання на цю тему — побачимо.

Буде на конкурсі, на жаль, і ще одна згадка про Росію — французький дует «Ладанива» (Ladaniva), який представлятиме Вірменію. Його назва — на честь російського радянського позашляховика. Який стосунок він має до Вірменії, до Франції, а тим паче до музики — сказати важко. «Ви співаєте, як автомобільний мотор» — хіба що так. Але за цією назвою ввижаються симпатії дуету до всього російського та радянського.

Ще одна цікавинка: Швецію представлятиме норвезький дует, брати Маркус і Мартінус. І не пригадати, щоб цю країну — центр європейської попмузики — коли-небудь представляли не власні, а іноземні артисти. Є, втім, пом’якшувальна обставина: авторський колектив конкурсної пісні, окрім самих братів — шведський.

А от Азербайджан другий рік поспіль везе на конкурс власну, азербайджанську пісню, тоді як раніше замовляв конкурсні пісні у шведських авторів. Ну, а замовляти пісні — річ така: в кожного автора є свій запас і погляд, і не завжди він збігається із тим, який хоче замовник.

Уперше частина пісні, яку везе на конкурс Азербайджан, звучатиме азербайджанською мовою. До цього зі сцени «Євробачення» звучала лише одна фраза азербайджанською мовою — в пісні болгарки Софі Маринової на конкурсі 2012 року в Баку.

Звучатиме з конкурсної сцени і янкунітжатжарська мова — даруйте, якщо схибив у написанні. Нею звучатиме частина пісні австралійського дуету «Електрик Філдз» (Electric Fields), і це — одна з мов корінного населення Австралії.

Справжньою сенсацією стало повернення на «Євробачення» Люксембургу — країни, що востаннє брала участь аж 1993 року. Це — дуже дивна як для Євробачення країна. П’ять разів представники Люксембургу святкували перемогу — але жоден із переможців не був ані громадянином цієї країни, ані її постійним жителем. Четверо з переможців від Люксембургу були французькими артистами, а Віккі Леандрос, яка перемогла 1972 року з піснею, що стала тоді популярною навіть в СРСР, — грекиня, жила тоді в Західній Німеччині й живе в Німеччині дотепер.

Люксембург брав участь у «Євробаченні» тоді, коли представник кожної країни мусив співати офіційною мовою країни, яку представляє. У Люксембурзі три офіційні мови — люксембурзька, німецька та французька. Німецька мова від представників цієї країни зі сцени Євробачення не звучала жодного разу. Люксембурзька — тричі. Геть усі інші виступи від 1956 року були французькою мовою.

Усі ці роки Люксембург був таким собі запасним аеродромом для французьких артистів — утім, не лише: були й канадські, й бельгійські, й західнонімецький артисти, й навіть легендарний іспанський дует «Баккара» (Baccara). Об’єднувало їх єдине — всі вони співали французькою.

Скажете, Люксембург — дуже маленька країна? Але ж Ісландія за кількістю населення — приблизно така сама. Та й Мальта. Але вони надсилають своїх або переважно своїх артистів.

Франс Галль

Менше з тим, саме Люксембург представляла французька співачка Франс Галль, коли перемогла 1965 року. І саме цей її виступ відвернув конкурс від традиційних пісень у костюмах із краватками та довгих сукнях і навернув його до модерних поп-музичних стилів.

Титульне фото: Представниця Люксембургу на Пісенному конкурсі «Євробачення» 2024 Талі Голергант (Getty Images)