«Учора Суспільне відмовилося вмикати в ефір телемарафону азовців, які хотіли розповісти про наслідки бомбового удару русні по "Азовсталі". Відмазка: "А як ми можемо довести, що це азовці, а не самозванці? У нас стандарти!"» — написав головний редактор інтернет-видання «Новинарня» Дмитро Лиховій на своїй сторінці у фейсбуку 20 квітня. Він згадав про «ганебний мізер контенту» за «гроші платників податків» і що «київське начальство каналу, яке не виїхало до Львова». І ще багато чого неприємного про Суспільне. Десятки користувачів підтримали його думку і додали дрів у вогонь своїми коментарями.

Знаю Діму Лиховія багато років і вважаю його професійним журналістом та редактором. За його словами, він написав цей пост як глядач, у якого накопичився негатив від перегляду спільного марафону і порівняння частини Суспільного з іншими каналами. Я не адвокат Суспільного, але не можу мовчати, коли у ці дні на команду Суспільного ллється лавина критики: мовляв, не так працюють або мало працюють, проїдають гроші з держбюджету і так далі. Суспільне можна критикувати і є за що, але цього разу вони не заслужили таких відгуків.

Вчора, 19 квітня, коли Суспільне вело єдиний марафон, до них звернувся воєнкор телеканалу «Україна» Євген Назаренко з пропозицією включити азовців. Після обґрунтованої відмови він опублікував пост у фейсбуку, що, мовляв, Суспільне відмовило азовцям в ефірі. Через деякий час пост видалив, але осад у багатьох залишився: мовляв, героям не дають слова. При тому, що на час звернення Назаренка Суспільне майже завершувало свій блок і передало естафету телеканалу «Україна». Та «Україна» теж не дала ефір азовцям. І «Новинарня» не написала про азовців, яких рекомендував Назаренко. Тож можна припустити, що редактори і Суспільного, і «України» не мали гарантій, що те, що буде в ефірі, нікому не зашкодить.

Що ж до стандартів, то в цій ситуації працюють не лише редакційні стандарти, а й у першу чергу вимоги військового керівництва. Яке раз у раз повторює, що жодна інформація, яка стосується бойових дій, їхнього перебігу та наслідків, не повинна публікуватися у ЗМІ без перевірки та дозволу уповноважених військових. Чи стосується ця вимога ситуації в Маріуполі, де йдуть запеклі бої? Безперечно. У прямому ефірі дотриматись цієї вимоги неможливо.

«Ми завжди дуже ґрунтовно підходимо до верифікації тих даних, що виходять в ефірі Суспільного. Завжди — а в умовах воєнного стану це дійсно життєво важливо, — розповіла редакторка марафону Дарина Феденко. — Вчора під час ефіру я отримала пропозицію включити азовців із Маріуполя, однак даних для перевірки не надали. Саме тому ми не включили їх. Це загальнонаціональний марафон, прямий ефір — ми, команда Суспільного, ставимося до нього надзвичайно відповідально. Іноді навіть втрачаємо у швидкості чи видовищності, але наші ефіри — достовірні. Це наш пріоритет, і ми на цій позиції стоїмо.

Я запропонувала, щоби ці люди записали відео; так ми мали б змогу перевірили надану інформацію перед тим, як показати його в ефірі.

Варто зауважити, що приблизно тиждень тому в нас була подібна історія. Тоді ми отримали відео, я подзвонила прессекретарю бригади, інформація підтвердилася, люди дійсно з “Азовa” — і ми дали це в ефір. Проблем не було.

Суспільне систематично інформує українців і світ про ситуацію у Маріуполі — наші кореспонденти зустрічають і записують свідчення жителів міста в різних куточках країни.Ми також давали в ефір звернення начальника патрульної поліції Маріуполя, який час від часу виходить на зв’язок із міста».

Чи замовчало Суспільне про бомбовий удар по «Азовсталі»? 19 квітня у телеграм-каналі «Труха-Украина» активно поширювали відео «того самого страшного вибуху на "Азовсталі"». «Детектор медіа» викрив, що це не вибух на заводі «Азовсталь», а вибухи на складах боєприпасів у Балаклії які трапилися в 2017 році. 

Народний депутат Сергій Тарута у фейсбуку повідомив, що «російські фашисти скинули потужну бомбу на лікарню в районі «Азовсталі». За моєю інформацією, під завалами там близько 300 людей — серед них діти».

Ведучий новин Суспільного Євгеній Агарков під час марафону ці повідомлення обговорив із Павлом Кириленком, який сказав, що Маріуполя і Волновахи як міст не існує, залишилися тільки територія міст, над якою досі майорить український прапор. «З моїх джерел, вибух був, але факти масового ураження місцевого населення, військових не підтверджені. Якщо будуть підтвердження, буде моя відповідь», – сказав про заяву Тарути Кириленко. Він не підтвердив факту скидання тритонної бомби на «Азовсталь»: «підтверджень таких випадків не було». За його словами, в Маріуполі «штурмові обстріли, авіаудари проходять постійно з періодичністю», «бойові дії тривають».

Суспільне позиціонує себе як медіа, яке дає тільки перевірену інформацію. І хай вона буде не вражаючою, хай не дотягує десь візуально, хай моментами телебачення нагадує радіо, але там точно не буде маніпуляцій, кожен спікер перевірений, немає піару олігархів, ведучі не закривають рот експертам і не перекручують інформації.

А ще Суспільне – це не тільки блок у спільному ефірі, над яким по черзі працюють національній канали. Це також окремий регіональний марафон «Суспільне. Спротив», який виходить у філіях щобудня з 19:00 до 22:00, це власні регіональні новини майже у всіх обласних центрах (за винятком тих, де міста окуповані чи заблоковані), це власне мовлення телеканалу «UA: Культура», це цілодобове мовлення у прямому ефірі на «Українському радіо» і радіо «Культура», це власний музичний ефір  на радіо «Промінь», це ведення цифрових платформ – сайту «Суспільне Новин» і соцмереж, аудиторія яких виросла з кількох тисяч до сотень тисяч.

Для багатьох людей у регіонах, де тривали бойові дії, Суспільне було єдиним джерелом інформації. Піарниця Анастасія Обертас місяць провела в Бородянці під обстрілами. Сьогодні вона написала у фейсбуку про «Українське радіо»: «Ви були єдиним джерелом новин для мене і для всіх, хто опинився в окупації/оточенні без жодного іншого способу зв'язку зі світом».

Мені особисто доводилося чути від різних людей у різних регіонах, що у перші дні війни телеграм-канали філій Суспільного ставали для них єдиним джерелом про сповіщення повітряної тривоги і актуальних новин загалом. Це підтверджує приріст аудиторії у телеграмі, наприклад, «Суспільне Чернігів» нині має 131 тисячу підписників, до війни їх було значно-значно менше.

Коли хочеться назвати Суспільне негарним словом і дармоїдами наших податків за те, що нам накипіло, а вони когось неперевіреного не включили у національний марафон чи включилися з квартири, а не місця, де стався черговий вибух, уявімо собі майже чотири тисячі людей, які працюють сьогодні по всій Україні. Дехто працює цілодобово, дехто працював в останні дні вагітності і народжував у бомбосховищі у Києві, вирвавшись із Гостомеля в останню мить, декому у Миколаєві пошкоджено квартиру, дехто з Херсону змушений переховуватися, бо росіяни розшукують його по всьому місту і стежать за його квартирою, декому від удару вибухової хвилі у Львові 18 квітня мало не вибило вікна, а декому у Харкові вибило…

Просто уявімо собі війну і людей, які працюють на інформаційному фронті на перемогу. І притримаймо гнилі помідори для інших або для іншого часу.