Ярослав Лодигін, який уже кілька місяців де-факто виконує обов’язки генерального продюсера суспільного мовника, минулого тижня став членом правління Національної суспільної телерадіокомпанії (НСТУ), відповідальним за телевізійну платформу. Разом із затвердженням нового складу правління наглядова рада проголосувала за підвищення заробітних плат членам і голові правління суспільного мовника.

Новий телевізійний менеджер суспільного планує перезапуск каналу з 1 січня 2020 року та бачить одним з ключових завдань підняття показників «UA: Першого». На каналі вже завершився аудит проектів, і зараз команда працює над оновленою сіткою. У пріоритеті — якісні новини, оновлені суспільно-політичні програми, розслідування, гумористичні та розважальні проекти, власні формати й міжнародні адаптації, докудрами та закупний кіносеріальний контент. Про це, а також про оновлений бренд каналу, запуск ньюзхаусу, пошук ідей та людей Ярослав Лодигін розказав в інтерв’ю «Детектору медіа». Хоча новий член правління НСТУ волів не розкривати всіх планів суспільного мовника, а зберегти інтригу.

«Суспільне має бути “джерелом упевненості”»

— Ярославе, насамперед скажіть, які у вас наразі повноваження? Адже минулого тижня вас призначили членом правління платформи телебачення. Тобто фактично ви станете генеральним продюсером цього напрямку?

— Я очолюю телевізійну дирекцію, куди входять два творчо-виробничі об’єднання «Перший» та «Культура» (займаються створення продуктів для двох каналів), виробничий, технічний відділи, наш архів, програмні служби, промо. Тобто це і стратегія телевізійного мовлення Суспільного, і її реалізація. Зараз ми фактично тільки почали створювати телевізійну дирекцію в новому вигляді. Спершу мені потрібно вирішувати питання організації бізнес-процесів, питання міжнародної співпраці. Адже компанія співпрацює з Європейською мовною спілкою. Ми її члени в питаннях закупівель, створення спільного контенту, адаптації програм, обміну контентом, великими спортивними подіями.

— Фактично йдучи на посаду генерального продюсера, ви, певно, усвідомлюєте й те, що від вас будуть високі очікування. Адже позиціонування каналу наразі розмите й ніхто не сприймає його як цілісний бренд. Який ваш маркер у позиціонуванні каналу на першому етапі?

— Це найбазовіша та найнагальніша потреба. Вона стосується не лише «UA: Першого», але всіх медіаактивів, які є у складі Суспільного. Адже користувачі тих чи інших продуктів не розуміють, що таке суспільний мовник. Брендингова платформа настільки розмита, що просто не працює. Тому в першу чергу ми вирішили зайнятися цими питаннями. Бо бренд — більше ніж телеканал, це те, що ми уявляємо про компанію. Зараз будь-кому в Україні коли я скажу, де працюю, мені відповідатимуть: «О, це ж УТ-1»; у кращому випадку — «Перший національний» або «Навіщо ти пішов у державне телебачення?». І ці три твердження не відповідають дійсності. Репутація старого бренду домінує, адже він існував багато років. Але якщо закордонному партнеру ти скажеш, що представляєш UA PВС, то одразу викликаєш репутаційну довіру. Бо в будь-якій західній країні бренд суспільного мовника величезний.

Тому ми почали займатися розвитком бренд-платформи разом із Сергієм Кривошеєю, якого я запросив промо директором у свою команду. Він дуже досвідчена людина, адже він один із тих, хто змусив людей їсти цукерки «Бонжур» завдяки рекламі з оголеними чоловіками та вмовив Вакарчука написати пісню «Я їду додому» (рекламна кампанія «Рошен». — ДМ). Це людина, довкола якої постала креативна реклама. Разом із ним ми займалися створенням бренд-платформи.

— Що це за бренд-платформа? І як ви плануєте з «UA: Першого» зробити Суспільне?

— По-перше, ми маємо все назвати своїми іменами. Якщо ви увімкнете канал, то від ведучих, журналістів, з промо текстів тощо почуєте три-чотири версії того, що він дивиться. Будуть версії «Юа: Перший», «UA: Перший», «Перший», «Суспільний мовник». Тому найперше ми маємо назвати канал «Суспільне». Це робоча назва.

— Коли канал вийде з новою назвою й коли розпочнеться перепозиціонування?

— 1 січня 2020 року. Це хороша дата, щоб розпочати щось нове й дати країні канал, на який вона заслуговує. Зараз ми працюємо над репозиціонуванням та біблією бренду.

— Хочу зрозуміти ідею вашого бренду.

— Ідея в тому, що суспільний канал і Суспільне як компанія має бути «джерелом упевненості». В умовах психічного розладу, який медіа створюють навколо нас, паніки щодо майбутнього, повної невизначеності з’являється хитке відчуття в суспільстві. Моїй мамі страшно, багатьом людям страшно дивитися вперед. А від упевненого погляду в майбутнє, довіри до майбутнього залежить економіка країни. Якщо суспільний мовник хоче шукати свою нішу й тональність, то вона саме тут. Отже й сам СМ має змінити внутрішній дискурс. Я розумію, коли кажуть, що ми страждаємо, немає фінансування й ми нічого не можемо. Але ми не можемо бути джерелом упевненості, якщо ми самі в собі не впевнені.

— У чому виражатиметься ідея «джерела впевненості»?

— У продукті та комунікаціях назовні. Не хочу зараз деталізувати наші плани, оскільки наш ринок дуже конкурентний. Але в першу чергу ми говоримо про телевізійну аудиторію. Вона добре вивчена, на відміну від радійної та інтернет-аудиторії. І ми не можемо ігнорувати той факт, що вона стає все дорослішою. Це не молодіжне телебачення. Але ми маємо пам’ятати, що у 2020 році ми не можемо дивитися на себе лише як на телеканал. Наш контент має бути дистрибутований на різні платформи. Наприклад, є суттєва різниця між тим, як споживають наш контент на ефірному телебаченні й на якомусь, умовно кажучи, «Мегого». Це дві різні аудиторії, і в останньої вистачило грошей на смарт-телевізор.

Тому ми намагаємося вийти з класичної демографії, але при цьому враховуємо її. Ця демографія була створена комерційними каналами для продажу рекламного часу, а це не є завданням СМ. Ми маємо виходити за межі позиціонувань, які базуються виключно на демографії. Тому наша мета — психографічна тактика, яку ми реалізуватимемо через різні технології.

Тобто ми можемо поділити всіх людей на землі на умовні групи, які діють та вмотивовані різними чинниками. Для когось це спілкування, для когось це гедонізм, для когось це відчуття спільного, для когось це влада. Вони всі по-різному споживають контент.

— Які з цих груп обрані як аудиторія Суспільного?

— Це люди, яким потрібне спілкування та відчуття єдності зі спільнотою.

— Це абстрактні поняття.

— А що не абстрактні поняття? Люди із середнім доходом — це не абстрактне поняття?

— Які ще маркери цієї групи?

— У них є ціннісна єдність. Це не ті люди, які чекають, коли в Україну прийде російська армія. Це не люди, які включають телевізор, щоб виконати індивідуальний акт ескапізму. Для цієї групи спілкування — важлива мотиваційна життєва цінність. Але серед них немає пліткарів.

— Що ця група може знайти на вашому каналі?

— Ми розробляємо продукти для кожної такої підгрупи та субкатегорії. Також ми намагаємося передбачити, як кожна із цих груп виглядатиме за п'ять років. Бо поки ми будемо щось придумувати, світ дуже швидко зміниться, й нам слід проектувати розвиток кожної з цих категорій. Як будуть виглядати гедоністи через п'ять років? І що їм дати? І чи треба? Оскільки ми Суспільне, то нам слід шукати шляхи до всіх аудиторій.

«Частка 5 % — доволі реальна цифра»

— З Офісу президента лунають заяви, що наступного року вперше за всю історію існування Суспільного буде повне фінансування, але будуть і вимоги по KPI (ключових показниках ефективності). Нова влада обіцяє два мільярди й хоче рейтинг до 10 %, у крайньому разі до 5 %. Які КРІ, на вашу думку, має бути оптимальним для оцінки роботи Суспільного? І чи ставили вам конкретні завдання по частці?

— Питання фінансування компанії не залежить від встановленого KPI, воно обумовлене законом про суспільного мовника. І в демократичній правовій державі закон повинен безумовно виконуватися, незалежно від волі окремих політиків. Але я не уявляю собі компанію, яка не ставить перед собою КРІ. Безумовно, у НСТУ дуже багато КРІ, окремо по кожному напрямку роботи.

— Які КРІ у «UA: Першого»?

— 5 % — доволі реальна цифра, але не за рік, однозначно. За рік ми маємо зрівнятися з так званими інформаційними каналами. Це абсолютно реальне завдання за умови повного фінансування. Але при цьому мають бути вирішені питання, як ми співпрацюємо з ринком щодо виробництва, питання тендерів, конкурсів, кадрові, зарплатні. Це все впливає на цей процес. Але для себе саме такий КРІ я ставлю. Саме для цього ми готуємо зараз контент.

— З інформаційних каналів ви орієнтуєтеся на лідерів, які мають частку за комерційною аудиторією від 2–4 % (це показники «112», NewsOne та Прямого, у виборчий період, звісно, показники вищі)?

— Я не називав їх інформаційними, а «так званими інформаційними каналами». Тому що це канали маніпулятивні, деструктивні, вони розпочинають війни та революції. Ринковий маркер — частка. Але я б орієнтувався на інший показник. Тому що уявімо, що через двадцять років телевізійна аудиторія буде лише один мільйон глядачів. Але працюватимуть три канали, й кожен матиме частку по 30 %, тож це аудиторія в 300 тисяч. Навіщо нам ставити очікування по частці на десять років? Кількісний показник, скільки секунд споживали контент, набагато більш вартісний показник. Але частка так частка, думаю, вона буде на рівні 3 %.

— Серед інформаційних каналів є приклади швидкого і вдалого ребрендингу. Наприклад, Прямий досить ефективно переформатувався із «ТОНІСу».

— Ми ж цим і займаємось. Якщо ми говоримо про потокове телебачення, то наш рух має бути не в ніші інформаційного мовлення з часткою 2-3 %, а в майбутньому через 5–7 років ми маємо бути в трійці лідерів серед медійних компаній України. Це нормально, й це не фантазія. Наше завдання — бути серед лідерів.

«Є проект, який стратегічно важливіший навіть за сам «UA: Перший». Це наш ньюзхаус»

— Поговорімо детальніше про контент з огляду на тактичні та стратегічні завдання. Насамперед розкажіть, які ваші тактичні цілі й контент на 1 січня 2020-го, коли заплановано оновлення каналу.

— Перш за все компанії треба побудувати сильні новини. Вони зараз сильні за показниками прозорості, чесності, рівновіддаленості й на фоні іншого контенту користуються попитом. Але з точки зору впливовості я не думаю, що новини нас задовольняють. Утім, наші новини стикаються з тими ж проблемами, що й решта телебачення. Це не ютуб-канал, у нас є довга історія, в тому числі й технологічна. Наші новини як продукт № 1 мають бути сильнішими в усьому. Починаючи з картинки й закінчуючи системою дистрибуції. Ми вже в цьому році домовилися про подальшу розробку новинного сайту та програм довкола них. Які будуть обговорювати, коментувати та аналізувати новини.

У нас зараз є проект, який стратегічно важливіший навіть за сам «UA: Перший». Це наш ньюзхаус. Це величезний проект, який робиться у співпраці з консорціумом ЄС, ВВС, Deutsche Welle та NIRAS. Так само маємо співпрацю зі шведським телебаченням SVT. Ми хочемо започаткувати зовсім інший процес створення новин, де всередині — мультимедійний репортер, людина, яка може за допомогою телефону дуже швидко створити інформаційний продукт для радіо, телебачення та інтернету.

— Що вам заважає зараз робити такий мультимедійний продукт?

— Цей проект уже обріс легендами, адже він давно розвивається та через об’єктивні причини не запустився. Свої проблеми є й у консорціумі, й у нас. Я не займаюся новинами, але допомагаю їм зростати візуально (студія, зовнішній вигляд). Тому багато говорю про новини, тому що без цього не буде Суспільного та «UA: Першого». Ми навчаємо людей нових програм, але будівництво на Хрещатику затягується й люди, яких ми навчили працювати у ньюзхаусі, йдуть працювати на інформаційні канали. У нас досить високий плин кадрів, адже зарплати невисокі. З традиційних новинарів-телевізійників ми не можемо зробити мультимедійних репортерів. Це інший підхід до контенту та роботи з ним. Тому всередині департаменту новин створили паралельну структуру, яка відповідає за діджитал.

Вона створює один продукт — новинний сайт з аплікейшеном. Це нова структура, ми її створюємо. Але якщо в Тані Кисельчук у цифрових платформах працює 18 людей, то над ньюзхаусом у шведів працює 1400 людей.

— Згодом ньюзхаус замінить редакцію новин?

— Треба говорити про спільні процеси. У нас немає мети множити нові підрозділи. Тому треба робити добре щось одне. Тому, підсумую, тактика на найближчий рік така: сильні новини і сильні програми довкола новин.

— Наприклад? У вас уже в ефірі є студії, обговорення.

— Зараз в «Олівці» ми будуватимемо нову сучасну студію, яка могла би покрити велику частину різноманітного контенту. Мова не про технології «112» чи NewsOne, коли люди цілими днями обговорюють новини. У нас дуже розгалужена регіональна мережа, і є можливість швидко передавати інформацію одне одному. Тобто можна вибудувати справжній пульс країни.

— Як я розумію, ви говорите не про «Тему дня»?

— Ні. Але до кінця року ми хочемо оновити «Тему дня», щоб вона не провалювала частку (змінити світло, підхід до одягу, картинки загалом). А на її базі робитимемо згодом суспільно-політичне новинне мовлення. Але в нас буде багато інших форматів, у тому числі й розважальних. Вихідні дні ми задумуємо як таке собі інформаційне розвантаження, де можна подивитися щось смішне, легке та корисне. Ми хочемо створювати свої документальні серіали. Ми говоримо про девелопмент художніх форм. Але йдеться не про мило, а більш зрілі форми, в тому числі й за підтримки міжнародної копродукції. Ми маємо шукати не лише внутрішній інтеграл, а й Україну інтегрувати у глобальні процеси. Бо ми все ще перебуваємо у глибокій внутрішній ментальній провінції.

— Тобто у вас у новому році вийдуть оновлені новини та студійні проекти. Що ще? На які проекти робитимете акцент? Розважальні, документальні? Хочу зрозуміти, яким ви бачите формат каналу і як він вирізнятиметься з-поміж інших.

— Ви ніколи не сплутаєте Суспільне з іншими каналами, тому що наш канал буде в іншій емоційній категорії. Якщо «ТСН вражає», то ми говоритимемо про інше. Ви правильно сказали, що всі формати вже придумані. І реаліті, й кулінарні формати, й інші. Ми все це плануємо робити, але нас вирізнятимете те, як ми це робитимемо. Але я не можу вам дати більше конкретики, ми ж працюємо на конкурентному ринку.

— Просто з того, що ви розказуєте, мені поки важко зрозуміти, яким буде оновлене Суспільне.

— Це буде канал із жанровим різноманіттям, канал, котрий даватиме найточнішу та найпоміркованішу інформацію, чесну інформацію без маніпулювання глядачем. Це буде канал, якому можна довіряти.

«Я би хотів, щоб у нас була стабільна серіальна лінійка у праймі»

— Як виглядатиме сітка прайму?

— Наступного року нам треба вступати в боротьбу за прайм. У нас будуть хороші суспільно-політичні ток-шоу, власні розслідування, і ближче до пізнього вечора розважальні формати, зокрема міжнародні серіали. І мені б хотілося, щоби згодом ми виробляли й національну драму. У мене вже спроектована сітка на весь 2020 рік аж до 31 грудня, вона спроектована майже до секунд. Але тепер ми маємо це зібрати, фіналізувати й тоді презентувати.

— Які проекти з цієї сітки вже запущені у виробництво?

— З Юрієм Макаровим та Євгеном Степаненком документальний серіал про те, як зараз виглядає фронтова лінія і що насправді відбувається на сході. Ми хочемо проїхатися від Широкиного до Станиці Луганської і зробити такий тревел-докусеріал, який би створив цілісну картинку. Також у розробках велика кількість розважальних проектів.

— Скільки годин ви зараз можете виробляти власними силами?

— Важко сказати, але хочу, щоб наступного року в нас у сітці власний продукт був із 9-ї до 19:30 щодня. А також додатково проекти в копродукції, а також у нас буде якісний закупний контент. Ми плануємо багато закупати, в нас буде створений спеціальний юніт, який займається міжнародними правами. Бо із цим у нас велика біда. Нам дуже потрібна людина на закупки. Зараз я намагаюся долучити до команди дуже хорошого професіонала.

Що таке хороший ринковий спеціаліст по закупках? Це ж не просто людина, яка знає, що вийшов класний серіал, і пропонує його купити. Це людина з ідеальною ринковою репутацією, яка може пообіцяти: «Ми вам через пів року повернемо гроші за цілий пакет». Це людина без боргів, яка ніколи не порушувала своїх обіцянок. Це людина, яка може представити компанію на міжнародних контентних ринках, ця людина має говорити бізнес-англійською та вести бізнес-листування в американському чи європейському стилі, де імейл є документом. Така людина на ринку коштує від 5 тисяч доларів, у гривнях це 150 тисяч гривень із податками. Скільки людей у нас у компанії заробляють такі кошти? У нас навіть члени правління стільки не заробляють.

— Але деякі менеджери заробляють в НСТУ більше за членів правління.

— Але такі кошти не отримує ніхто в компанії. Звісно, це ключова людина, але це ж навіть не директор, не топ-менеджмент. Це ж і є виклик невідповідності заробітної плати в компанії ринковій.

— Скільки таких спеціалістів на ринку?

— Три-чотири, може п'ять. Деякі з них зараз не працюють на комерційних каналах, і я би дуже хотів запросити їх. Бо ідеологічно, концептуально, ціннісно ми збігаємося. Нам критично важливо долучати таких людей, які мають спільні з нами цінності, поділяють ідею Суспільного. Я поговорив з великими та середніми продакшенами, які професійно виробляють контент. Вони дуже хочуть співпрацювати з нами. Але ми настільки некомфортна компанія для співпраці (і юридично-бюрократично, й законодавчо, й корпоративно). Ми маємо про це думати: як стати кращим контрагентом.

— У вас є домовленості з цими продакшенами?

— Так, але зараз ми намагаємося зрозуміти, як саме з ними працювати. Бо зараз важко зробити таке замовлення.

— Ви говорите про прем’єрний продукт чи повтори?

— Прем’єрний. Я зараз не про повтори. І я би хотів, щоб у нас була стабільна серіальна лінійка у праймі.

— Це непросте завдання. Наприклад, у СТБ не вистачило контенту, щоб витягнути на високому рівні цю лінійку тривалий період. І це дорогий контент. За яких умов ви зможете собі дозволити знімати чи замовляти такий контент?

— Це можливо, по-перше, за умов хорошого управління закупівлями. А по-друге, це пошук ніш для серіального продукту, які на нашому телебаченні не заповнені.

— У попередніх інтерв’ю ви згадували про плани виробництва власного кіносеріального продукту. Як ви будете запускати цей процес? Якими потужностями, чиїм коштом?

— Для мене немає нічого неймовірного чи незрозумілого в системі міжнародного глобального кіносеріального виробництва. Мова про великі, складні та високобюджетні художні форми. Я знаю, як це працює, на яких ринках ця співпраця зароджується і яка послідовність кроків, щоби це зробити.

Щоб розвивати цей напрямок, ми розпочали співпрацювати із Сашею Костіною, яка є одним з найпотужніших міжнародних продюсерів щодо вибудовування груп копродакшену. Ми маємо унікальну можливість, якої не має ніхто на ринку: подзвонити або написати ВВС, RAI або ARTE. Кожен кіношник-документаліст мріє напряму говорити з ARTE. Ми можемо це робити просто зараз. Але в Європі ніхто не планує на два місяці, там планують роками наперед. Так само будуються великі міжнародні колаборації. Але ми маємо унікальну можливість таку колаборацію починати.

Я так робив зі своїм «Диким полем», у цьому фільмі задіяні державні бюджетні кошти, українські комерційні кошти, швейцарські приватні та неприватні кошти, швейцарський краудфандинг (так ми назбирали один мільйон гривень), німецькі та нідерландські гроші. Суспільне так само має бути аплікантом у Держкіно, Українському культурному фонді.

— Які проекти ви подаватимете?

— Ми вже подаємо документальні проекти. Команда каналу «UA: Культура» розробила проект про покинуті міста України. Із потужностями Суспільного це буде маленький серіал, знятий за невеликі гроші. Але ми бачимо потенціал для цікавої міжнародної історії, яку можна на міжнародних фестивалях показати. Думаю, це правильний шлях. Такі ідеї можуть бути індустріальними.

— Після «Дикого поля» є у вас бажання екранізувати українську сучасну літературу? Наприклад, у межах Суспільного?

— Я шукаю людей, які можуть просувати ці ідеї. Я хочу повернутися до кіно, але ситуація непроста. Якщо зміни в українському телебаченні не відбудуться, то за два-три роки кіно ми вже не зніматимемо. Я краще тут попрацюю для того, щоб у майбутньому з’явилась інфраструктура для кінематографістів і можливість отримувати підтримку Суспільного. Так відбувається в усьому світі. Зараз ми збираємо ідеї в усіх співробітників. Разом із Сашею Костіною ці ідеї збирає та вичитує Стас Медведєв. Це наш виконавчий продюсер розважального напрямку. Ми зараз дуже серйозно ставимося до будь-якого листа на підтримку будь-якого проекту. Підтримка Суспільного мовника за кордоном — це дуже хороший аргумент отримати ще додаткові гроші.

— Наступного року Суспільне буде задіяне у створення іміджевого проекту?

— Так. Це буде художній фільм. Але про нього поки що не можу розповісти. Я серйозно ставлюся до своїх слів. Ми маємо завершити планування, затвердити плани — і тоді зможу про них розповісти.

«Ми маємо подивитися на ті проекти, частка яких наближається до нуля»

— Ви проводили аудит проектів каналу. Які програми залишаться в ефірі?

— У нас є програми, які можуть перекочувати в нову сітку і їх впевнено можна назвати якісними та хорошими. Мені б дуже хотілося продовжити працювати з програмами розслідувань, які вже виходять на каналі. Також мені б хотілося, щоб наша редакція робила свої власні розслідування.

Окрім цього ми розпочали формувати свій комедійний відділ, хочемо з нього зробити окреме творче виробництво гумористичних програм. Але це нешвидкий процес, ви ж пам’ятаєте, скільки потрібно було часу Майклу Щуру, щоби стати популярною та смішною програмою. Ми вже почали цю роботу з Вовою Ладижцем, який робив проєкт «Бюджетники». Ми читаємо сценарії, пітчінгуємо ідеї. Плануємо копродукцію. Взяти участь у цьому форматі можуть майже всі наші сусіди. Зараз дуже щільно ведемо переговори про адаптацію форматів ВВС.

— Наприклад?

— Я би хотів, щоб наступного року ми адаптували формат Quite Interesting. У мене є чудова редакторка для такої складної, смішної та пізнавальної програми. У них багато прекрасних форматів, але не хочу їх називати. Бо будь-яка увага до якогось формату деструктивна, вона може впливати на переговори.

Мені дуже подобається RAI як модель для орієнтації. Вони багато працюють із розважальними форматами, із серіалами в такий доволі народний спосіб. Думаю, що в нас є щось спільне з італійцями. І, можливо, таке емоційне телебачення буде до душі українському глядачу, якого вже розбалували величезними шоу та провокаційними форматами. Але коли ти поєднуєш аудиторію та історії із серйозним соціальним контекстом, це круте творче завдання. Насправді нічого космічного, щоб усе запрацювало, не треба. Треба просто дотримуватися стратегії розвитку.

— Насамперед вона має бути.

— Так, і вона має бути навігатором прийняття серйозних рішень. Ви питали про аудит, я довго не міг прийняти якихось рішень щодо тих програм, які є в ефірі, тому що я чекав розробки брендингової стратегії, яка би стала критерієм. Щоби першочерговим був не мій смак, а системний підхід. Зараз ми розробляємо контентну стратегію.

— Це публічний документ?

— Знаєте, я був у Швеції на SVT, і там такий документ є непублічним. Адже навколо є ринок, комерційні конкуренти та інші сили, у тому числі політичні, які можуть це так чи інакше використовувати. У загальних векторах немає нічого секретного. Але такі речі як КРІ, контентні плани по закупівлі мають бути комерційною таємницею.

Думаю, буде декілька гучних повернень на українське телебачення. Це люди, які вже не працюють на телебаченні, але користуються абсолютною довірою публіки і є взірцем української журналістики.

— Із кимось домовилися?

— Так. Але не назву, бо не хочу злякати вдачу.

— А які ж програми не пройшли аудиту?

— Насамперед ми маємо подивитися на ті проекти, частка яких наближається до нуля. Наприклад, «Тема дня» — не дуже успішний проект. Але маємо розглядати з різних сторін. Адже каналу потрібен проект, у якому обговорюються теми дня. Тому, як я вже казав, ми її допрацьовуємо. Далі «Розсекречена історія» — єдина історична циклова передача на українському телебаченні. Після того як з ZIK пішла «Історична правда».

— До речі, Вахтанг Кіпіані може перейти до вас? (Інтерв’ю відбулося до того, як стало відомо, що «Історична правда» з 8 вересня виходитиме на каналі «Еспресо». – ДМ.)

— Може. Я би дуже хотів, щоб одне з наших ТВО займалось історичними програмами та фільмами. Із Вахтангом ще не вели переговорів. Тому що на цьому етапі я здійснюю стратегічне планування.

Повертаючись до «Розсекреченої історії» — показники низькі, але можна проаналізувати, чому такі низькі показники, і щось зробити з форматом. Думаю, з історичними форматами слід іти в екшен-серіали.

До речі, «Розсекречену історію» навіть викладачі показують учням під час уроків. Думаю, суспільний мовник може виробляти й навчальні програми. Але у Швеції цим займається окрема телекомпанія, що входить до складу СМ.

— У середньому одна година власного виробництва в НСТУ коштує 42 тисячі гривень. Цього достатньо для створення якісного продукту?

— Зараз не вистачає. Зараз вистачає лише на «Розсекречену історію». Але якщо ми говоримо про майбутнє, навіть якщо нас не профінансують, у нас величезна кількість можливостей виробляти це разом із кимось. Шукати партнерів, відкривати міжнародну копродукцію, брати участь у конкурсах, працювати з різними форматами тощо.

— Які ще проекти мають частку, близьку до нуля?

— «Разом», «Країна на смак», «Енеїда». Щодо цих програм ми перш за все думатимемо, що робити з ними далі. Але є й успішні приклади, які можуть стати брендами. Наприклад, «Зворотний відлік».

— Які ще проекти мають шанс стати брендовими, на вашу думку?

— Окрім тих, що я вже називав, програма Майкла Щура. У нас хороші результати проектів про спорт.

— Які спортивні трансляції ви купили на наступний рік?

— Наступний рік — це рік Олімпіади. Свого часу я був спортивним журналістом, тому я розумію, що таке спортивна подія і в якому стані зараз перебуває спортивна журналістика. Я запланував замовлення по спортивних трансляціях на весь рік. Цей контент гуртує суспільство. Але мені б хотілося, щоб у нас був не лише футбол. Щороку від Європейської спілки мовників ми отримуємо цілий пакет трансляцій, ми за нього платимо, а далі маємо вирішувати, що з цього використовувати. Я прийшов якраз тоді, коли вирішувалося, чи транслювати молодіжний чемпіонат із футболу.

— Ця трансляція суттєво вплинула на показники каналу. Хто знайшов його і взяв в ефір?

— Ця трансляція була в пакеті. І спортивна редакція прийшла до нас із пропозицією його показати. Але треба мати спортивну редакцію, яка може дати якісний прогноз по шансах наших команд. Саме таку редакцію я хочу вибудовувати. Але поточний рівень фінансування поки ставить під загрозу трансляцію Олімпіади.

— Скільки це коштує?

— Дуже дорого. Зараз ідуть торги, і я не впевнений, що можу називати суми. Зараз розбираюся з цією темою. Бо насправді це великі ефірні ризики.

На наступний рік плануємо різні трансляції, але контентним портфелем нам слід ефективніше управляти. У наш час без чіткої моделі монетизації реклами в диджиталі спортивний контент буде величезною дірою в бюджеті компанії. Ми маємо по копійці вичавлювати з нього всі можливості. Події навколо, публічні покази, продаж квитків, спонсор-інтеграції на майданчиках, диджитал-інтеграції, взаємодії з рекламними майданчиками VOD-платформами тощо. Наприклад, навіщо нам показувати гольф на «UA: Першому»? Адже ми можемо транслювати його, скажімо, за закритим посиланням в інтернеті. Спорт зі зростанням букмекерських компаній — це найбільший шматок грошей в інтернеті.

— З’являться у вас такі платні покази?

— Зараз ні, тому що треба створити інфраструктуру. Тут питання кодування, зберігання прав, онлайн-плейлистів, боротьби з піратством, дистрибуції на супутник та в кабель. Але зараз ми розробляємо стратегію цифрової дистрибуції.

— Які типи спорту вас цікавлять?

— Два типи. Насамперед це великий спорт, який має аудиторію в Україні (міжнародні події, футбол, біатлон, Олімпіада, гімнастика, фігурне катання, бокс). Але хочеться розвивати ті види спорту, які можуть мати аудиторію в Україні. Наприклад, шахи. Україна продюсує в цей вид спорту велику кількість зірок. Якщо з чемпіонату Україну по шахах зробити нормальну трансляцію, то ви отримаєте турнір міжнародного рівня, до якого прикута увага людей зі всього світу. Останній чемпіонат світу із шахів на «Євроспорті» подивилося більше мільярда людей.

— З огляду на ваші плани перезапуститися 1 січня, чи плануєте ви запуск осіннього сезону?

— Ми маємо приготувати себе до наступного року. Але телевізійні події в нас будуть. Я вже запланував хороше завершення року. Воно буде дуже яскраве та ексклюзивне.

— Частка нижче за 0,4 % (показник каналу в липні) за комерційною аудиторією «18–54, 50 тис.+» не впаде?

— Ні, ми за цим стежимо. Але ми маємо інфраструктурно підготуватися за цей час до закупівель, співпраці з продакшенами, міжнародної співпраці, власного виробництва, до промокампанії (листопад-грудень). Промокампанія — це тепер постійний стан нашої дирекції, просто вона йтиме різними методами. Це й ефірне промо, й експериментальні речі. Ми телеканал з оркестром. І ми вже записали музику для майбутнього каналу, його аудіодизайну. І сподіваюся, що в жовтні ми запишемо з нашим оркестром музику для новин, міжпрограмок. Тому що більше таких каналів, у яких є свій оркестр та будинок звукозапису, в Україні немає. Потрібно ефективно задіювати всі наші ресурси, всі конкурентні переваги.

Фото: Руслан Новосьол