Переможницею юніорського пісенного конкурсу «Євробачення» вперше стала представниця Польщі Роксана Венгєль. Саме так коректно транскрибувати її прізвище з польської, хоча в різних ЗМІ в повідомленнях про підсумки конкурсу її прізвище надто вже варіювали. (Подібно до українських козацьких, прізвище польки, ймовірно, походить від прізвиська когось із її предків та буквально перекладається як «вугілля», «вуглик».)

Дотепер представники Польщі не перемагали ані на юніорських, ані на великих конкурсах «Євробачення». Під час трансляції (25 листопада, «UA: Перший») Тімур Мірошниченко кілька разів повідомляв сумну новину: через фінансові ускладнення в національній суспільній телекомпанії Польща не братиме участі у великому конкурсі в Тель-Авіві наступного травня. Втім, наприкінці трансляції телеведучий висловив сподівання, що, можливо, перемога на юніорському конкурсі спонукає Польщу переглянути це рішення.

Друге місце посіла співачка із Франції Анжеліна, третє — представниця Австралії Джейєл. Українка Даріна Красновецька стала четвертою, причому здобула четверті місця як за підсумками голосування національних журі, так і за результатами онлайн-голосування.

Цього разу на юніорському конкурсі було застосовано майже таку саму систему, що й на великому «Євробаченні»: окремо підраховували голоси від національних журі й окремо — від телеглядачів. Відмінностей було дві: по-перше, глядачам можна було голосувати за представника своєї країни (національним журі — ні), по-друге ж, глядачі могли голосувати, починаючи з 23 листопада й до відкриття конкурсного концерту, а потім — після завершення конкурсних виступів. Тобто глядачі могли оцінювати не лише живі виступи під час концерту, а й на репетиціях, кадри з яких і було розміщено на сайті.

Оцей момент вийшов чи не найбільш прикрим у телетрансляції: пояснюючи процедуру визначення переможця, Тімур Мірошниченко про можливість попереднього голосування просто не згадав — лише про голосування по завершенні виступів. А поміж тим про початок голосування 23-го числа ЗМІ широко повідомляли, тож і виникала суперечність між цими повідомленнями та словами Мірошниченка.

На сайті дитячого «Євробачення» досі не оприлюднили результатів голосування глядачів по країнах, тож і важко сказати, як вплинула на розподіл місць можливість голосувати за своїх. Мірошниченко повторював, що глядачі можуть проголосувати «за трьох, чотирьох або п’ятьох фаворитів», тож із трансляції залишилося невідомим, чи можна було лише за одного. Якщо ні, то в такий спосіб дещо гасилися результати голосування за своїх із виключно патріотичних міркувань, безвідносно до якості виступу.

Що ж до голосування журі (а до кожного національного журі мали входити троє дорослих і двоє підлітків), то за його результатами перше місце посіла австралійка Джейєл. Вона ж отримала найбільше найвищих балів: журі Білорусі, Італії, Нідерландів, Португалії, Уельсу та України виставили їй по 12 балів. Три дванадцятки отримала Тамар Еділашвілі (Грузія, 8-ме загальне місце — від журі Ізраїлю, Ірландії та Росії), по дві — Анжеліна (Франція, 2-ге місце — від журі Албанії та Мальти), Марія Спасовська (Македонія, 12-те місце — від Казахстану та Сербії), Ела (Мальта, 5-те місце — від журі Австралії та Грузії). По одному найвищому балу отримали: Даніель Ястремський (Білорусь, 11-те місце — від Вірменії), Мелісса та Марко (Італія, 7-ме місце — від Македонії), Роксана Венгєль (Польща, 1-ше місце — від Франції), Анна Філіпчук (Росія, 10-те місце — від Азербайджану) та Даріна Красновецька (Україна, 4-те місце — від Польщі).

По результатах можна було знову висувати припущення: національні журі оцінювали не так кожен виступ у цілому, як вокал — ніби оцінки у школі виставляли. Але окрім потужного вокалу переможниця-полька продемонструвала ще й емоційність, драйвовість.

От які оцінки виставило українське національне журі: 12 балів — Австралії, 10 — Мальті, 8 — Польщі, 7 — Грузії, 6 — Італії, 5 — Казахстану, 4 — Ізраїлю, 3 — Вірменії, 2 — Македонії, 1 — Нідерландам. А от які бали отримала від національних журі наша Даріна Красновецька: 12 — від Польщі, по 10 — від Грузії та Македонії, по 8 — від Ізраїлю та Сербії, по 7 — від Італії та Португалії, 6 — від Казахстану, по 5 — від Ірландії, Уельсу та Франції, по 4 — від Мальти та Нідерландів, по 3 — від Білорусі та Росії (можливо, звісно, випадковість, але дуже вже нагадує «синхронне» голосування СРСР, УРСР та БРСР в ООН років так тридцять тому), по 2 — від Албанії та Вірменії; лише журі Австралії не дало українці жодного балу.

Загалом же, цього разу конкурс був рекордним: у ньому взяли участь 20 конкурсантів — відповідно, із 20 країн. І чи не вперше за останні роки «радянсько-піонерський» стиль не був визначальним. Тімур Мірошниченко зауважив, що за якістю виступів це був дорослий конкурс, і до його слів захотілося додати єдине: і за стилістикою більшості виступів — теж.

Отут і не обійтися без ложки дьогтю. На цьому святі життя українська співачка вчергове співала про «мир в усьому світі» й про «любов замість війни». І ця пісня, й виконання Даріни були б (і були реально) чудовими, переконливими, емоційними, енергійними, з чудовим вокалом. Усе — на п’ятірку, тільки за однієї умови — якщо розглядати цю пісню й цей виступ окремо, не зважаючи на виступи й пісні від України багатьох останніх років.

Так, у нас — війна. Але хіба ж тільки нею ми живемо, тільки про неї й думаємо? Може, звучання теми війни подеколи виходить надмірним і породжує припущення про кон’юнктурність? Ми всі пам’ятаємо перемогу Джамали на великому конкурсі. А тепер уявімо собі, що з року в рік усі представники України їхали б на конкурс лише з піснями про історичні трагедії й тільки з ними. Якби щороку зі сцени великого «Євробачення» від України звучали клони й варіації на тему пісні «1944». Та глядачі давно вже завили б, і українські — в першу чергу. А світ подумав би: «Зациклені вони якісь».

Але ж на юніорських конкурсах «Євробачення» з року в рік саме щось подібне й відбувається! Ніби немає в українських підлітків більше нічого, окрім роздумів про долю країни та людства. Ніби українські підлітки не вміють радіти й сміятися. Даруйте за жорстоку аналогію, але за концентрацією «високого» пафосу на юніорських конкурсах Україна дуже вже нагадує Росію на дорослих.

Чесно кажучи, набридли юні трибуни та проповідники на сцені юніорського «Євробачення». «Хочется чего-нибудь такого — земного». Так, своєю енергетикою, своїми співом та танцями Даріна дещо пригасила пафосність пісні. Витягла її. Але кадри з мегафоном під мало не стробоскоповим освітленням справляли враження — рятуйся, хто може. А на крупних планах співачки був такий трагічний вираз обличчя, ніби рятуватися вже запізно. Це вже потім, у ґринрумі та на сцені на самому кінці конкурсу, стало видно: Даріна чудово усміхається, вона — мила й приваблива дівчинка. А під час виступу — немов жінка з плакату «Родина-мать зовет». Любов — то все ж таки світле й добре почуття, а пісня звалася Say Lovе.

Так, четверте місто Даріни Красновецької — це неабиякий успіх. Але хотілося б, щоби з року в рік Україна на конкурсах юніорського «Євробачення» все ж була різною.