Останній тиждень усі ЗМІ накрила хвиля сенсаційного інформаційного приводу – генеральний директор Національної телекомпанії України Зураб Аласанія подав у відставку. Виявилося, що говорити про відставку може багато хто, а про суспільне мовлення – взагалі всі. Особливо у Facebook.

І в цьому ніби нічого й немає поганого, якби про процес перетворення державного мовлення на суспільне ці так звані експерти хоча б щось знали достеменно. А аналіз коментарів та фейсбучних постів засвідчив, що навіть народні депутати й урядовці мало що знають. І виглядає це все, як у тій приказці: «Не бачив, але засуджую». І біда вже не стільки  в тому, що Зураб Аласанія подав у відставку, а в тому, що деякі управлінські рішення під тиском цього кроку і заяв громадськості можуть навпаки загальмувати реформу, яка й так насилу долає бюрократичні та ментальні перепони.

Водночас очевидно,  що тільки відставка Зураба Аласанії могла нарешті привернути увагу до всіх проблем з просуванням реформи. Тільки ті, хто в процесі, знають, як важко йшов перший етап.

Хто б не змінив Аласанію – це камікадзе максимум на півроку

Процес перетворення державного мовлення на суспільне розпочався з моменту вступу в дію змін до закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України» 7 квітня 2015 року та постанови уряду від 5 серпня 2015 року. Реформу вирішили провести в два етапи: перший – об’єднавчий (усі державні ТРК об’єднуються з НТКУ, ставши її філіями і припинивши свої юридичні особи), другий – власне перетворення державної установи «Національна телекомпанія України» на Публічне акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України».

Під час першого етапу відбулася інвентаризація великої кількості майна, яке раніше подекуди навіть не було належним чином оформлене, як і земельні ділянки. Проявилися старі податкові борги тощо. Деяким компаніям навіть довелося пройти суди. Найскладніше йшов процес закриття двох кримських регіональних телерадіокомпаній, які залишилися на окупованій території. Фіскальна й реєстраційна служби відправляли представників комісії з реформування по колу, весь час знаходячи причини, чому не можна закрити компанії. Навіть «чарівний копняк» Володимира Гройсмана після заяви членів наглядової ради майбутнього суспільного мовника не надто пришвидшив цей процес у вересні.

Та врешті-решт Севастопольська і Кримська ДТРК припинили реєстрації, і 30 вересня 2016 року Держкомтелерадіо видає наказ про початок другого етапу. Під час другого етапу необхідно: здійснити оцінку та провести з обліку НТКУ переоцінку необоротних активів; затвердити акт оцінки майна; визначити вартість статутного капіталу ПАТ НСТУ; затвердити перелік майна, що передаватимуть товариству в господарське відання; скласти й затвердити передавальний баланс НТКУ на 1 січня 2017 року; пройти відповідні перевірки та отримати для реєстрації товариства в єдиному державному реєстрі необхідні довідки; зареєструвати ПАТ НСТУ; ухвалити рішення про випуск акцій товариства; зареєструвати випуск акцій в Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку; укласти угоду з емітентом про обслуговування акцій; опрацювати питання змін до законодавчих актів щодо зменшення податкового навантаження на ПАТ НСТУ, а також затвердити нормативні документи для забезпечення діяльності товариства й отримання бюджетних призначень.

Ну, що, у вас не пішов дим з мозку, коли ви це читали? Усе, що треба зробити за кілька місяців, навіть важко усвідомити – не те, що виконати. А ще зважайте на те, що в нашій державі нічого не робиться швидко. Тобто, як зазначила Наталя Степанова (начальник управління аудиту Держкомтелерадіо), у нас немає права на помилку в такі стислі терміни. Це означає, що не має права Мінфін, чи Мінекономіки по кілька разів повертати на доопрацювання, приміром, проект статуту ПАТ НСТУ. Крім того, в проекті бюджету на 2017 рік йдеться вже про фінансування ПАТ НСТУ, а не НТКУ, таким чином, якщо в січні перша не стане правонаступницею другої, понад 7 тисяч працівників залишаться без заробітної плати. І кому це потрібно?

Тепер повернімося до відставки Зураба Аласанії. Що за нею стоїть?

На мій погляд, він тримався до останнього. На нього тиснули і зверху (представники влади за проекти журналістських розслідувань), і зсередини (профспілки та ін.). Він повинен був спочатку керувати тільки НТКУ, а потім НТКУ об’єднаною (а це понад 7 тисяч працівників по всій Україні). Крім того він повинен був провадити реформу разом з Держкомтелерадіо. Протягом 2016 року частина повноважень Держкомтелерадіо перейшла до НТКУ. З початком другого етапу реформи Зураб Аласанія ще й став головою комісії з перетворення Національної телекомпанії. 13 жовтня Держкомтелерадіо оприлюднює проект Статуту ПАТ НСТУ.

Водночас від Зураба всі вимагали нового якісного рейтингового контенту, адже це «UA: Перший». Дехто з експертів вважає, що було помилкою проводити ребрендинг Першого національного одночасно зі вступом в дію закону 7 квітня 2015 року, ввівши новий логотип «UA: Перший». Тому що глядачі  вже почали сприймати канал як суспільне мовлення. Контент, звичайно, на каналі змінився кардинально, особливо новини, які стали збалансованими та відповідними іншим стандартам журналістики. Запущено десятки нових проектів, на жаль, малобюджетних. Але глядач не розумів і не розуміє, що формально – це ще державний канал з тим самим, навіть меншим, фінансуванням. Крім того, з каналу зникла джинса, з якої  попередники мали зарплати не менші, ніж на комерційних каналах (не всі – чоловік 50). А через падіння рейтингів зменшилися надходження від реклами. Тому колектив, звичайно, був незадоволений зниженням доходів. Додам, що раніше рейтинги каналу приносили такі програми, як концерти Михайла Поплавського і ток-шоу Савіка Шустера. Але Зураб Аласанія прибрав з ефіру майже всі, на його думку, низькопробні та «джинсові» проекти.

Думаю, рішення Зураба Аласанії про звільнення не було спонтанним, хоча в надмірній емоційності його не звинувачував хіба що лінивий. Про це свідчить добре виписане пояснення причин, з цифрами, фактами тощо. Він правий, що без відповідного бюджету реформа не має сенсу. І ще в нього були перестороги, що його можуть підставити в процесі підготовки до «Євробачення». А кому хочеться нести кримінальну відповідальність за те, чого не робив? За його ж словами, він не кидає реформу. Про це він сказав і представникам донорських організацій, і особисто голові Держкомтелерадіо Олегу Наливайку.

Крім того, хоча й часто звучало словосполучення «команда Аласанії», дружної команди насправді не було. І за це також Зураб відчуває певну відповідальність. Він має п’ять заступників, частина яких між собою постійно сперечалася, а подекуди й сварилася. Зараз кілька з них написали заяви на звільнення, а саме Дарія Юровська, Вікторія Романова і Михайло Шматов, але Зураб Аласанія (він поки ще працює) підписувати їхні заяви не збирається.

Що зараз головне для тих, хто вболіває за реформу?

Головне, щоб реорганізація не затягнулася і щоб ПАТ НСТУ отримала на 2017 рік бюджет відповідно до закону. Тобто близько 1 млрд 200 млн грн.

Звичайно, важливий і міжнародний пісенний конкурс «Євробачення-2017». Противники знищення державного мовлення навіть хотіли (не виключено, що й зараз хочуть) під приводом необхідності проведення конкурсу відкласти на рік реформу. Міжнародні партнери – проти, наголошуючи, що навпаки: символічним буде проведення «Євробачення» саме на новоствореному суспільному мовнику.

Не менш резонансною за заяву Аласанії про відставку було відкрите звернення «Коаліції за суспільне мовлення». Оприлюднене майже опівночі 1 листопада, воно спонукало прем’єр-міністра розглянути це питання 2 листопада на засіданні уряду. Володимир Гройсман ще раз на весь світ підтвердив наміри України створити суспільне мовлення та неочікувано доручив знайти й ліквідувати всі загрози на шляху до завершення реформи міністру інформполітики Юрію Стецю, а не голові Держкомтелерадіо (саме цей орган відповідає за цю реформу). Стець «узяв під козирок» і, як завжди, оптимістично заявив, що вже на наступному засіданні уряду будуть ухвалені всі необхідні документи. Чи це означає, що МІПу додали повноважень? Ні, каже Стець сайту «Суспільне мовлення», це просто доручення. Чи це означає, що команда президента хоче більше контролювати процес в НТКУ (яке своїми розслідуваннями залило масла за пазуху)? Можливо. Адже не дарма з’явилися чутки, що наступником Аласанії стане Вадим Денисенко, член фракції БПП у Верховній Раді. Втім, атакований журналістами Денисенко написав на Facebook, що це неправда: «Офіційно заявляю – це неправда. Ніхто зі мною ніяких переговорів не вів і нічого не пропонував. А якби запропонували, то я б відмовився».

Все б нічого, але він вирішив ще й паралельно облити брудом наглядову раду, написавши, що саме вона «головне гальмо розвитку». «Сьогодні наглядова рада Суспільного телебачення почала робити заяви, що нового керівника треба призначати лише за згодою з ними і вони ж мають затверджувати сітку мовлення. Більшість членів наглядової ради я знаю особисто і всі вони великі фахівці своєї справи. Але, на жаль, рік їхньої роботи показав, що вони не команда, а всього лише список дуже поважних людей», – написав він. Дивує, що це пише не просто людина, яка допомагає в комунікаціях уряду з громадськістю (джерела називають Денисенка «піарником» Гройсмана), а й народний депутат. І народний депутат, у минулому журналіст, міг би прочитати закон про суспільне, щоб робити такі висновки про повноваження наглядової ради. Крім того, наглядова рада таких заяв не робила. Можливо, він сплутав наглядову раду з коаліцією «За суспільне мовлення».

Наглядова рада не може бути гальмом того, чого ще немає, бо ПАТ НСТУ планують створити тільки в січні 2017 року. Вона не наглядає за НТКУ, бо це не передбачено законом, не втручається в програмну політику (сітку тощо). І вона не вимагала погоджувати з нею нового керівника НТКУ. Члени наглядової ради, яка затверджена рішенням Нацради з питань телебачення і радіомовлення 15 грудня 2015 року на чотири роки, протягом 2016-го працювали над проектами документів, які будуть потрібні для роботи ПАТ НСТУ. А рішення цей наглядовий орган зможе ухвалювати тільки після створення юридичної особи ПАТ НСТУ. І найважливішим її рішенням наступного року буде обрання голови правління та правління ПАТ НСТУ.

Ми поцікавилися також і в Олега Наливайка, чому Гройсман доручив визначити загрози, які стоять на заваді створенню суспільного мовлення Стецю, а не йому. «Я не є членом уряду, а міністр Юрій Стець є. Саме через це, думаю, Володимир Гройсман і доручив міністру інформполітики допомогти зі створенням ПАТ НСТУ. Це означає, що ми це будемо робити разом. Головне зараз, щоб усі міністерства і відомства погодили статут ПАТ НСТУ і його ухвалив уряд», – сказав пан Наливайко.

Можна припустити, що Гройсман просто помилився, даючи доручення Стецю, бо за реформу ж відповідає Держкомтелерадіо. Керівництво уряду іноді дає дивні доручення, наприклад: забезпечити участь української конкурсантки в «Дитячому Євробаченні» на Мальті Міністерству культури й НТКУ. Відповідно, Мінкульту треба десь знайти 150 тисяч, а НТКУ – 50 тисяч гривень.

Олег Наливайко ще не знає, коли саме підпише наказ про звільнення Зураба Аласанії, бо, по-перше, спочатку в Держкомтелерадіо має надійти лист із рішенням про погодження Кабміном звільнення, а потім можна вже буде видавати відповідний наказ. «Ми з ним говорили, він готовий працювати, поки не визначимося з новим керівником», – додав Олег Наливайко.

За його словами, найімовірніше, посаду гендиректора й голови комісії з перетворення НТКУ в НСТУ займе хтось із заступників. Після гострого інтерв’ю першого заступника Олександра Харебіна сайту «Суспільне мовлення», в якому лунали звинувачення в корупції, в Держкомтелерадіо не надто прихильно ставляться до нього. В Олександра Харебіна є амбіції очолити компанію, але чи погодиться він саме в цей період це зробити – поки невідомо, він у відпустці. Наступною за повноваженнями після Харебіна стоїть заступниця з фінансових питань Ганна Бичок. Якщо ж вона відмовиться, то, можливо, призначать заступника по роботі з філіями Михайла Шматова.

Сам Аласанія виступає за те, щоб його наступником був хтось із компанії, тому що вони в процесі перетворення, і водночас не проти, щоб це був «варяг». «Думаю, що найкращою кандидатурою буде людина, яка в процесі, хтось із заступників. Це можуть бути Олександр Харебін, Ганна Бичок, Михайло Шматов та інші. Кілька моїх заступників уже написали заяви на звільнення. Але я їх підписувати не буду. Не можна в цей момент повністю міняти весь менеджмент. Але це може бути хтось із Кабміна, хто добре обізнаний з процесом перетворення», – сказав він.

Дехто навіть припускає, що з цим завданням найкраще би справилася представниця уряду – заступник директора бюро департаменту європейської інтеграції Юлія Мелешко, яка обізнана з процесом як перетворення НТКУ в НСТУ, так і підготовки до «Євробачення».

…Минув лише день після доручення прем’єр-міністра, а в Юрія Стеця, який ознайомився з масштабами загроз, оптимізм різко зник. Він наразі вирішив зосередитися також на двох напрямах: домогтися повноцінного фінансування ПАТ НСТУ на 2017 рік та окремо фінансування «Євробачення-2017» на 2016 рік, бо підготовка вже розпочалася. Уряду 2 листопада вдалося ухвалити постанову про надбавку 20 працівникам НТКУ, які готують «Євробачення», в розмірі 150 тисяч гривень.

Є багато людей, які реально переживають за відставку Зураба Аласанії, не менше в нього й ворогів. Але ще жодна кадрова зміна не призвела до кінця світу. Зараз головне – довести реформу до кінця й не допустити встановлення контролю з боку влади за інформаційною політикою каналу. А Зураб, може, ще й повернеться, але тільки в тому разі, як виграє конкурс на посаду голови правління ПАТ НСТУ. І він уже заявив про те, що балотуватиметься на цю посаду.