Експерт Ради Європи Ів Саломон вперше приїхала в Україну на початку 2004 року. За її словами, тоді більшість українців були негативно налаштовані щодо створення суспільного мовлення. Зараз ситуація змінилася кардинально. Треба ловити момент, каже Ів. «Зараз у суспільства є великий інтерес, і важливо, щоб він не вгасав», – зауважує вона.

Експерт Ради Європи взяла участь у круглому столі «Телекритики» на тему «Першочергові дії з впровадження суспільного мовлення в Україні». Вона виступила з доповіддю «Виклики в процесі створення наглядових рад (відповідно до ухваленого закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України») в світлі європейських стандартів» і дала свої рекомендації. Основні з них: закріплення у змінах до закону чітких критеріїв до кандидатів у члени наглядової ради, конкретна кількість представників від політичних кіл (наразі цю кількість не прописано). На її думку, у наглядовій раді має бути приблизно рівна кількість чоловіків і жінок, також представників нацменшин, щоб забезпечити рівні права.

Щодо форм фінансування НСТУ в експерта застережень немає, а ось щодо форми власності, на її думку, ще варто провести обговорення. А от на 100% Ів переконана, що державного мовлення не повинно бути, бо це суперечить європейським стандартам.

Крім того, що потрібні зміни до закону і громадський тиск, потрібні ще й зміни програмної політики на НТКУ та НРКУ, щоби суспільство вже зрозуміло всі переваги суспільного над державним і комерційним мовленням. А щодо блокування процесу створення СМ деякими керівниками нинішніх державних ТРК вона відповіла англійською приказкою: «Важко змусити індичку голосувати за Різдво».

Право на свободу вираження поглядів має дві складові: перша – це право говорити те, що ви хочете говорити, а друга – це право отримувати інформацію. І це саме та складова, в якій служить суспільне мовлення, воно забезпечує українців можливістю отримувати інформацію.

– Пані Ів, ви давно стежите за намаганнями створити суспільне мовлення в Україні. Ми нарешті отримали закон про суспільне мовлення. На вашу думку, які зараз найбільші проблеми треба здолати Україні на шляху до створення СМ?

– У будь-якому випадку те, що є закон, це вже дуже добре. І навіть якщо він не ідеальний,  те, що його ухвалено, – дуже важливо. Є певна кількість моментів, які потрібно розглянути перш за все. Один із найголовніших, який треба розглянути в першу чергу, –наглядові ради. Треба донести народним депутатам, що члени наглядової ради мають бути обрані громадянським суспільством, а не призначені політичними колами. Кількість представників у наглядовій раді від громадянського суспільства завжди має переважати представників від політиків. Важлива конкретна кількість тих, кого буде призначено політиками, тому що вона може мінятися, а в законі це не прописано. Є декілька речей, які потрібно негайно змінити в законі. Є й інші, які треба розглянути, але це не так терміново.

Згідно з законом про створення суспільного мовлення, право власності на суспільне мовлення належить державі, а це суперечить місії суспільного мовлення і європейській практиці. Якщо суспільне мовлення належить державі, то це суперечить незалежності. Це питання можна швидко вирішити. Ми повинні проводити дискусії щодо найкращої форми власності для суспільного. Тому що закон створює нову, по суті, інституцію, яка створює сервіс на всі регіони (на базі ОДТРК. – Ред.), але не пояснює, як це використовується. Це найголовніші питання. Я не думаю, що становлення суспільного мовлення повинно чекати на якийсь ідеальний закон.

– Що треба робити для якнайшвидшого запуску суспільного: вносити зміни до закону, ухвалювати підзаконні акти, громадський тиск, політична воля?

– Звісно, треба залучати суспільство для створення СМ. Зараз у суспільства є великий інтерес, і важливо, щоб він не вгасав. І щоби тиск тільки зростав. Треба зловити момент, щоби зберегти поступ. Чим довше буде затягуватися процес, тим більша вірогідність, що політичний інтерес перейде на щось інше.

Потрібні зміни не тільки до закону, а й у програмному наповненні самого суспільного мовника. Щоб люди побачили якісно інший контент. Щоб побачили, наскільки суспільне буде відмінним від державного й комерційного. Тому що етика й цінності СМ відрізняються від етики й цінностей державного.

– Автори закону зосередилися на тому, щоб були представники від влади і від громадськості. А ви звернули увагу, що має бути ще гендерна рівність, мають бути  представники від нацменшин тощо. Це також треба прописувати в законі?

– Відповідно до стандартів Ради Європи – так. Це повинно бути зазначено, але не у вигляді квоти, а вказано, що має бути приблизно рівна кількість чоловіків і жінок, також представників нацменшин, щоб забезпечити рівні права.

Нагадаю, що, згідно з законом, роль Нацради у процесі створення наглядових рад досить обмежена, вона тільки організовує процес. Але цей процес не може початися, поки не буде обрано членів Нацради.

– Чи сподобалися в законі правові норми щодо фінансування СМ: 4 роки держбюджет, невелика частка реклами, продаж телерадіопродукту, благодійні внески?

– Звісно, в нашому випадку це допустимий компроміс. Найкраще, коли СМ повністю фінансується суспільством. Але є лише дві країни в світі, це Японія і Британія, де суспільство фінансує свого суспільного мовника. Тому це нереалістично. Як вихід – треба спробувати знайти якийсь мікс різних форм фінансування. І думаю, що Україна почала рухатися в правильному напрямку, і спробувати знайти золоту середину між державним фінансуванням, продажем реклами і телерадіопродукту.

– Ви виступали на круглому столі «Телекритики». Чи не здалося вам, що деякі з нинішніх керівників державних мовників так і не усвідомили ролі й місії суспільного мовлення і намагаються відтягнути процес створення СМ?

– На жаль, це поширене явище – нерозуміння місії СМ в Україні в багатьох колах. Не тільки серед керівників державних компаній. Є дуже цікавий вислів англійською: «Важко змусити індичку голосувати за Різдво».

– На вашу думку, чи може паралельно існувати державне і суспільне мовлення? У яких країнах є така практика?

– Відповідно до європейських стандартів, державного мовлення не повинно бути. В Україні є певний вплив, особливо на регіональному рівні, на роботу ОДТРК. Але зараз  найкращий час, найкраща можливість для українців змінити владні стратегії, враховуючи величезні зміни, які відбулися в країні. Державне мовлення суперечить європейським стандартам.

– У законі сказано, що НСТУ – це одна юридична особа, хоча це два телеканали і не менш ніж три радіоканали. І мені здалося, що нинішні керівники державних мовників проти такого об’єднання. На вашу думку, це доцільно чи ні? У вас немає застережень щодо цієї норми?

– Якщо дивитися в майбутнє, то ми розглядаємо конвергентні медіа. Хоча я розумію, чому вони хочуть зберегти свою ідентичність і бути окремими юридичними особами. На мою думку, це досить економічний підхід, який дозволяє в конвергентному ньюзрумі будувати процеси більш заощадливо. Одна юридична особа – це більш заощадливо для самої НСТУ. І такий підхід відповідає сучасним тенденціям. Якщо у вас один ньюзрум, ви можете працювати і на теле-, радіо й інтернет-версію СМ. З іншого боку, якщо ви їх зводите в одне, то кожне медіа може втратити свою індивідуальність.

У мене немає застережень щодо цієї норми. Ви можете це оформити в одну юридичну особу, мати одну адміністрацію, бухгалтерію, відділ кадрів, і таким чином заощадити.

– Як вам здалося, чи просунулася Україна на шляху до СМ порівняно з попередніми роками? Чи вірите ви, що СМ в Україні буде створено?

– Я думаю, що нарешті в Україні буде запущено суспільне мовлення. Тому що коли я минулого разу приїхала, то настрій був не дуже оптимістичний, всі були налаштовані проти змін, вважали, що все треба залишити як є. Мій перший візит в Україну був на початку 2004 року до першої революції, тоді настрої були взагалі антагоністичні. Зараз в Україні є велике піднесення щодо створення СМ.

– Ви сьогодні познайомилися з новим керівником НТКУ Зурабом Аласанією. Наталка Соколенко представила моніторинги НТКУ, з яких видно, що кількість порушень журналістських стандартів зменшилася, стало менше маніпуляцій у новинах. Як вам здається, чи зможе Зураб перетворити НТКУ і НСТУ?

– Я не знаю його близько, тільки познайомилася, але цифри говорять самі за себе. Це той шлях, яким треба рухатися. Новини у збалансованому вигляді, коли глядач може сам зробити висновки, – це шлях до демократії.

– В Україні, поки приймався закон про СМ, почали виникати інтернет-проекти громадського теле- і радіомовлення. Це свідчить про те, що українське суспільство доросло до суспільного мовлення?

– Це фантастичні ініціативи, які виникли без втручання влади, але це не те саме, що офіційне суспільне мовлення. Це те, що виникло через відсутність офіційного суспільного мовлення. Ініціативи добрі, але не можуть замінити СМ.

Право на свободу вираження поглядів має дві складові: перша – це право говорити те, що ви хочете говорити, а друга – це право отримувати інформацію. І це саме та складова, в якій служить суспільне мовлення, воно забезпечує українців можливістю отримувати інформацію.

Над матеріалом працювали Світлана Остапа та Дарина Шевченко

Фото Євгена Заславського