Сайт «Суспільне мовлення» друкує серію інтерв’ю з кандидатами в члени Наглядової ради майбутнього Суспільного мовника. Кандидати розповідають про своє бачення  становлення Суспільного в Україні, свої плани і першочергові дії в складі контролюючого органу НСТУ у разі їхнього обрання. На сайті вже оприлюднені інтерв’ю з Вадимом Міським та Йосипом Зісельсом від сфери «Захист інтересів дітей та молоді», Вірою Андріюк від сфери «Освіта», Тетяною Лебедєвою та Руслана Кухарчука від сфери «Журналістика», Максимом Васіним від сфери «Наука» та Миколою Гриценком від сфери «Місцеве самоврядування».

Павло Мовчан був висунутий Всеукраїнським товариством «Просвіта» ім. Тараса Шевченкау кандидати в члени Наглядової ради НСТУ у  «Творчій» сфері. Крім нього у цій сфері балотуються ще троє кандидатів.

– Яким, на вашу думку, має бути Суспільне мовлення?

– Проблема суспільного телебачення не може вирішуватися в тій ситуації, в якій зараз опинилась Україна. Це якщо ми кажемо про суспільне телебачення, а не про трансформування однієї державної структури у іншу, бо це ті ж самі люди. Або можуть поміняти людей, а суть не зміниться, адже структура фінансування лишається тією ж – з державного бюджету. Поки ми не визначилися з найважливішим: з концептуальними засадами, ідеологією цього каналу. Я хотів би почути: що вкладається в зміст суспільного телебачення, окрім того, що певні люди з комерційного перейдуть на суспільний. Зміна людей ще не змінює найважливішого: напрямку, розвитку. Суспільно – це не значить колгоспно. Суспільне мусить увібрати в себе найважливіше – це формування нації, патріотичного виховання. Цього в нас не було, цим ми не займались, тому ми програли і можемо програти все –  і Харків, і Дніпропетровськ, і Запоріжжя. В цьому я бачу доконечність існування суспільного телебачення. Виховання нації – це не значить, що я бабусю чи маленьку дитинку посадив за стіл, і розказую, що таке Україна. Це велика робота, яка має бути зроблена по всіх програмах, які нам будуть запропоновані. Я зі свого боку бачу доцільність історичного сегменту, героїки України. 

– Ви маєте на увазі, що потрібно робити програми на ці теми?

– Безперечно! Аякже! Без контенту, що ми будемо робити? Ми поговоримо, і все? Ми навіть Савіка Шустера можемо запросити на цей канал, але це не виховання нації. Це рефлексія нації на ті чи інші події, а виховання нації це зовсім інше. В ньому дуже багато складових: це і любов до ближнього, і релігійний та історичний аспект, і мілітарний аспект, і дитяче виховання, це дуже багато. Є така програма на Першому національному – «Надвечір’я», рептильна, я думав, що вона вмерла. Вона жахлива, її не повинно бути сьогодні. Її антипатична ведуча – стара жінка, вона вже викликає не ті рефлексії. («Надвечір’я» - найстарша телепрограма на українському телебаченні, редакція якої отримує найбільшу кількість листів від глядачів – Ред.) Якщо ми поміняємо «Надвечір’я» на «Сутінки» – це не змінить ситуацію. Це не суспільне телебачення. Суспільство треба зацікавити, наповнити кожну складову цього суспільного (не біймося цього слова) ідеологічно цікавою інформацією. Через Майдан суспільство вже почало розуміти, що мазепинець це не матюк, бандерівець це не матюк, що патріотом бути добре.

– Як ви оцінюєте сьогоднішній стан НТКУ? Що думаєте про контент?

– Окремі програми, а все інше на великій інерції. Не вдалося ще Зурабу… Я розумію його фінансові можливості дуже обмежені, він не може конкурувати з «Плюсами», чи з іншими комерційними каналами. Все впирається у фінанси. Він би набрав і молодих, і талановитих, бо він сповнений ентузіазму чоловік, я вірю в його добрі наміри. При цій злидоті, яка сталася в 2015-му році, без додаткового суспільного сегменту ми не можемо в повній мірі профінансувати Суспільний мовник. Треба передбачити додаткові кошти, як у фонді розвитку кіно. Наприклад, щоб 5% від продажу тютюнових виробів йшло на це. Чи, щоб з кожної реклами з усіх каналів певні кошти йшли на підтримку суспільного телебачення. Та чи погодяться на це?

– Чим має відрізнятись Суспільний мовник від комерційного?

– На ньому має бути повністю відсутня цензура. В зв’язку з тим, що у нас інформаційний простір олігархізований, потреба в суспільному каналі доконечна. Колись я був в захваті, коли починав діяти 5-й канал, це був канал нового інформаційного бачення. А зараз це рекламний канал.

– Якою має бути структура НСТУ? Яка ваша думка щодо дискусії навколо законопроекту про суспільне мовлення? Як відомо, частина депутатів та медіадіячів  вважають, що Суспільне мовлення та ОДТРК мають існувати окремо. За задумом, ОДТРК мають стати каналами громад.

– Я важаю, треба зберегти ОДТРК. Я не один раз на різних зібраннях говорив про те, що я себе відчуваю злочинцем, тому що повірив, що можна досягти  роздержавлення інформаційного простору на початках формування української держави. Згодом виявилось, що ми лише допомогли олігархізації каналів. Третій канал був проданий. Ми знаємо, що сталося з «Інтером». Тепер виходить, що я причетний до цих оборудок, бо я сказав про те, що потрібен один державний канал. Де тепер поділися державні канали?..

– Ще є канал «Культура».

– Культури нема! В тому-то й справа. А це найважливіше й найцікавіше, суспільне телебачення мусить на 60% складатись з розгляду проблем культури і культурної спадщини. Оце і є суспільне, про яке я кажу.

– То що ж робити з ОДТРК? Ви вбачаєте загрозу, якщо вони будуть в одній системі суспільного мовлення?

– Не можна їх приєднувати. Я вважаю, як і Томенко. Хай конкурують.

– Але ж вони фактично лишаються під місцевою владою…

– Якщо ми говоримо про місцеву владу, яка є абсолютною владою місцевих громад, то чого мені боятися? Якщо нема вороття до системи вертикалі Януковича, Кучми і тих, хто був, то чого боятися? Я буду лише тішитися!

– Яким чином має фінансуватися СМ?

– Як я вже казав, потрібні додаткові фонди, ввести збір. На перших порах, зрозуміло, без державного фінансування не обійтись. Мені здається, що принцип поступового вмонтовування однієї системи в іншу покаже, чи конкурентна вона, чи ні.

– А як щодо абонплати?

– Це не є проблемою, це є механіка. Якщо я бачитиму, що на Суспільному мовленні стільки цікавинок, стільки необхідної для мене інформації, й актуальної, і культурної, і історичної, то ясна річ, що наступного року я платитиму Суспільному.

– Чи має бути реклама на Суспільному мовнику?

– Я вважаю, що якщо ми робимо суспільне телебачення, то реклама може все зіпсувати. Будуть проблеми, кому які преференції віддавати.

– Як ви збираєтесь представляти свою сферу у Наглядовій раді? Які першочергові завдання ви ставитиме перед НСТУ як представник своєї сфери?

– Мої культурні пріоритети – понад усе! Необхідне виховання нації, а воно різноаспектне: церковне, бо як без Господнього слова, без заповідей, без любові до ближнього, без  розуміння того, що ми всі минущі, що є цінності найвищі, які не обчислюються ні доларом, ні євро, зрештою те, що ми називаємо душа людська? І ми маємо формувати вплив на неї, щоб вона не вийшла обеззброєна, знедолена, як зараз – кинули її у інформаційний вир, який існує сьогодні. Цей вир потрібен, але дайте ще поруч, щоб там було і сонце, і вічні категорії, і оцей ліс, і річка, і ця Десна, і ці Карпати. Не в нарізках якихось, а в історіях, розповідях, історичних контекстах того, як формувався етнос, як етногенез тривав не одне тисячоліття, чому ми вистояли, які наші цінності, чому ми протидіємо будь-яким мілітарним зазіханням, в тому числі і Путінським. Перебуваючи 22 роки в парламенті, я пережив десятки партій. Це все марево! А є найважливіше, і треба щоб на ньому було закцентовано. Оце моя надідеологія. Я сподіваюся, що якщо буде сформована ця рада, моє бачення та життєвий досвід знадобляться, щоб відтворювати оті концептуальні засади, які вкрай необхідні для функціонування цього канал.

– Як убезпечити членів Наглядової ради від впливу політичних сил?

– Я вас запевняю, якщо там будуть люди мого штибу, то проблем не буде. Я заангажований Україною, а не політичною силою.

– Деякі експерти вважають, що членами Наглядової ради мають бути лише люди, які мають безпосередній стосунок до НСТУ: медійники та юристи. Чи погоджуєтесь ви з такою думкою?

– Якщо це людина цікава своїм баченням, розумінням, чому б не дати їй можливість, хай вона і не має стосунку до медіа. Україна дуже багата людьми, і залучати їх – це буде лише в радість.

– Які програми ви б хотіли бачити на Суспільному? Яким чином НСТУ може об’єднати країну?

– У мене є медійний досвід. Я автор проекту «Логос», минулого року зробили 4 серії фільму про Тараса Шевченка. Зараз робимо 14 серій «Героїка України від Святослава до Небесної сотні». Це найвидатніші постаті, про які ми не знаємо. В Росії недавно вийшла книга «От Святослава к Путину» багатьма мільйонами накладів. Вони забирають у нас нашу історію, нашу велич, нашу героїку. Тому моя давня мета – зробити 365 фільмів на кожен день. Ми вже почали роботу, в себе при «Просвіті». Транслювати думаємо всюди. «Героїку», приміром, думаємо транслювати на Суспільному.

Якщо те, про що я розказав, буде зреалізовано, то це і є об’єднуюче начало. Засадничі речі є найважливіші.

– Чи мають отримувати члени Наглядової ради гроші?

– Моя головна винагорода буде, якщо я побачу, що від цього нового каналу радіють, багатшають, людям захочеться жити, то яка може бути ще нагорода? В моєму віці вже не говорять про винагороди.