Сайт «Суспільне мовлення» друкує серію інтерв’ю з кандидатами в члени Наглядової ради майбутнього Суспільного мовника. Кандидати розповідають про своє бачення  становлення Суспільного в Україні, свої плани і першочергові дії в складі контролюючого органу НСТУ у разі їхнього обрання. На сайті вже оприлюднені інтерв’ю з Вадимом Міським від сфери «Захист інтересів дітей та молоді», Вірою Андріюк від сфери «Освіта», Тетяною Лебедєвою та Руслана Кухарчука від сфери «Журналістика», Максим Васін від сфери «Наука».

Микола Гриценко був висунутий спілкою громадських організацій «Асоціація земляцьких організацій "Рада земляцтв областей та регіонів України"» у кандидати в члени Наглядової ради НСТУ у  сфері «Місцеве самоврядування». Крім нього у цій сфері балотуються ще двоє кандидатів.

Яким, на вашу думку, має бути Суспільне мовлення в Україні? Чим воно відрізнятиметься від державного і комерційного?

В Україні з початку проголошення незалежності так і не з’явився  телеканал, який би відображав реальні настрої суспільства і зосереджував увагу на таких пріоритетах як державотворення у всіх його проявах, питаннях історії, культури, освіти, ідентичності… Перший національний, Державний телеканал «Культура», канал «УТР»,  технічно, творчо і фінансово не складають конкуренцію комерційним мовникам. Суспільне телебачення і радіо мають скласти таку конкуренцію. Концепція мовлення більшості комерційних каналів вибудувана на основі  заробляння коштів. Виразного форматного мовлення (окрім інформаційного, музичного, спортивного) у нас, на жаль, також не склалося. Тому й заполонив ефір усілякий однотипний мотлох, який кочує з каналу на канал, розрахований на масового невибагливого глядача. Новий суспільний мовник має вести за собою, а не прислужувати людським інстинктам.

Інший аспект: телеіндустрія – це, передовсім, технічні можливості. Якщо новий суспільний канал «оснастити» допотопною технікою – успіху  досягти буде неможливо. При всьому бажанні. Серйозний конкурентний канал це - дороге задоволення. Суспільному має бути надане «зелене світло», виділені достатні кошти, як одному з найважливіших напрямків, що безпосередньо впливає на  національну безпеку держави.

Щодо відмінності між суспільним і державним… Межа  досить умовна, якщо не ототожнювати державу винятково з владою. У нас же це ототожнення призвело до того, що «державний» багато років  означало – «ручний», підконтрольний тим, хто прийшов керувати на вулиці Банкову та Грушевського… На Суспільному має бути віддзеркалене життя різних верств суспільства, в різних регіонах України. Влада, політика – лише частина  тем. Основу мають складати теми, присвячені становленню громадянського суспільства, просвітництву,  входженню України в цивілізаційний європейський простір…

Якою має бути структура НСТУ? Яка ваша думка щодо дискусії навколо законопроекту про внесення змін до Закону про суспільне мовлення? Як відомо, частина депутатів та медіадіячів  вважають, що Суспільне мовлення та ОДТРК мають існувати окремо. Наприклад, Микола Томенко запропонував надати право регіональній владі створювати на базі ОДТРК канали громад.

Якщо ми будемо «гратися» в Суспільне мовлення, лишивши його на «короткому повідку», ця затія, окрім витрати коштів, нічого не дасть. Нам, Богу дякувати, є з кого брати приклад. Українського «телевелосипеда» вигадувати не потрібно. Варто проаналізувати світовий досвід, адаптувати до наших умов, і – вперед! Крок за кроком. Без обіцянок і пафосу. Люди розберуться. І, коли вдасться створити конкурентоспроможного мовника, глядачі самі  «проголосують» своєю підтримкою та увагою. Затребуваність в телеканалі, де основною темою буде Україна як формат, є досить великою. На жаль, майже на  всіх комерційних телеканалах Україна й українське  було «не формат».  Ніша українського формату досі не заповнена. Суспільне телебачення й радіо дають  шанс її заповнити. 

Упродовж років української незалежності ОДТРК по факту виконують роль суспільного мовника. Не всі у повній мірі, але переважна більшість – так!  Безумовно, має місце втручання в програмну політику регіональних мовників місцевого начальства, дається взнаки урізане фінансування з центру, що частково компенсується з місцевих бюджетів. Але попри труднощі регіональні державні студії де-факто стали чи не єдиними (серед електронних ЗМІ) осередками просвітництва, підтримки місцевого колориту, неординарних особистостей, традицій, культури… Вони не стоять осторонь суспільно-важливих проблем територій. На жаль, вже й ці студії переводять на суцільну комерцію, яка  межує з кон’юнктурою та «джинсою». Як на мене, за ОДТРК треба лишити певний самостійний статус, але в єдиній системі координат Суспільного мовника. Вони мають підживлювати кращими програмами всеукраїнський телеканал, надавати йому вседержавного статусу. На жаль, Перший національний за  географією висвітлення, тематикою  вже давно перетворився на суто київський, столичний канал… Ця вада не повинна перейти на Суспільне телебачення.

Чи має на Суспільному мовнику бути реклама? Як має фінансуватись НСТУ?

Реклама має бути. Передовсім – соціальна. Але її обсяги повинні в рази відрізнятися від кількості реклами на комерційних телеканалах. Це, до речі, приверне додаткову кількість телеаудиторії, яка вже втомилася від  рекламної агресії.

Для фінансування НСТУ  необхідно, як на мене,  скористатися не одним, а кількома джерелами. Це - абонплата, кошти від реклами, часткове державне фінансування. Але владний диктат має бути виключений. Під якими найсвітлішими «темниками» його не старалися б просувати. Ось тут гарантами захисту керівників суспільного телебачення і радіомовлення від усіляких «впливів» може виступати Наглядова рада.

Як ви збираєтесь представляти свою сферу у Наглядовій раді? Які проблеми з її висвітленням є на комерційних каналах?

В одному зі своїх інтерв’ю я говорив: «Суспільне телебачення це – телевізійна версія «Дня». Хто постійно читає газету – зі мною погодяться. Газета «День» в пріоритети своєї діяльності поставила виховання мислячого суспільства. Ми досі потребуємо всеобучу на тему: «Що таке Україна і хто такі українці?» Я свого часу  із задоволенням погодився очолити Благодійний фонд сприяння ініціативам газети «День». Колектив видання організовує міжнародні фотовиставки, видає історичну бібліотеку газети «День», проводить «Літні школи журналістики», конференції в університетах, має низку пізнавальних інтернет-проектів…  Це приклад суспільно значимого ЗМІ. Такими по суті своїй мають стати й  Суспільне телебачення та радіо.

Щодо інших своїх потенціалів можу назвати практичні навички, здобуті на місцевому телебаченні (від редактора радіо – до головного редактора телебачення), роботу в Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення. Для мене сфера електронних ЗМІ – основна частина професійного життя. Інші складові – література, журналістика…  Ще – активна  діяльність у громадській організації «Сумське земляцтво в м. Києві», Асоціації земляцтв України.

Які першочергові завдання ви ставитимете перед НСТУ як представник своєї сфери?

На початках, будь-яка сфера має поступитися організаційним началам: ми маємо обрати переконливо правильний шлях, спрацювати як професійна команда, здатна запустити цей непростий механізм під назвою: суспільне телебачення та радіомовлення. Решта – деталі, шліфовка. Кожен додасть свого досвіду, професіоналізму. Я вбачаю своїм завданням приділяти увагу гуманітарній складовій наповнення телеканалу, висвітлювати діяльність громадянського суспільства через підтримку соціально-значимих проектів, розширенні ролі самоврядування, представляти життя громад в різних куточках України. Суспільне телебачення і радіо мають формувати активне громадянське суспільство. Але, наголошую, це все можна здійснити за умови, коли каркас будівлі суспільного мовника, починаючи з фундаменту, буде зведено правильно. Тоді канал запрацює як повноцінний живий організм. 

Як ви оцінюєте сьогоднішній стан НТКУ, НРКУ? Що думаєте про контент?

Національному радіо, яким воно є дотепер (як і обласним телерадіокомпаніям) притаманні  риси суспільного мовника. Я вже про це зазначав. До певного часу таким був і Перший національний телеканал. Але його піддали активній комерції, майже витіснивши суспільну тематику. Починалося все з урізання ефіру «Вечірньої казки»… Далі зникли освітні програми для підлітків, молоді…  Фінансування державних мовників зажди було недостатнім. Хоча на них завжди покладалися стратегічно-важливі завдання державної політики. На цілісність мовлення вплинуло й те, що частину державного ефірного часу (на телебаченні й радіо) віддали для приватної «Ери»…  Реорганізуючи державне мовлення в суспільне, необхідно врахувати все краще, що було здобуто роками, а не «рубати з плеча»! Приклади професійного суспільного контенту є. Особливо серед програм  Національного радіо.

Які програми ви хотіли би бачити і чути на Суспільному? Яким чином НСТУ може об’єднати країну?

Відповідати на це запитання можна довго. Я вже частково сказав. Ми ще маємо відкрити себе й свою Україну. Отут – обшир тематики, історичних подій, персоналій, які століттями були позбавлені уваги й поваги. Ці завалені історичним камінням шлюзи нарешті потрібно відкрити. Нині, в час всеосяжного російського наступу, український Суспільний мовник має бути як боєць на передовій. Важливість цієї місії повинні розуміти всі: від пересічного телеглядача до керівників держави. Тоді буде справжня підтримка і відповідна віддача.  На Суспільному нарешті має з’явитися вся Україна. У широкому спектрі, з представленням унікальних особливостей територій, схожості й  відмінностей. Такий контент сам по собі працюватиме на об’єднання, примирення, толерантність.

Як убезпечити Наглядову раду від впливу політичних сил і влади?

Треба уважно ознайомитися з біографіями претендентів на членів Наглядової ради.  Політикам там робити нічого. Це мають бути особистості, які за своє життя реалізували конкретні суспільно-значимі справи. А ще, це мають бути люди з іменами, позитивним іміджем. Позитивне ім’я і добра репутація – основні запобіжники проти намагання усіляких впливів та маніпуляцій. Бо є що втрачати.

Деякі експерти вважають, що членами Наглядової ради мають бути лише медійники та юристи, які знаються на телерадіовиробництві. Чи погоджуєтесь ви з такою думкою?

Не погоджуюся. Тут мають бути фахівці, які мають досвід роботи в різних сферах: освітянській, історичній, мистецькій, культурологічній… Може бути користь від  представників громадянського суспільства, самоврядних організацій. Можуть бути корисними  фахівці, які добре розуміються на інформаційних технологіях, сучасній технічній базі радіо й телебачення.  Безумовно, важливий досвід і юристів та медійників.

Члени Наглядової ради мають працювати на громадських засадах, чи за винагороду?

Членів Наглядової ради буде не більше двох десятків. Вони, звісно, можуть працювати й на волонтерських началах. Але чи вповні зможуть віддаватися роботі?  У законодавстві виписано чимало функцій і завдань саме  для Наглядової ради. Все це потребує постійної професійної роботи.

Від діяльності  якісного Суспільного телебачення і радіомовлення залежить національна безпека держави. Це – стратегічно важлива справа. То чи варто на цьому економити?