Сайт «Суспільне мовлення» друкує серію інтерв’ю з кандидатами в члени Наглядової ради майбутнього Суспільного мовника. Кандидати розповідають про своє бачення  становлення Суспільного в Україні, свої плани і першочергові дії в складі контролюючого органу НСТУ у разі їхнього обрання. На сайті вже оприлюднені інтерв’ю з Вадимом Міським від сфери «Захист інтересів дітей та молоді» та Вірою Андріюк від сфери «Освіта».

Тетяна Лебедєва була висунута всеукраїнською громадською організацією «Незалежна асоціація телерадіомовників» (НАМ) у  кандидати в члени Наглядової ради НСТУ у  сфері «Журналістика». Крім неї у цій сфері балотуються троє.

– Яким, на вашу думку, має бути Суспільне мовлення в Україні? Чим воно відрізнятиметься від державного і комерційного?

– Наявність суспільного мовлення (СМ) – це ознака розвиненого демократичного суспільства та належності до клубу цивілізованих країн. Успадкована від Радянського Союзу  пропаганда як  основний формат подачі інформації не відповідає сучасним викликам і прагненню суспільства до європейських норм. Державне фінансування та державний контроль над ЗМІ – ознака тоталітарних режимів. Україні терміново необхідно відмовитись від застарілих підходів та докорінно змінити ставлення до медіа, здійснити реальні  реформи, які б зробили свободу слова та право на інформацію незаперечними.

– Те мовлення, яке ми прагнемо зараз створити, має відповідати головним критеріям СМ: незалежність редакційної політики, незалежне фінансування, громадський контроль, спеціальний контент, призначений для суспільства.

Концепція мовлення  СМ повинна суттєво відрізнятися від комерційного та державного мовника. Головна відмінність – це замовник контенту. У комерційному мовленні  головний замовник – рекламодавець. Саме він, замовляючи рекламу для своєї цільової аудиторії, диктує ЗМІ, який саме програмний продукт йому потрібен. І саме тому на комерційних каналах превалює «масовий» продукт. Замовник державного ЗМІ – влада та чиновник, з усіма можливими наслідками.

Головним замовником та споживачем контенту СМ є суспільство в усьому його різноманітті. Такому мовнику потрібно робити програми про те, що йому, суспільству, важливо та необхідно. Важливо сьогодні,  а, головне, буде важливо завтра. Треба добре зрозуміти свого глядача та слухача, не потурати його найгіршим проявам, не шукати дешевої популярності, а давати йому їжу для розуму, інформацію для роздумів і красу для душі.

Україна інтегруватиметься у сучасний світ лише створивши  справжнє суспільне мовлення! СМ повинно  задати високу планку у царині інформаційного мовлення. Сучасні професійні та етичні стандарти, достовірність, об'єктивність, оперативність, незаангажованість та збалансованість інформації –  це те, що подолає глибоку кризу  довіри громадян  до ЗМІ, зробить аудиторію поінформованою та свідомою. Допоможе глядачам не ставати об'єктами інформаційних маніпуляцій та спекуляцій. Це повинно змінити і ставлення новинних служб комерційних каналів, підвищити відповідальність, створити  атмосферу несприйняття неправдивої інформації та «джинси».

Ця планка повинна бути високою також в сенсі моральності і культури. Якщо комерційні канали іноді в гонитві за рекламодавцями дозволяють собі спекуляції, то на суспільному мовленні повинен задаватися високий культурний і моральний рівень. Я знаю, що це може здаватися досить ідеалістичним, тим не менш, необхідно спробувати досягти цих високих цілей.

– Якою має бути структура НСТУ? Яка ваша думка щодо дискусії навколо законопроекту про внесення змін до Закону про суспільне мовлення? Як відомо, частина депутатів та медіадіячів  вважають, що Суспільне мовлення та ОДТРК мають існувати окремо. Наприклад, Микола Томенко запропонував надати право регіональній владі створювати на базі ОДТРК канали громад.

– Добре, що нарешті прийнятий більш детальний закон, на базі якого можна успішно реалізувати ідею суспільного мовлення. Є політична воля, чого не було раніше, коли представники влади  в ручному режимі прагнули  управляти державним мовленням, ігноруючи необхідність побудови суспільного мовлення в країні. Але Україна прийняла на себе міжнародні зобов'язання, з'явилася відповідальність перед європейськими інституціями, і проігнорувати їх – це означає втратити останній шанс на цивілізований розвиток мовлення в країні.

Включення ОДТРК в систему суспільного мовлення вирішить одразу декілька проблем: на загальнонаціональному суспільному каналі будуть регулярно з'являтись матеріали з регіону (при тому – не завжди компліментарні до місцевої влади);  існуватимуть регіональні відрізки мовлення, де ОДТРК зможуть робити якісний локальний контент, цікавий саме місцевому глядачу. І не треба буде тяжко й важко заповнювати 24 години мовлення. Зрозуміло, це потребуватиме змін. Але зміни необхідні!

Сьогодні, коли у державі визначений курс на децентралізацію, на підсилення повноважень місцевої влади, значно краще залишити в регіонах  суспільного мовника, який би чесно висвітлював та контролював  її роботу. Чи можна просто подарувати зараз усе це місцевій владі (а це буде не громада, а саме влада, треба це розуміти)? Зробити їх залежними від місцевих чиновників?  Мені здається, це було б великою помилкою.

– Чи має на Суспільному мовнику бути реклама? Як має фінансуватись НСТУ?

– У Європі домінує модель з превалюванням  абонентської платні. Це найбільш прийнятна та адекватна, прогресивна і принципово правильна модель фінансування СМ – коли глядачі напряму  фінансують громадське мовлення.

Це дуже хибна думка, що державне телебачення сьогодні безкоштовне: воно фінансується з наших податків, з нашої кишені. При тому, що ми досі ніяк не могли вплинути ані на контент, ані на якість його програм.

Коли громадяни сплачують за СМ, як це відбувається у багатьох країнах, вони  мають можливість впливати. Ми фінансуємо, тому ми несемо відповідальність і можемо вимагати об'єктивності, чесності, врахування наших інтересів. Можемо захистити незалежних журналістів від тиску, вийти на площу проти незаконного звільнення  чиновниками  керівника СМ (як це було, наприклад, у Чехії). Це і є найкращий громадський контроль!

На жаль,  у нашій країні не сформований суспільний запит на якісне та об'єктивне ЗМІ. Є звичка отримувати безкоштовний контент, але  ніхто не пояснює, у чому відмінність між різними видами мовлення.  Наші люди не мають фінансової можливості і не платитимуть – нас занадто довго в цьому переконують. Можливо, якби їм роз’яснювали, люди б самі зрозуміли, що це потрібно робити.

Коли, ще за часів першого Майдану, ми працювали в Коаліції Суспільного мовлення, ми готували грунт для його створення. Розглядались різні моделі фінансування. Але сьогодні в умовах війни та тяжкої фінансової кризи люди не будуть платити. Думаю, що на перших порах доведеться отримувати державні дотації. Але дуже важливо, щоб фінансування не залежало від якогось чиновника, щоб не було додаткового важеля впливу, інакше загубиться головний принцип – незалежність.

Щодо реклами. Я спілкувалася з людьми, які створювали в Чехії суспільне телебачення. Проект дуже вдалий. Але  я поставила їм запитання, що вони вважають помилкою? Всі вони говорили, що помилкою було дозволити рекламу. Потім вони виправляли це. Все дуже просто – рекламодавець диктує контент, тобто реклама на каналі впливає на концепцію мовлення.

А громадське телебачення має враховувати суспільство з його інтересами, перспективами його розвитку. Реклама та її поява на громадському телебаченні все одно почне впливати на продукцію, треба буде  враховувати інтереси рекламодавця. Я б хотіла, щоб не було комерційної реклами, а тільки соціальна, корисна суспільству. Мені будуть заперечувати, що треба заробляти гроші, але дуже б хотілося, щоб з самого спочатку ми не дискредитували ідею! Якщо вже робити у важкий час для країни суспільне мовлення, то тільки незалежне. Ми стільки про це мріяли, хотілося б поборотися за чистоту ідеї.

– Як ви збираєтесь представляти свою сферу у Наглядовій раді? Які проблеми з її висвітленням є на комерційних каналах?

– Насправді я не вважаю, що я йду до Наглядової ради, щоб вирішувати або просувати окремі теми чи певну сферу. Мені здається, Наглядова рада дуже важливий орган, який стежитиме за чистотою ідеї та за дотриманням всіх головних принципів. Якщо говорити про сферу, то, по-перше, це громадський сектор. Зрозуміло, що ця тема погано представлена на комерційних каналах, хоча саме громадянське суспільство в ключові моменти історії нашої країни відіграє ключову роль, але чомусь комерційні канали про це розповідає рідко. Громадянське суспільство – основа будь-якої демократичної держави.

Я експерт у сфері медіа. І створення Суспільного ТБ та РМ  вважаю однією з найважливіших реформ, яка вплине не тільки на всю галузь, але й на свідомість громадян, політичну культуру, суспільство.

Які першочергові завдання ви ставитимете перед НСТУ як представник своєї сфери?

– На комерційному телебаченні є дуже чіткий поділ аудиторій. Вимірювання робиться за так званими загальною та комерційною аудиторіями. Для суспільного мовлення є одна аудиторія – громада. І треба робити з одного боку контент, потрібний і корисний громаді, з іншого – це має бути цікавий і різноманітний контент. Я хочу побачити відповідне програмне наповнення. З іншого боку, я готова захищати право колективу на нормальну творчу роботу. Незалежність редакційної політики від політичних, владних та комерційних впливів  мусить бути гарантована.

– Як ви оцінюєте сьогоднішній стан НТКУ, НРКУ? Що думаєте про контент?

– Я вважаю, що нове керівництво НТКУ – це подвижники і камікадзе, тому що  спадщина, яку вони отримали, важка. І не кожен би взявся. Це подвиг – взятися за реформування НТКУ. Я щиро бажаю їм успіхів.

З радянських часів НТКУ успадкувало всі негативи. Починати доводилося не з нуля, а з мінуса – стереотипні підходи, надмірна кількість співробітників, не всі з них чітко розуміють і стежать за тенденціями мінливого часу, за стандартами професії. Не всі готові вчитися.

Багато чого змінюється в кращу сторону, і цього може не бачити тільки сліпий. Але дрібними реформами і косметичним поліпшенням домогтися очікуваного результату не вийде. Державне телебачення потребує зміни парадигми, потребує не тільки зміни концепції мовлення, а і докорінного реформування.

– Які програми ви хотіли би бачити і чути на Суспільному? Яким чином НСТУ може об’єднати країну?

– Лише суспільне мовлення, призначене усій громаді, усім соціальним, віковим, національним та іншим групам суспільства, може обговорювати їхні проблеми, шукати відповіді на гострі запитання. Програми суспільного мовника повинні робити внесок в усвідомлення національної ідентичності, відображати культурне різноманіття, об'єднувати країну.

Зараз в ефірі мало позитивної інформації, негатив превалює над позитивом, це створює пригнічену атмосферу в суспільстві, також немає позитивного героя. І вирішувати ці проблеми потрібно оперативно.

Окремого вирішення вимагає проблема продукування програм для дітей. Не секрет, що програми для дітей не вигідні комерційному мовнику. Їхнє виробництво давно зійшло нанівець. Для СМ дитяче мовлення мусить стати чи не головним напрямком діяльності! При цьому програми повинні бути пізнавальними, навчальними, розважальними, різних форматів, креативними, високої якості, а головне – цікавими! Треба пам'ятати, що той, хто не вкладає в дітей, той не має майбутнього.

– Як убезпечити Наглядову раду від впливу політичних сил і влади?

– Одне з основних завдань Наглядової ради – не допустити тиску і на журналістів та керівництво СМ, і, тим більше, на себе.  Кожна така спроба повинна припинятися та засуджуватися. Але, думаю, в Наглядову раду будуть обрані самодостатні особистості, фахівці, які добре розуміють свою місію.

Не можна  ізолюватися від політикуму та влади повною мірою, але треба творити дуже чіткі правила  для співпраці. Сама ж Наглядова рада, яка буде здійснювати громадський контроль за діяльністю СМ, мусить стати  запорукою дотримання стандартів, невтручання у редакційну політику, незалежності журналістів та відповідності концепції мовлення суспільному запиту.

– Деякі експерти вважають, що членами Наглядової ради мають бути лише медійники та юристи, які знаються на телерадіовиробництві. Чи погоджуєтесь ви з такою думкою?

– Я не згодна, не зовсім згодна. З досвіду інших країн у Наглядову раду повинні входити й інші представники суспільства, головне, щоб ці люди відповідально поставилися і добре розібралися в законодавстві, у всіх питаннях, інакше вони не стануть ефективними. Все-таки медіасфера має свою специфіку, і в ній треба добре розбиратися. Головне, щоб до цього надважливого органу потрапили фахівці, які добре розуміють цілі, завдання та місію СМ, віддані ідеям демократії, плюралізму та  свободи слова.

– Члени Наглядової ради мають працювати на громадських засадах, чи за винагороду?

– Напевне, це залежить від обсягу роботи. Думаю, що  вони  мають працювати на громадських засадах. Найголовніше, щоб вони не шукали компенсації своїх інтелектуальних зусиль, не шукали якихось вигод, ось це принципово.