Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter —
ми виправимo
Суспільне мовлення в Україні: шлях до Білорусі чи Європи?
Круглий стіл «Майбутнє суспільного мовлення в Україні», що відбувся 25 квітня 2012 року в Києві, мав усталений для подібних заходів формат. Представники громадських організацій та західні експерти доводили, що для створення СМ в нашій країні немає непереборних перешкод і що саме держава несе повну відповідальність за це. Представники ж влади шукали причини, чому, на їхню думку, цей процес затягується. Єдиним прогресом з часів каденції президента Ющенка можна вважати те, що жоден з чиновників, які представляли на круглому столі Адміністрацію президента та Держтелерадіо, вже не ставив під сумнів саму необхідність створення СМ в Україні.
Як відомо, більшість критеріїв, яким повинен відповідати такий мовник, вже давно встановлені європейськими практиками. Серед них: неупередженість висвітлення подій, високі професійні стандарти медіа та суспільна значущість контенту. Однак в Україні, незважаючи на наявні законодавчі пропозиції та переважно задовільну технічну базу, трансформація державних телеканалів у суспільні зустрічає на своєму шляху багато перешкод.
Відкриваючи захід, заступник голови Офісу Ради Європи в Україні, Ольга Фрайштетер акцентувала на тому, що сьогодні, після активізації процесів створення суспільного мовлення в Росії, Україна та Білорусь залишилися єдиними країнами в Європі, де досі немає незалежного від держави телебачення, яке слугувало б інтересам суспільства. «Суспільне телебачення є надважливою складовою інформаційного простору європейських країн. За своїми стандартами воно гарантує плюралізм думок, що буде як ніколи актуальним під час парламентських виборів», – зауважила вона.
На необхідності створення суспільного телебачення наголосив і Олег Мірус, перший заступник керівника Головного правління з гуманітарних суспільно-політичних питань адміністрації Президента України. Назвавши його «засадничим параметром формування громадянського суспільства», пан Мірус розповів про те, як спеціально створена робоча група при Громадській гуманітарній раді при Президентові України вже другий рік працює над втіленням цієї ідеї в життя. Він також зазначив, що сьогодні існують проблеми кореляції вимог Ради Європи з українськими реаліями.
Богдан Червак, директор департаменту інформаційної політики Державного комітету телебачення та радіомовлення України, нагадав, що нещодавно президент підписав річну національну програму співробітництва Україна – НАТО, яка «прямим текстом передбачає створення у нас суспільного мовлення». Він також зауважив, що сьогодні законопроект України «Про суспільне телебачення та радіомовлення України», який був розроблений Кабміном на основі Концепції робочої групи від Громадської гуманітарної ради «вже погоджений усіма зацікавленими міністерствами та відомствами, зокрема, Міністерством фінансів та Міністерством економічного розвитку. Ми подали цей законопроект до Міністерства юстиції та буквально з дня на день очікуємо на його юридичний висновок», – проінформував він. Згідно формальної схеми, одразу після отримання такого висновку законопроект буде надіслано до Кабінету Міністрів та розглянуто на засіданні уряду.
Розпочавши першу сесію, що була присвячена перспективам створення суспільного телебачення в Україні, директор Інституту Медіа Права Тарас Шевченко зауважив, що Україна вже близько десяти років безуспішно намагається виконати свої зобов’язання перед Радою Європи щодо створення суспільного телебачення. На його думку, така низька результативність пов’язана з відсутністю політичної волі: «Влада каже, що суспільне мовлення – це пріоритет, але якби це було правдою, то закон вже давно був би ухвалений». «Ми чітко розуміємо, що владі потрібне телебачення, яке можна контролювати. Відповідно, створювати незалежний мовник, який, до того ж, фінансуватиметься з державного бюджету, ніхто з них не хоче», – сказав він.
Пан Шевченко також нагадав, що на сьогодні у парламенті вже є Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України» №7241, який пройшов перше читання. І це єдиний зареєстрований офіційний документ про суспільне мовлення, і, згідно регламенту Верховної Ради, для реєстрації якогось нового потрібно принаймні відхилити цей. Тарас Шевченко коротко нагадав основні положення проекту № 7241, одним з розробників якого він був, підкресливши, що в проекті є багато статей, які можна й треба було б доробляти або доповнювати.
Крім того, пан Шевченко зауважив, що відповідно до рекомендацій Ради Європи, саме держава відповідальна за створення юридичної та організаційної структури суспільного телебачення: «Це не відповідальність громадян, і некоректно стверджувати, що суспільство не доросло до суспільного мовлення, адже саме держава повинна цим опікуватися», – підсумував він.
Незалежний медіа-експерт Дмитро Котляр, координатор сесії, зробив ремарку про те, що спеціальним указом президента Кабінету Міністрів було доручено супроводжувати саме законопроект №7241 у Верховній Раді. Натомість тепер, коли Кабінет Міністрів почав розробляти новий законопроект (зрозуміло, що для цього були свої передумови), цей указ було буквально порушено.
Ганна Красноступ, голова відділу законопроектної роботи юридичного управління Державного Комітету телебачення та радіомовлення України, зауважила, що робота над проектами ведеться паралельно. Тобто Кабмін здійснює супровід проекту №7241 одночасно з підготовкою доопрацювань законопроекту, який надійшов з листом заступника глави Адміністрації Президента до Кабінету Міністрів, з метою доопрацювання проекту з урахуванням рекомендацій робочої групи суспільних комунікацій Громадської гуманітарної ради.
Натомість, Валерій Бебик, член цієї ради та голова робочої групи при ній зі створення Концепції СМ в Україні, стверджував, що після доопрацювання проекту, який вони розробляли, декотрі з його основних положень були Кабміном проігноровані. Зокрема, щодо визначення статусу майбутнього СМ в Україні. Також відмовлено у створенні Національного медіа інституту, який мав би підвищувати рівень культури нації. Він також акцентував на тому, що ухвалення законопроекту спеціально відкладається владою, адже вона не зацікавлена у створенні незалежного мовлення, тим паче, перед парламентськими виборами.
Зі свого боку, завідувач відділу державної правової політики Національного інституту стратегічних досліджень Олександра Руднєва зазначила, що в неї немає побоювань щодо ухвалення законопроекту. На її думку, в найближчому майбутньому всі проблеми з суспільним мовленням будуть вирішені.
Ганна Красноступ окреслила головні положення нового законопроекту, навколо яких точиться дискусія. Зокрема, вона повідомила, що на даний момент у Кабміні вважають, що у першу чергу СМ має бути створене на базі НТКУ, НРКУ та каналу «Культура». Обласні ж ТРК, мовляв, мають на сьогодні слабшу технічну базу, тому їх пропонується включити у систему СМ пізніше. Це викликало питання у учасників дискусії – зокрема, щодо того, чи є головним критерієм для трансформації у суспільні ЗМІ державних ТРК їх технічний стан? Та чи не намагається таким чином влада залишити у себе «кнопку» до виборів президента 2015 року хоча б регіональних ТРК?
Під час другої сесії, що була присвячена аспекту управління організаціями суспільного мовлення, її модератор Наталія Лигачова, шеф-редактор «Телекритики», в черговий раз наголосила на важливості політичних ініціатив. «Ми всі повинні розуміти, що річ тут у політичній волі. В Україні, де протягом двох днів може бути прийнятий Кримінально-процесуальний кодекс, в котрому, я думаю, набагато більше дискусійних положень, ніж у достатньо невеликому законопроекті про суспільне мовлення, ця проблема є найактуальнішою», – зауважила пані Лигачова.
Цю позицію підтримала також пані Ів Саломон, міжнародний експерт та радник із регулювання медіа в галузі права Великої Британії. Пані Ів висловила велике розчарування тим, що більшість з дуже суттєвих зауважень до розробленого Кабміном законопроекту зі створення СМ, які вона висловила ще восени 2011-го року, були врешті-решт проігноровані. Але, наголосила вона, якщо в Україні буде прийнятий закон, який не забезпечить незалежність СМ від держави, компетентність Наглядової ради СМ тощо, Рада Європи не визнає такий закон як такий, що відповідає її вимогам. Серед багатьох важливих положень її доповіді, про які ми розкажемо окремим матеріалом, було і те, що викликало жваву дискусію. А саме – критерії відбору членів до Наглядової Ради Суспільного мовлення. Врешті-решт Ів Саломон наголосила на тому, що формування Ради може відбуватися різними способами, у тому числі й через жеребкування серед кандидатів, висунутими громадськими організаціями, але всі претенденти мають бути професіоналами в тих сферах, які дотичні до СМ. Пані Саломон зауважила, що кожен з членів цієї ради повинен мати щонайменше 5 років досвіду роботи в котрійсь з галузей суспільної діяльності як такої, включаючи індустрію ЗМІ або кіно, журналістику, релігію, економіку, педагогіку тощо. Тобто головним критерієм є саме їхній професіоналізм, а не лише можливість представлення у раді інтересів певної соціальної групи.
Крім того, Ів Саломон акцентувала на важливості встановлення критичного строку для створення дієвого суспільного телебачення в Україні, яким, на її думку, є 2015 рік – тобто рік, коли Україна має завершити перехід до цифрового мовлення.
Зауважимо, що на думку більшості експертів, будь-який законопроект про суспільне мовлення, зважаючи на діючі законодавчі норми, буде прийнятий не раніше 2013 року.