Продовжуємо серію статей про суспільне телебачення різних держав, попередні статті:Британія, Німеччина, Японія, Нова Зеландія, Швеція, Бельгія, Фінляндія.

Громадський мовник Норвегії, Норвезька мовна корпорація (NRK), керує трьома національними та десятьма регіональними каналами. Громадське телебачення цієї скандинавської країни було засновано 1933 року, а 2008 року загальна аудиторія каналів корпорації досягла 32%, наближаючи її до конкурента з приватного сектору, каналу TV2 (заснований 1992-го, частка 25%). До сектору приватного мовлення входять також такі канали, як TVNorge (належить ProSiebenSat.1, започаткований 1988-го) і ТВ3 (належить Modern Times Group, заснований 1987-го).

Фінансування

Загальний прибуток NRK у 2007-му становив 670,5 мільйона доларів. Основна частка прибутку (95%) надходить від абонентської плати. Інші доходи корпорація отримує від спонсорів трансляцій, реклами, продажів програм власного виробництва. За норвезьким законодавством, комерційна діяльність не повинна переплітатися з громадською, на практиці це означає, що комерційною діяльністю норвезького громадського мовника займається дочірня компанія з комерційних питань, створена 1997 року саме для цього, вона має назву NRK Aktivum.

У 2009 році абонентська плата на одне норвезьке домогосподарство становила 392 долари. Розмір цієї платні щороку переглядає уряд країни. На сьогоднішній день дискусії точаться навколо скасування абонентської плати і заміни зборів від населення прямим фінансуванням із державного бюджету. Збір абонплати здійснює сама корпорація NRK.

Захист незалежності та підзвітність

Документ, що зветься «Статті про утворення громадського мовника», забезпечує правову основу функціонування корпорації, стверджуючи незалежність та неупередженість громадського мовлення як від політичного, так і від комерційного зовнішнього впливу. Статті закріплюють за NRK право діяти вільно і незалежно щодо осіб або груп, які з політичних, ідеологічних, економічних чи інших причин мають намір уплинути на контент каналу. Правова структура такого зразка пояснює те, як NRK вдається поєднати в собі роль впливового державного мовника на структурному рівні, при цьому зберігаючи абсолютну незалежність у виробництві контенту.

Посередником між урядом і всіма норвезькими мовниками виступає Норвезький орган управління засобами масової інформації (NMA). Цей незалежний регуляторний орган стежить за виконанням NRK зобов’язань, зазначених у Законі про телерадіомовлення, зокрема, щодо виробництва достатньої кількості інформаційно-просвітницьких програм, а також контенту для наймолодших громадян Норвегії. Щороку норвезький громадський мовник публічно звітує NМА (статут NRK, стаття 11), а NMA, в свою чергу, складає доповідь щодо звіту NRK в Міністерство культури. Проте ані Міністерство, ні NMA не мають законного впливу на програмування, а також на редакційні рішення.

Рада з телерадіомовлення є додатковим важливим органом регулювання. Його основна функція – прислухатися до вимог аудиторії відносно контенту і передавати ці вимоги NRK. Рада складається з 14 членів, яких призначають на чотири роки, при цьому вісьмох призначає парламент, за принципом партійної більшості, а інших шістьох членів Ради призначає уряд.

Виконавча рада NRK складається з дев'ятьох членів, шістьох із яких (у тому числі голову і його заступників) щорічно призначає Міністерство культури. Інших трьох членів, співробітників NRK, обирають їхні колеги на дворічний термін. Програмування та менеджмент корпорації контролює генеральний директор, якого призначає Рада на шестирічний термін із можливістю переобрання.

Інтеграція в інтернет

NRK позиціонує себе як контент-провайдер і розглядає інтернет як «нове інтерактивне медіа», а не лише спосіб розширити мовлення. Завантажувальні сервіси, що містять матеріали громадської служби, тепер вільні від комерційної реклами. NRK отримала істотну підтримку уряду для онлайн-розвитку, спровокувавши в такий спосіб звинувачення в недобросовісній конкуренції з боку приватних мовників TV2 і TVNorge. У відповідь на це Рада NRK ухвалила рішення припинити розміщення реклами на своїх ресурсах в інтернеті. Втім, це рішення належить винятково внутрішньому керівництву корпорації, тож теоретично Рада вільна його скасувати.

Субсидії для газет

Пряме субсидіювання преси було розпочато 1969 року консервативно-центристським урядом Норвегії для підтримки газет другого ешелону, невеликих місцевих газет, а також національних суспільно-політичних видань, що представляють різні ідеологічні погляди. Щоб отримати пряме фінансування, видання має відповідати низці вимог: мати інформаційний характер, але не бути тематичним; його головред має дотримуватися етичного кодексу, встановленого Спілкою редакторів і видавців; ЗМІ не має платити власникам дивіденди; прибуток не може перевищувати певну суму (в 2006-му вона становила 280 тисяч доларів на рік). Фінансування координується агентством, що займається питаннями закордонного мовлення, а також NMA. Воно склало 45,8 млн доларів 2006 року, що еквівалентно 2% від загального обсягу доходів преси.

З 220 платних національних газет Норвегії 157 отримують прямі субсидії. Фінансування здійснюється винятково згідно з наведеними вище критеріями і незалежно від контенту. Прикладом може слугувати газета, що надрукувала скандальні карикатури на пророка Мухаммеда. Подаючи заявку на субсидії на наступний рік, представник державного органу заявив: «У вас немає підстав для того, щоб позбавити газету фінансування». Як і в більшості європейських країн, всі газети отримують також непрямі субсидії: в Норвегії, вони надаються у формі звільнення від сплати податку від продажів і становлять 194 млн доларів.

Суспільна значущість: новини та знання для громадськості

Згідно з контент-аналізом, NRK пропонує значно більше оригінальних інформаційних програм (їхня частка становить 18,4% від загального обсягу програм) порівняно зі своїми комерційними конкурентами TV2 (10,1%), а ТVNorge узагалі перестав транслювати новини.

Під час останніх парламентських виборів у Норвегії програма Velg!09 виробництва NRK була найпопулярнішою політичною програмою в країні. NRK добре відома як критичною документалістикою, так і прискіпливими допитами політиків. Наприклад, програма корпорації «Час питань», що збирає в студії парламентарів для обговорення суспільно значущих питань, має найбільші рейтинги, особливо в період виборів.

У 2008 році NRK 1 запустила в ефір перший фільм документальної серії «За закритими дверима» – «Боротьба за Зимові олімпійські ігри». В фільмі розкрито змагання між містами Осло, Трондхейм і Тромсе за право проведення Зимової олімпіади – 2018 та розкритиковано відносини між місцевим олімпійським комітетом, урядом і опозиційними силами. Мета фільму – дослідити лобістську діяльність у Норвегії. Інші фільми цієї серії розповідають про деталі придбання Норвегією 48 винищувачів і боротьбу за податки, заборговані норвезьким урядом. Громадський мовник цим прагне відкрити громадськості лаштунки державних рішень, пропонуючи громадянам країни інформацію, що була завжди недосяжною пересічному норвежцю, – зазначають дослідники.

Коли норвезький дослідник Ерлінг Сіверцен порівняв видання, що отримують державне фінансування, з тими, що його не отримують, він виявив: журналісти, котрі працюють у субсидованих виданнях, виробляють оригінальніші новини, ніж їхні колеги з інших видань. Інша дослідниця, Хельге Остбай, підсумувала, що процес фінансування поклав край монополізації сектору преси.

Посилання на джерела досліджень шукайте в оригіналі доповіді (англійською)