«Суспільне має бути суб’єктом, а не об’єктом впливів»: Оксана Романюк про другий термін у наглядовій раді мовника
«Суспільне має бути суб’єктом, а не об’єктом впливів»: Оксана Романюк про другий термін у наглядовій раді мовника
Уже 12 років Оксана Романюк очолює громадську медійну організацію «Інститут масової інформації» (ІМІ) і добре знає, як захищати свободу слова, незалежність редакцій і безпеку журналістів навіть у найскладніших умовах. Ми поговорили з Оксаною про те, чому для неї важливо продовжити роботу у складі наглядової ради Суспільного, які цілі ставить перед собою на новий п’ятирічний мандат і загалом про роль наглядової ради у розвитку Суспільного в найближчі роки.
— Це ваш другий термін у наглядовій раді Суспільного. Що стало головною мотивацією балотуватися на переобрання?
— Моя головна мотивація — це гарантувати незалежність і розвиток Суспільного як інституції довіри у країні в стані війни, що паралельно бореться за свою незалежність і рухається до Європейського Союзу. У попередні роки я послідовно відстоювала редакційну автономію Суспільного, реагувала на спроби тиску, забезпечувала підтримку філій під обстрілами — від підтримки із захисним спорядженням до релокацій і обладнання для резервного мовлення і тренінгів безпеки. Цю роботу треба продовжувати системно, зокрема й через прозорі рішення наглядової ради. Суспільне має бути суб’єктом, а не об’єктом впливів.
— Коли ви вперше прийшли до наглядової ради, Суспільне лише вибудовувало свою незалежність і довіру аудиторії. Які виклики, на вашу думку, стоять перед мовником сьогодні — у 2025 році?
— На сьогодні я виокремлюю три основні виклики. Найперший — це гарантувати безперервність якісного і незалежного мовлення в умовах війни та ризиків для команд. Другий виклик — глобальний, пов’язаний з розвитком соціальних платформ, зміною поведінки аудиторії, яка перетікає в соцмережі, та навалою дипфейків від ШІ. У цих умовах важливо зберегти аудиторію і її довіру. Цей виклик стоїть зараз перед усіма професійними медіа, які мають оперативно трансформуватися і будувати нову взаємодію з аудиторією. І третій — це регіональна стійкість, присутність у громадах, збереження і підтримка якісної регіональної журналістики.
— Чи змінився підхід самої наглядової ради до ухвалення рішень і взаємодії з правлінням за ці роки?
— Ми постійно розвиваємося, як наглядова рада з дуже відповідальною місією маємо берегти й розвивати якісне суспільне мовлення в Україні. Скоро буде зовнішня оцінка ефективності наглядової ради, яка для нас є важливим етапом, щоб розуміти наші КРІ-показники (key performance indicators, ключові показники ефективності — ред.), зони росту й досягнення.
Для мене також важливо, що наглядова рада Суспільного має потужну репутацію незалежного і професійного органу, їй довіряють. Це підсилює довіру загалом до Суспільного і точно зменшує ризики будь-якого ручного втручання. Сподіваюсь, що наглядова такою і залишиться, а я, зі свого боку, також буду докладати всіх зусиль, щоб цей орган лишався максимально професійним, прозорим і незалежним.
— Ви маєте значний досвід у захисті прав журналістів. Як цей досвід допомагає вам у наглядовій діяльності Суспільного?
— Мій щоденний інструментарій — це документування злочинів проти свободи слова («Барометр свободи слова» ІМІ, координація мережі підтримки журналістів (медіабази ІМІ в 15 регіонах), підготовка моніторингів («Білий список» і «Мапа рекомендованих медіа»), бібліотека безпеки і захисного обладнання для медійників, різноманітні навчальні програми з безпеки, щодо ШІ, етичної журналістики, цифрового захисту, юридична підтримка медіа тощо. Цей досвід прямо перекладається у політики нашої наглядової ради.
Наприклад, ми затверджуємо KPI Суспільного, зокрема нефінансовий індикатор стандартів, що корелює із зовнішніми оцінками, такими як «Білий список» ІМІ. І я дуже рада, що Суспільне на сто відсотків дотримується цього показника і стабільно перебуває серед лідерів за результатами зовнішніх моніторингів якості контенту. Окрім того, сподіваюся, що мій досвід ризик-менеджменту, регіональної стійкості, оперативної реакції на виклики й експертність, що стосується професійних та етичних стандартів журналістики, також є важливим і допомагає діяльності наглядової ради Суспільного.
— У своїй програмі ви визначили п’ять ключових пріоритетів: незалежність, професійні журналістські стандарти, регіони, безпека та довіра. Розкажіть, будь ласка, докладніше, як плануєте працювати над кожним із них.
— Що стосується незалежності — продовжу публічно реагувати на тиск і застосовувати свої компетенції, аби захистити Суспільне від будь-яких втручань. Я б хотіла також інституційно закріпити механізм взаємодії наглядової і редакційної рад Суспільного, зокрема чіткіше прописати політику проти втручання, механізми реагування на тиск. І загалом — посилити взаємодію наглядової з редрадою.
Наступне — професійні стандарти — я буду підтримувати розвиток культури якості на Суспільному. Це і системний нагляд за відповідними KPI, стеження за зовнішніми моніторингами, а також сприяння навчанню редакцій та підвищенню кваліфікацій співробітників.
Щодо підтримки регіонів — це нагляд за розвитком регіональних філій Суспільного, підтримка локального контенту і, звісно, підтримка швидких каналів допомоги філіям під ризиком.
Що стосується безпеки, то для мене важливо, щоб співробітники Суспільного регулярно проходили тренінги з тактичної медицини, цифрової безпеки, психологічної стійкості, щоб усі філії були оснащені безпековим обладнанням, аптечками, щоб були готові плани на випадок релокацій.
І, нарешті, довіра. Вона прямо залежить від діяльності наглядової ради, яка має сама залишатися професійною і незалежною, вивчати звіти правління, інтегрувати зовнішні маркери довіри в діяльність (опитування, моніторинги «Білого списку» від ІМІ, моніторинги «Детектора медіа» та інших організацій).
Війна це не лише про фронт, а й про безперервність достовірної інформації.
— Який із цих напрямів, на вашу думку, нині потребує найактивнішої уваги з боку наглядової ради?
— Найперше — це безпека і стійкість. Росіяни скоїли вже 858 злочинів проти журналістів і медіа, за даними моніторингу російських злочинів проти журналістів та медіа, що здійснює ІМІ. Тривають системні обстріли знімальних груп, редакцій. У жовтні росіяни убили трьох журналістів: французького фоторепортера Антоні Лаллікана, а також оператора Євгена Кармазіна і воєнну кореспондентку Альону Губанову із телеканалу Freedom. Ще троє отримали дуже серйозні поранення — фотожурналіст Георгій Іванченко втратив ногу, спецкор Freedom Олександр Количев нині у важкому стані, а також було поранено ще одного журналіста в Сумах.
Росіяни постійно і цілеспрямовано атакують медіа і журналістів. Якщо говорити про Суспільне, то 7 жовтня під час артобстрілу російськими військами Херсона були пошкоджені приміщення Суспільне Херсон. До того ж у вересні на російській міні «Пелюстка» підірвався головний інженер Суспільне Херсон Вадим Хоменко та отримав серйозні поранення ноги. Четверо медійників Суспільного загинули у російсько-українській війні, приєднавшись до лав ЗСУ — це телеоператор Олексій Ольховик, радійник Суспільне Донбас Дмитро Сірик, журналістка і менеджерка проєктів Ірина Цибух та відеограф Суспільне Дніпро Кирило Полікевич. Окрім того, Василь Філімон, телеоператор Суспільне Миколаїв, який мобілізувався до лав ЗСУ у перший день вторгнення, зараз перебуває в російському полоні.
Війна продовжує забирати життя й травмувати медійників. І при цьому паралельно ми маємо утримувати життєдіяльні локальні студії та робити якісне інформування нашого суспільства, навіть під загрозою блекаутів чи обстрілів. Війна це не лише про фронт, а й про безперервність достовірної інформації, щоб наше суспільство було поінформоване про факти, причини, наслідки. Щоб це не переривалося, наглядова рада має повноцінно функціонувати як частина великого механізму Суспільного.
— Як ви бачите роль наглядової ради у розвитку Суспільного у найближчі роки?
— Наглядова має бути інституційною гарантією для Суспільного. Власне, наша робота — це прозорі призначення та оцінка діяльності правління, захист редакційної незалежності, нагляд за регіональною мережею та безперервністю мовлення, затвердження звітів і показників і ще купа всього. Це системна робота. Цього року ми мали засідання 11 разів, а ще ж є робота в комітетах. Але це не операційка, а рамка, що тримає високий стандарт Суспільного і дає менеджменту простір для розвитку.
Наглядова рада — це рамка, що тримає високий стандарт Суспільного.
— І наостанок більш особисте запитання: що для вас означає бути членкинею наглядової ради саме під час війни?
— Для мене це про відповідальність за інституційні запобіжники. Коли ІМІ роздає бронежилети й турнікети, документує злочини проти росіян, підтримує регіональні хаби чи наповнює «Мапу рекомендованих медіа», я бачу, як конкретні рішення, підкріплені правилами, захищають життя і зміцнюють довіру до якісних медіа в умовах гібридних і глобальних викликів. У наглядовій раді я роблю те саме, але вже на рівні правил і гарантій для всієї інституції, щоб Суспільне залишалось опорою демократії, захисником свобод і прикладом професійності для медіаринку.
Джерело публікації: корпоративний сайт Суспільного
