ПОЦ,- он и в Африке ПОЦ, и в ньзруме то же самое.

Я проконсультувалася з коленами, які все ще працюють в Олівці. Скажу так: це людина, яку поставили на керівну посаду в Олівці ставленики Влада Грузинського. Для мене, бачачи діяльність цієї людини в багаторічній ретроспективі, а саме - джинса, джтнса, джинса та інтриги, це призначення стало остаточним моментом протверезіння. Більше я не можу сказати із міркувань безпеки тих, хто все ще вирішив поки працювати на Суспільному. Це не єдине кадрове питання, яке мене турбує. Ще мене турбує, чому дежавні кошти пилив сепаратист, можливий працівник російських спецслужб, активний симпатик окупації Криму і можливий підробник (справу зам'ято) державного диплому про вищу освіту, колишній міністр туризму Олександр Лієв, якого на роботу запросив в Олівець Зураб Аласанія. Мене цікавить, яку відповідальність понесе Зураб Аласанія за це кадрове призначення і як працевлаштування сепаратиста корелює з "цінностями" Суспільного мовника, який, до слова, знаходить захмарні гроші на Остапу, Чорнотицького і компанію, але не знайшов грошей, аби жодногго разу за 7 років послати кореспондента на Донбас. А зараз вони флешмоби на честь Майдану влаштовують. Ну-ну.

Цитуємо: Олексій Батурин:Відтоді, як ви керуєте компанією, у вас з’явилося стільки недоброзичливців: політики, чиновники, колеги, інтересів яких ви торкнулися. Вам не набридло тягти на собі цей тягар? Аласанія: «Набридло» – це емоційна штука, а тут наслідки набагато серйозніші, ніж емоції. Є, звичайно, втома, що накопичилася. До кінця контракту я віддам цій роботі сім років – це багато. Я вважаю, що моє око вже надто замилене, для розвитку компанії потрібна молодь. Так, у мене з’явилася купа недоброзичливців, але з’явилася і величезна кількість людей, які знають про мої компетенції, надходить багато консультативних запитів. Я знаю, що досить велика кількість інституцій чекає коли я піду, щоб зробити свої пропозиції. Чесно кажучи, я сумніваюся у бажанні мати у майбутньому справу зі сферою медіа, адже тепер не дуже розумію роль медіа у сучасному світі. Ту роль 30-річної давності, коли я прийшов у професію, вони втратили, а нової ще не знайшли. Занадто все хаотично, і, як на мене, надто шумно: «білий шум» значно перевищує кількість потрібної інформації. Я поки сам для себе не розумію, що робити, не впевнений, що потрібно збільшувати інтенсивність цього «білого шуму» своєю роботою у журналістиці. Батурин: Тобто у вас немає намірів після закінчення контракту далі впрягатися у цей візок? Аласанія: Занадто незрозумілі поки всі обставини. В Україні й так був дуже коротким горизонт планування, а тепер ти довше ніж на три години нічого згадати не можеш. Так що Бог його знає. Джерело: інтерв'ю в плюсівській "Телекритиці" за 10 квітня 2020 року, шукайте в рубриці "Інтерв'ю"

Коли Люди Йдуть Самі, скажіть будь ласка, хто ця людина з "овечою шкурою". Я не помилюсь, якщо скажу, що це Влад Грузинський?

А ви помітили,що в епіцентрі цієї події знову Зураб Аласанія? По суті він і залишається негласним керманичем суспільного. Радник голови правління! Тепер ще і нову посаду отримає з відповідною зарплатою! Гарно працевлаштувався, нічого не скажеш! А на саме суспільне йому і команді "рехворматорів" начхати! Головне : розпиляти бюджет!

Відповім. Ні, ніякого пінка під зад не було. Ба більше: я поклала заяву на стіл наступного дня після того, як дізналася, що мені пропонують підвищення, в тому числі і фінансове. Але натомість я маю виляти хвостиком перед людиною, яка роками сама виляла хвостиком перед маючими владу, інтригувала, аби займати посади та постійно торгувала журналістикою у вигляді джинси, а потім просто одягла овечу шкуру "цінностей" Суспільного. Для мене це неможливо. Але головне: я побачила реакцію, всі знали хто це, і всі мовчали, а деякі навіть і оперативно почали дружити. Мені перебувати в таком колі просто екзистенційно нестерпно. Та і навіщо? До того я кілька років "махала кулаками", як ви кажете, у стінах Суспільного, але поодинокі голоси ні на що не впливають, вихлоп з того тільки мої проблеми зі здоров'ям, а помирати заради тих, кому нормально прогинатися і бути рабами? Так, справді, я цього не хочу. Вважаю, що я зробила дуже багато для встановлення демократії на Суспільному, значно більше ніж середньостатистичний працівник, і точно більше ніж ви, але тепер хай повоюють і інші теж.

Ось вам нижче під ніком NEWSHOUS 2.0 демонструється алгоритм реакції аласанівських гієн: обіжєні завідують. Цим вони виправдовують все. Розкрадання грошей (і бюджетних, і грантових), відтік людей, відсутність аудиторії, будь-яку критику. Чомусь пішов від вас Роман Вінтонів (він же Майкл Щур), хоча «сладкая косточка от распила бюджетных денежков» діставалась і йому як члену правління. Не став з вами далі працювати Андрій Сайчук, колишній генпродюсер суспільно-політичного напряму, де зарплата явно не 6 тис і він недвозначно дав зрозуміти, як ставиться до методів аласанівських керування). Попрощався з Олівцем і Данило Мокрик, який вів «Тему дня» і хоч і топить далі за Суспільне, але на відстані, де грантики (там же косточка «послаще» і «побольше»), а цінності - то для отари. Цей список можна продовжувати і продовжувати. Вам буде важко уявити, але мені Зураб Аласанія пропонував керівну посаду. Я відмовився, бо розумів, що мене беруть для імітації. Я так не звик працювати. Нижче у коментарі людина теж написала, що сама прийняла рішення про звільнення. Але у ваші матриці це не вкладається, що люди можуть піти самі. Бо для них неприйнятно «піліть» і ніякими «заумнимі рєчямі» мені ніхто не змінить розуміння, що ЦЕ НЕНОРМАЛЬНО! Я не собача і не буду стрибати і виляти хвостом за кісточку. Не міряйте по собі. Своїм пасажем ви охарактеризували себе. Це називається проекція. Допоки така шобла з такими «цінностями»сидить на Хрещатику не буде ні Суспільного, ні демократичної країни, а тільки пілітєлі, які дбають, щоб було «необідно вілєтать оттуда с голим задом», коли получать «пінок под зад». Ну що ж: «Пилите, Шура, пилите»…

Махать кулаками вне стен Суспильного, вылетевши оттуда после пинка в зад, совсем не сложно. И, главное, пинок в зад был после того, как поддашись на сладкие заумные речи Аласании и придя на Оливець,где с рвением масса собственных сил положена на уничтожение телевидения и не получена за это сладкая косточка от распила бюджетных денежков. А самое обидное - вылетать оттуда именно с голым задом.

Якщо і заходжу сюди на сайт, то тільки прочитати коментарі. Саме коментарі дають набагато реальніше уявлення про так звану «реформу» Суспільного, ніж отаке словоблудство Аласанії, яке тиражує у своїх словесних підтанцьовках Детектор. Хоч «детекторщики» свято вірять у своє (високооплачуване) медія-месіанство, насправді для мене такі коментатори як нижче «Малишка з ютьюба» роблять набагато більше для змін у цій деформованій системі. Це не критиканство, а здорова критика – доказова, предметна, аргументована. А намагання подавати критиків Правління і Наглядової ради Суспільного як ображених неадекватів працює хіба що для самозаспокоєння «осуспільнених» УТешників. До речі, останні сюди теж заходять тільки для прочитання коментарів. Прилипають оченятами, скролять мишкою вниз, відразу без прочитання тіла тексту. Бо знають: тут, у коментарях правда, а не в новинах пропагандистського маніпулятора, який називає себе «Детектор Суспільного». А я пишу це не через якусь образу. Я не претендую на ваші посади, ваші зарплати, ваші «цінності». Залиште собі. Просто живу в Україні і мені не байдуже, яка це країна. І знаю: ніколи не буде громадянського суспільства і правової держави, якщо не буде справжнього Суспільного мовника. Без джинси, без цензури, без пропаганди. Так, і УТ-1, і ОДТРК треба було розганяти: після Революції Гідності було б просто злочином залишати на посадах колишніх гендиректорів і їхніх посіпак (за рідким винятком, наприклад, Мещеряков з «Тиси», який, до речі, вже через 2 місяці після призначення на менеджера філії сам звільнився з Суспільного). Але що отримали натомість? МОВЧАННЯ ЯГНЯТ. Це і є результат з 2014-го – отара ягнят і жменька хапуг. Шкодую, що не пішов звідти раніше, аби не бачити, як ломляться у БТРН ці інфузорії-туфельки, епічний «Титанік» просто відпочиває... а як зауськують перед новопризначеними продюсерами і менеджерами (в своїй більшості – прихвосні попереднього керівництва)…як пінилися на тих, хто згадав про «честь», коли до них дійшла черга оптимізації-трансформації і їх видушували зменшенням окладу і призначенням на оброблювачів інформації (ну а тим д-у-у-уже вже не хотілось ставати «трансформерами»)… як потім замовкали «інформаторооброблювачі», коли вдавалось протиснутись на бодай якусь пригожу посадоньку – тут вже вони дали фору навіть Рязанівському «Гаражу»... Стільки ще отих «як»… Саме таких і відбирав Аласанія. Нетоксичних. Бо токсичні могли відкрити рота, а в цих – тиша. Така ж тиша на екрані. Суспільне не показує Хресну ходу на підтримку української церкви, зате транслює інавгурацію американського президента Джо Байдена . У регіонах місцеві князьки-олігархи рулять на всю, а філії роблять сюжети «абавсьом-і-ніачьом», зате «по стандартах». А внутрішні стандарти цим безропотним вівцям дозволяють навіть заносити данину начальству у вигляді відкатів зі своїх премій. Але для них є безвідмовне виправдання – то все писанина ображених у коментарях. Якщо мене щось і ображає, то це називатися вашим «колегою». P.S. Антонина Лихачева, ви – молодець. Це ваше свято. Ви не просто професіонал, а Людина з гідністю. І без революцій. Дєлайтє нєрви цій медіаблядоті)))

Привіт, друзі. З відносним святом нас: працевлаштувальник сепаратиста Олександра Лієва та "невіруюча людина", як він сам себе називає і, вочевидь, пишається цим, Зураб Аласанія припинив пилити бюджет держави Україна! Однак це свято відносне, адже на його місце на сфальсифікованих виборах із заздалегідь визначеним результатом прийшов такий самий зураб, а на його місце прийде такий самий. І допустили це ми. Дякую за нагоду сказати декілька слів. Звільнення з Суспільного, в яке я колись щиро вірила, стало найкращим рішенням мого життя, хоча його і ніхто не зрозумів: адже перший час відбулося різке зниження соціального статусу. І це звільнення відбулося не через Зураба Аласанію, а через вас. Так, бачачи як ви робите вигляд, що зло це нормально і пристосовуєтесь, я перестала вірити в цю компанію і на деякий час навіть у людей. Хотіла сказати: я не поважаю вас, трусливі співробітники Суспільного, які допустили до влади Зураба Аласанію. Але повернемося з моєї особистісної кризи до тексту. Телебачення померло, адже телевізора в домівках людей 35-40 років і молодше вже років сім-вісім як немає, а у тіктокерів взагалі не було. В новинах завдяки гіпероперативності,простоті і дешевизні виробництва беззаперечно виграв інтернет, а у розважальному сегменті — стрімінгові сервіси. Тому тези методички Суспільного імені Аласанії, які звучать і будуть звучати далі, не мають ніякого сенсу, а переслідують тільки одну мету: наповнити кишені 15-20 осіб. І була б це не просто не моя справа, а я би раділа (адже, на відміну відміну від Зураба, маю емпатію, вірю в Бога, і дуже радію, коли хороші люди заробляють), якби це були заслужені гроші. Але вони не заслужені. Далі фактчекінг. 1. "ЖУРНАЛІСТИКА НЕ МОЖЕ БУТИ РУПОРОМ ПРОПАГАНДИ, АЛЕ ВОНА МОЖЕ БУТИ І БІЗНЕСОМ". МАНІПУЛЯЦІЯ: журналістика за визначенням не є рупором пропаганди, подавати очевидні речі за конкурентні переваги це маніпуляція, в ЄС, наприклад, в бізнесі це заборонено на рівні закону (наприклад, заборонено писати, що крем не тестується на тваринах, адже вся косметика ЄС не тестується на тваринах), Суспільне тим часом саме стало пропагандою, адже пропагує п'ятихвилинки ненависті проти конкурентів і жорстко вичавляє критично налаштованих людей як з Олівця, так і це робить рупор пропаганди Суспільного "Детекто медіа", за 7 років у цьому видання не виходило жодного критичного матеріалу про людей Аласанії, а існуюча "критика" була номінальною, наприклад, від Ігоря Куляса, котрий ніколи не приховував у своїх статтях богоподібне захоплення Зурабом Аласанією. Щодо бізнесу, то медібізнес в усіх країнах є збитковим, більш-менщ ситуацію вирівняти можна тільки через paywall, але будь-який інвестор знає: хочеш заробити — не вкладайся у ЗМІ. Журналістика існує як соціально благородна справа, але це не бізнес. Хочете бізнес — створіть бренд одягу чи робіть менструальні чаші, ну щось таке. 2. “НЬЮЗРУМ ПРИВАТНОГО МОВНИКА МОЖЕ ДСЛІДЖУВАТИ І ПУБЛІКУВАТИ ВСЕ, ОКРІМ ТОГО, ЩО ЗАЧІПАЄ ІНТЕРЕСИ ВЛАСНИКА”. НЕПРАВДА: В “Догмі” газети “Ведомости”, яка вважається одним із найкращих в світі редакційних статутів справжньої журналістики (до якої Зураб і Микола Чорнотицький не мають ніякого стосунку, як і Світлана Остапа, будь-ласка, не називайте себе журналістами, бо журналіст це людина честі і совісті — а ви просто медіаробітники), прописано: газета робить росзслідування на всіх, включно із власниками та інвесторами, і це правило працює. Правильно було б сказати, що українські телеканали, які не мають стосунку до журналістики теж, дійсно не покажуть нічого, що б суперечило інтересам власника. Але, враховуючи кількість і розмаїття каналів, а також високу якість їхнього продукту в плані сторітеллінгу і картинки, глядач отримає свою об’єктивність, проклікавши кілька каналів чи сайтів, і не заплатить за це ні копійки, у той час як Суспільне, беручи мільйони гривень у платиників податків та іноземних інвесторів, пропонує такий продукт, що навіть візитівку мені свою давати було соромно, коли я там працювала, а зараз соромно показувати цей рядок в резюме, хоча особисто моя робота була надзвичайною. 3. “… А РЕШТА МАТЕРІАЛУ МАЄ БУТИ КОМЕЦІЙНО ПРИВАБЛИВОЮ, БО МОНЕТИЗАЦІЯ САМА СЕБЕ НЕ ЗРОБИТЬ” МАНІПУЛЯЦІЯ: Ну… так. І що? Ми не живемо у СРСР, слава Богу, зараз капіталізм, і будь-який продукт має бути комерційно привабливим, інакше його не куплять. Тут питання, чи вміють медіаменеджери Суспільного зробити крутий продукт і загорнути його в круту упаковку? Ні. У них немає смаку. Продукт Суспільного — це не тільк нафталін. Це несмак. 4. “ПРИВАТНІ І ДЕРЖАВНІ МЕДІА ЗАЛИШАЮТЬ КУПУ ІНФОРМАЦІЇ ПОЗА УКАГОЮ СУСПІЛЬСТВА” МАНІПУЛЯЦІЯ: Це було раніше. Інтернет все змінив. Слава інтернету! В інтернеті немає ніякого дефіциту інформації, я бачила щпалери в будинку Ангели Меркель. Зараз, які і раніше, є тільки один дефіцит: порядних людей. 5. “СТВОРЕННЯ КОНТЕНТУ НЕ ЗАВЖДИ ДОРІВНЮЄ СТВОРЕННЮ СЕНСУ”. ПРАВДА: Ерік Шмітд, наприклад, назвав соцмережі “рупором для божевільних”. Зараз відбувається велика криза якісного контенту та експертності. Але як створення сенсів стосується Суспільного з його поганим продуктом? 6. “КОНТЕНТ, ЯКИЙ СТВОРЮЄХ СУСПІЛЬНИЙ МОВНИК, МАЄ НЕСТИ СЕНС І БУТИ КОРИСНИМ СУСПІЛЬСТВУ” МАНІПУЛЯЦІЯ: Знову-таки, це вшито у визначення журналістики як такої. Плюс у бажанні Зураба Аласанії вказати суспільству, що саме йому корисно, я особисто бачу якісь тоталітарні акценти. Путін та Лукашенко мають таку ж риторику, вони щиро переконані, що знають, що корисно їхньому народу. Здорове суспільство саме вирішить, що йому корисно, а ваша справа це відпрацьовувати дані вам гроші та видавати якісний продукт. І наостанок. Що відрізняє людину від мерця? Це наявність емпатії, духовної чистоти, честі та совісті. Причому мрець — він може і ходити, дихати і навіть читаті лекції на урочистому перерізанні стрічок.