5 жовтня в ефірі філій Суспільного стартувало токшоу «Виборчий округ. Місцеві». «Детектор медіа» попросив своїх експертів у регіонах переглянути програму й поділитися враженнями. Ми публікуємо ці огляди після дня виборів, хоча в багатьох містах ще відбудеться другий тур мерських перегонів. Ми вже писали про закарпатську, кропивницьку,  полтавську, харківську і одеську програми. На черзі Чернігів.

На ютуб-каналі чернігівській філії суспільного мовника вийшло сім випусків програми «Виборчий округ. Місцеві»: по одному випуску з кандидатами в мери Чернігова та двох менших містечок, по два ефіри присвятили кандидатам до обласної та міської ради, щоб охопити представників усіх партій. Не змогли зв’язатися лише з партією «Перемога Пальчевського», про що ведучі детально розповіли. Коротку інформацію про партію все ж подали, проте фотографій кандидатів не показали, адже більшість кандидатів — не з Чернігова, і перевіреної інформації про них протягом виборчої кампанії бракувало всім.

Ведуча чернігівської програми Ірина Мельник, головна випускова суспільно-політичного напряму, вирізняється витримкою. Протягом ефірів їй неодноразово доводилося заспокоювати сварки кандидатів, обрубати маніпулятивні тези й балаканину ні про що. Не раз кандидати намагалися перехопити ініціативу, проте Ірина залишила право спрямовувати ефір за собою.

Часто брак ефірного часу та кількість гостей не дозволяли конкретизувати потоки «води» промов кандидатів про «сумашедші тарифи», «масові звільнення» і «продаж землі», та ведучі (один із випусків вела Марія Сокол) намагалися вихоплювали важливі заяви.

У частині аналізу передвиборчих програм ведуча часто звертала увагу на пункти, які не стосуються повноважень депутатів. У передвиборчій програмі «Сили й Честі», яку під час ефіру з кандидатами в депутати міськради представляла Світлана Живенко, журналісти філії помітили пункт, що органи місцевого самоврядування мають впливати на призначення керівників місцевих правоохоронних органів. Закон цього не передбачає й ведуча одразу ж зауважує: «Як ви збираєтеся реалізовувати цей пункт, адже це структури загальнонаціонального рівня. Керівників регіональних підрозділів призначають центральні установи цих структур?». Пані Живенко сказала, що є ідея призначати «тих, у яких упевнені», оминаючи конкретну відповідь — як депутати це зроблять? Ведуча ще раз повторила, що це неможливо: «Пані Світлано, органи місцевого самоврядування не мають зараз таких повноважень, щоби робити такі конкурси на заміщення посад». Попри те, що остання репліка прозвучала від кандидатки, мовляв, «вони спробують», хвилинна розмова та запитання ведучої показали, що представниця партії сама не знає, як це можна зробити.

Кандидатку від «Нашого краю» Ірину Грозенко, яка також є чинною депутаткою облради, попросили пояснити пункт про безкоштовну освіту. Пані Грозенко почали здалеку, мовляв, освіта дорога, зокрема для випускників із села, бюджетних місць вистачає не всім: «Ми будемо прагнути, щоб освіта повернулася до того безкоштовно рівня, як ми навчалися». Ведуча починає «приземлення»: «Як на місцевому рівні ви збираєтеся це зробити? Тому що це не повноваження обласної ради — робити освіту безкоштовною». Кандидатка пропонує це зробити на рівні ОТГ, аби фінансувати здібних випускників із місцевих бюджетів. Ведуча зауважує ще одне «перевищення»: «А до чого тут обласна рада? Як вона може впливати на ОТГ, аби вони прийняли таке рішення?». Зрештою, ведуча також цікавиться, що протягом п’яти років заважало депутатці прийняти місцеву програму фінансування навчання для випускників.

Ведуча звертає увагу й на гучні заяви кандидатів, як от Вадима Антошина, кандидата в міські голови від «Опозиційної платформи — За життя», коли той говорить про майбутні «масові скорочення вчителів», послуговуючись типовою для партії риторикою і плутаючись — чи йдеться про школу, чи про виші. Кандидата просять назвати конкретне джерело.

— Пане Вадиме, роз’яснімо, щоби це не було популізмом. Ви мене чуєте? — ведуча намагалася зупинити кандидата в мери, який говорив, не звертаючи увагу на запитання. — Уточнімо, ви зараз важливі речі говорите.

Далі ведуча дає знати глядачам: закон, про який говорить Антошин, не передбачає «масових скорочень».

Щоби не дати кандидатам зануритися в самі лише обіцянки, ведучі уточнюють об’єми роботи або суми, про які йдеться. Особливо це стосується обіцянок утеплити будинки, закупити діагностичні апарати чи дати грошові надбавки. Здебільшого кандидати не мають чітких відповідей. Наприклад, кандидатка в міські голови від «Європейської солідарності» Марина Рейко говорила, що потрібно купувати апарати магнітно-резонансної томографії замість ставити фонтани (камінь у город чинного мера). Ведуча одразу поцікавилася, як реалізувати її ідею безкоштовних МРТ для чернігівців, і поставила уточнювальні запитання, аби глядачі зрозуміли, наскільки кандидатка сама розуміє, про що говорить: «Можете назвати, скільки коштує зараз зробити МРТ у лікарні?», «Скільком людям у середньому в місяць потрібна така послуга?». Кандидатка знає вартість МРТ, проте в іншому вона починає в дусі «люди віддають останні гроші». Далі ведуча кілька разів уточнювала, скільком людям щомісяця треба МРТ і скільки для цього потрібно грошей із бюджету. Кандидатка рішуче говорила про асфальт і ремонти, але ведуча наполягала на відповіді, доки не отримала хоча б часткову.

В іншому випуску не відпустили без відповіді Вадима Антошина, уже як кандидата в депутати міськради від «ОПЗЖ» (про відбір кандидатів ще згадаємо). Журналісти зауважили, що у програмі партії йдеться про повернення муніципальних надбавок пенсіонерам, малозабезпеченим та багатодітним. Політика запитали, яке навантаження це покладе на бюджет. Антошин почав здалеку, мовляв, у місті роблять дорогі ремонти, а про людей не дбають. На тридцятій секунді, коли стало зрозуміло, що пояснювати, як повернути надбавки, Антошин не планує, ведуча попросила кандидата говорити конкретніше. Кандидат, ніби не чуючи, вів далі. Не відреагував він і на ще одне прохання відповісти конкретно. «Пане Вадиме, не змушуйте мене зараз просити, щоби вам вимкнули мікрофон». Проте кандидат і далі не відповідав на запитання, натомість пропонуючи ведучій зустріч із пенсіонерами. «Я поставила вам конкретне запитання. Скільки? Це крок у програмі. І мені хочеться, щоби глядачі зрозуміли, що це не просто фрази у вашій програмі. Що ви продумали цей крок і готові назвати, як буде його реалізовувати. Яка цифра з міського бюджету може на це піти?»

Подібна ситуація була з кандидатом у міськраду від «ЄС» Владиславом Мельником. Ведуча запитала, як він планує реалізувати пункт програми, що люди мають вирішувати, що і як будувати в місті. Кандидат почав типово: люди йому жалілися, мовляв, біля одного з торгових центрів «втретє перекладається асфальт», а люди віддають шалені гроші за МРТ. Ведуча одразу ж нагадала, що у нього хвилина на відповідь і треба відповісти конкретно. Депутат сказав, що «треба краще слухати людей, куди саме перенаправляти кошти від децентралізації». Ведуча однаково не здавалася: «Припустімо, за вас проголосували, ви стали депутатом. Як міська рада може «краще слухати людей»?». Ще кілька загальних відповідей кандидата та уточнень від ведучої, і виявилося: ідея кандидата в тому, щоби покращити систему звернень.

Зі свого боку ведуча, здається, робила все, аби отримати від кандидатів відповіді на свої запитання або ж принаймні показати глядачам рівень їхньої обізнаності.

Проте одного разу ведуча, здається, таки випустила важливий момент. Ведуча запитала про «використання адмінресурсу» під час виборчої кампанії в Олександра Ломака, заступника чинного міського голови, який балотується в депутати міськради від партії мера «Рідний дім» (у списку партії багато чинних депутатів, керівників управлінь чи комунальних підприємств міськради). Ломако сказав, що вони його не використовували й «Опора» буцім теж про це не заявляла. Після відповіді ведуча перейшла до теми про «ймовірний підкуп», який зафіксувала «Опора». Проте та ж «Опора» таки повідомляла і про ймовірний адмінресурс на заході, який організовувала міськрада.

Протягом ефірів кандидати в мери та депутати, якщо їх було більш як троє, неодноразово починали перебивати одне одного або і сваритися. Ледь не хвилину кандидати намагалися розібратися між собою, кому «дякувати» за децентралізацію: Порошенку, Яценюку, Гройсману? Вони продовжували говорити всі й одразу, навіть коли їм вимикали мікрофони.

Щоби припинити це, ведуча кілька разів зверталася до кандидатів, як би це робила вчителька на уроці. Наприклад, так вона говорила до кандидата від «ОПЗЖ», який усіх перебивав:

— Почекайте, до вас буде запитання, я розумію, що вам дуже хочеться відповідати.

— Пане Вадиме, зачекайте, дуже важко працювати в студії, коли ви перебиваєте.

— Дійшла черга до вас. Ви були активним, так хотіли відповідати, допомагали іншим кандидатам, давайте тепер про вашу передвиборчу програму.

Під час ефірів деякі кандидати в міськраду намагалися грати не за правилами «Виборчого округу». Формат передбачає окремий блок, у якому кандидати мають поставити одне одному запитання Щодо проблем регіону. Кандидат до міськради від «ЄС» Владислав Мельник, коли його попросили поставити запитання Олександру Ломаку, чинному заступнику міського голови та другому номеру списку партії мера, сказав, що 10 секунд він витратить на те, аби відповісти Ломако на закид про зв’язок з «ОПЗЖ». З одного боку, кандидат мусив би отримати можливість відповісти на подібні заяви опонентів. Та вочевидь брак часу робив своє. Ведуча намагалася зупиняти всіх, хто починав висловлюватися не за темою, але вдавалося не завжди, тому що дехто просто не слухав ведучу. У цій же програмі кандидати кілька разів починали сперечатися. Коли конструктиву не було — мікрофони просто вимикали, а ведуча нагадувала про регламент. Та в суперечках були свої плюси, тому що деякі випуски завдяки цьому ставали динамічними. Рівень суперечки теж по-своєму розкривав кандидатів.

Хто й кому ставитиме запитання, журналісти обирали жеребкуванням напередодні, проте дехто з кандидатів оголошував, що хоче поставити запитання іншому. Олександр Ломако, перебираючи свої папірці, сказав: «Я не хочу ставити запитання Дмитру Блаушу, я задам запитання пану Тарасовцю, з дозволу Дмитра Блауша». Тут одразу ж втрутився Тарасовець: «Тоді я теж хочу задати запитання пану Ломаку». Ведуча «ініціативи» зупинила, повернувши всіх до формату програми. Інакше це могло би скінчитися претензіями про «нерівні умови». Після програми в соцмережах під випусками жартома запитували, чи можна проголосувати за ведучу.

Суттєва деталь: кандидати в мери, які доволі стримано та виховано поводилися в столичній студії суспільного мовника під час «Зворотнього відліку», «вдома» дозволяли собі галасувати та перебивати навіть запитання ведучої до інших кандидатів.

Не завжди зрозумілим був вибір учасників програми. Так Вадим Антошин від «ОПЗЖ» та Юрій Тарасовець від «Слуги народу» спершу брали участь у програмі про кандидатів у міські голови Чернігова, а через кілька тижнів знову з’явилися в іншій програмі з кандидатами в депутати міськради. Вони справді йдуть за списком цих партій, проте все ж вони вже мали слово, а в списках є багато інших кандидатів — відомих і не дуже.

Формат програми передбачав запитання від виборців, де, звісно, завжди є ризик скотитися до запитань на кшталт «доколє?» Тоді як програма має допомагати розібратися в повноваженнях депутатів та міських голів (цьому присвятили вставні епізоди, ілюстровані інфографіками). Тому важливо було отримати від містян дійсно змістовні запитання. Журналістам чернігівської філії це здебільшого вдалося, проте все ж було й кілька невдалих запитань. Так депутата облради запитували про відсутність фельдшерсько-акушерських пунктів, на що той і сам зауважив, що це питання вирішує не депутат облради.

Загалом програма «Виборчий округ. Місцеві» на «UA: Чернігів» видається корисною програмою, враховуючи, що серед трьох чернігівських телеканалів лише суспільний мовник створив дійсно незаангажований майданчик для кандидатів. І якщо відповіді кандидатів найчастіше неінформативні, то принаймні дають глядачам можливість оцінити рівень тих, хто хоче представляти їхні інтереси в місцевих радах.