5 жовтня в ефірі філій Суспільного стартувало токшоу «Виборчий округ. Місцеві». «Детектор медіа» попросив своїх експертів у регіонах переглянути програму й поділитися враженнями. Ми публікуємо ці огляди після дня виборів, хоча в багатьох містах ще й відбудеться другий тур мерських перегонів. Ми вже писали про закарпатську  і кропивницьку програму, на черзі Полтава.

«Виборчий округ» виходить на полтавському Суспільному не перший рік. Про блок, присвячений парламентським виборам, ми писали тут, а про цикл розмов із тодішніми нардепами — тут. Тоді в око впадали прискіпливість ведучих, які не давали охочим до піару гостям заливати студію «водою», та окремі помилки в титрах, що трохи псували враження. Новий етап програми — «Виборчий округ. Місцеві» не позбувся ані згаданих плюсів, ані дрібних мінусів.

Кандидати на пост голови Миргородської громади (Сергій Соломаха, Леся Золотарьова, Олександр Білоконь)

У стартовому випуску блоку зійшлися охочі змагатися за крісло миргородського міського голови. Ведуча Наталя Шарай перед початком спілкування наголосила, що завдання проєкту — не піарити кандидатів, а дати змогу виборцям детальніше дізнатися про кожного висуванця. За словами ведучої, запрошення прийти в етер надіслали увсім 46 кандидатам на посади міських голів Полтави, Кременчука, Лубен та Миргорода (центри районів за новим поділом). Також кожного з них автори проєкту просили надати передвиборчу програму для висвітлення. Зрештою у наявних на ютуб-каналі «Суспільне Полтава» випусках участь узяли 14 висуванців.

Перед гостьовим блоком у програмі показали, які райони матиме Полтавщина за новим територіальним поділом, яку площу має Миргородський округ та скільки тут населення. Таку ж інформацію демонстрували щодо кожного округу, й на кожного кандидата автори готували коротке досьє. Що можна віднести до переваг проєкту, які додають йому інформативності.

Першим до студії завітав претендент на посаду миргородського міського голови (який уже обіймає її з 2010 року) Сергій Соломаха від партії «Довіра». Ведуча запитала про 5 ключових проблем Миргорода. Коли ж гість вказував, наприклад, на зарослу річку Хорол, що тече райцентром, Наталія Шарай допитувалася, чому Соломаха не розчистив річку, будучи міським головою. Отже, ведучі проєкту, як і раніше, намагалися виводити гостей на конкретику замість «води». Кожен гість мав рівно 10 хвилин на діалог, тож загальні фрази не грали на руку навіть самим кандидатам. Глядачі могли дізнатися, скільки ще кандидат буде в етері, з таймера, що демонструвався в кутку екрана.

Між гостьовими блоками на екран виводили інший таймер, який відраховував секунди до старту діалогу з наступним гостем. Це теж додавало проєкту інформативності. Другою гостею стартової програми стала висуванка від «Європейської солідарності» Леся Золотарьова. Ведуча одразу ж зауважила, що гостя надіслала редакторам не власну програму, а програму партії. Кандидатка відповіла, що програма — це «формальність».

До слова, про кандидатку: в титрах Лесю Золотарьову підписали «кандидат на посаду…». Хоча в наступних випусках редактори виправилися й до жінок-висуванок таки застосовували фемінітиви. На відміну від колег за кадром, ведуча не розслаблялася й на хвилину і була дуже прискіпливою до кожного з гостей, хоч подекуди і хвилювалася.

Динаміки випуску додало бліцопитування миргородців: їх запитали, які повноваження має міський голова.

Кандидати на посади голів Лубен та Кременчука (Руслан Ляшко та Юрій Самойленко)

Цього разу до студії завітали лише двоє кандидатів, а вела випуск Карина Москаленко. Як і Наталя Шарай, телевізійниця стояла на тому, щоби кандидати не захоплювалися самопіаром та загальними фразами, а говорили конкретно. Хоча спроби піаритися, звісно ж, були. Наприклад, у висуванця від партії «Нова країна» Руслана Ляшка, який нині балотувався в лубенські міські голови. Крім того, підприємець є позафракційним депутатом Полтавської обласної ради.

Перед промовою кандидата глядачам показали корисну інформацію про Лубенський округ, а ще досьє на Руслана Ляшка, де місто його народження — польську Лєгніцу — підписали як «ЛєгніцФ» (схоже на помилку при наборі тексту). Закадровий голос теж не вказав правильної назви, прочитавши написане. А сам кандидат, як згадувалося вище, прагнув якнайшвидше схилити виборця на свій бік і почав розповідати, як «створив два підприємства з нуля» й «дуже багато зробив» для громади як депутат обласної ради. До честі ведучої, лити мед у вуха глядачів вона не дала, зупиняючи гостя уточнювальними запитаннями.

Ляшко казав, що контролюватиме, як міські посадовці виконують повноваження й обіцянки. Захопившись, кандидат на посаду лубенського міського голови фактично пообіцяв самолюструватися, переконуючи, що «якщо протягом року нічого не буде виконано — такого голови не має бути». Цікаво було би зловити його на слові.

З другим гостем — претендентом на крісло голови Кременчуцької громади Юрієм Самойленком («Сила і честь») — прискіпливість ведучої зіграла злий жарт. Було помітно, що чоловік не має дару красномовства, тож не відразу може сформулювати думку. Тоді як Карина Москаленко не давала гостеві (як і решті запрошених) оговтатися, ставлячи уточнювальні запитання. Через такий темп розмови Самойленко радував глядачів фразами типу «відкривання обдарованих дітей», «тротуари міняються плитками» чи «буду вдосконалювати дану проблему».

Кандидати на посади голови Полтави (Юрій Бублик та Оксана Деркач)

Дискусія за участю претендентів на пост голови обласного центру мала всі шанси стати — і таки стала — гострішою за інші. Адже до студії приходили нардеп попередніх скликань і екссекретарка міської ради.

У випуску у красномовстві змагалися нардеп 7-8-го скликань Юрій Бублик (нині — висуванець ВО «Свобода»). Замість дати йому «виговоритися» стосовно власної кандидатської програми, ведуча Наталя Шарай пригадала Бублику «зашквари» часів депутатства. У підготовці до програми послуговуючись, за її словами, аналітикою руху «Чесно».

Спершу ведуча розпитувала гостя, чому той у 2016-му пішов зі «Свободи», поскаржившись на авторитаризм у лавах партії, та вступив до фракції БПП «Солідарність», а у 2017-му вийшов і з неї. Бублик мовив, що, попри «правильне рішення» 2016 року, ідеологію «Свободи» завжди поважав, тож нині висувається саме від цієї політсили.

Далі діалог ведучої та гостя набув додаткової гостроти. Коли Шарай пригадала, як у 2014 році нардеп «не задекларував бізнес», Бублик відбивався, що такого бути не могло. Хоча на сайті «Чесно» інформація про це з посиланням на видання «Наші гроші» є і досі.

Ведуча у відведені на гостя 10 хвилин обертів не збавляла. Спершу запитуючи, навіщо нардепу Юрію Бублику в парламенті 8-го скликання знадобився аж 41 помічник, а потім згадавши про 140 тисяч доларів, які кандидат на посаду полтавського міського голови, за декларацією, позичив третім особам. Гість запевнив, що дає гроші знайомим безвідсотково, а от ведучій грошима не допоможе, бо занадто мало її знає.

На тому 10 хвилин етеру для Юрія Бублика завершилися. Кандидата, якому згадували «гріхи минулого», не давши й слова сказати про кроки на посаді міського голови, такий хід подій обурив. Настільки, що в тематичному блозі на сторінках місцевого інтернет-видання Юрій Бублик обізвав полтавське Суспільне каналом «безтолкової редакційної політики та неефективного менеджменту». Додавши, що на утримання мовника «копійки б не дав».

Подальша розмова ведучої Наталії Шарай із кандидаткою на посаду полтавського міського голови від «Опозиційної платформи — За життя», екссекретаркою міської ради Оксаною Деркач не була такою гарячою, як із першим гостем. Хоча могла би бути, зважаючи на той факт, що уродженка Тернопільщини балотується від відверто проросійської політсили. Натомість ведуча наголосила тільки на скандальності постаті представника «ОПЗЖ» Іллі Киви, який  представляв кандидатку в Полтаві. На це гостя сказала, що балотується від тієї партії, яка приймає її погляди на розвиток Полтави, бо в інших політсилах, мовляв, вважали політикиню «просто жінкою».

Втішні висновки

У проєкті «Виборчий округ. Місцеві», як і в попередніх циклах, помітна праця авторів, що вилилася в корисні інфографіки та інформативні бліц-опитування. Можна вкотре відзначити й роботу ведучих, які не дають гостям «розтікатися думкою по древу», вимагаючи максимальної конкретики у відведені 10 хвилин. Це разюче відрізняється від продукту часів ОДТРК, коли представники влади йшли до студій тодішньої «Лтави», аби піаритися без лімітів та додаткових умов. На жаль, від «старої школи» у спадок проєкту перейшли нечасті, та все ж помітні помилки у титрах, які автори, схоже, просто не встигали вичитувати у поспіху. Та й викладати на ютуб відео в якості 480 пікселів, коли на дворі 2020-й рік, — саме так сталося з частиною випусків, — це не ОК.

Загальний висновок після перегляду вже третього блоку «Виборчого округу» позитивний. Проєкт має свої особливості, які приваблюють до нього увагу. А отже авторам можна лише побажати діяти за назвою відомого фільму — «не відступати і не здаватися».