Найзахідніша філія Суспільного — Закарпатська — розпочала новий рік зі змін: інформаційно-аналітичний блок виходитиме упродовж години з гаком у вечірньому слоті, ранковий буде інтегрований у всеукраїнське ранкове шоу, а інші програми виготовлятимуться спільно з іншими філіями Суспільного чи на аутсорсі. Такі нововведення типові для 23 філій Суспільного в Україні й зумовлені концепцією регіонального мовлення на 2020–2021 роки. З-поміж іншого в ній передбачено зміни принципів виробництва контенту, наслідком чого є зменшення кількості штатних працівників і перехід на проєктний менеджмент. Однак Закарпатська, Чернівецька та Одеська філії мають своєрідний бонус — програми мовами національних меншин, тому мовитимуть більше, ніж інші підрозділи.

Тож про зміни, які грядуть на телеканалі «UA: Закарпаття», ми спілкувалися із продюсером філії публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Закарпатська регіональна дирекція» Євгеном Тичиною.

Зменшення власного контенту і співпраця з місцевими продакшенами

— Євгене, скільки годин власного телевізійного контенту щоденно виготовляє Закарпатська філія і які зміни відбудуться у 2020 році?

— Нашу діяльність регулює Концепція регіонального мовлення, затверджена Наглядовою радою ПАТ «НСТУ». Згідно з концепцією на 2018-2019 роки, ми виготовляли 3 години 5 хвилин щоденно, як і всі філії в Україні. У цей час входило двогодинне ранкове шоу, випуски новин, інформаційно-аналітична «Тема дня». Крім того в нас було трохи більше контенту, бо виходило ще шість програм для національних меншин.

— Трохи більше контенту — це скільки?

— Одна програма мовою нацменшин хронометражем 26 хвилин виходила раз на тиждень. Тобто можемо сказати, що щоденно ми мали на 26 хвилин більше, ніж інші філії.

У грудні 2019 року була затверджена нова Концепція регіонального мовлення на 2020-2021 роки, яка визначає цільову аудиторію регіонального мовлення, принципи виробництва та програмування контенту, а також взаємодію з усією мережею суспільних мовників України. Загалом, кількість регіонального контенту для нашого глядача збільшується до чотирьох годин щоденно. Але формати його виробництва ми розширюємо: це будуть міжрегіональне виробництво, суто локальні врізки та регіональне виробництво на замовлення. Як результат — отримаємо кращий за якістю продукт: зараз це телевізійні проєкти, у перспективі — радійні та диджитал-проєкти. Фінансування на цей рік нам дозволяє це робити згідно з нашими потребами, нашим баченням. Шукатимемо виконавців на ринку.

— Пошук і замовлення зможете робити самостійно?

— Якщо це загальнонаціональний контент, то цим займатиметься дирекція ПАТ «НСТУ». Ми як філія будемо замовляти контент, який стосується нашого регіону. Вже розпочали цю роботу, налагоджуємо контакти з місцевими продакшенами, які можуть на достойному рівні виготовляти контент.

— Чому не виготовляти ці програми силами філії, використовуючи наявні ресурси?

— Тому що це будуть нерегулярні проєкти, точкові. Для чого тримати штатну одиницю, щоб вона тут перебувала щодня, а була задіяла час від часу? Краще ми сформулюємо своє бачення спецпроєкту й замовимо матеріал в експертів у цьому питанні. Особлива увага — тематиці нацменшин, бо це наша особливість як філії. Частину проєктів виготовлятиме наша редакція мовлення для нацменшин, ще частиною будемо обмінюватися з іншими філіями. Крім цього, в березні стартує відбір творчих ідей: представники нацспільнот, які живуть на Закарпатті, матимуть можливість подавати власні проєкти на конкурс безпосередньою на філію. Відтак локального контенту про місцеві осередки нацспільнот, мовою нацспільнот буде більше.

— Які інші важливі напрямки визначені для Закарпатської філії на 2020-2021 рік?

— Це новини й аналітика передусім. Новини мають тісно співпрацювати із програмою «Тема дня»: щоб до поданих фактів ми одразу додавали фаховий аналіз подій. У межах регіональної програми під загальною назвою виходитимуть новини й аналітика. Це не означає, що будемо вирвані із загальноукраїнського контексту. Тому що «UA: Перший» планує свої перетворення й ми залучені до цього процесу: регіони матимуть власні відрізки мовлення в оновленій загальнонаціональній новинній студії.

— Тобто година з гаком інформації й аналітики — це весь обсяг такого мовлення, що виготовлятимуть працівники цієї філії?

— Ні, якщо йдеться про телебачення, то щобудня з 19 до 20-ї години — інформаційна година: випуск новин та аналітика. Крім цього, буде ще випуск новин о 17:00. Щоденні рубрики-історії для єдиного ранкового шоу, включення в новий головний проєкт Суспільного та спеціальні проєкти на місцях.

— А дотепер виходило сім випусків новин, так?

— Так. Перші три випуски були інтегровані в «Ранок з “UA: Закарпаття”», де ведуча передає слово ведучій новин, це була частина ранкового шоу, яке цьогоріч змінить формат. А наступний випуск — о 13:30. До того часу ми не встигали підготувати багато сюжетів. Нам не вистачало наповнення. Тому готували короткі форми, в наступних випусках показували повноцінні сюжети. Тобто зараз ми зосередимося на вечірніх слотах, де більше глядачів, де зможемо показати новини й аналітику. Крім того, планується створення міжрегіональної платформи «UA: Регіони», де будуть виділені слоти під мовлення регіональних філій.

— Телеканал «UA: Закарпаття» існуватиме?

— Звісно. Для нашого глядача наш технічний перехід на єдину платформу нічого не змінить: вони так само отримуватимуть новини і програми про життя нашого регіону на звичному каналі. Просто закуплений контент, що є спільним для усіх регіонів (серіали, документалки, мультфільми), транслюватиметься єдиною сіткою, з одного місця.

Програми для росіян не буде, зате для «русинів» залишається

— Чи будуть змінюватися програми мовами нацменшин?

— Так. До цього часу нам не вистачало фінансування, щоб редактори поїхали в місця компактного проживання героїв, про яких вони мали знімати сюжети. Щоб наші румунські редактори просто виїхали в румунські села й відзняли історії тих людей, які там живуть. Або щоб німці поїхали в Усть-Чорну, де живуть громади. Нам не вистачало коштів, забезпечення. Це проблеми Суспільного в останні роки. Ми повністю відмовилися від токсичного контенту із програм із ознаками замовності, які були в часи державного телебачення. Державне фінансування, яке зменшили наполовину у 2018 та 2019 роках, дозволяло тільки триматися на плаву, а не розвиватися. Зараз сподіваємося, що ситуація покращиться.

У нас тривають консультації з членами правління ПАТ «НСТУ», Наглядовою радою, що курують тематику нацменшин. Ми розуміємо, що якість цього контенту має бути бездоганною. Але щоб цього досягти, треба чимало вкласти, зокрема фінансових ресурсів. Це дороге задоволення. На регіональному рівні утримувати телеканал, який би покривав 24 години власного мовлення, — практично неможливо. Такий канал можуть собі дозволити тільки великі комерційно успішні компанії, що працюють на всю Україну. Тобто є лише два варіанти: мовити багато й неякісно або виготовляти вартісні програми високої якості. Ми вивчали досвід Угорщини, де суспільний мовник отримує фінансування в п’ять разів більше, хоча ця країна значно менша за нашу.

Я сподіваюся, що цього року контент стане якіснішим. Для цього нам потрібне технічне, транспортне забезпечення. Саме тому ми, можливо, зменшимо обсяги виробництва, щоби поїхати в райони, інтегруватися в кожну громаду, щоб розповісти про її життя зсередини. На те, щоб відзняти це, розшифрувати, перекласти та додати субтитри потрібно витратити кілька днів. Коли від тебе вимагають робити таку програму щодня — зробити це якісно немає шансів.

— А є люди, які будуть виготовляти ці програми? Вони готові до цього? Не втратили ентузіазму?

— Це теж хороше запитання. Звісно, готові, якщо їх добре підготувати. Є певні проблеми: люди звикли працювати так, як вони працювали колись. Зараз ми пробуємо спрямувати їх на інші види зйомок, ніж статичні репортажі з фестивалів із шаблонними коментарями, на створення сторітелінгу, щоб розповідати історії про простих людей, не про концерти, дипломатів, депутатів. Бо колись вважалося, що телеканал працює для того, щоб висвітлювати саме ці події. Ні, ми працюємо, щоби показувати життя простих людей. Тобто якщо говоримо, що в нас мешкає велика румунська громада, то маємо показувати цю громаду, розповідати про їхні проблеми, культуру, традиції, мову.

Є певні успіхи, потроху починають розуміти, чого від них вимагають. Тим паче, ПАТ «НСТУ» допомагає це робити. Нещодавно всі працівники редакції відвідали тренінг зі сторітелінгу. В Академії суспільного мовлення закладені у плани на цей рік тренінг із режисерської майстерності для нацредакцій. Також буде відбір учасників на тижневий хакатон для всіх представників нацспільнот. Але кажу, є інші складові, що стосуються успішної програми, передусім технічне забезпечення.

— Але ж був транспорт на колишньому обласному телебаченні…

— Так, але це зовсім по-іншому працювало: у штаті були водії, власні авто, які треба було забезпечувати та утримувати. Це додаткові витрати, якими зараз не займаємося, платимо тільки за перевезення: маємо угоду зі службою таксі, яка нас возить по всій області. Єдине, що наш транспортний бюджет був дуже обмежений. На цей рік плануємо збільшення бюджету на транспортні витрати, щоб вистачало всім.

— Знаю, що з 2018 року виникли труднощі з підготовкою угорськомовних програм через звільнення угорської редакції.

— Так, але угорські програми вдалося відновити, хоч і виходили вони не дуже довго. Ми стикнулися з величезною проблемою — пошуком угорськомовних редакторів. Аби запустити редакцію, потрібно хоча би трьох таких редакторів, у нас було двоє. Ми відновили 26-хвилинні культурологічні програми, сюжети для програми «#Ethno Vision», яка виходить всіма мовами нацменшин, що в нас присутні, а також запустили новини угорською. Але, на жаль, наші редактори звільнилися, поїхали працювати за кордон. Тому через певні обставини, зокрема й рівень зарплати, а також високу конкуренцію приватного угорськомовного телеканалу не вдалося запустити ці програми в тому обсязі, в якому би вони мали виходити.

— Для угорської громади Закарпаття зараз виходять тільки новини?

— Так, 5-хвилинні новини щодня. Оскільки немає жодного редактора угорської мови, але є перекладач, то ми принаймні знайшли такий вихід із ситуації. Взагалі весь інформаційний контент має бути зроблений підрозділом новин, який знає, як це робити із дотриманням стандартів. Коли з’являться угорськомовні редактори, вони все одно вони будуть підпорядковані новинам у виготовленні інформаційних матеріалів.

— Чому програми мовами національних меншин виходять без титрів?

— Обов’язково буде титрування. Зараз не встигаємо робити переклад у межах тижня, тому й плануємо видавати ці програми в ефір рідше. Бо принаймні один день треба виділити на титрування. Друге — технічні проблеми: не завжди вистачає потужностей, людських ресурсів, щоб окрема людина сиділа й монтувала випуск.

— Чи виходитиме російська програма? Попри те, що вона викликала чимало запитань у контексті війни Росії проти України, з огляду журналістської майстерності була непоганою, запам’ятовувалася портретними інтерв’ю.

— Ця програма вже не потрапила в новий рік. Ми завершили її виготовлення минулого року. Причиною цього є те, що її ведуча вела одразу кілька проєктів. Вона займалася програмами для русинів і ромів, була керівницею редакцій. Крім того, виконує функції шеф-редакторки програми «#Ethno Vision». Тобто мала величезний обсяг роботи. Ми вирішили зосередитися на «#Ethno Vision», бо це об’єднавча програма, що виходить різними мовами, але для українського глядача. Щоб жителі Закарпаття, які не володіють мовами меншин, знали, з ким поруч живемо, щоб не виникало конфліктів на етнічному ґрунті.

— Чи підтримують консульства, національні громади редакції нацменшин, як це було раніше?

— Так, ми мали грантову програму, в межах якої отримала техніку словацька редакція. Звісно, ці програми цікавлять наших сусідів.

— Чи думали про програми для інших нацменшин, які проживають на Закарпатті?

— Поки що ні. Ми відштовхуємося в мовленні для нацменшин від концепції, затвердженої Наглядовою радою ПАТ «НСТУ». Там чітко прописано, яка філія мовить якими мовами. Обов’язково виготовлятимемо програми угорською, бо в нас найбільша угорська громада. Цього контенту в нас має бути найбільше. Мають виходити й новини, й культурологічна програма, й аналітична «Тема дня» угорською мовою. Ми до цього прийдемо, коли станемо більш конкурентоспроможні на ринку і зможемо залучити фахових угорськомовних редакторів. Згідно з концепцією, планують відкриття програм для інших меншин у межах інших філій. Також створено координаційний центр із тематики нацменшин на базі центральної дирекції в Києві. Тобто безліч національностей поки що не мають свого мовлення. У нас це чехи, поляки, вірмени, а останніми роками й індуси, сирійці.

— Але ж «#Ethno Vision» теж виходитиме, чи ні?

— Ця програма й надалі виготовлятиметься в нас, але у проєкта — загальнонаціональна перспектива. Загалом, на цей формат є запит у представників національних спільнот і не лише від тих, які живуть на Закарпатті.

— Як ставиться Київ до програми для русинів, адже вони не є національною меншиною? Чому ця програма досі виходить?

— На жаль, за русинами тягнеться негативний шлейф сепаратистів, які мріють про територіальне розділення. Багато в чому вони самі посприяли цьому. Але є люди, які ідентифікують себе русинами, й ми це пояснюємо в Києві. Наводимо приклад сусідніх країн, у яких вони визнані меншиною й де для них виходять телепрограми. А в Україні ми кажемо, що їх немає: законодавчо вони не визнані корінним народом, хоча вони є вихідцями із Закарпаття. ПАТ «НСТУ» мусить забезпечити культурологічні потреби цих людей. Держава має вирішити, як їй поводитися з русинами. Поки що держава робить вигляд, що їх не існує.

— Ви не думаєте, що ця програма небезпечніша за російську?

— Русинська? Ні, навряд чи. Тому що це програма про етнічне Закарпаття. Діалект, традиція, культура, мова. Те, що ми називаємо закарпатським діалектом, а за кордоном це називають русинською мовою, програма про це. Я не вважаю її небезпечною. Там немає нічого небезпечного, там працюють чудові редактори. Там усе добре, ми працюємо з редакторкою, щоб вона готувала матеріали у форматі сторітелінгу, щоби змінити ставлення до цієї громади, яка себе називає русинами. Щоб це не сприймалося як сепаратизм, частина діяльності групки, орієнтованої на ворога Росію.

— Але ж це справді пов’язано. Мовознавцями давно доведено, що русинської мови не існує, вона не може бути кодифікована, бо це суміш діалектів, це витворене штучно, так ніде на Закарпатті не говорять, як у цій програмі… І як тоді буде відбуватися титрування русинської програми?

— Українською, звісно. Бо це ж не є українська мова, тому має бути перекладено. Я в цьому не є фахівцем, але скажу, що ці люди є. Краще ми будемо з ними працювати, ніж із ними працюватиме Росія.

Вузькотематичні проєкти лише ті, що пройдуть пітчинг

— Раніше в ефірі державного телеканалу була частина програм, типових для всіх ОДТРК, але були й унікальні вузькотематичні проєкти, до прикладу, туристичного, краєзнавчого, музичного спрямування. Більшість із них виготовляла студія «Експеримент». Чи будуть на «UA: Закарпаття» такі авторські програми?

— Це однозначно буде, але зараз змінюється підхід до таких проєктів. Якщо раніше це робилося з дозволу гендиректора, з ініціативи автора, то тепер це ціла процедура, бо вимогливо ставимося до якості. Упроваджена система пітчингів. Якщо людина хоче подати проєкт, який відповідає вимогам і цінностям Суспільного, то в нас є під це бюджет, але вона має розписати карту проєкту, з якої має бути повністю видно, що це за проєкт, яка його мета, аудиторія, слот, ідея, структура, герої. Треба чітко розуміти, що це, навіщо, для кого. Так само докладно прописується бюджетування: чи треба декорації під проєкт, відрядження, техніку.

Первісний відбір триває на філії, потім у центральній дирекції. Такі пітчинги проводять двічі на рік: восени й навесні. Розподіл фінансування теж різний: деякі потрапляють під бюджетне фінансування, інші — під донорське. У другому випадку складніше, бо донора треба знайти. Зараз триває пошук донора під проєкт, який пройшов пітчинг минулого року від Закарпаття. Така система стимулює і розвиток ринку телебачення в області.

— Які програми будете виготовляти у співпраці з іншими регіонами? Пригадую, що в межах ранкового шоу була подібна практика.

— Так, згідно з Концепцією регіонального мовлення, на цей рік і на наступний порушено питання міжрегіонального виробництва. Тобто філії можуть працювати над одним проєктом. Цей досвід є, будемо його покращувати. Тим паче, що це одне із завдань Суспільного мовника — об’єднання країни.

— Теми випусків, програм ви затверджуєте з Києвом?

— Ні, у виборі тем ми абсолютно вільні. Єдине — наша робота має тривати згідно зі стандартами Суспільного мовлення. Це святе. У кожній редакції є посібник із докладним описом стандартів. Працівники «Новин» їздили на тривалі тренінги. Крім того, ПАТ «НСТУ» проводить внутрішній моніторинг, а також «Детектор медіа» моніторить наші програми. Ми щоквартально читаємо результати, порівнюємо їх.

— Чи буде виходити ранкове шоу? Адже ця програма була єдиною прямоефірною розважальною на телеканалі.

— «Ранок з “UA: Закарпаття”» виходитиме до старту нового міжрегіонального ранкового шоу.

Модель коворкінгу й зайві приміщення

— Цікаво, що буде з будівлями філії за умов зменшення контенту. Чи правда, що одну вже здаєте в оренду?

— Так, одну з будівель уже займає орендар.

— Це будинок радіо?

— Ні, будинок радіо поки що стоїть. Дивіться, колись будувалися величезні будівлі, тому що техніка теж вимагала відповідного приміщення. Але сьогодні все радіо крутиться з одного комп’ютера, тому такі приміщення вже не потрібні. Часи змінюються, потреби у великих площах зникають. Сучасна радіостанція може розміститися в кількох кімнатах. Ціла будівля радіо — це дуже багато для радіо. Тим паче, з такими студіями, де колись писали хори, оркестр. Але за сучасних умов такі площі не потрібні.

Щоб їх використати, треба вкласти дуже багато. Ми зараз працюємо за моделлю коворкінгу, де в нас спільний простір, де в нас синергія, для того, щоб зробити класний ефір. Раніше кожен редактор мав свій кабінет. Це неправильна організація, як на мене. У нас команди сидять в одному приміщенні. Ми вже не маємо окремих кабінетів. Кажу, що часи змінюються й вимоги до приміщень теж. Те, що будувалося у 50-ті роки, вже не потрібне зараз.

— Що ж буде з радіодомом? Пригадую, оголошували проєкт із відновлення споруди.

— Поки що вона стоїть. Так, був проєкт перепланування цієї будівлі. Ідея досі є, нікуди не поділася. Але триває пошук донора, щоби зробити там хаб із тематики національних меншин, у якому журналісти з інших країн могли би комфортно працювати. Цим займається наш менеджер. Ця ідея нікуди не поділася. Але це великі кошти, яких ПАТ «НСТУ» не має точно, а донора поки що не знайшли. Будівля радіо наразі не використовується.

— Чи справді є проблеми з доставкою цифри в окремих районах?

— У мене немає такої інформації. Бо покриття сигналом моніторить Національна рада. Там є спірні моменти. Є показники про майже 90 % покриття, але в окремих районах виникають проблеми. Тому я поки що не знаю, що з цим робити.

— А що буде із супутниковим мовленням? Адже це був важливий етап у розвитку регіонального телебачення, коли вдалося вийти на супутник.

— Зараз виходимо, як і виходили. Наразі всі філії по Україні мають 16-годинне мовлення, а ми — 24-годинне, як і «UA: Донбас». Це дві філії, які виходять на супутник.

— Чи передбачено у штаті посади літредактора, SMM-менеджера, рекламного менеджера? Хто тепер веде соціальні мережі?

— Поки що це робиться власними силами тих працівників, які є. У їхніх посадових обов’язках є і ведення сторінок. Але з цього року триває впровадження окремого диджитал-відділу. Це буде троє осіб, які працюватимуть на наповнення цифрових платформ. Плануємо створення сторінок в інших соцмережах, крім фейсбука. Але це не тільки постинг, а створення окремого контенту.

Рекламним менеджментом наразі займається наш менеджер філії. Передбачена й окрема посада, але поки що немає людини.

Є два літредактори для національних меншин. А в «Новинах» редагувати власні тексти мають самі журналісти, редактори. Якщо є потреба, це може зробити продюсерка або шефредактор. Але відповідальність за якість контенту несуть автори цього контенту.

Переваги Закарпатської філії: більший штат, цілодобове мовлення на супутнику, радіо «Тиса FM»

— Ви відчуваєте стандартизований підхід до Закарпатської філії чи все ж у Києві зважають на особливості її розташування — у прикордонному регіоні?

— Я не відчуваю стандартизованого підходу, бо наш штат більший, ніж в інших філій. Об'єм мовлення в нас також більший, ніж в інших філій. Ми виходимо на супутнику. В нас іще є окреме радіо, якого немає в інших, — музичне «Тиса FM». Закарпаттю приділяють велику увагу, коли спілкуємося з центральною дирекцією. Тому не можу сказати, що підхід стандартизований.

— Як почуваєтеся в ролі продюсера, який відповідає за обидва напрямки: і телебачення, й радіо, адже раніше ви працювали тільки на радіо?

— Так, я працював на радіо багато років. Проте колись був ведучим ранкової програми на телеканалі, ще на початку її заснування. Однак коли я став продюсером філії, мені довелося вивчити багато нового.

— До речі, про навчання кореспондентів, керівництва філії. Чи передбачено підвищення кваліфікації?

— Звісно. Дуже багато тренінгів проводиться на базі ПАТ «НСТУ». Їх пройшли майже всі. Спочатку кореспонденти «Новин», працівники «Теми дня», редакцій нацменшин, продюсери філій. Є ціла Академія суспільного мовлення — спеціальний підрозділ, який займається проведенням тренінгів, пошуком тренерів для працівників Суспільного.

— Із якими найбільшими труднощами ви стикнулися з часу перебування на посаді продюсера?

— Багато труднощів. Навіть не знаю, що виділити. Доводиться багато з чим працювати. Це передусім брак техніки, брак кадрів, фінансів. Іноді доводиться вигадувати, як би воно все працювало без належного забезпечення. Звісно, не хочеться думати про те, скільки буде коштувати виїзд, чи вистачить коштів потім…

— А техніка була оновлена з часу запуску Суспільного?

— Техніка була оновлена за допомогою наших угорських партнерів ще в період ОДТРК. Ще до реформи нам надали камери, за допомогою яких ми потім змогли перейти в широкоформатний стандарт 16 на 9. Після реформи техніка також частково оновлюється, але частіше коштом міжнародних партнерів, бо Суспільне два роки поспіль було недофінансовано. Де ж візьметься техніка, коли бюджет 2018-2019 років був бюджетом виживання?

— Знаєте свою авдиторію? Проводите її дослідження?

— Ні, комплексного дослідження авдиторії всіх філій не було. Вибіркове дослідження в сімох областях проводили наші колеги із суспільного мовника Швеції, в межах співпраці із «UA: Суспільним мовленням». Але Закарпатська філія не брала участі в цьому проєкті. Наразі філії не входять до панелі Nielsen для вимірювання. Це додаткові витрати. Зрозуміло, що це величезна проблема. Її вирішенню сприятиме запуск формату міжрегіональної платформи. Вона потрапить у панелі, можна буде виміряти, що саме дивляться регіони.

— Раніше в журналістському середовищі Закарпаття ширилися чутки, що на «Тису» (колишня назва телеканалу «UA: Закарпаття». — Авт.) не варто йти працювати, бо там мало платять…

— На жаль, це досі одна з проблем. Бо мотивація, залучення фахівців неможливе без достойної оплати. Зарплата наразі не відповідає ринковим потребам, навіть середній зарплаті по Україні. Тому на рівні ПАТ «НСТУ» наразі ведеться робота з підвищення окладів. Ми очікуємо цього підвищення, працівники всіх філій. Наскільки мені відомо, робота триває.

— Якось заохочуєте, стимулюєте працівників?

— У нас є преміальний фонд, яким намагаємося стимулювати працівників. Якщо людина має додаткові обов’язки, працювала цього місяця більше, то одержує премію.

— Можете назвати три найважливіші кроки, які починаєте робити вже із завтрашнього дня?

— По-перше, перехід на нову концепцію, що передбачає зміни в інформаційному й аналітичному мовленні. По-друге, переформатування програм національних меншин із метою підвищення їхньої якості. Третє — оптимізація кадрового ресурсу. Останнє — це віддалена перспектива, не хочу про це поки що говорити, але мрію про мережу власних кореспондентів по області. Це закладено в розвитку Суспільного вже на 2021 рік.