У грудні 2017 року до кільканадцятьох філій Національної суспільної телерадіокомпанії України (НСТУ) – холдингу, що об’єднав колишнє державне телебачення й радіо всієї країни – прийшли нові керівники, обрані на відкритому конкурсі, пише на сайті medialab Отар Довженко.

У Чернівцях менеджеркою філії стала Ольга Гришин-Грищук, продюсером – Максим Волошин. Раніше вони разом навчалися в університеті на політології та працювали на громадському телебаченні Infokey. Чернівецькому обласному телебаченню 56 років, Максиму та Олі – 26.

На столі в кабінеті Олі Гришин-Грищук – дисковий телефонний апарат урядового спецзв’язку. На попередній роботі, в обласному центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, теж бачила такий. «Піднімаєш слухавку – озивається міністр», – розповідає Оля. Тепер вона не має потреби телефонувати міністрам. Нове телебачення і радіомовлення, яке творять на базі старого державного, не повинне залежати від влади й бізнесу.   

– Ця система будувалась, аби формувати імідж влади, – говорить Оля. – Нам досі телефонують із проханнями висвітлити «те, що потрібно». Але ми більше не виконуємо функцій прес-служби державної адміністрації, тому впевнено відмовляємо. Коли ж місцеві політики кажуть, що ми руйнуємо державне телебачення, я відповідаю відверто: так і є, руйнуємо старі механізми й будуємо суспільне мовлення, яке працює для громадян.

Корумпувати ні її – колишню координаторку руху «Чесно» на Буковині – ні її напарника Максима Волошина політики не намагаються. Часом дорікають, часом намагаються пролізти в ефір під вигаданими приводами, часом мляво протестують проти «нищення традицій». Оля ж упевнена, що суспільний мовник потрібен саме для того, аби надавати збалансовану інформацію й допомагати адекватно оцінити обіцянки й заяви політиків. А тим, хто пропонує чи вимагає, відповідає: «Це порушення закону, і якщо ви готові порушувати закон, то я – ні».

– Або так: у мене є юрист, я зараз запитаю його, законно це чи ні. А за п’ять хвилин дзвоню й кажу: ні, не законно, – сміється менеджерка.

Але похмурніє, коли мова заходить про звільнення. Із квітня людей у Чернівецькій філії суспільного поменшає вдвічі.

– Морально важко. Я повідомляла про скорочення кожного особисто. Деяким людям казала, що ми готові продовжити з ними співпрацю в інших формах, пояснювала, що це означає. Іншим – ні. Для багатьох це був удар, деякі плакали. Обласне телебачення було для них другим домом, вони не бачили життя поза ним, сприймали як тихе, стабільне місце. Тут працювали цілими родинами, – розповідає Оля.

Після скорочення у філії працюватиме сімдесят шість працівників в основній і ще семеро в румуномовній редакції. Одне з завдань суспільного – розповідати національним меншинам про події в Україні їхньою мовою.

умунські й молдовські активісти послідовно наполягають, що румуномовне телебачення й радіо потрібне, хоч і неможливо підрахувати, скільки людей його дивляться і слухають. Як, утім, і суспільне загалом – більш-менш коректне уявлення про його аудиторію допоможе скласти соціологічне дослідження, замовлене НСТУ.

За словами Олі, чимало глядачів обласного телебачення й особливо слухачів радіо живуть поза обласним центром, у районах. І хоча Чернівецька область за площею найменша в країні, охопити події в усіх її закутках удається не завжди. Нещодавно для того, щоб мати змогу більше знімати поза Чернівцями, купили цифрову пересувну телевізійну станцію з чотирма камерами. Втім, у ньюзрумі пояснюють: без супутникового зв’язку ПТС завжди залежатиме від під’єднання до інтернету, щоб транслювати сигнал. «Наші технарі потягнуть оптоволоконний кабель у поля», – жартує Максим Волошин.

Оля підтверджує: люди, відповідальні за техніку у філії суспільного, справжні чарівники, здатні «зліпити щось із нічого» та реанімувати техніку, якій давно пора на пенсію. Це вкрай важливі вміння в умовах обмеженого бюджету.

– Сьогодні камеру одну розбили, –  спокійно повідомляє Максим. – Нову, хорошу. На щастя.

– На щастя?

– На щастя, в нас залишилася ще одна. Це випадково, він просто впав. Я думаю: що робити, що робити? Питаю: вона знімати може? Якщо так, на ремонт її не відправляємо! Київ довго ремонтує.

Разом із технарями Оля й Максим мріють про нову техніку. Але поки що чернівецькій філії виділили гроші лише на зарплати.

– Сподіваємось, що дофінансують, – каже Оля. – На початку року щоразу недодають, а потім ідуть на поступки. Моя думка – треба подавати в суд. Це порушення закону, який гарантує нам ці кошти. Для мене це свідчення того, що політики бояться незалежних ЗМІ.

Щоб отримати гроші на виробництво теле- і радіопрограм, журналістам філії потрібно буде показати київському керівництву переконливі пілоти. Перший пітчинг нових проектів запланований на лютий. А поки що керівництво намагається усунути з ефіру найдрімучіші зі старих. Програми без регіональної прив’язки, проекти, які використовували музику й відео без ліцензії, та програму про буковинські церкви. Хоча тепер глядачі планують збирати підписи, щоб повернути її в ефір.

– Нам удалося закрити кілька програм, – усміхається Оля. – Наприклад, «Святині Буковини». А ще з грудня в нас додалося півтори тисячі читачів на фейсбуку!

Сторінка на фейсбуку для чернівецького телебачення – важливий канал комунікації та поширення контенту. Тут публікують новинні сюжети, записи програм, caption video. Транслюють важливі ефіри, зокрема програму «Тема дня», оперативно реагуючи на коментарі. Оля каже, що часом дратується, коли бачить, що зранку на фейсбук-сторінці немає новин. Проте зауважень шеф-редакторові не робить.

– Не можу, хоч у мене серце крається. Я – менеджерка, повноважень втручатись у роботу шеф-редактора не маю. Це логічно, бо раніше цим дуже зловживали. Хоч би хто опинився на цій посаді, не матиме важелів впливу на творчий менеджмент.

Максимове робоче місце – у ньюзрумі, поруч із шеф-редактором та журналістами. Звідси він веде нас лабіринтами коридорів на екскурсію. Минаємо допотопну фанерну декорацію, притулену до стіни; її вже не використовуватимуть у студії як фон для випуску новин,  але викинути не можна – закон не дозволяє. Кабінет Міністрів має ухвалити окреме рішення, за яким НСТУ та її філії зможуть списувати чи продавати непотрібне майно.

– Ми зараз експериментуємо, – розповідає Максим. – Вчора ведуча новин уперше працювала стоячи. Раніше весь час сиділа.

Форму подання новин змінити легше, ніж стандарти виробництва та принципи добору інформаційних приводів. Максим визнає: поки що журналісти бояться конфліктів і часто обирають «колядки й Водохреща» замість тем, які можуть зачепити чиїсь політичні інтереси.

– Потихеньку з’являються успіхи, – каже продюсер. – Наша журналістка пішла на відкриття лікарні. Там були представники обласної державної адміністрації і ради. Але журналістка не брала в них коментарів і сказала, скільки коштував ремонт. Це досягнення! «Паркету» вже практично немає.

У студії облаштовані декорації для ранкового шоу та вечірньої «Теми дня».  ТРК «Буковина» мала спільне ранкове шоу з Тернопільською та Хмельницькою обласними державними телерадіокомпаніями. Основною студією була хмельницька, а в Чернівцях для програми готували рубрики. Чи подобався глядачам такий формат? «Думаю, що ні»,  – відповідає Максим. Вирішили, що чернівецька філія вироблятиме шоу «Доброго ранку, Буковино!» самотужки.

Співпраця між філіями, обмін контентом, а в перспективі їхнє об’єднання в регіональні хаби – це план керівництва НСТУ. Проте поки що в Чернівцях не дуже виходить.

– Нас заохочують обмінюватись новинами, – розповідає Максим. – Ми раз спробували. В новинах вийшов якийсь сюжет зі Львова. Я дивився й думав: до чого це взагалі? Хоча обмінюватися програмами ми, звісно, будемо. Частина проектів, які пройдуть пітчинг, буде актуальною і доступною для всіх філій.

Чернівецька команда, зокрема, планує знімати програму про об’єднані територіальні громади не тільки на Буковині, а й у сусідніх областях – можливо, вона стане у пригоді сусідам.

Крім нових працівників і тих, хто залишиться у штаті, над пілотами нових проектів працюють і ті, кому оголосили про скорочення. Якщо їхні проекти оберуть на пітчингу, вони зможуть далі співпрацювати з філією суспільного за контрактом.

Чи справді обласне телебачення – аж такий заповідник невиправного совкового ретроградства?

– Я пересвідчилась, що люди, поставлені в рамки системи, змінюються, підлаштовуючись під неї, – говорить Оля. – Але можуть змінитися знов, якщо поруч із ними працюватимуть прогресивні колеги, на яких можна буде рівнятись.

За словами менеджерки, старий формат мовлення здебільшого влаштовував колектив. Тому вона, переконуючи працівників у необхідності змін, запропонувала їм вийти на вулицю й попросити в чернівчан гроші на обласне телебачення. Не дадуть? Тоді чому на нього можна виділяти гроші платників податків із бюджету?

Поки що якістю картинки та контенту філія суспільного поступається комерційним каналам, які мовлять у Чернівцях. Щоб робити кращий продукт, працівникам потрібно вчитися. Стратегія створення суспільного передбачає тренінги для всіх, хто залишиться тут або прийде сюди працювати. Щоранку з журналістами служби новин працює досвідчений журналіст одного з центральних каналів, показує вдалі зразки теленовин, проводить міні-тренінги.

– А ввечері, з сьомої до восьмої, вони вчаться монтажу, – розповідає Оля. – Раніше в нас майже ніхто не монтував свої сюжети власноруч, а тепер цього повинні навчитися всі. Поки що для них це шок. Коли було двісті людей, кожен мав свою функцію, й людину били по руках за те, що вона робила чужу роботу. А тепер кажуть: роби все сам!

Їй прикро, що процес перетворення йде не так швидко, як хотілося б, адже часу не так і багато. На посаді менеджерки Оля зможе залишатись не більше п’яти років – така вимога закону. Сподівається, що до того часу чернівецьке суспільне зміниться настільки, що їй хотітиметься його дивитися, слухати й читати.

– Першим показником успіху для мене буде те, що люди нам довірятимуть, що ми будемо важливими для суспільства, – говорить вона.

– Наше суспільство буде у стані стагнації, поки ми не запустимо флешмоб довіри, – додає Максим. – Суспільний мовник є добрим місцем, де цей флешмоб може набрати необхідних масштабів. Ми маємо стати місцем народження довіри в цій країні.

Ввічливий літній чоловік просить нас вийти зі студії: зараз вмикатимуть світло, аби за кільканадцять хвилин розпочати ефір «Теми дня». Тема випуску – проблеми чернівецького водоканалу (433 перегляди, 11 поширень, 18 лайків).

– Стоп! – озивається зненацька Максим. – А селфі в новій студії?!

Фото: medialab.online

На головній фото: Менеджерка Чернівецької філії НСТУ Ольга Гришин-Грищук і продюсер Максим Волошин