Сестричка Віка, «Скрябін», «Океан Ельзи» – від «А» до «Я» на «Промені»

«Брати Гадюкіни» грали за цукор, Кузьма не вміщався на ліжку, тому йому підкладали крісла під голову і ноги, Марина Одольська та Андрій Кравчук планують повернутися на сцену. Це не плітки, а цікаві факти, які можна почути в новому проекті «Антологія. Український альбом», який виходить у новому сезоні щоп’ятниці о 19:00 з повтором у суботу о 16:00, в неділю о 22:00 та в понеділок опівночі на радіо «Промінь».

Ведуча «Антології…» Світлана Берестовська розповіла «Детектору медіа», чому на молодіжному радіо, а саме так позиціонує себе «Промінь», запустили проекти про музику 80– 90-х, про те, як знаходить для «Антології…» музикантів, які вже давним-давно не виступають і порозкидані по всьому світу, та чим її приваблює суспільне радіо після великого досвіду на приватних радіостанціях.

Світлано, в чому особливість програми «Антологія. Український альбом»? Яке ви ставили перед собою завдання, коли взялися за втілення проекту?

— Радіо «Помінь» позиціонує себе як молодіжна радіостанція, тож ми хотіли нагадати, з чого все розпочиналося у 80-ті, показуємо молоді, що їхні батьки слухали тоді український рок. Це – найперша мета. А крім того наша «Антологія. Український альбом» буде охоплювати великий період часу – від україномовних рокових альбомів, записаних, коли Україна була однією з республік СРСР, до найсвіжіших.

На радіо «Промінь» влітку запустили рубрику «Ми грали це першими, не віриш, запитай у тата». Чому «Промінь» вирішив саме зараз повернутися у кінець 80-х – початок 90-х?

— Це запитання потрібно переадресувати нашому генпродюсеру і креативному директору. Вони формують нашу сітку, перспективу «Променя» бачать ширше. Скажу від себе: проект «Ми грали це першими» не завершився, буде тривати і надалі, це гарна можливість нагадати нашим слухачам, що «Промінь» – радіостанція з великою історією, яка започаткувалася у 60-х роках і досі існує, це бренд. На прикладі нашої радіостанції ми можемо простежити зв'язок поколінь. «Антологія. Український альбом» – це більш глибока історія, де ми беремо не одну конкретну пісню, яку радіостанція колись грала першою, а окремий музичний альбом, і починаємо досліджувати як він писався, які люди над ним працювали, чому саме такі пісні ввійшли у трек-лист.

У першому випуску «Антології…» на прикладі альбому співачки Русі, сестри Наталії Корольової, ви розповіли всю її біографію– від перших виступів у дуеті з сестрою до сьогоднішнього життя у Флориді. Скільки тривала підготовка до запуску проекту?

— Майже півроку ми робили 15 епізодів, які ввійдуть у перший сезон. Розпочали з 1989 року і закінчили альбомом «Океану Ельзи», який гурт записав у 2000-х. Другий сезон розпочнеться з 80-х і завершиться програмами про сьогоднішніх зірок – VivienneMort, «Один в каное». Кожен сезон буде мандрівкою часом.

Виконавчий продюсер радіо «Промінь» Максим Яковенко сказав про плани на декілька сезонів і що впродовж року буде презентовано 50 альбомів. Чи маєте готовий список альбомів, чи, можливо, доповнюєте його іменами, про які пишуть у Фейсбуку ваші слухачі?

— Хай слухачі почують, що ми пропонуємо, якщо у списку не знайдуть свого улюбленого гурту чи виконавця, тоді розглянемо їхні пропозиції. Наразі затверджено 30 альбомів. Якщо цієї осені вийде класний альбом і ми будемо вважати, що він залишиться на довгі роки, не прохідний, тоді із задоволенням включимо його в «Антологію».

Дуже складно уявити, що в нас є стільки важливих для історії української музики альбомів, яких вистачить на кілька сезонів.

— Нам є про що розповісти. Наприклад, Марина Одольська – прекрасна співачка, на жаль, нині трохи підзабута. Коли вона прийшла у студію, то зарядила всіх своїм позитивним ставленням до життя. У програмі вона буде пояснювати, що свідомо пішла зі сцени, та пообіцяє повернутися. EL Кравчук (справжнє ім’я – Андрій Кравчук) колись зводив із розуму дівчат. «Вхід у змінному взутті» – це та команда, під яку на початку 90-х витанцьовували перший хіп-хоп. Якби не вони, не було б сучасного Потапа, який зробив разом із ними першу сходинку в музичній кар’єрі. Буде Віктор Павлік, під його «Шикидим» танцюють і сьогодні, «Воплі Відоплясова», «Скрябін». На превеликий жаль, ми не встигли поспілкуватися з Кузьмою, але до нас у студію прийшли його друзі, від чиїх історій ми просто надривали животи.

Де ви записуєте інтерв’ю, лише у студії?

— Люблю, коли зірки приходять до нас, на Хрещатик, 26, у гарно обладнану студію, де можна записати якісний звук. Інколи нам доводиться брати диктофон і їхати до зірок. Наприклад, ми записували «Піккардійську терцію» у гримерці Жовтневого палацу перед їхнім концертом, інакше довелося б їхати до них до Львова. Святослава Вакарчука записували в його офісі, Тараса Чубая – у студії. Кілька місяців пробивалися до Віктора Павліка, виявилося, що це найбільш гастролюючий артист України. Я була здивована, що ми скоріше домовилися з Олегом Скрипкою. Коли нарешті спіймали Віктора Павліка, то понад три години з ним спілкувалися, що аж весь «Промінь» нас підганяв звільнити студію. Коли закінчили інтерв’ю, Віктор Павлік сказав, що тільки 15% розповів з того, що хотів.

Як бути з альбомами сьогодні, коли мало хто з музикантів їх записує і тим паче випускає CD або платівки?

— Альбоми нікуди не подінуться, вони випускаються на інших носіях, не на компакт-дисках, а викладаються в інтернет на Soundcloud.

Ви записуєте тих виконавців, які вже давно не займаються музикою. Наприклад, Русю знайшли у Флориді. Як налагоджуєте з ними контакт?

— Знаходити дуже просто, тому що у всіх є акаунти у Фейсбуку. Єдина, кого ми не знайшли, це Віка Врадій. Абсолютно закрита людина, не вийшла на зв'язок, їй майже 60 років, можливо, вона не хоче про це говорити, можливо, ми були не настільки наполегливими. Ми зробили програму про неї тільки на спогадах Володимира Бебешка, її колишнього чоловіка. Спершу я була проти цієї ідеї, та віддаємо належне Володимиру Бебешку, який не сказав про Віку жодного поганого слова.

У мене виникло враження від програм, що ви своєю розмовою спонукаєте артистів повернутися на сцену.

— Хтось дуже хоче, наприклад, Андрій Кравчук, який заявив, що повертається. Марину Одольську я кожні 10 хвилин питала, коли буде нова пісня. Фронтмен гурту «Вхід у змінному взутті» Олександр Стьоганов настільки класно себе почуває як саундпродюсер, що воно йому вже не потрібно. Каже, що це була молодість, зараз йому комфортно у тому стані, в якому він перебуває. У гурту «The Вйо» друге дихання, їздять з концертами, пишуть нові альбоми, гарно виглядають. Тож чому ні?

Ви маєте 20-річний досвід на радіо. Де працювали перед тим, як прийти на Суспільне?

— Я починала на радіостанції «Південний простір» у Мелітополі Запорізької області, далі працювала в Києві на «Хіт ФМ», радіостанції «Апельсин», найдовше затрималася на «Джем ФМ», де були і прямі ефіри, і програми. Останні півроку на «Промені» працюю над «Антологією. Український альбом». Паралельно роблю програму про культурні заходи в Європі, яка виходить по вихідних. Назва міняється в залежності від пори року: «Ваша програма на літо», «Ваша програма на осінь»… Даю слухачам покрокову інструкцію, наприклад, про кінофестиваль у якомусь із європейських міст: як дешево туди добратися, де зупинитися, що варто відвідати.

Чому ви вирішили працювати на суспільному радіо? На «Промені» невисокі зарплати, порівняно з приватними радіостанціями.

— На Суспільному є багато переваг, яких немає на іншій роботі. Мені подобається тут те, що ми маємо постійно вдосконалюватися, розвиватися, бути в тонусі. Для цього створено відповідну атмосферу: регулярно проводять лекції на різну тематику, екскурсії, є можливість відвідувати уроки англійської.

Фото: Фейсбук Світлани Берестовської

comments powered by Disqus