З 1 квітня 2015 року в роботі Першого каналу Українського радіо (УР-1) Національної радіокомпанії України почалися зміни в таких основних напрямах: перегляд тематичного наповнення ефіру з максимальним зміщенням акцентів у бік оперативного інформаційного мовлення та впровадження наскрізних циклів програм, присвячених Криму й Донбасу; зміни формату мовлення з максимальним переведенням роботи в режим прямого ефіру; послідовні зміни в тематичному наповненні вже наявних програм із одночасним переглядом звукової стилістики каналу в бік її динамізації та осучаснення.

Нині на Першому каналі Українського радіо основний масив мовлення складають інформаційні та публіцистичні програми (щогодинні випуски новин, кілька десятків програм власного виробництва, трансляції найголовніших державних заходів, прямі ввімкнення та репортажі, актуальні коментарі та інтерв’ю, новини спорту тощо).

Згідно з інформацією на сайті, місячна аудиторія Українського радіо становить понад 7 млн слухачів. Національна радіокомпанія України мовить на трьох внутрішніх каналах та ще на одному — на зарубіжну аудиторію. Внутрішнє мовлення ведеться українською мовою, слухачеві за кордоном пропонуються програми англійською, німецькою, румунською та російською мовами. Саме Перший канал НРКУ має стати основою майбутнього суспільного радіо.

За словами Геннадія Ракуленка, якого 1 квітня призначили директором УР-1, колектив Першого каналу (85 осіб) готовий до переходу на суспільне мовлення, водночас у працівників залишаються перестороги щодо об’єднання з телебаченням. Вони переконані, що в такому разі радіо буде фінансуватися за залишковим принципом. Також у колективу залишаються меркантильні інтереси щодо ефіру, який вони вважають своїм і який наразі заполонили програми сторонніх виробників. Як каже пан Ракуленко, люди ставлять йому запитання: «Хіба ми самі не можемо виробляти такі ж програми?»

Директор Першого повідомив, що з квітня відбулися певні зміни і в штатному розкладі, і в програмуванні, й у контенті, все це намагаються максимально наблизити до суспільного мовлення. «Ми зараз намагаємося напрацювати те, з чим ми можемо вийти на суспільне мовлення, першочергове — це оперативність, динаміка, розширення регіонального представництва в програмах», — каже він.

– Пане Геннадію, чи готовий колектив Першого каналу Українського радіо до переходу на суспільне?

– Першого квітня ми зробили структурну перебудову Першого каналу, намагаючись максимально наблизити посадовий розклад до суспільного мовлення. Оскільки в законі про СМ передбачено, що Перший канал Українського радіо — це основа суспільного радіо, ми створили Головну редакцію суспільно-політичних передач, яка включає три редакції: суспільно-політичних програм (редакція, яка опікується інтерактивними програмами), суспільно-правових передач (готує програми в запису: «Це твоє право», «Резонанс», «Автомобіль», «Запобігти. Врятувати. Допомогти», «Колос» та ін.), науково-пізнавальна редакція (дитячі, освітні та інші програми).

Щодо того, що треба переходити на суспільне мовлення, в більшості сумнівів немає. Був страх, але не перед суспільним мовленням, а перед об’єднанням в одну структуру з телебаченням. Цей страх залишається й досі, бо всі переживають, що радіо буде фінансуватися за залишковим принципом і що більше уваги буде приділятися телебаченню. А телевиробництво потребує значних коштів. Але цей страх вторинний.

З квітня ми почали кардинальну перебудову й сітки мовлення, в підходах до формування програм, навіть до подачі інформації. Головна наша мета — стати ближчими до людей. Ми вирішили, що будемо розмовляти з людьми так, як ми розмовляємо між собою, без пафосу і придихання. Офіціозу в нас, на щастя, небагато. Хоча радіо часто й забувають повідомити про якісь офіційні заходи, а нас треба завчасно попереджати, щоб ми встигли технічно організувати трансляцію.

– Скільки на УР-1 працює людей? Чи обговорювалося вже питання, скільки працівників має бути на суспільному радіо, коли воно увійде в ПАТ НСТУ? Яким чином проходитиме відбір фахівців на суспільне радіо, адже окрім людей, які працюють на Українському радіо, є багато охочих поза вашим штатом працювати на суспільному?

– На Першому каналі разом із технічними працівниками, режисерами, адміністрацією — 85 людей, із них ведучих, редакторів, коментаторів — 40.

Мені, так само як і колективу, нічого не відомо про механізм відбору працівників НСТУ, ми не знаємо, наскільки складним чи простим буде процес об’єднання і злиття з НТКУ. Хоча все, про що говориться на робочій групі на НТКУ, намагаємося доносити до колективу, туди постійно ходять керівники Українського радіо, час від часу і я.

Ми зараз намагаємося напрацювати те, з чим ми можемо вийти на суспільне мовлення, першочергове — це оперативність, динаміка, розширення регіонального представництва в програмах. Це в семи прямоефірних блоках, які ми запровадили з 20 квітня. У нас змінилася сітка мовлення, деякі прямоефірні програми, які існували до того, трансформувалися, зокрема «Відкрита студія», «Український вимір». Вони вже мають свого слухача. Але вони так само в цій лінійці. Інші блоки — абсолютно нові, створені з нуля.

Ми ввели вертикальне планування. Приміром, тема 9 травня починалася від першої програми «Порядок денний», яка виходить о 10.20, і далі ми її розкриваємо в різних ракурсах із різними експертами, обговорюємо аж до вечірніх програм («Порядок денний. Підсумки» о 19.30), у яких ми підбиваємо підсумок усього дня.

– На останньому засіданні робочої групи зі створення суспільного мовлення представник «Променя» сказав, що коридорами Українського радіо ходять чутки, що будівлю на Хрещатику, 26 хочуть продати. Скажіть, хто, на вашу думку, поширює таку інформацію? З якою метою? І чому ваші працівники вимагають спростувати ці чутки саме в Зураба Аласанії, а не, приміром, у вас або в Анатолія Табаченка?

– Я, чесно кажучи, не можу сказати, хто саме поширює таку інформацію, люди в курилках багато чого обговорюють, є якісь страхи, але це неофіційна інформація.

– Чи доносите ви і в який спосіб інформацію про механізм створення ПАТ НСТУ до свого колективу? Бо до нас постійно надходять скарги, що вони нічого не знають про створення суспільного, інформація із засідань робочої групи не поширюється, з колективом ніхто нічого не обговорює. Чи налагоджений у вас діалог із профспілками?

– По-перше, мені як журналісту дуже дивно чути від журналістів, що їм хтось не доносить інформації. Журналіст перший має розкопати цю інформацію, проаналізувати, знайти, кому поставити запитання. Тут запитання до профпридатності таких журналістів.

Ця інформація не закрита, журналісти відкрито приходять на засідання робочої групи, які транслюються на youtube, «Телекритика» детально висвітлює, є інформація на сайті Першого телеканалу, в нас на сайті є окремий розділ «Суспільне мовлення». Знайти інформацію можна. Такі заяви — це спроба звинуватити когось у чомусь, при цьому не докласти зусиль до змін.

На Українському радіо є різні редакції, але їхня робота дуже тісно переплетена. Коли мене представляли колективу, то я просив докласти максимум зусиль для тісної співпраці. Якщо хтось зробив якісну програму, а хтось ні, то оцінюватимуть не окремі редакції, а радіо в цілому.

Щодо скорочення в нас ще немає жодної інформації, ініціативи від керівництва не надходило. На радіо працює десь 1100 людей, але це, крім трьох каналів, ще й музичні колективи, які працюють у Будинку звукозапису, оркестри, дитячий хор. Цифра загалом вражає, але нагадаю, що на Першому каналі загалом 85 штатних одиниць. Сім пенсіонерів із квітня звільнилося. Відкрилися вакансії, ми шукаємо молодь на ці посади. Думаю, як перше робоче місце це нормально. Середній вік у нас у редакції суспільно-політичних програм, приміром, 35 років.

– Скільки в УР-1 годин мовлення? Скільки годин власного виробництва?

– Мовлення в нас цілодобове, є денний блок із 6.00 до 00.00, і нічний, у якому деякі програми йдуть у ротації. Кількість годин точно не скажу, але багато. Власне виробництво — це сім прямоефірних блоків, також щонайменше 80 тематичних програм, які готуються в запису.

Наша проблема в тому, що на Першому каналі Українського радіо на сьогодні мовить «Радіо Ера», дві години «Громадське радіо», крім того ми здійснюємо трансляцію засідань Верховної Ради. «Ера» по буднях починається о 7.10–7.49, 8.00–9.00, 12.10–12.30. У вихідні — о 14.00–15.00.

Ще з березня згідно з дорожньою картою Нацради про загальну сітку ФМ-мовлення — чотири години йде на регіональне мовлення (блоки від 10 хвилин до 2 годин). Таким чином ми розширили аудиторію, але ще на 4 години зменшили кількість ефірного часу. Відповідно, ефір у нас надзвичайно порізаний.

З 20 квітня в нас на півтори години збільшилася кількість прямоефірного мовлення з інтерактивною складовою: замість п’яти запроваджено сім відрізків мовлення нових інформаційно-аналітичних програм, присвячених розкриттю за участі експертів із залученням слухацької думки (телефоном, смс-повідомлення, соціальні медіа) найактуальніших тем дня. Зокрема, це програми «Порядок денний», «Тема: Країна», «Тема: Інший погляд», «Український вимір», «Тема: vox populi», «Відкрита студія», «Порядок денний. Підсумки».

Перший канал ресурсно готовий до подальшого розширення хронометражу прямоефірних програм і миттєвого переведення (в разі потреби) сітки мовлення в режим багатогодинного марафону. Єдиною об’єктивною перепоною може бути офіційно визначена система переключень на регіональне мовлення, а також трансляція пленарних засідань Верховної Ради України.

Експонати музею Українського радіо

У сітці мовлення Першого каналу Українського радіо є також програми, які існують тривалий час, але постійно оновлюються, динамічно реагуючи на виклики й запити часу. Йдеться, зокрема, про такі прямоефірні проекти: «Донбас.UA» (час у сітці мовлення: неділя, 12:20–13:00). Із квітня 2015 року (за домовленістю сторін) транслюється також як відеоверсія для Донецького громадського телебачення. «Українська хвиля» (час у сітці мовлення: неділя, 16:20–17:00 та 17:15–18:00): щотижнева прямоефірна програма — огляд найважливіших подій тижня в країні; «Польова пошта» (час у сітці мовлення щодня 20:10–20:30): щоденна прямоефірна програма для військовослужбовців усіх державних збройних формувань — окрім ексклюзивних записів, зроблених у зоні АТО штатними й позаштатними кореспондентами (творчий колектив програми активно співпрацює із волонетерами), у прямому ефірі приймаються телефонні дзвінки всіх, хто хоче передати вітання військовим, підтримати їх; це своєрідні «аудіолисти на війну».

Також у мовленні Першого каналу Українського радіо звучать такі програми в запису: «Наша армія», «Герої», «Волонтери», «Ми — українці!». Програма «Літературні читання» до відзначення роковин депортації кримських татар готує цикл програм «Омріяний край» за мотивами однойменного роману Лілі Хайд, який було приурочено до 70-ї річниці примусового виселення кримськотатарського народу з Криму органами НКВС. Взяти участь у проекті зголосилися ті, хто нині змушений залишити рідні домівки через гоніння вже путінського режиму, це й Таміла Ташева, координаторка громадської організації «Крим SOS», і Ленара Османова, заслужена артистка АР Крим, Ісмаїл Халіков, голова комітету зовнішніх зв’язків «Земляцтва кримських татар», співачка Джамала та кінорежисер Ахтем Сеїтаблаєв та багато інших.

– Відомо, що основний масив мовлення Першого каналу складають інформаційні та публіцистичні програми. Скільки у вас годин інформаційного мовлення (новин)?

– У нас є Дирекція інформаційного мовлення, яка забезпечує вихід новин на трьох каналах Українського радіо. Ми співпрацюємо з дирекцією інформації, часто беремо в них якісь матеріали, які вони не використали у випусках новин. Випуски новин у нас по 10 хвилин щогодини (підсумкові о 19.00 та 22.00).

– Які програми, на ваш погляд, мають право на життя на суспільному радіо?

– Їх багато. Приміром, на початку дня програма для селян «Колос». Україна — аграрна країна, тому ми маємо не тільки надати інформацію селянам, а й дати можливість їм висловитися. Через радіоефір швидше дійде інформація, ніж, приміром, через газети. На робочій групі ми презентували нову сітку мовлення й зазначали: щонайменше 9 годин прямоефірного мовлення має бути на каналі суспільного мовлення, за умови, що 24 години мовлення належатимуть суспільному мовнику. Також мають бути освітні, дитячі програми, бо в радіопросторі їх більше ніде немає. Це програми «Школяда», «Старшокласник», «Родинна бібліотека». Без цих програм нам просто не захопити молодіжної аудиторії.

Наразі на УР-1 запроваджено щоденну інформаційно-підсумкову програму «Крим. Сьогодні»/ «Донбас. Сьогодні» (час у сітці мовлення: будні, 19:55–20:00), у якій експерти лаконічно коментують ключові для Криму/ Донбасу на день виходу в ефір події; в разі потреби програма динамічно змінює місце в сітці мовлення, а також може звучати кілька разів упродовж дня. Двічі на тиждень звучить аналітична програма «Кримські історії» (в суботу о 16:40–17:00, в середу о 20:30–20:50), присвячена розповідям про переселенців із Криму, зокрема кримським татарам. У програмі звучать звернення кримських татар до співвітчизників кримськотатарською мовою.

– Які проекти були у вас запущені 2015 року? Чи плануєте ще нові проекти? Які?

– Зараз, мабуть, такий час в історії Українського радіо, коли найлегше запустити новий проект. Немає тривалого процесу затвердження, узгодження теми, програми. Якщо ідея цікава, нова, суспільно важлива й корисна, ми можемо експериментувати навіть у прямому ефірі. Я готовий до експериментів, щоб виробити якісний продукт. Бо немає в нас ані можливості, ані часу на те, щоб відпрацьовувати програму, робити тривалі пілоти. Тому що в нас у кожного журналіста є своє навантаження. Повністю відсторонити його від роботи для того, щоб він розробляв цікаву ідею, ми не можемо.

– У вас усі програми інтерактивні?

– Ні, в частині прямоефірних програм ми спілкуємося з експертами, а в частині є спілкування зі слухачами (телефоном або скайп-зв’язком). Через кілька тижнів плануємо включати експертів із регіонів, робити такі своєрідні радіомости. Ми вже розширили географію. На мою думку, дуже цікаву ідею запропонували журналісти — розпочинати й закінчувати день опитуванням людей на вулиці (про їхні плани та що вони зробили протягом дня). Ми результати опитування оприлюднюємо. Це зміщує акцент у бік проблем звичайних людей. І цим ми ставимо крапку, закриваючи день.

– У який спосіб поширюються УР-1? На яких частотах?

– Через супутник (програми Українського радіо транслюються на супутнику Astra 4A), інтернет, ФМ-мовлення (але подрібнене). У різних регіонах по-різному. Наприклад, є 25 ФМ-передавачів, які мовлять цілодобово. Але це передавачі в маленьких містах, навіть не районних центрах. Таких передавачів, як у Києві (частота 105 МГц), практично немає, й цей ефір порізаний на шматки регіонального мовлення. Поки неможливо з усіма радіокомпаніями уніфікувати сітку мовлення. І в слухача виникає певний дисонанс, коли закінчується наша суспільно-політична програма, а починається якась інша, що зовсім не верстається з попередньою.

Є ще середні хвилі — частота 549 кГц, яка покривають південь України, і ще ми звучимо в дротовому мовленні.

– Чи транслюєте свої програми на сайті? Як ви представлені в соціальних мережах?

– Поки що ні, нам треба спочатку оновити сайт.

Перший канал як окрема сторінка в соцмережах не представлений, ми над цим працюємо. Немає поки людини, яка б на постійній основі цим займалася. Окремі програми представлені, як-от «Український вимір». Там активно люди ставлять питання. Facebook зараз дуже допомагає нашим гостьовим редакторам.

– Опишіть свою цільову аудиторію. З того звіту, що у вас на сайті за 2012 рік, виходить, що вас слухають переважно жінки, пенсіонери, службовці, спеціалісти (55+), люди з неповною середньою освітою. Чи змінився портрет слухача за останні кілька років?

– Нові дослідження не проводилися, бюджет не передбачає на це видатків. Можемо тільки простежити по додзвонювачах, а це різна аудиторія. Переважно це люди старшого віку, 40+.

– Чи багато у вас реклами? У вас свій рекламний відділ? Скільки заробили торік?

– У нас є дирекція з реклами на Українському радіо. Багато доводиться чути щодо реклами на Першому. Мені як слухачеві ця реклама теж не подобається. Але це не ми виробляємо рекламу, ми її тільки розміщуємо. Рекламодавець орієнтується на людей 65+. Відповідно, створює продукт, розрахований на літніх людей.

Джинси на Українському радіо з 2010 року немає. Без відбивок реклама не транслюється. В межах новин реклами немає. У мене були конфлікти з колективом, бо до того було таке поняття, що програма — це «півметра свого власного кордону, і я робитиму тут те, що захочу». Зокрема, в мене був великий конфлікт із ведучою, яка готувала програму про банківський сектор. Програму закрили й винесли догану за неприховану 10-хвилинну рекламу одного з банків у межах програми. Мене навіть звинувачували в переслідуванні журналіста за критику. Боротьба з джинсою з’їла багато сил. Комісія з трудових спорів визнала правомірність винесення догани. Справа тягнулася впродовж двох років. Наразі ця ведуча пішла на пенсію.

– На сайті ви зазначаєте, що ви ще виробляєте аудіоролики? Чи багато охочих скористатися такою послугою? Які ще платні послуги надаєте?

– Цим займається рекламний відділ.

– Чи складається у вас співпраця з «Громадським радіо»? Чи розширюватимете її? Це правда, що вони вже переїжджають до вас на Хрещатик, 26?

– Я вам розповідав, як у нас подрібнено ефір, тому знайти ще відрізки для розширення, думаю, поки неможливо. І взагалі будь-яке розширення для стороннього виробника — це мінус наша програма. Наприклад, з’явилася в нас програма кримськотатарською мовою — зникла музична програма «Рідні наспіви».

Так, «Громадське радіо» переїжджає до нас, там закінчується ремонт.

– Скількома мовами мовить Перший канал?

– Перший канал Українського радіо, відповідно до чинної ліцензії, повинен мовити тільки українською мовою. Є потреба, вимога часу зараз мовити ще й російською та кримськотатарською. Ми це робимо, але для цього треба ще й змінити ліцензію.

Перший канал теж виробляє програму на тему Криму. В нас із квітня двічі на тиждень виходить 20-хвилинна програма про переселенців «Кримські історії». Щоденна інформаційна програма «Крим сьогодні»/ «Донецьк сьогодні» — це коментар експертів на одну з важливих подій у Криму або на Донбасі. Ми відштовхуємося від думки експерта й розвиваємо тему далі. Є ще недільна прямоефірна програма «Донбас UA», яка передбачає в першу чергу спілкування зі слухачами-переселенцями, і не було ще жодної програми, щоб нам не дзвонили з Донецька або Луганська. Люди нас чують, виходять на зв’язок, розповідають про свої проблеми. Є позиція Мінінформполітики, що тема Криму має висвітлюватися ще більше, й саме кримськотатарською мовою. Це питання, на мою думку, потребує дуже виваженого підходу, бо не можна так наскоком заповнити весь ефір однією тематикою. Країна велика, проблем у країні дуже багато, й слухачі праві, коли кажуть: мій син і батько воюють на сході, ми хочемо й про них чути.

Із появою сторонніх проектів ми як власники каналу переживаємо, що залишилися без ефіру. Такий меркантильний момент у колективі є. Працівники Першого запитують: невже ми б не могли цього зробити, можливо, варто спочатку спробували нам виробляти такі проекти.

– На прес-конференції 5 травня керівники Мінінформполітики оголосили, що виходить щогодини програма «Новини Криму». Який хронометраж програми і з якого числа вона виходить?

– Поки що в ефірі Першого каналу Українського радіо «Новин Криму» у форматі щогодинного мовлення немає.

– Ви зазначили, що для того, щоб запускати програми іншою мовою, потрібно внести зміни до ліцензії. Хто має вносити ці зміни?

– Керівництво Українського радіо. Наскільки я знаю, відповідний лист уже підготовлено Анатолієм Табаченком.

Насправді є упереджене ставлення до Українського радіо. Сприйняття, що це щось архаїчне, старе, не здатне продукувати реформи й сучасний продукт, брехунець, і з цим дуже важко боротися, не маючи коштів на якусь рекламну кампанію. Тільки щоденною роботою. І нам не вистачає піару.

– Чи потрібен ребрендинг Українському радіо?

– Думаю, що ні. Це все одно Українське радіо. Позивні змінилися, додався фрагмент: звукова двокрапка.

Інформаційна довідка щодо поширення програм Українського радіо в СХ, УКХ, FM-діапазонах, проводовому, супутниковому та інтернет-мовленню на 1.04.2015.

Цільова аудиторія Першого каналу Українського радіо.

Біографічна довідка:

Геннадій Ракуленко до 2010 року працював на телекомпанії «Ера», раніше в газетах «Юг» і «Одеський вісник». На Українському радіо починав головним редактором головної редакції громадсько-політичних передач творчого об'єднання УР-1, яка займалася прямими ефірами, інтерактивними програмами й суспільно-політичними програмами. З 1 квітня 2015 року призначений директором Першого каналу Українського радіо

Фото Максима Лісового