Ми маємо не допустити інституційної кризи Суспільного

Фото: Олексій Чумаченко

Читайте англійською тут.

Відповім на запитання «Детектора медіа» та багатьох інших, чому досі немає коментаря від мене щодо кризових подій на останньому засіданні наглядової ради (НР) Суспільного мовлення. Я розумію обурення людей, що не знають процедур та умов, у яких працює НР.

Чому не можна коментувати? Тому, що лише підписаний протокол є документом, що підтверджує і дає точні формулювання. А коментувати по пам’яті – хибний шлях, що може призвести до викривлення фактів.

Скільки часу це потребує? За нашим затвердженим положенням на це відводиться п’ять днів. Засідання тривало майже чотири години. Обсяг інформації, яку треба розшифрувати, – величезний. Потім мають прочитати всі, хто брав участь, підтвердити свої тексти та голосування. І лише потім протокол підписують і він стає офіційним документом.

Зазначу, що досі жодне рішення і жодний документ не були оскаржені, що свідчить про високий рівень відповідальності моїх колег, які їх готували та приймали.

Уже зараз, ще до публікації протоколу, я бачу ознаки наближення серйозної системно кризи. Бачу часом дуже агресивну реакцію на те, що відбулося, навіть hate speech на адресу НР. Бачу вже поділ на «табори» – при тому, що всі ми покликані робити одну справу – якісну реформу Суспільного.

Обурюються навіть ті, хто добре знають (брали участь у створенні закону, в обговоренні основних документів з європейськими експертами), що наглядова рада працює на волонтерських засадах, не має апарату, не має власного юриста. За законом ми мали б збиратися не рідше одного разу на квартал. Фактично у 2017 році ми провели 17 засідань, у 2018-му – трохи менше. Але кожне засідання – це багату часу на підготовку та розробку документів, на вивчення проектів. Думаю, деякі положення закону, що стосуються умов роботи НР, потребують удосконалення.

Кожен член НР – поважна самодостатня людина, яка має свій мандат та керується своїми переконаннями. Я лише модерую обговорення, я не маю важелів упливу на жодного з них. І це правильно, бо в цьому суть наглядової ради будь-якого СМ: мають бути представлені всі точки зору.

Відкликання членів НР ніяк не передбачено законом, як і в більшості суспільних мовників інших країн. Це вважається тиском. На початку каденції ми відчули на собі таку спробу, коли результат голосування одного з членів не задовольняв тих, хто його делегував. Але це було визнано незаконним.

Моїм завданням завжди був пошук консенсусних рішень. І навіть після бурхливих обговорень нам завжди вдавалося знайти рішення. Практично всі ініціативи правління під час засідань підтримувалися. Але лунала і критична оцінка окремих аспектів.

Ті, хто кажуть, що це питання виникло несподівано, трохи лукавлять. Хто стежить за перебігом подій, знає, що неодноразово із завзятістю, гідною кращого застосування, робилися спроби включити це питання до порядку денного. Раніше вдавалося ці спроби зупинити. Цього разу ініціатори наполягли.

Що робити далі?

1. Як тільки з’явиться протокол, його слід юридично проаналізувати на предмет дотримання процедури!

2. Безумовно, рішення може бути оскаржене в суді! Можливо, переголосування могло би зняти питання.

3. Спільними зусиллями маємо не допустити інституційної кризи, зберегти здобутки й темп реформи, принципи редакційної і програмної політики, не дати зникнути з ефіру жодній програмі. Забезпечити рівень поваги до всіх сторін процесу.

comments powered by Disqus