Аналіз аналізу програми розвитку НСТУ Івана Гришина

«Детектор медіа» проаналізував ключові тези програм розвитку Національної суспільної телерадіокомпанії України кандидатів на посаду голови правління. Аналіз програм вийшов у двох частинах – перша і друга. Один із тринадцяти кандидатів, Іван Гришин, не погодився з публікацією і надіслав свій аналіз аналізу його програми розвитку НСТУ. «Детектор медіа» публікує відповідь Івана Гришина.

Щодо аналізу моєї програми на посаду голови правління Національної суспільної телерадіокомпанії, який викладено на «Детектор медіа», хочу багато що прокоментувати, пояснити, запропонувати альтернативу – свій «аналіз» програми. Буду наводити цитати з матеріалу, аби вам не потрібно було шукати їх у статті і коментувати.

1. Заголовок біля мого імені  «Іномовлення, плагіат і відмова від ютуба».

Я розумію, що у заголовку треба писати щось таке, що приверне увагу. Але хотілося б конструктивної критики від іменитого автора Отара Довженка.

2. «Засновник «ПравдиТУТ» Іван Гришин — непублічний, навіть загадковий кандидат».

Чому ж це непублічний? Якщо «Детектор медіа» 6 років не помічає діяльності «ПравдаТУТ» і не бере в мене жодного інтерв’ю – це не означає, що я непублічний. Досить багато є публікацій в інтернеті ще з часів моєї спортивної кар’єри, бізнесу, загальної роботи, а також за час існування «ПравдаТУТ». Я жодного разу не відмовляв журналістам інших видань в інтерв’ю. А «загадковий» – це взагалі смішно. Я залюбки поспілкуюсь  з журналістами «Детектор медіа» й надам розгорнуті відповіді на всі питання, що стосуються мого бачення щодо НСТУ, у першу чергу.

3. «Також він пропонує дружити з культурними установами та заручитися підтримкою блогерів і лідерів думок. (Тобто загалом усе те, що Суспільне вже робить.)».

Можливо, Суспільне і робить, але значних досягнень у цьому, чесно кажучи, в ефірі я не бачу. Хотілося б побачити докази цієї роботи.

4. «У докладному описі підходів до контенту і програмування флагманського каналу також немає нічого, щоб радикально суперечило нинішнім підходам керівництва Суспільного».

Узагальнення завжди вбивають сенси. Моя програма розвитку мовника не суперечить стратегії НСТУ, яка затверджена наглядовою радою, бо я ставлю на меті не створення нового каналу, а вдалу реалізацію існуючої стратегії.

5.  «А ось у наповненні регіонального ефіру Іван Гришин пропонує крутий розворот — подрібнити мережу (аж до рівня громад)».

Ось тут не потрібно пересмикувати – мова йшла лише про те, що регіональні канали Суспільного мають бодай якимось чином висвітлювати децентралізацію, діяльність ОТГ. Регіональні канали не мають сліпо транслювати повтори  «Першого». Якщо автор чогось не зрозумів, він міг би мене про це запитати – я максимально оперативно реагую на всі повідомлення в Facebook. Висновок абсолютно неправильний, перечитайте уважно ще раз мою програму.

6. «Ще одна несподівана новація в програмі Гришина — запуск у перспективі інформаційно-пізнавального каналу «Іномовлення» українською, російською, англійською і німецькою мовами».

Для мене особисто надважливо, щоб до України у світі ставились як до європейської прогресивної держави. І саме для цього потрібно показувати російськомовним чи англомовним людям те, що ми транслюємо. І я мав на увазі виключно синхронний переклад – тобто дублювати контент тією мовою, яку розуміє глядач. Це не потребує великих затрат. Знову ж таки, це розширить потенційну аудиторію! У НСТУ уже був подібний досвід каналу іномовлення – «Перший Ukraine». Вважаю, його закриття – помилкою. 

7. «Іван Гришин, розвиваючи не раз висловлену попереднім керівництвом ідею створення платформи інтернет-телебачення (ОТТ), пише, що на цій платформі будуть канали Суспільного, а також «Рада» і «Дом». Здається, пан Гришин таки не зовсім відчуває межу між державним і суспільним». 

В іноземній практиці суспільного мовлення взагалі немає поняття «державне» - є «приватне» і «суспільне». І, відверто кажучи, мені не подобається називати телебачення суспільним тоді, коли воно має фінансову залежність саме від державного бюджету, бюджетується як державна структура, належить державній структурі – Держкомтелерадіо, і по факту лише банально змінило форму власності: «ДП» на «АТ». Я ж пропоную формувати ОТТ платформу, на якій будуть всі ці канали представлені лише по своїй волі, після дискусії з наглядовою радою. Наша задача - не розвиток цієї ОТТ платформи як послуги, а максимальний комфорт для глядача в плані перегляду Суспільного.

8. «Відеоредакція суспільного мовника має приносити, викладати та адаптувати відеоновини, на суспільно-політичний контент сталого ефіру на сайт - мережу YouTube, соцмережі».

Я мав на увазі, що варто створити власну ОТТ-платформу, яка розширить наші можливості публікацій відео контенту. І буде не лише YouTube, а додатково ще й наша ОТТ- платформа. І контент має оперативно публікуватися – через хвилину після виходу в ефір, а не через декілька годин (у кращому випадку). Всі інформаційні програми мають залишатися на YouTube – їх ніхто не буде забороняти викладати. Я лише не бачу доцільності викладати на YouTube власний художній та розважальний контент – він потенційно може стати поштовхом для трафіку власної ОТТ-платформи. Це звичайна економіка процесу, яка відома медіаменеджерам: ОТТ без ексклюзивів – неможливе.  

9. «Розділ про корпоративну культуру різко контрастує за стилістикою з рештою програми — що й не дивно, адже Іван Гришин частково запозичив його з чужого авторського тексту».

Я вирішив слідувати всім рекомендованим наглядовою радою пунктам для написання концепції НСТУ. Чомусь автори цього пункту попросили детально розписати бачення корпоративної культури, а не реорганізаційних процесів Суспільного. Стосовно цього я дав коментар Ользі Жук з «Детектора медіа». Першоджерело я не бачив, адже я вже користувався передруківкою. Чи ви вважаєте, що я мав змінювати текст, аби ви не змогли порівняти з чужими думками? Але ж думка ж то гарна і я її поділяю! І за таку думку хочеться сказати «дякую»! Я не видумую велосипед, навіщо? Але модернізувати його трохи можна. Моє бачення корпоративної культури дуже чітке та зрозуміле – чесні журналісти, сучасні та відкриті до всього нового люди.

10. «…..пан Гришин переходить до суті: «Моє бачення кадрової політики у тому, аби зібрати найкращих професіоналів, цінності яких співпадатимуть з цінностями суспільного»……Водночас нижче читаємо: «Наявна кількість працівників Суспільного дозволяє зробити якісний контент власними силами». То чи треба збирати професіоналів, якщо «власних сил» достатньо?»

Сьогодні Суспільне працює, працювало і воно буде працювати. Чи з моєю участю чи без неї! Я ж не знаю людей, які нині там працюють. Варто прийти, познайомитись, оцінити їх. Якщо вони професіонали своєї справи – нехай будуть у команді! Також варто долучати фахівців, які ніколи не працювали на Суспільному. «Погляд з боку» може стати рушійним процесом, мотиватором до змін. Але для того, аби вони прийшли, треба його зробити найкрутішим телеканалом серед українських! А до найкращих, йдуть найкращі! А навчати можна тільки тих діючих працівників, які хочуть і здатні професійно рости.

11. «У наступному розділі Іван Гришин геть розслабляється й вдається до абстрактних роздумів про суть телевізійного виробництва, стверджуючи, що «моя задача звести всі операційні процеси до мінімуму».

Автор, мабуть, не встигає із-за зайнятості написання своєї багаточисленної «критики», за сучасними тенденціями. Але сучасне телебачення починає втрачати все більше через блогерів, які можуть самостійно підготувати та зняти, а ще й змонтувати цілком достойний контент з мільйонними переглядами. Тут я кажу виключно про творчих людей. Вони мають працювати і взагалі не зіштовхуватись з адміністративними чи бюрократичними проблемами. Тобто усі адмінпитання мають вирішуватись легко та просто. Введення елементарної СРМ-системи може вирішити ряд організаційних питань. На жаль, автор цього в моїй програмі чомусь не побачив. 

12. «Й відразу після цього каже, що Суспільне має бути взірцем якості для інших мовників. Здається, кандидат просто не знав, що написати в розділі про «операційні процеси».

За освітою я менеджер інноваційної діяльності. Відповідно, про операційні процеси я проінформований «від А до Я». Свій телеканал я створював з нуля, а тому на практиці знаю, як організований кожен процес. Більше того, я знаю, чим займається кожен співробітник і можу його навіть замінити. Тому це звинувачення точно некоректне. Дайте мені камеру чи посадіть за ПТС, і подивимось, хто краще справиться. Й, до слова, я писав, що взірцем для іншим мовників має стати інформаційний контент Суспільного – новини та суспільно-політичні ток-шоу, програми. Щодо іншого контенту – Суспільному важливо повернути на телебачення пізнавальні інтелектуальні програми.

13. «Натомість розділ про фінансування заповнений змістовно — Іван Гришин двічі повторює, що «треба працювати над виконанням закону» щодо фінансування Суспільного (як саме над ним може працювати правління НСТУ, не уточнює)»

Нормою закону передбачено конкретне фінансування. Виконання закону працюватиме методом звітів, оперативної комунікації, поданням пропозицій - все, що не суперечить законодавству, а згідно зі Статутом та метою діяльності Суспільного може бути реалізованим. Як має працювати правління НСТУ? Звісно, що без держфінансування, яке передбачене в законі окремим рядком, сьогодні ніяк. Але воно не має бути таким, що переводить у повну залежність НСТУ від державного фінансування та від Кабінету міністрів. Тобто, коли я кажу «працювати», я говорю також про пошуки альтернативи і диверсифікації ризиків недофінансування.  Справа у тому, що Суспільне доклало чимало зусиль, аби не бути рупором влади, але не доклала зусиль, щоб фінансуватись хоча б на 50% недержавними коштами чи фінансуватись громадами, або ж вигравати тендери. Наглядова рада повинна слідкувати за тим, щоб Суспільне не було  рупором влади.  Була нещодавно новина про те, що Рада реформ планує на 500 млн зрізати фінансування НСТУ. Це уже питання шантажу. Є закон – виконуйте закон!  Не можете виконувати закон – змінюйте і потім виконуйте.

14. «Поза тим Гришин позитивно оцінює законодавчу ініціативу Олександра Качури, що позбавить Суспільне гарантованого бюджетного фінансування, хоча за теперішніх умов така різка зміна фінансової моделі означала би гарантований колапс НСТУ».

Давайте відверто: доки держава буде фінансувати НСТУ і мати можливість монобільшістю чи не монобільшістю змінювати закон, законодавчо позбавляти фінансування, його обмежувати (те, що й пропонувала Рада реформ), незалежності НСТУ не буде! НСТУ має заробляти сама на себе і дуже частково фінансуватись із держави. Я моніторив першочергові ідеї Зураба Аласанії, де він зазначав, що перехід від державного фінансування має відбуватись напряму до фінансування глядачами (як це у країнах Євросоюзу) або введення окремого податку на Суспільне. І поки це не буде цільовий бюджет на пряму від платника податку, то у нас буде залежність від держави та її влади. Скільки б ми не розповідали про те, що НСТУ незалежна, відверто: не буде державного фінансування – не буде НСТУ. Поки жодного кроку до фінансової незалежності зроблено не було. Звісно, велика шана та подяка європейським донорам та грантодавцям, які підтримували і будівництво нової студії, і фінансували окремі проекти.

15. «Іван Гришин пише, що завданням Суспільного має бути «залучення депутатів до ефірів, створення єдиної платформи спілкування депутатів та народу України, об’єктивне висвітлення діяльності уряду для інформування суспільства». І потім ще двічі повторює слова про «залучення депутатів до ефіру». Нарікання народних обранців на те, що їх відлучили від державного ефіру після реформи, ми чуємо вже не перший рік, однак чи справді інтенсивніше «залучення депутатів до ефірів» відповідає потребам суспільства й місії НСТУ?»

Тут автор вдався до банального пересмикування. Що таке Верховна Рада, обласна рада, рада місцевого самоврядування?! Це не уособлення громадської підтримки конкретної людини, а  підтримка конкретних ідей, напрямків та дій, які людина задекларувала на виборах. Тобто реальний показник настрою суспільства (як мінімум на день виборів) - тієї частини суспільства, яка активна, яка ходить на вибори,  яка не проїдає своє життя і щось робить.

А з приводу того, що «жалілися депутати»… За останні десятиліття (незалежно від того, що закрили 3 телеканали) сформовано ряд новинних телеканалів, які належать олігархам. Сьогодні депутат, який хоче бути почутим, вимушений йти на ці олігархічні телеканали, де його думкою будуть маніпулювати. На Суспільному не буде табу для депутатів, вони можуть приходити  і говорити правду. Але лише за умови наявності іншої сторони, незаангажованих експертів та журналістів. За депутата, наприклад, проголосувало 40 тис. людей, тобто, в ідеалі, він уособлює думку 40 тис. людей і має право говорити від них. Але знову ж таки, сьогодні хто виграє вибори і хто маніпулює суспільною думкою? Олігархи зі своїми олігархічними телеканалами. А Суспільне – це зброя нашого народу проти олігархату. Суспільне фінансується суспільством, платниками податків, і лише в інтересах людей має працювати.

Перечитайте ще раз місію НСТУ і ви зрозумієте, що передачі «Animal planet», які нині транслюються по 2-3 години в прайм-таймі, не зовсім відповідають потребам суспільства і місії НСТУ. Чому б тоді не знімати проекти за участю тих же народних обранців? Аби вони безкоштовно, відверто могли висловити свою думку і заявити про позицію на рівні з опонентами та експертами, які різко їх пригальмують та опустять на землю. Має бути баланс!

Звісно, якщо принаймні одна людина в правлінні або в наглядовій раді захоче повернутись до піару нардепів зразка НТКУ, то я відразу піду у відставку, адже жодного бажання працювати на каналі від якого віє «радянщиною» чи тупим піаром, у мене нема. Ми або разом робимо європейське Суспільне, або я це роблю один в приватному секторі, тому що цю ідею я не залишаю останні 7 років і буду її втілювати 100% і надалі.

Незалежного потужного телебачення, яке буде працювати в інтересах суспільства, нині не вистачає для розбудови саме європейської моделі демократії.

Стосовно програм моїх конкурентів, я не буду їх коментувати. Формат аналізу програм учасників у матеріалі я зрозумів - це просто огульна критика і пошук «слабких» місць. Але я раджу, незалежно від того, хто переможе, знайти щось хороше у кожній з програм учасників та об’єднати в єдину досконалу програму, яку реалізовуватиме переможець конкурсу. Всі ідеї, які є в моїй програмі, я даю право використовувати без посилання на мене. Якщо я не стану головою правління, користуйтеся, реалізовуйте, буду навіть безкоштовно радити і консультувати, але прислухайтеся до моїх ідей.

P.S.: Враховуючи методи боротьби, більше цей конкурс нагадує вибори під уже конкретного кандидата. Я проти брудних технологій. Мене вже про такі речі попереджали і навіть казали, що, аби мене дискредитувати, будуть від мого імені і гроші пропонувати, і посади, і контракти за голос. Але такі методи – точно не моє. Тому, якщо зіштовхнетесь з такою інформацією, зверніться до мене (якщо немає бажання до правоохоронців) і будемо з цим розбиратись жорстко. У мене немає цілі просто виграти у конкурсі за будь-якої ціни. Я хочу здобути можливість реалізувати програму – збудувати незалежне Суспільне мовлення в Україні і вивести його на новий якісно кращий рівень!

comments powered by Disqus