Якось увів у пошук «Евровидение 2023 .ru» — просто подивитися, що росіяни пишуть. Виявилося, пишуть, ще й як — аж від минулої осені. Провідні меседжі: «Євробачення — не пісенний конкурс, а політичний, пісні не мають жодного значення», подеколи з доповненням: «Тому й добре, що Росія з нього пішла» (так-так, сама пішла, а не її витурили; класичний ефект лисиці та винограду). «Без Росії Євробачення деградує, його рівень різко впав» (духовності, мабуть, тепер бракує). «Європейці хочуть (варіант: вимагають) повернення Росії». І таке подібне. Бачив навіть доведення нікчемності Євробачення на прикладі аналізу тексту (!) славнозвісної пісні Вєрки Сердючки — нагадаю, вона співала абракадабру.

І, звісно ж, тема ЛГБТплюс. Наприклад: «Евровидение-2023: вдохновение для ЛГБТ-войск ВСУ». А то й так: «Наш сайт вынужденно появился в связи с тревожными мировыми тенденциями, такими как бородатое евровидение, очень узкие джинсы и прочее мракобесие». Цікаво, чого це такий скрепний сайт має англосаксонську назву «Ласт Мен»?

Узагалі, ваньки зсунулися на темі сексуальної орієнтації: нещодавно проглядав у ютубі коментарі до давно відомих пісень — дуже часто росіяни, замість висловитися про артиста та пісню, висувають припущення щодо його (її) сексуальної орієнтації, їх і обговорюють.

І — подив — знайшлося й посилання на українське «Еспресо-ТВ»: «ЛГБТ-супруги бойцов ВСУ рассказали, как их вдохновляет Евровидение». Щоправда, посилання це чомусь веде не на текст, а на головну сторінку сайту. Та й дивна якась тема як для українського ЗМІ.

Втім, «Роскомнадзор» обіцяє блокувати ресурси, що транслюватимуть Євробачення, якщо там буде ЛГБТплюс-пропаганда. Зрозуміло, що такою в Росії можна буде оголосити геть усе — від одягу, який комусь там не сподобається, до освітлення, яке якомусь персонажеві з перепою видасться схожим на райдугу. Враховуючи   російську ситуацію, це — фактична заборона на трансляцію взагалі.  

А от київська (варіант: українська) влада вимагає (варіант: Київ захотів), щоби зі сцени Євробачення звучало слово «війна» — подають це, звісно ж, у негативному контексті, як порожню забаганку.

Спільне місце в російській пропаганді — вони згадують, що конкурс пройде у Великій Британії, але замовчують, що від імені України. «Україну позбавили права провести конкурс!» — радіють вони.

Друга тема — це наявність росіянки у чеському гурті. Чеський гурт — герой російських ЗМІ (хай його пісню начебто й заборонили). Щоправда, без подробиць. Це тепер — помітний прийом і у спортивних матеріалах роспропаганди: варто спортсменові з російським прізвищем посісти високе місце — і він герой, про нього тільки й мова. Як от бронзовий призер чемпіонату світу з фігурного катання Ілля Малінін з Америки, який народився у США, а його батьки до еміграції були з Узбекистану — однаково «успіх росіянина». «Росію не виженеш, Росія — скрізь!» — такий нехитрий меседж.   

Усе це викликало б тільки бажання постукати пальцем по лобі, якби не трапилася на очі отака стаття в українському виданні «РБК-Україна». Стаття вже давня, але на сайті вона є й тепер. Вийшла вона з-під пера постійної авторки Юлії Гаюк і має досить клікабельний заголовок: «Из-за России и Беларуси восемь стран отказались участвовать в Евровидении 2023».

«В Евровидении-2023 примут участие 37 стран. В число стран-участниц не входят Россия и Белоруссия, а также еще восемь государств.

Они отказались от конкурса самостоятельно именно из-за дисквалификации стран-агрессорок», — починається стаття. Які це країни? А от які: Чорногорія, Північна Македонія, Болгарія, Боснія та Герцеговина, Андорра, Словаччина, Люксембург і Монако. От який, за українським виданням, фронт солідарності з Росією та Білоруссю!

Втім, написане нижче викликає сумніви в солідарності: «Причиной тому назвали слишком высокую стоимость участия... Но после дисквалификации в 2022 году России и Белоруссии сумма взноса значительно выросла». То ці країни — безвинно постраждалі через дискваліфікацію Росії. От тільки ані сум внесків, ані викладок — голослівне твердження, й тільки. А тепер спробуймо уявити: хай навіть через відсутність Росії з Білоруссю суму їхніх колишніх внесків поділили на всі 37 країн-учасниць. Невже Росія вносила мільярди, що вийшло так критично?

А тепер — до фактів. Усі згадані країни справді не беруть участь. Але… Чорногорія послалася на фінансові складнощі та брак інтересу спонсорів. На фінансові проблеми послалася й Північна Македонія. Болгарія — теж на них. Утім, це — звична відмовка, до неї вдаються нерідко. А от у Монако тривала реорганізація суспільного каналу-транслятора — точніше, відкриття нового, й вони з цим не встигають до часу проведення конкурсу — через відсторонення Росії, мабуть, не встигають, так?

І тепер найцікавіше. Росію відсторонили рік тому, й на конкурсі 2022 року її вже не було. Білорусь відсторонили ще на рік раніше, і її не було 2021 та 2022 років. А представники Болгарії, Північної Македонії та Чорногорії торік були. Щось дуже довго вони збиралися солідаризуватися з Росією.

Країни, що виступають невдало, пропускають роки, й ці країни високими результатами здебільшого не відзначалися. Північна Македонія: лише 2019 року Тамара Тодевська, посівши 7 місце, вивела свою країну в чільну десятку. Відтоді, як 2004 року з'явилися півфінали, представники країни кваліфікувалися до фіналу 6 разів, не кваліфікувалися 12 разів.

Болгарія пропустила конкурси 2014, 2015 та 2019 років. Представники країни кваліфікувалися до фіналу 5 разів, не кваліфікувалися 9 разів. Торік болгарський гурт «Інтелліджент М'юзік Проджект» посів передостаннє місце у півфіналі, а позаторік Вікторія, яку були пророкували до групи лідерів, посіла 11 місце, й це була образа. 2018 року гурт «Екуїнокс», якому болгари пророкували перемогу, посів лише 14 місце, це теж була велика образа, й 2019 рік країна пропустила.

Чорногорія пропускала конкурси 2010, 2011 та 2021 років і виступала вкрай невдало: її представники лише 2 рази кваліфікувалися до фіналу й 10 разів не кваліфікувалися, жодного разу не потрапивши до чільної десятки. Тож і тут нічого особливого, нічого дивного й надзвичайного.

А тепер найцікавіше. Боснія та Герцеговина не бере участі в конкурсі Євробачення від 2017 року. Словаччина не бере участі від 2013 року. Завчасно «солідаризувалися з Росією». Андорри немає на конкурсі від 2010 року. Монако «виявляє солідарність із Росією» від 2007 року. І — туш — Люксембург припинив участь у Євробаченні від 1994 року. А виявляється, це вони всі через дискваліфікацію Росії. Провидці!

У цьому контексті дуже дивно, що не згадано дві найбільш дружні до Росії країни. Угорщина зникла з конкурсів Євробачення від 2021 року, не планувавши виступу й 2020 року, коли конкурс не відбувся через пандемію. Туреччина пішла з Євробачення від 2013 року. Й чомусь видається, що за Орбана й Ердогана вони й не повернуться. Не виключено, що й Боснія та Герцеговина орієнтується на Туреччину.

Тож маємо типово російський метод: підміну суто хронологічного збігу причинно-наслідковим. А ще маємо неправдивий проросійський меседж в українському виданні. Яке, на відміну від російського сміття, читають.  

Фото: Getty Images