Про це було оголошено 9 квітня на прес-конференції «Колишні жертви нацизму через 70 років після закінчення війни та заходи німецьких урядових організацій до річниці завершення Другої світової», інформує прес-служба Першого.

Проект «Ми любимо життя!» присвячений людям, які стали жертвами нацизму і змогли вижити в нелюдських умовах. Проект складається з 10 відеороликів хронометражем по одній хвилині, кожен з яких присвячений одній людині, яка постраждала під час війни. Вони розповідають про те, що допомогло їм вижити, а також про свої сподівання на майбутнє.

Перший показуватиме ролики з 11 квітня по 9 травня у вечірньому прайм-таймі з повтором у будні вдень.

«Людей, які стали героями цих відеороликів, якщо і згадують, то в кращому випадку лише 9 травня. Такий продукт, мабуть, мало зацікавив би комерційні телеканали, але для суспільного мовника це саме те, що має бути ефірі. Ці відеоролики хоч і короткі, але, як на мене - повноцінні фільмі як за професійним рівнем їх виконання, так і за актуальністю й важливістю», - говорить директор дирекції програм Національної телекомпанії України Наталія Завертана.

Наталія Завертана

Проект втілено у співпраці з німецьким Фондом «Пам'ять, відповідальність та майбутнє», який з 2009 року здійснює програму «Місце зустрічі: діалог». Усі герої роликів - це учасники проектів цієї програми. Вони представляють різні регіони України і належать до різних категорій жертв війни. Серед них є в'язні концтаборів, гетто, примусові працівники, діти, які були учасниками партизанських загонів.

«Ми хотіли відійти від радянської традиції, коли до річниці закінчення Другої світової показували традиційні історії переможців, ветеранів. Ми хотіли показати інших людей - жертв війни. Йдеться про колишніх в'язнів концтаборів, гетто, примусових працівників. Ще недавно, за радянських часів, їх вважали "ворогами народу". Дехто з них потрапив після німецьких таборів у радянські, і майже всі вони мовчали про своє минуле. Так ці люди й залишилися на узбіччі суспільної пам'яті про війну. А їм є що сказати, і їх живе досить багато в Україні. Згідно з нещодавніми опитуваннями - близько 200 тисяч», - розповіла PR-координатор програми «Місце зустрічі: діалог»Леся Харченко.

«Взагалі усі герої залюбки розповідали про своє життя. У них є потреба говорити про це. Крім того, це певна місія. Як казав один із них, поляк Франц Карлович Бржезицький із Житомира, який був в'язнем концтабору Майданек, а після повернення на батьківщину отримав 10 років радянських таборів: "У таборі ми з побратимами заприсягнулися до кінця життя розповідати про те, що ми пережили, розповідати чисту правду". Францу Карловичу вже 91 рік, але він залишається вірним своїй присязі», - додала пані Харченко.