НСТУ врешті-решт оприлюднила текст угоди з переможцем нацвідбору на конкурс «Євробачення» в тій частині, яка так обурила Maruv. Не минуло й півтижня — оперативненько, одне слово.

Із цього тексту стало зрозумілим те, про що раніше можна було лише здогадуватися, — що співачка, м'яко кажучи, дуже перебільшила вимоги до неї. А то й перекрутила.

Жоден пункт угоди не вимагав від Maruv «бути втягненою у політику». Жоден пункт угоди не вимагав від співачки «танцювати на дні народженні у якогось віце-прем'єра», й ніде не написано, що «в разі відмови, мене дискваліфікують і зобов'яжуть знову виплатити штраф у 2 мільйони гривень». «Заборона на спілкування з журналістами без узгодження з НСТУ» насправді стосувалася лише й виключно питань, пов'язаних із підготовкою та проведенням конкурсу «Євробачення»; на всі інші теми жодних обмежень на спілкування з журналістами в тексті немає. Щодо штрафів та компенсацій — теж зовсім не така жорстока загроза, як про це казала Maruv. «Не готова виступати з гаслами, перетворюючи своє перебування на конкурсі в промо-акції наших політиків», — про це у тексті угоди й близько не йдеться. Хіба що, можливо, вимоги казати, що Крим — український, а Росія — агресор, Maruv і вважає «промо-акціями політиків»?

Що ж до «цензури», то вельми ймовірно, що на першій же репетиції Європейська спілка мовників поставила би перед співачкою вимогу змінити постановку прикінцевої частини номеру й зробити її менш відвертою — от цікаво, якби це сталося, й ініціатива виходила б від ЄСМ, а не від НСТУ, Maruv теж назвала б це цензурою?

Із попередніх заяв представників НСТУ не можна було чітко зрозуміти, чи повідомляли учасникам нацвідбору про вимоги до переможця до самого нацвідбору, а чи ні. Тепер от НСТУ фактично визнало, що ні. Тут постають два запитання. Одне з них: якщо, попри конфіденційність, цю частину договору виявилося можливим оприлюднити тепер, то чому було неможливо повідомляти саме цю частину типової угоди конкурсантам перед нацвідбором? Щоб вони знали, на що йдуть. І друге: якщо про ці вимоги учасникам нацвідбору заздалегідь не повідомляли, тоді в НСТУ мали б розуміти, що цілком можливим є варіант, коли переможець нацвідбору цієї угоди не підпише. Чи був в НСТУ план подальших дій на подібний випадок — як то кажуть, запасний варіант поведінки?

Отже, тепер можна не припускати й не будувати гіпотези, а просто зловити Maruv на перекручуванні запропонованого їй тексту угоди. На не зовсім правді. Можна з текстом у руках це довести. Запитання єдине: чому цього не стала робити НСТУ одразу по гарячих слідах, чому вона не спростовувала заяви Maruv, щойно вони пролунали? Чому текст угоди було оприлюднено так пізно, коли скандал уже вирує на повну потужність?

Зрештою, щойно коли стало зрозуміло, що Maruv не підпише угоду, керівництво НСТУ мало чітко уявляти: це величезний суспільний резонанс, це грандіозний міжнародний розголос. Це скандал, конфлікт. Тут не треба бути великими прогнозистами. Чому ж НСТУ негайно — негайно — не виступила з чіткою офіційною заявою, де було би розставлено всі точки над «і», а не вжито розпливчасті формулювання, з яких нічого до пуття не було зрозуміло? Чому негайно не скликала прес-конференцію? Чому продовжувала робити вигляд, ніби нічого особливого не сталося, чому продовжувала вести, даруйте, диванний спосіб життя?

А тим часом півтижня версія подій у викладі Maruv залишалася безальтернативною. Їй і саме їй мусили вірити, бо нічого іншого не лишалося: наявна на той час заява НСТУ була вкрай обтічною. Не містила фактів і робила наголос саме на тому, що нібито Maruv не підійшла за критерієм політичної благонадійності: «На час конкурсу виконавець стає культурним амбасадором України та доносить не лише власну музику, але також стає виразником думки українського суспільства у світі... ПАТ “НСТУ” та співачка Maruv не знайшли спільного рішення щодо місії представника України на міжнародному пісенному конкурсі». Тодішня заява НСТУ практично в унісон проголошувала те саме, що й Maruv, тільки з протилежною оцінкою.

От і пішла у світи версія, що буцімто в Україні від учасників «Євробачення» вимагають мало не «бути вірними лінії партії». Що в  Україні буцімто панує політичний принцип добирання й відсіювання учасників. «Для американського інформаційного агентства Associated Press матеріал на цю тему писала кореспондентка в Москві Наталія Васильєва. Його передрукували The Washington Post, Bristol Herald Courier, Billboard тощо. Пані Васильєва пише, що це НСТУ відмовилася підписувати з Maruv контракт, хоча насправді було навпаки», — написав шановний Володимир Малинка.

От цікаво: прес-служба НСТУ тепер тільки й робить, що розсилає по світових редакціях спростування й свою версію того, що сталося? Пропонує свої статті з викладенням фактів і своєї позиції? А чи хай усе воно (тобто репутація України) хоч провалиться? Чи інформує НСТУ світову громадськість про те, що в нацвідборі було шістнадцять конкурсантів, і щодо політичної позиції тринадцяти з них нічого не відомо, бо ніхто не цікавився, оскільки вони не давали приводу? Що йдеться не про «лінію партії», а про ставлення до держави-агресора, до війни?

З іншого боку... Так, Maruv перекрутила висунуті до неї вимоги й довела їх до абсурду. Але це не скасовує факту: деякі положення тексту угоди сформульовані юридично неакуратно. Так, що дають простір для надто широкого тлумачення. Чітко не окреслюють межі вимог і критерії, за якими можна оцінити, чи не виходить конкретна вимога за ці межі. «Брати участь у репетиціях, зйомках, телевізійних, радіопрограмах, промо-турах, прес-конференціях, інтерв’ю та інших заходах, визначених організатором». «Промо-тури» — чи підпадають під це визначення концертні тури на підтримку того або іншого кандидата на виборах? Бо теж промо-тури! «Інші заходи» — попрацювати прибиральницею в буфеті «Олівця»? Бракує лише кількох слів: «Безпосередньо пов'язаних із участю в конкурсі». Але яких же важливих слів бракує! Немає в тексті жодного слова про фінансовий бік справ: чи може НСТУ змушувати переможця давати концерти, не платячи йому за них ані копійки? Адже права на пісню передано!

І таке важливе запитання: чи пропонувала НСТУ Maruv уточнити чи роз'яснити деякі положення тексту, скоригувати їх за формою? Чи пропонувала подібне сама Maruv? Про це ніхто з НСТУ не обмовився ані словом.

Й зовсім незрозуміла ситуація. Уже було загальновідомо: Maruv відмовилася підписувати угоду, вона — ініціатор припинення стосунків з НСТУ. Аж тут Зураб Аласанія оприлюднив заяву: «Не всі гарні українські виконавці готові бути гарними культурними дипломатами». І — все. Бо коли Maruv відмовилася підписати угоду через незгоду з її умовами — це одна юридична ситуація. Коли Maruv не підійшла, бо не є «гарним культурним дипломатом» — це зовсім інша юридична ситуація, й вона натякає, що ініціатором розірвання стосунків була НСТУ. То що сталося насправді?

Й останній штрих. Соцмережами шириться інформація, що за відмову від участі в конкурсі Україна тепер муситиме сплатити штраф. Тим часом існують затверджені Європейською спілкою мовників загальні правила, де все розписано — зокрема й терміни, до яких країна може вільно, безперешкодно знятися з конкурсу, а після яких уже зазнає санкцій. Судячи зі слів Олександри Кольцової, в НСТУ цих термінів не знають; не знають, чи буде накладено штраф, а чи ні.

Вже після того, як було написано цей текст, з’явилася заява ЄСМ, в якій немає слів щодо можливого штрафу. Будемо сподіватися, що так воно й буде.

Але дедалі більше здається, що комунікація суспільного мовника із суспільством — якась не така, якій належить бути.