До чергових президентських виборів залишився один рік. Обіцяного Президентом України Віктором Януковичем на початку його президентського терміну суспільного мовлення досі немає. Підготовлений до другого читання законопроект №1076 «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України», який називали одним із євроінтеграційних, кілька разів вносився до порядку денного ВР, але так і не був ухвалений.

Сайт «Суспільне мовлення» поцікавився в народних депутатів – членів усіх парламентських фракцій, чи є шанси в цього законопроекту бути ухваленим до президентських виборів. Також народні депутати висловили свою думку щодо доцільності існування державного мовлення в Україні.

Народні обранці всі як один вважають, що закону про суспільне мовлення до президентських виборів ухвалено не буде, бо немає політичної волі. А Ганна Герман узагалі висловилася так: «До завершення другого терміну президентства Януковича громадське телебачення буде».

Нагадаємо, що створити суспільне мовлення в Україні обіцяв ще президент Віктор Ющенко. 20 січня 2005 року було створено Коаліцію громадських організацій «Суспільне мовлення» для координації та поєднання зусиль у підготовці до створення системи суспільного телерадіомовлення в Україні, яка напрацювала концепцію СМ. За сприяння парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації, який тоді очолював перший заступник голови Сергій Правденко, було створено робочу групу з підготовки законопроекту, до якої увійшли й представники коаліції. Було підготовлено проект Закону про внесення змін до Закону України «Про систему Cуспільного телебачення і радіомовлення» (нова редакція), який було прийнято у першому читанні. Але у другому читанні його заблокували, в тому числі – й силами депутатів від тодішньої правлячої партії «Наша Україна». Після цього було ще кілька спроб просунути питання створення СМ в Україні, але всі вони завершувалися нічим.

Президент Янукович, по суті, почав із того, що й його попередник: прийшовши до влади, обіцяв створити СМ найближчим часом. Але минуло вже три роки, а віз і нині там.

На запитання відповідають: Ганна Герман, Спірідон Кілінкаров, Андрій Павловський, Павло Розенко та Юрій Михальчишин.

Ганна Герман, народний депутат України, член фракції Партії регіонів:

– Я вважаю, що зробила все можливе, щоб суспільне мовлення було. Ми за дорученням президента розробили законопроект на громадській гуманітарній раді при Адміністрації президента, зробили все, щоб законопроект пройшов Кабмін, але тут мої можливості вичерпуються, і сьогодні це питання вже не до мене.

Я дуже хочу, щоб громадське мовлення в Україні було. Це єдина можливість для того, щоб мати збалансоване, неупереджене телебачення. В Україні ЗМІ зараз дуже однобічні. Ви бачите це. Маніпуляція з боку преси, яка стала не інформатором, а радше пропагандистом. Мені здається, що преса нині діє в Україні за чисто ленінським принципом: ЗМІ – колективний організатор, пропагандист і агітатор. Це стосується і позиції стосовно протестних виступів, і того, що ніколи не розумієш, хто перед тобою – журналіст чи політик. Це порушення всіх стандартів журналістики. Тому я змагалася і буду продовжувати змагатися за громадське телебачення, де міг би бути баланс і неупереджена інформація, де журналісти не виступали би як політики, як пропагандисти чиєїсь конкретної політичної сили. Подивіться, сьогодні майже немає незалежних журналістів: вони або на боці опозиції, або на боці влади. І вони навіть цього не приховують. Я дуже розраховую на підтримку всієї журналістської спільноти, щоб ми створювали потужний громадський рух за громадське телебачення.

Президент – прихильник громадського телебачення, це була його ідея. Я думаю, що до завершення другого терміну президентства Януковича громадське телебачення буде.

Я взагалі проти будь-яких державних ЗМІ, це анахронізм, від цього треба відмовитися остаточно.

Павло Розенко, член фракції політичної партії УДАР:

– Я думаю, що при наявності бажання. Це політичне рішення. Будь-які євроінтеграційні закони – це політичні рішення, в першу чергу, більшості Верховної Ради. Ми бачили, що до жовтня 2013 року було політичне рішення, щоб усі євроінтеграційні законопроекти обговорювалися і дуже швидко ухвалювалися Верховною Радою. Після зриву Вільнюського саміту влада змінила курс на 180 градусів. У мене немає позитивного прогнозу, що надалі триватиме ухвалення законів, які наблизять нас до Європи. Ми це бачимо зараз не тільки стосовно законопроекту про СМ. Це ж можна сказати й стосовно проекту про прокуратуру, ухваленого в першому читання. Так буде й щодо решти проектів. У мене є великі сумніви, що нинішня влада у той чи інший спосіб захоче повертатися до євроінтеграційних законів.

Прогноз у мене песимістичний. Ми бачимо, що попри продовження євроінтеграційної риторики реальних кроків на продовження цього курсу від влади немає. Навпаки йде звуження прав, йде посилення тиску на ЗМІ, журналістів, втручання в редакційну політику ЗМІ, ми це бачимо за останній місяць. Ми не маємо жодних ілюзій щодо того, що влада буде щось робити в напрямку Європи.

Швидше за все, курс на євроінтеграцію, а отже й закони, необхідні для цього, буде вже здійснювати нова влада.

Спірідон Кілінкаров, член фракції КПУ:

– Что касается общественного телевидения, то нужно еще отработать механизм его финансирования. У нас кто платит, тот и заказывает музыку. Если из госбюджета, то бюджет в нашей стране, к сожалению, еще не народ. Поэтому если это будет проплачиваться из бюджета, то я думаю, что мы за короткий период времени услышим обвинения в адрес этого общественного телевидения, что на самом деле не такое оно и общественное. Потому что оно финансируется из бюджета, а бюджет готовит Кабмин, а Кабмин – это власть, а власть – это президент… Эта тема очень интересная и важная, но все-таки нужно думать над механизмом финансирования

Мы этот законопроект обсуждали на фракции и поддерживаем эту идею. И редакционная политика на таком канале должна быть одинаковая для всех политических партий и общественных организаций, канал должен объективно освещать все события, иначе мы получим то же самое, что мы имеем сейчас.

Можно пойти по пути создания общественного телевидения на базе государственного. Это не самый плохой вариант. Потому что если говорить о Первом национальном канале, то в основном он освещает деятельность власти. А если будет общественное телевидение, там будет информация не только про деятельность власти, там должна быть объективная информация для общественности о том, что делает власть, кому это нравится, а кому нет. И многое зависит от того, кто будет руководить этим телеканалом.

Я думаю, что до выборов президента у нас это не получится, будет только дискуссия.

Андрій Павловський, член фракції Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина»:

– На жаль, всі проекти, які пов’язані з євроінтеграційним напрямом, заморожено. І думаю, що навряд чи буде прийнято й цей закон до президентських виборів. Якщо зміниться політична ситуація, буде новий глава держави, тоді це все швидко ухвалять, але після 2015 року.

Я взагалі вважаю, що не обов’язково робити канал суспільного мовлення на базі державного. У нас є закон про державно-приватне партнерство, СМ можна зробити як акціонерне товариство, в якому частину акцій могли би купити якісь громадські організації, держава, приватні структури, і створити змішану наглядову раду, яка б була незалежною від політичних течій. На мою суб’єктивну точку зору, держава повинна мати свої ЗМІ, через які доносити свою офіційну точку зору на будь-які події.

Юрій Михальчишин, член фракції Всеукраїнське об'єднання «Свобода»:

– Однозначно, коли в державі монополізується інформаційний простір, коли провідні телеканали стають не просто рупором провладних новин, а зачищають інформаційне поле таким чином, що звідти зникає саме поняття журналістики, сподіватися на те, що буде прийнято законопроект, який фактично унеможливлює існування цензури через діяльність непідконтрольного владі джерела інформації, є дуже нереалістичною. Тому такий законопроект навряд чи буде прийнято до 2015 року.

Державне мовлення в Україні має найбільший рівень покриття в усіх регіонах України, тому я не думаю, що теперішня влада в той чи інший спосіб відмовиться від своєї монополії через втрату такої потужної інфраструктури й органу пропаганди. На мою думку, більш реалістично створити суспільне мовлення на зовсім іншій технічній базі. Влада не віддасть Першого національного.