Впродовж чотирьох діб українці перерахували на проект громадського телебачення hromadske.tv 28 тисяч гривень і ця цифра зростає щодня, повідомив Deutsche Welle один із засновників hromadske.tv Сергій Андрушко. "Для мене це було трохи несподівано, бо всі казали: "та ви що в Україні нереально зібрати гроші на незалежне ЗМІ!". Це сигнал, що незалежні журналістські проекти тут затребувані", - переконаний він.

За кілька останніх місяців подібних проектів громадського мовлення побільшало. Нещодавно журналісти, які спеціалізуються на розслідуваннях, презентували своє ГРОМ ТБ, а на осінь запланований вихід перших передач громадського інтернет-телебачення "Спільнобачення", на низькому старті і проект "Громадського радіо", яке журналісти-ентузіасти хочуть реанімувати після восьмирічної перерви. Медіа експерт, юрист Інституту медіаправа Ігор Розкладай вважає, що глядачі "втомилися від телебачення, яке маргіналізується, тому і шукають щось інше – побачити незаангажовані новини, аналітику і готові за це платити".

Не телебачення, а інтернет

Всі ці проекти об’єднує те, що поки свої трансляції вони планують вести виключно в інтернеті. "Ми сподіваємося, що у нас є свідомі люди, які готові платити 30 гривень абонплати, аби дивитися аналітичні, освітні передачі. Саме цього бракує людям, які зараз не дивляться звичайне телебачення", - каже учасник команди Інтернет-телебачення "Спільнобачення" Світлана Тараненко.

Команда її проекту сподівається, що аудиторії в 50-60 тисяч глядачів цілком достатньо, аби робити і розвивати подібні незалежні проекти.

Якісний продукт за копійки?

Та чи стане "зібраних по нитці" коштів, аби робити сучасне телебачення? Заступник директора Незалежної медіапрофспілки Андрій Яніцький переконаний, що за такої моделі фінансування всі проекти громадського ТБ є нежиттєздатними. "ЗМІ – це бізнес. Він функціонує, коли є мільйонні інвестиції. А пожертви - тимчасове явище і через деякий час це джерело висохне", - каже він і додає, що створення якісного продукту залежить від якісної техніки, великого штату журналістів, зокрема і в регіонах.

За оцінками Яніцького, на пожертви, зібрані від громади, можна буде робити хіба що студійну версію передач, так зване "радіо по телевізору". До слова, саме через відсутність коштів 2005-го року і закрилося Громадське радіо, у яке тепер хочуть вдихнути друге життя. Хоча тодішній президент Віктор Ющенко заявляв, що зробить усе для того, щоб Громадське радіо продовжувало мовлення. Втім, фонд "Відроження", який був основним донором проекту, так і не відновив фінансування цього ЗМІ, а інших джерел фінансування не знайшлося.

В очікуванні закону

Допоки ж в Україні немає законодавчої бази для розвитку класичного формату суспільного мовлення - відповідний законопроект ухвалений тільки у першому читанні. Не дуже оптимістично виглядає і запуск громадського мовлення у сусідній Росії.

Тамтешній мовник "Громадське телебачення Росії" лише за три місяці вичерпав всі свої фінансові ресурси. Намагання розвивати канал за допомогою добровільних пожертв росіян - провалилися. Тепер керівництво каналу сподівається тільки на державне фінансування.

Лілія Гришко, Deutsche Welle