Роман Скрипін: Усіх дратує, що за «Громадським ТБ» немає олігарха, і вони не знають, як закрити нам рота

Роман Скрипін: Усіх дратує, що за «Громадським ТБ» немає олігарха, і вони не знають, як закрити нам рота

17:22,
17 Липня 2014
7820

Роман Скрипін: Усіх дратує, що за «Громадським ТБ» немає олігарха, і вони не знають, як закрити нам рота

17:22,
17 Липня 2014
7820
Роман Скрипін: Усіх дратує, що за «Громадським ТБ» немає олігарха, і вони не знають, як закрити нам рота
Роман Скрипін: Усіх дратує, що за «Громадським ТБ» немає олігарха, і вони не знають, як закрити нам рота
Голова громадської організації «Громадське ТБ» Роман Скрипін в інтерв’ю «Детектор медіа» – про рік діяльності проекту, фінансування та команду «Громадського»

Телеведучий і журналіст Роман Скрипін вважає, що «Громадському ТБ» не варто ставати класичним телебаченням. «Ми не класичне ТБ, в нас немає класичної студії, зате ми виграємо в оперативності, природніші й мобільніші», - каже він. На «Громадському» практично немає суто журналістів чи суто ведучих. Там усі багатостаночники: одна людина одного тижня може бути ведучим, іншого - кореспондентом або редактором. За словами Романа Скрипіна, головне, щоб вони це робили із задоволенням.

Стартувало «Громадське» майже одночасно з подіями на Майдані, а правдиве висвітлення подій забезпечило популярність, прихильність глядачів та фінансування від них. Ця цівочка благодійних внесків не зупиняється й до цього часу, хоча й стала меншою. За словами Романа Скрипіна, це об'єктивна реальність, бо зараз громадяни більше жертвують на армію. Він зізнається, що коли писали бізнес-план, то планували, що в перший рік існування мінімум надходжень становитимуть внески громадян, а максимум - гранти. А все вийшло навпаки. На кінець червня 2014 року «Громадське» отримало від окремих осіб 4,1 млн гривень, а з грантів - 3,1 млн.

Комплексно свою аудиторію ініціатори «Громадського» ще не вивчали, але знають, що вона мобільна й активно користується інтернетом. Скажімо, на YouTube у «Громадського» понад 282 тис. підписників і майже 84,5 млн переглядів (на 15 липня). Наприклад, відео екс-міністра закордонних справ Андрія Дещиці, який співав про Путіна, користувачі переглянули понад 2 млн 120 тисяч разів.

Роман Скрипін під час інтерв'ю затято наголошував, що він не є одноосібним керівником, радив поговорити з іншими членами команди. На запитання «Телекритики», доповнюючи картину діяльності інтернет-телевізійного проекту, відповіли також фінансовий директор Соломія Боршош, бухгалтер Віра Машніна, директор із дистрибуції Мар'яна Почтар, редактор сайту Олег Апостолов. А шеф-редактор «Громадського» Кіра Толстякова, яка нещодавно замінила на цій посаді Мустафу Найєма, розповіла, що вони роблять усе можливе, щоб кожному члену команди подобалася його робота, щоб він її робив із задоволенням, тоді він її зробить якісніше.

Про всі аспекти роботи «Громадського ТБ» - читайте в першій частині інтерв'ю Романа Скрипіна та його колег.

Ми нещодавно говорили з Коломойським, і він запитав, скільки нам треба грошей

- Романе, минув рік після вашої презентації «Громадського ТБ». Ви створили громадську організацію, у вас є офіс, ви почали працювати і стали вже досить популярними... Які ще плани здійснилися?

- Формально «Громадське ТБ» було створено 10 червня 2013 року. Але, в принципі, громадська організація з'являється тоді, коли відбуваються установчі збори, бо реєстрація - це формальність. Перші установчі збори відбулися 21 квітня, на які зібралося 8 людей.

На початку в нас був офіс/студія на вул. Старокиївській у Києві. Тепер у нас тут спільний офіс зі ще двома громадськими організаціями, кожен платить сам за себе, але ми перетинаємося. І це враховуючи, що агенція «Слідство.інфо», яку очолює Дмитро Гнап, переїхала на інший поверх. Але в нас досі триває постійний процес облаштування.

У нас немає класичної студії. Є просто приміщення, з якого ми мовимо. Ми плануємо придбати світло, яке повісимо на стелю, і зможемо використовувати весь периметр студії, бо зараз ми використовуємо лише одну точку. Будуть легкі столи на колесах і камери, які  пересуватимуться студією. Таким чином ми зможемо змінювати локації залежно від режиму освітлення. У нашій студії є вікна, які зараз ми вдень затуляємо ролетами, бо там світла більше, ніж треба. Але є таке поняття, як режим: увечері, скажімо, ми показуємо лише одне вікно. У нас шикарний вид на Лавру й на лівий берег Дніпра, це все треба використовувати. Після того, як ми придбаємо й повісимо світло, будемо це використовувати.

- Ви створили громадську організацію, щоб отримувати хоча б якесь фінансування?

- Для того, щоби звертатися по гранти і щоб мати прозоре фінансування. Рахунок громадської організації - це ж не рахунок фізичної особи. Можна було, звісно, піти зовсім партизанським шляхом - зареєструвати картку в «Приватбанку» і на неї отримувати кошти, як робив багато хто з наших колег. Але ми створили ГО.

- Які обсяги вашого фінансування, і чи воно постійне? Скільки зібрали благодійної допомоги?

- Про це розкаже наш фінансовий директор Соломія (дивіться її коментарі нижче. - ТК). Я знаю, що цівочка благодійних внесків від громадян щодня є, але наразі вона забезпечує чверть. Щоби стабільно існувати, потрібно в чотири рази більше. Це має бути десь 45-50 тисяч гривень на добу. Тоді ми б могли сказати, що відповідно до бізнес-плану ми маємо перспективу постійного існування.

Наразі, я так розумію, все йде на армію. І це не дивно. Бо був сплеск, коли не було ще потреби допомагати війську, кошти від громадян просто лилися. В нас у бізнес-плані було прораховано, що в перший рік існування мінімум коштів будуть становити внески громадян, а максимум - гранти. А все вийшло навпаки, люди допомагають на дві третини, тому «грантожерами» нас назвати не можна. Це українські громадяни, які вдячно підтримують проект, а ми тут кожну копійку, повірте, бережемо і не можемо неправильно витратити. Як кажуть поляки, тут bardzo ladno use skomplikowane. Маємо не надто дорогу техніку, але ефективно її використовуємо, і якість 4К, тобто це HD 16:9. А багато українських телеканалів мовить 16:9? Мало. «Інтер» один. Всі решта - 4:3.

- А звідки чутки, що вас фінансує екс-глава Адміністрації президента Льовочкін?

- Я не знаю. Про це в курилці 5-го каналу хтось говорив нещодавно. У мене питання - де ці гроші Льовочкіна? Чому вони пройшли повз? Бо на рахунок від Льовочкіна або когось іншого великих сум не надходило. Максимально було один раз 200 тисяч гривень. Але це не ті суми, про які треба говорити.

Ми нещодавно говорили з Коломойським, і він запитав, скільки нам треба грошей. Я не готовий так говорити. Він не розуміє, що таке «Громадське». Тут же питання не в тому, скільки грошей, тут питання в філософії нових медіа, бо це не класичне телебачення, це треба розуміти.

- У вас є наглядова, редакційна ради?

- Ми будемо робити наглядову раду, яка складатиметься не з членів організації, і стежитиме за нашою діяльністю. Її повноваження ще повністю не визначені, їх треба прописати, але вже є бачення механізму, як саме її обирати. Буде утворено комісію з двох представників громадської організації «Громадське телебачення», які зберуть заявки на кандидатів (форма відкрита, тобто членом наглядової ради може стати будь-який громадян України), потім треба запитати згоди в цієї кандидатури, потім відбудеться відкрите голосування. Потім рейтинговим голосуванням буде обрано членів наглядової ради. Тобто редакційна рада визначить, хто, на нашу думку, є моральним авторитетом.

Редакційна рада - це всі члени організації, які обирають двома третинами голосів програмну раду, програмна рада трьома чвертями голосів обирає голову. А ще є кандидати в члени, які пишуть заявку, яку схвалює програмна рада, і вони рік перебувають у статусі кандидатів, ми придивляємося, хто ці люди. А через рік програмна рада більшістю голосів приймає або не приймає цю людину в члени організації. Отакий непростий шлях. Це навмисно зроблено. Тут треба усвідомлювати відповідальність, бо саме з нею найбільші проблеми - язиком можуть ляпати всі, а от брати лопату й копати - не всі.

Харизма харизмою, але в усіх є інтереси

- Скільки у вас працює людей (на постійній основі й на волонтерських засадах)? Скільки журналістів?

- У нас у штаті восьмеро людей, якщо я не помиляюся. Решта працюють на гонорарній основі. Більша частина - журналісти. У цілому над проектом працює приблизно до 50 людей. Це якщо рахувати зі «Слідством.інфо».

Волонтерство - це певний фільтр, коли ти бачиш, що людина може, а чого ні. З волонтерами не все так просто, як би їх не обожнювали. Треба розуміти, що левова частка волонтерів - це люди, які хочуть допомогти, але не знають як. Вони приходять і запитують: «Скажіть мені, що робити». Нам не потрібні такі волонтери, яким треба казати, що їм робити, нам потрібні люди, які приходять і знають, що вони можуть у проект вкласти. Таких надзвичайно мало.

Дуже багато волонтерів було взимку, для нас це була несподіванка. Для такої кількості волонтерів потрібна окрема людина, котра координувала би їх, а в нас такої не було. Й тоді стало зрозуміло, що для волонтерів потрібен координатор. Тут у нас волонтерами займалася Катя Галицька, а на Старокиївській - Люда Янкіна.

- У команді громадського багато відомих журналістів. Чи легко ними керувати?

- Що значить керувати? Кожен робить той внесок, який може робити.

- Але у вас є формальна редакція?

- Звісно, є. Бо для виробництва потрібно формалізувати процес: комусь дати більше повноважень, комусь менше.

У нас були такі прогнози, що зірковість заважатиме, але не це заважає, тобто це взагалі ніколи не заважало. Насправді проблема в тому, як кожному придумати найефективніше застосування, і в тому, яку відповідальність ти готовий на себе взяти. Бо телевізійні зірки, якщо їх називати зірками, звикли, що вони приходять на телеканал, і в них за спиною є ціла армія тих, хто їх забезпечує і обслуговує, а в нас немає. Треба розуміти, що тобі доведеться більше працювати, більше часу витрачати на роботу.

- У вас одна людина може бути і ведучим, і редактором, і журналістом. Правильно?

- Так. Приміром, я - голова організації. Формально я підписую платіжні документи, угоди тощо. Крім того, я веду ефір і можу їздити у відрядження в якості репортера. Одне іншому не заважає. Одна людина може виконувати декілька функцій. От Мустафа Найєм був шеф-редактором, він узяв на себе відповідальність на кілька місяців у критичний час, коли зовсім не було шеф-редактора, щоби хоч якусь структуру вибудувати. Але Мустафа сьогодні тут, а завтра там, він не може бути на одному місці. Він також веде ефіри.

Скажімо, Сергій Андрушко наразі знімає фільм про Майдан. Він також вів ефіри і працює  репортером. Те саме можу сказати й про Настю Станко. Вона і в кадрі працює, і в поле рветься, каже: «Мені тут у студії сумно, я хочу в поле». Їдь!

Харизма харизмою, але в усіх є інтереси. Скажімо, Юля Банкова взяла на себе відповідальність за локальну мережу, вона координує всю мережу «Громадського» по Україні, плюс є кореспондентом. Тобто тут питання в тому, хто готовий взяти на себе повноваження, і щоби це приносило задоволення йому самому. Коли людина робить те, що їй подобається, тоді виходить добрий результат. Тут не можна змусити або призначити робити щось конкретне.

Тут питання - призвичаїтися до такої структури, якої я ніде раніше не бачив: є люди зі своїми інтересами, але в усіх має бути розуміння, що або разом, або ніяк. І це не може бути проект імені мене, Мустафи або Гнапа, це дуже колективна річ. І також є висока взаємозалежність у репутаційних речах. І ґулі набиваємо регулярно. Скажімо, мій ефір із Шуфричем. Репутаційно колеги мають право запитати, навіщо я це зробив, але ніхто не запитав поки що, навпаки. Але, з іншого боку, до всіх інших також виникають питання: який ти крок робиш і як він відбивається на інших. Скажімо, коли Мустафа почав агітувати за політичну партію «Демократичний альянс», були серйозні дискусії всередині про те, що журналіст не має права це робити.

- Хто зараз шеф-редактор «Громадського»?

- Кіра Толстякова. У нас ще є фінансовий директор Соломія Боршош, є директор із дистрибуції Мар'яна Почтар.

    Виконавчий продюсер Саша Мацко і шеф-редактор Кіра Толстякова (праворуч)

- Журналісти «Громадського» під час революційних подій часто працювали в екстремальних умовах. Вони віддані професії і безстрашні. Чи мають вони якусь страховку? Хто дбає про їхню безпеку?

- Самі дбають. От коли Настя Станко їхала в Крим, від неї сховали її рюкзак, щоби вона не їхала, але вона все одно поїхала. Ми завжди дуже переживаємо, коли хтось їде на схід, бо це ризик для життя. Але як ти втримаєш людину? Якщо вона захоче - поїде в будь-якому випадку.

Страховки немає. Хіба що бронежилети, подаровані Єврокомісією.

Соломія Боршош, фінансовий директор «Громадського ТБ»:

- Фінансова допомога зараз стала меншою, бо, в першу чергу, в людей, які готові жертвувати кошти, є бажання фінансувати армію. З іншого боку, вже немає Майдану. Тому насправді зменшилася допомога від людей, але вона досі є суттєвою.

- Звідки гранти?

- З-за кордону. Один із найбільших грантів ми отримали від голландського посольства ще до Майдану, ми з ними почали співпрацю в серпні минулого року. Посольство виділило нам 102 тисячі доларів, і цей грант допоміг нам почуватися впевнено перші місяці нашої діяльності. Наразі він уже закінчується, потрібно щомісяця платити зарплату і гонорари 50 людям.

А першу невелику суму нам дав фонд «Відродження», це було 12 тисяч доларів, за які ми зробили дослідження, розробили структуру, провели стратегічні сесії.

Ще нам допомогло американське посольство зі своєю медіапрограмою. В кінці серпня минулого року вони оголосили нам, що дадуть 50 тисяч доларів. Половину з тих речей, які можна побачити в студії, в тому числі комп'ютери, було куплено на ці кошти.

Також американське посольство підтримало нас на 30 тисяч доларів, які виділили на розвиток регіональної мережі. Але я всім кажу, що на ці кошти можна запустити мережу, але не підтримувати і розвивати її, бо в кожному регіоні є своя команда - 5-6 людей, які теж працюють і повинні отримувати гроші, крім того, потрібне обладнання і якісь мінімальні студії. Тому ми зараз працюємо з різними організаціями, аби підтримувати свої регіональні команди.

Регіональна мережа - це молоді активні люди (середній вік у них точно менше, ніж у нас у команді), які хочуть щось робити. Наприклад, в Одесі на «Громадське» працюють здебільшого люди непрофесійні, це громадські активісти, вони не журналісти. У Черкасах більшість журналістів, які пішли з регіональних каналів. З Кременчука я знаю лише двох людей, вони не такі молоді, як інші представники нашої локальної мережі, але там теж є своя команда. Луцьк приїжджав до нас, це молоді люди. Донецьк представлений Олексієм Мацукою і командою.

- А ви збирали гроші на «Спільнокошті»?

- Збирали. Отримали фінансування на 1 млн 100 тисяч гривень, і ми вже їх витратили. Ми запустили проект у кінці грудня, 4 квітня закінчилися три місяці, і 7 квітня нам організація «Спільнокошт» перерахувала кошти на громадську організацію.

- А ви не пробували збирати кошти за кордоном?

- У США ми знайшли одну організацію - Indy Voices - і почали з ними працювати. Але порівняно з українською підтримкою це була несуттєва допомога, ми назбирали там близько 3 тисяч доларів.

Але ми плануємо розвиватися, в тому числі зміцнювати команду фандрейзером. Він у нас уже є, але ми плануємо його вчити далі, щоби ми нові шляхи фандрейзингу вивчали і застосовували, в тому числі краундфандинг, у який ми віримо, бо наша аудиторія готова для нас давати внески.

    Частина команди: на першому плані волонтер Артем Арутюнян з Мурманська

Віра Машніна, бухгалтер «Громадського ТБ»:

- Основа нашого фінансування - добровільні пожертви від фізичних і юридичних осіб. Вони щоденні в різних сумах. Є дуже маленькі, а є дуже великі: найменший внесок - 1 гривня. Зараз великих платежів немає, але люди постійно щось надсилають, і ми маємо таку надію, що це буде нашим постійним фінансуванням.

А гранти мають свій термін, вони бувають короткострокові, бувають трохи більші. Найкоротший грант - 2,5-3 місяці - на передвиборний проект «Вйо до трону», що закінчився 30 червня. Ще один короткий проект - розбудова регіональної мережі. Ми маємо ще багато заявок для донорів і маємо підтвердження на позитив, хоча ще не отримали ні угод, ні коштів.

Є окремі донори, які підтримують організацію, мають бажання виділяти кошти не на проекти, а просто на підтримку статутної діяльності. Це дуже велика рідкість, але таке теж у нас буває.

Мар'яна Почтар, директор із дистрибуції:

- Щодо промокампаній. Ми зараз хочемо робити велику потужну рекламу із соціальним відтінком з одним із київських агентств. Але поки що деталей не розповім, бо це секрет. Хочемо зробити це саме зараз, поки ці соціальні активності можливі.

- Ви вивчали свою аудиторію?

- Аудиторія в нас дуже велика, і наразі стоїть завдання її вивчати. Ми приблизно уявляємо кількість жінок і чоловіків, вік, чим люди живуть і цікавляться, і, власне, робимо невеличкі фокус-групи, бо нам люди дзвонять скайпом, велика кількість глядачів коментують події та ефіри і на Youtube, і на нашому сайті. В нас доволі потужна соціальна активність, тому ми розуміємо й бачимо, чим живе наша аудиторія і що їй може бути цікаво. А якщо говорити про глобальне вивчення на маркетинговому рівні, то якраз зараз ми вивчаємо, хто міг би виступити підрядником і допомогти нам із цим завданням, бо для нас це дуже важливо.

- Чи є реклама на «Громадському»?

- Ні, немає. Якщо в нас є партнери, з якими ми робимо спільні події, або якщо ми виступаємо медіапартнерами, то, звісно, даємо рекламу. Ми обираємо партнерів з огляду на те, як вони вписуються в нашу програмну концепцію і взагалі відповідають тим цінностям, які сповідуємо ми. В більшості випадків це події культурного значення, приміром, ми були партнерами Форуму видавців. На кінофестивалі в Одесі ми медіапартнери в одній із програм, наші журналісти виступатимуть у якості модераторів, і, звісно, ми будемо висвітлювати ці події якось спеціально.

- Чи існує реклама «Громадського ТБ»?

- Ніякої іншої реклами в нас немає. В принципі, вже відмирає реклама як така, особливо для наших глядачів. Ми розуміємо, що вони дуже скептично поставилися б до того, що гроші, які ми збираємо, пішли б на рекламу. Якби ми мали комерційну діяльність, ми так само цього не виключаємо, бо наше завдання - зберегти колектив і зберегти можливості для існування для того, щоби була сталість... Нам допомагають диверсифіковані джерела, але ми маємо планувати, аби вони були стабільні.

У нас дуже розвинена комунікація в соціальних мережах. Це вже наступний етап комунікативних стосунків між людьми. Ми ж не Tide, не продукція Procter & Gamble, ми своїх глядачів знаходимо трошки іншими способами, власне, як і вони нас.

- Де ви транслюєтеся, крім сайту, Youtube та ефіру Першого національного? Кілька каналів колись брали ваші стріми.

- Так, і частково продовжують брати, якщо в нас є щось унікальне.

Щодо того, де люди можуть ще нас побачити. Людям має бути скрізь зручно нас дивитися, слухати, читати, переглядати в соціальних мережах. Тому ми взяли політику на те, що маємо бути присутні в усіх девайсах, на всіх екранах. Ми бачимо, що в Україні швидкими темпами розвивається IPTV, OTT-технології, тому ми є на Divan.tv, на Megogo, на інших великих інтернет-операторах, які мають IP-технологію. Тож коли ви приходити додому і вмикаєте телевізор, якщо він підключений до інтернету, то «Громадське ТБ» знайти нескладно.

Наразі наші глядачі розробили спеціальний застосунок, який нам потрібно погодити із Samsung, щоб ми могли вийти на Samsung Smart TV і щоб люди одразу приходили і вмикали «Громадське» на своїх телевізорах. І так уже можна робити. Бо люди все ж таки звикли дивитися телевізори. Є зараз низка й онлайн-радіо, і туди ми теж хочемо видавати свої потоки.

Ми виготовляємо контент, і цей контент має бути на будь-яких засобах отримання інформації. Навіть якщо говорити про мовника, не обов'язково це має бути канал, це структура, яка виготовляє контент, і він має бути на максимальній кількості платформ.

Олег Апостолов, редактор сайту «Громадське ТБ»:

- У нас лише двоє редакторів сайту, а керівник - Андрій Баштовий. Ми працюємо по змінах. Сайт зараз перебуває практично на першій своїй фазі. Те, що ви зараз бачите, це 20% від того, що заплановано зробити. Сайт запущено два-три місяці тому і, звісно, він буде доповнюватись. У нас у планах розробити розділ блогів, які вестимуть українські політичні, громадські діячі, а також відомі блогери. З деякими з відомих людей уже є домовленість, вони з радістю готові дописувати на наш сайт. Думаю, десь раз на тиждень будуть блоги відомих людей, так само будуть і журналісти «Громадського», чиї блоги публікуються наразі на «Українській правді», ми їх перенесемо на сайт.

Більше уваги буде приділятися текстовим матеріалам, тоді як нині акцент робиться на відеоматеріали, ми публікуємо відео і під нього робимо невеличкий текст. Далі будемо працювати іншим чином, можливо, з'явиться журналіст, який писатиме тексти для сайту. Наразі частково новини на сайт пишуть журналісти, які знімають відео, і потім доповнюємо, переписуємо, переоформлюємо або уточнюємо зміст.

Є в нас лічильник під кожним постом, але не на сайті в цілому. Ми дивимося цифри на Google Analytics, у середньому в нас 100-200 тисяч унікальних користувачів на добу. Враховуючи, що лише троє людей займаються сайтом, це дуже велика цифра, але це завдяки популярності бренду «Громадське ТБ».

Була думка трохи розширити штат, перейти на цілодобовий режим, якщо буде потреба, більше уваги приділяти текстовим інтерв'ю, публікаціям, блогам, новинам.

    Олег Апостолов

Сьогодні ми працюємо щодня, але не цілодобово. Якщо щось термінове, то, звісно, ми на зв'язку телефоном у будь-який час доби. А так ми працюємо з 8.00 ранку до 23-ї вечора, інколи затримуємося, якщо якісь надзвичайні події. Звісно, без вихідних і без свят.

На Youtube викладаються всі записи, на сайт ідуть майже всі, але вибірково. Якщо гість є ньюзмейкером, політичним, суспільним, культурним діячем, то ми його беремо на сайт. Обираємо на свій розсуд, бо не всі люди є ньюзмейкерами. Беремо розшифровки, робимо текстовий варіант і додаємо туди відео, бо багатьом людям незручно дивитися, наприклад, у телефоні, простіше прочитати кілька абзаців.

Фото Ігоря Присяжного, «Громадське ТБ»

Коли «Детектор медіа» тільки розпочинав роботу, найпопулярніші українські медіа ще дослухалися до темників. Але завдяки спільній боротьбі журналістів та суспільства це змінилося. Найпоказовіше: Україна пройшла шлях від державного телебачення до Суспільного.

Тепер наша команда прагне розширювати аудиторію та впливовість Суспільного мовлення заради ідей та ідеалів, які воно продовжує ілюструвати.

Запрошуємо приєднатися до нас у цьому завданні, ставши частиною Спільноти «Детектора медіа».
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
ТК
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду