Мовлення національних меншин на Суспільному: почути кожного

13 лютого в Києві відбулося публічне обговорення проекту «Концепція мовлення національних меншин», який розробили член правління Національної суспільної телерадіокомпанії України (НСТУ) Роман Вінтонів, відповідальний за суспільно-політичний напрямок, та менеджерка суспільно-політичного напряму Суспільного Марія Фрей. Згодом активну участь у доопрацюванні проекту концепції взяла членкиня наглядової ради НСТУ, обрана в категорії забезпечення прав нацменшин, Дарія Карякіна. Упродовж місяця вона розіслала понад 200 листів у міжнародні організації, головам національно-культурних товариств, експертам із проханням разом удосконалити проект концепції мовлення національних меншин. Окрім того, проект викликав жваве обговорення у філіях Суспільного. Менеджерам НСТУ посипалися десятки листів із пропозиціями внести зміни в концепцію. Працівники редакцій мовами нацменшин у трьох філіях — Закарпатській, Одеській і Чернівецькій — були вкрай збентежені. З одного боку, вони розуміли, що в компанії триває оптимізація штату, тож мали побоювання залишитися без роботи. З іншого — дехто з працівників Суспільного представляє національні спільноти, і вони вважають своєю місією збереження рідної мови на радіо і телебаченні.

Керівництво НСТУ дійшло висновків, що тут одним варіантом концепції не обійдеться. Тож щоби «почути кожного», як сказав Роман Вінтонів, за сприяння проекту Ради Європи «Зміцнення свободи медіа і створення системи Суспільного мовлення в Україні», в НСТУ розробили план дій у п’ять етапів: 1) підготовка чорнового варіанту концепції, грудень — січень; 2) перше публічне обговорення 13 лютого; 3) до 13 березня внесення всіх правок у концепцію; 4) друге публічне обговорення; 5) остаточний варіант концепції мовлення нацменшин, яку має затвердити наглядова рада НСТУ.

На думку Романа Вінтоніва, перше обговорення НСТУ з національними меншинами й між самими представниками різних націй пройшло бездоганно. Саме обговорення складалося з трьох частин: загальної презентації концепції і пропозицій, які вже надійшли, обговорення в групах та підбиття підсумків. Чи справді зустріч тривалістю майже шість годин, у якій взяли участь понад сто зацікавлених у контенті для нацменшин осіб, пройшла без казусів і в повному порозумінні — досліджував сайт «Суспільне мовлення».

Команда НСТУ задала тон: немає «ви», є «ми»

Присутність на публічному обговоренні голови правління НСТУ Зураба Аласанії, членів правління Романа Вінтоніва та Олександри Кольцової, менеджерів Суспільного, голови наглядової ради НСТУ Тетяни Лебедєвої та інших її колег із НР, старшого спеціаліста проекту Ради Європи «Зміцнення свободи слова та створення системи Суспільного мовлення в Україні» Галини Смірнової з колегами, експерта Ради Європи з Іспанії Джоана Барата Міра надали публічному обговоренню концепції високого статусу.

Тетяна Лебедєва запропонувала всім присутнім «побудувати єдину, демократичну, мультикультурну, мультинаціональну країну». Зураб Аласанія приєднався до її слів, заявивши, що Суспільне працює для всіх без винятку. Як голова правління, він одразу розвіяв усі чутки про скорочення мовлення для нацменшин і запевнив, що все буде добре.

«Знаю настрої, які панують подекуди по наших редакціях. Знаю з дипломатичних кіл, які плітки про це поширюються. Хочу почати з простої тези: суспільний мовник не збирається скорочувати мовлення національних меншин, не збирається перебирати редакції. Якщо ми будемо щось робити, то тільки додавати до контенту мовами національних меншин ще контент про національні меншини всій Україні. Ми будемо так робити доти, поки відстань між всіма, хто каже “вони” про національні меншини, не скоротиться до одного словами “ми”. Це і є наша мета», — сказав пан Аласанія.

Про те, що мовлення національних меншин на Суспільному не може опинитися за бортом, заявила Галина Смірнова. «Тема захисту прав національних меншин та інтегрування їх у життя країни є важливим для Ради Європи. Саме тому в березні цього року розпочнеться новий спільний проект Ради Європи і Євросоюзу, який має на меті розвиток спроможностей державних органів саме в темі національних меншин», — сказала пані Смірнова. Вона зазначила, що Суспільний мовник не всесильний. «Усі медійні потреби національних меншин неможливо задовольнити на Суспільному мовленні. Дуже важливим інститутом є мовлення громад, яке тільки починає розвиватися в Україні. Саме мовлення громад разом із комерційними і суспільними медіа є дуже важливим елементом демократії і свободи слова», — підкреслила Галина Смірнова.

Представники національних меншин України із цікавістю слухали експерта Джоана Барата Міра. Він одразу викликав довіру, розповівши, що родом із Каталонії, де питання нацменшин дуже чутливе. «Кожна держава має бути щедрою і поблажливою», — зазначив Джоан Барата Мір, додавши, що критерієм визначення, хто такі національні меншини, є мова, тож кожна громада через ЗМІ має право висловлюватися рідною мовою. «Суспільне мовлення, яке фінансується державним коштом, має забезпечити, щоби в ефірі телерадіоканалів був представлений голос нацменшин», — пояснив він.

Розповів про своє особливе ставлення до мови нацменшин і Роман Вінтонів. «Завдяки своїй мамі, бабусі й дідусю я знаю, що таке бути нацменшиною. Я цього особисто не переживав. Але вони, українці, були в Казахстані, і я знаю, що означає, коли ти чуєш рідну мову тільки в себе вдома, коли ти не можеш чути її з телевізора чи радіо. Для мене це особистий рахунок. Я вважаю, що ви і ваші діти мають чути рідну мову з радіо і телевізора. Потрібно, щоб ви, особливо це важливо для молоді, читали новини рідною мовою. І ми це будемо робити», — наголосив Роман Вінтонів.

До слова, проект концепції, який у січні отримали представники нацменшин, і та брошура, що її НСТУ запропонувала для обговорення 13 лютого, вже дещо різнилися. Раніше працівники редакцій мовлення нацменшин висловлювали обурення щодо створення єдиного Центру мовлення нацменшин на всеукраїнському рівні. Роман Вінтонів роз’яснив, що редакції мовлення нацменшин у філіях і Центр мовлення, який в оновленій концепції став «про нацменшини», в Києві, навпаки, будуть доповнювати один одного. Представники нацменшин у себе в регіонах і надалі робитимуть програми рідною мовою. Центр потрібний для того, щоби програми про нацменшини продукувати на всю України зрозумілою для всіх мовою. «Ми вважаємо, що корисніше мовити українською мовою, бо тоді про вас більше дізнається. Це дозволить нам усім перезнайомитися між собою», — підкреслив пан Вінтонів.

Він презентував карту України із позначками на багатьох областях, які означають, що там проживають представники нацменшин. І це, за його словами, означає, що «побільшає роботи».

У концепції замість слова «нацменшини» тепер фігурує «національні спільноти». Роман Вінтонів пояснив, що завдяки активній громадській позиції представників різних націй він зрозумів, що це не меншини, а спільноти, які створюють єдину команду. Його слова викликали хвилю оплесків від присутніх. Проте Джоан Барата Міра зазначив, що нічого принизливого у слові «меншини» немає, воно вживається в усіх міжнародних документах та в законодавстві, тому не варто його ігнорувати.

Сюрприз для НСТУ: нацменшини є не лише у трьох філіях

Дарія Карякіна, яка розіслала всім зацікавленим у питанні нацменшин концепцію НСТУ, отримала десятки різних побажань і пропозицій.

За її словами, до праці над концепцією відгукнулися такі регіони: Запоріжжя, Миколаїв, Закарпаття, Одеса, Чернівці, Житомир. Дарія Карякіна назвала питання, які турбували опитаних найбільше. Серед них загальні положення концепції, відсутність мети й завдань, брак інформації про виділення фінансів на мовлення для нацменшин, нечіткі механізми реалізації, неточності в термінології та ін.

«До нас звернулася Житомирська філія і зазначила, що в Житомирі також є мовлення мовами нацменшин. Це польська й чеська мови на телебаченні і радіо філії НСТУ», — зазначила пані Карякіна.

За її словами, є побажання, щоби в концепції чітко було прописано розмежування, що відбуватиметься з програмами мовами нацменшин і з контентом про нацменшини на загальнонаціональному рівні. Найбільше представники національних меншин, за словами Дарії Карякіної, переймаються з приводу створення Центру мовлення нацменшин у Києві. Вони просять детальніше описати структуру Центру мовлення нацменшин, його функції, обґрунтування необхідності корпунктів. Окрім того, працівники філій НСТУ не розуміють, у якому регіоні, якою мовою та які саме програми будуть титрувати.

Нацменшини: добра концепція, нікудишня концепція

Після виступів основних спікерів усіх учасників обговорення поділили на три групи, які модерували медіаекспертка Діана Дуцик, журналістка Ольга Веснянка та представник Реанімаційного пакету реформ (РПР), юрист Інституту медіа права (Центр демократії та верховенства права) Ігор Розкладай.

У кожній групі учасники мали висловити свої побажання і пропозиції щодо таких питань:

  1. Що б ви хотіли, щоби про вас знали всі інші національні спільноти України?
  2. Як ви оцінюєте ідею створення Центру мовлення національних спільнот?
  3. У яких регіонах України є потреба створення програм про національні спільноти?
  4. Які програми суспільно-політичного напрямку мовами національних меншин ви би хотіли бачити в ефірі?
  5. Які програми розважального напрямку мовами національних меншин ви би хотіли бачити в ефірі?
  6. Які програми просвітницького напрямку мовами національних меншин ви би хотіли бачити в ефірі?

Обговорення вели як співробітники філій НСТУ, які працюють у редакціях мовами нацменшин, так і громадські активісти й журналісти, які представляють різні нації.

Розбіжності стосувалися насамперед титрування. Завідувачка редакції мовами національних меншин в Одеській філії НСТУ, авторка й ведуча гагаузької програми Надія Маленкова розповіла, що для експерименту хотіла зробити свою програму з титруванням, аби збільшити аудиторію. На одну 26-хвилинну програму вона витратила цілий тиждень. Каже, що титрування здебільшого є невдячною справою, адже в редакціях працює по одній людині, які їздять на зйомки за сотні кілометрів, знімають сюжети, монтують, озвучують, працюють трьома мовами. Ці люди не зможуть слово у слово титрувати. Пані Маленкова вважає, що титрування не потрібне ще й з огляду на сприйняття інформації нацменшинами, адже вони будуть відволікати від зображення, притому що телеглядачі різного віку: від дітей до 80-річних бабусь і дідусів, які вже мають поганий зір. Секретар міжрегіонального об'єднання «Румунське співтовариство України» Ауріка Божеску та автор румуномовних проектів у Чернівецькій філії НСТУ Ромео Кречун теж категорично висловилися проти титрування. Серед причин —  відсутність кадрів у філіях, нерозуміння, хто за це відповідатиме, як титрувати радіопрограми і прямі ефіри на телебаченні, звідки брати фінансування тощо.

Однак інші представники національних меншин не погодилися з їхніми аргументами. Для них важливо, щоби програми були всім зрозумілі, не лише одній спільноті. «Мені переслала подруга посилання на телепрограму про неї. Весь сюжет гагаузькою. Я хочу розуміти, про що йдеться», — сказала керівниця громадської організації «Рада національних спільнот України», співачка Інеш Кдирова. Голова громадської організації «Житомирська обласна Спілка поляків України» Вікторія Лясовська-Щур теж висловилася за те, щоби програми титрували, тоді вони будуть зрозумілі на національному рівні і культура поляків Житомирщини не буде білою плямою в інформаційному просторі України. Вона запропонувала, щоб суспільно-політичні програми про нацменшини виходили українською мовою на загальнонаціональному рівні, завдяки цьому можна буде уникнути міжетнічних конфліктів. Її оптимізм не сприйняв головний редактор та засновником проекту «Польське Радіо Бердичів», що виходить на хвилях бердичівської радіостанції Live 102,0 FM, Юрій Сокальський. За його словами, якщо хтось ще, крім поляків, хоче розуміти програми польською, «будь ласка, підучіть мову».

Дублювання програм мовами нацменшин, які могли б виходити на всеукраїнському рівні, теж не всіх влаштувало. Завідувачка редакції програм німецькою мовою Закарпатської філії НСТУ Олена Дей додала, що тоді втрачаються емоції, дублювання заглушує мову оригіналу.

При тому більшість схвально відгукнулися про створення Центру мовлення про нацменшини, який би виробляв (відбирав у філіях) програми для загальнонаціональних каналів. Керівник організації «Місія зі збереження культурної спадщини етноспільнот України “Скрижалі”» Алла Виноградна і президентка благодійного фонду «Міжнародний ромський жіночий фонд “Чіріклі”» Юлія Кондур вважають, що таким чином відбудеться міжнаціональний діалог, коли кожна меншина зможе для всієї України розповісти про себе і взяти участь у спільній програмі. Тоді й розвіються стереотипи, що в Україні погано жити і треба тікати за кордон, додав голова Ради німців України Володимир Лейсле. За його словами, у сфері інженерії і машинобудування ті, хто володіє німецькою, можуть заробляти по 2-3 тис. доларів в Україні, й таку інформацію варто доносити до молоді, особливо школярів, у програмах про нацменшини українською мовою чи з титруванням, чим би міг займатися цей Центр.

Варто підкреслити, що учасники обговорення хотіли почути конкретні відповіді на конкретні запитання. Наприклад, автор румуномовних програми на радіо «Буковина» Леонід Парпауц сказав, що техніку, кошти на машину й бензин, щоб доїхати у прикордонне село і зробити програму, його редакція отримує від спільноти. Компанія забезпечує працівників редакцій мовами нацменшин лише заробітними платами. «Чи надалі ми будемо працювати у тому ж складі, що і зараз? Чи у зв’язку зі створенням Центру в Києві нас скоротять? Хто буде перекладати програми з румунської для Центру?» — запитав він членкиню правління НСТУ Олександру Кольцову. Вона відповіла, що на цьому етапі НСТУ збирає пропозиції від представників нацменшин, а не обговорює функціонування редакцій. Водночас секретар наглядової ради НСТУ Вадим Міський додав, що всі редакції національних меншин залишаються, нікого з професіоналів не будуть скорочувати. Ця інформація заспокоїла Леоніда Парпауца.

«Не тільки танці й пісні»

Наприкінці шестигодинної зустрічі назбиралося чимало пропозицій. Представники чеської й польської нацменшин, які понад 20 років ведуть програми рідними мовами, хочуть, щоб у філії відкрили окрему редакцію. Тоді можна буде збільшити кількість годин мовлення, наразі, наприклад, 30-хвилинна чеська програма виходить раз на місяць. Вони мають ідею активніше представляти понад 20 чеських спілок, розпорошених по Україні, щоби програми про чехів бачила й чула вся країна. Львівська спільнота поляків заявила, що Львівська область — мультинаціональна, при тому у філії Суспільного жодної польськомовної програми. «Нас єдиних обділяють», — вигукнула їхня представниця.

Грецька спільнота теж хотіла би, щоб у Маріуполі й Запоріжжі на Суспільному виходили програми рідною мовою. Представники Закарпаття наполягали, щоб розширили мовлення радіо «Тиса ФМ» на всю область, бо наразі його чути лише в Ужгороді. У зв’язку з цим радіопрограми мовами нацменшин не доходять до своєї аудиторії по містечках і селах. Молдовська та азербайджанська спільноти звернулися з проханням виробляти програми про їхні національні меншини. Як сказали їхні представники, нацменшини — це «не тільки танці й пісні», а й інвестори, бізнесмени, науковці, учасники АТО, які працюють на благо України.

«Для цього й потрібна концепція, щоб “не тільки танці” були в ефірі, а й програми про конкретні речі, про сучасних успішних представників нацспільнот», — відповів Роман Вінтонів.

Тетяна Лебедєва запропонувала представникам різних національних меншин шукати компроміс. Чи дослухалися до її пропозиції, буде видно 13 березня.

Фото: прес-служби НСТУ та Ради Європи

comments powered by Disqus