У центрі оповіді стрічки — історія 17-річного Дмитра Піддубного із села Машеве на Чернігівщині, розташованого на прикордонні з Росією. Учень 11 класу живе під постійними обстрілами ворожої артилерії, їздить на навчання в сусіднє село, допомагає батькам поратися по господарству, з усіх сил намагається опанувати шкільну програму, аби скласти національний мультипредметний тест, адже у хлопця є давня дитяча мрія — вступити до військового вишу.

  Кадр із фільму «Навчання на межі»

Автори стрічки на прикладі історії Дмитра Піддубного висвітлюють проблему доступу до повноцінного навчання дітей із прикордонних сіл і містечок протягом останніх кількох років: спочатку через епідемію ковіду, потім — через російську агресію.

Редакторка фільму Алла Скорик розповіла під час презентації, що ідея фільму про освітні проблеми прикордоння виникла ще на початку повномасштабного вторгнення.

«Ми чули різні історії з прикордоння про вчителів, про директорів шкіл, про дітей. Історії про те, що деякі вчителі навчають дітей у покинутих хатах, просто біля печі. Це не зовсім законно, але вони це роблять, щоб дати дітям хоч якісь знання. Історії про те, що вчитель фізкультури на велосипеді розвозить контрольні з математики, історії, збирає зошити. Історії про те, як потрапляли під обстріли. Вчителі об’єднуються, щоб хоч якось навчити цих дітей, які залишаються там жити. Ми розуміли, що це потрібно зафіксувати, бо коли, як не зараз. Ми маємо відзняти, щоб показати, як це є», — розповіла Алла Скорик.

 Алла Скорик

Від ідеї фільму до її реалізації минув час. У 2023 році команда «Суспільного. Чернігів» вирушила в експедицію на прикордоння, намагаючись відзняти цю історію, але тоді знайти героя так і не вдалось. У 2024-му після тривалих пошуків по школах прикордоння вдалося знайти старшокласника, який погодився на зйомки.

«Ще в березні я почала обдзвонювати прикордонні громади Чернігівщини, мені потрібно було знайти школу, яка б погодилася нас у себе прийняти. Таких шкіл було мало, оскільки у 20-кілометровій зоні від кордону заборонене очне навчання. Нам багато відмовляли з безпекових питань. Спочатку вдалося знайти школу, а там уже шукали героя. Зустрілися з мамою Дмитра Піддубного Оксаною Леонідівною — й вони погодилися на цей експеримент», — розповіла «Детектору медіа» авторка стрічки Дар’я Янушкевич.

 Дар’я Янушкевич

Робота над фільмом «Навчання на межі» тривала сім місяців, а сам знімальний процес був нетиповим. Автори жили разом із героєм стрічки — прокидалися, займалися господарством, слухали місцевих жителів.

«Ми вирішили, що цю історію ми не можемо зняти традиційно — приїхали, відзняли й поїхали. Нам потрібно було пожити з родиною, щоб наговоритися з ними з ранку до вечора, зрозуміти всі болі та проблеми, відчути їх на своїй шкірі. Я вдячна команді, яка погодилася на цю авантюру. Це було важко й некомфортно, але дуже важливо», — говорить Алла Скорик.

•  Читайте також: «Йона. Голодне марення»: Суспільне презентувало фільм про художницю, яка через свої картини досліджує тему голодомору 1946-47 років

Тож, зібравши спальник і запас продуктів, знімальна група у складі авторки фільму Дар’ї Янушкевич та оператора Олексія Жернова вирушила на прикордоння — в село Машеве, де разом із родиною мешкав герой стрічки Дмитро Піддубний. Жити довелось у сусідній хаті, де давно ніхто не жив і розтопити пічку для обігріву помешкання було неможливо. «У кіно не буде того, як ми знімали цей фільм. Ми жартували, що потрібно було знімати фільм про зйомки фільму», — пригадує Дар’я Янушкевич.

 Будинок родини Піддубних. Кадр зі фільму «Навчання на межі»

Знімальна група зіткнулась і з іншими реаліями життя, в яких доводиться перебувати людям на прикордонні Чернігівщини.

«Це Семенівська громада, яку щодня росіяни обстрілюють досить інтенсивно. Авантюрою це було через безпекові питання, ми хвилювалися, бо там не лунають повітряні тривоги. Часто там немає інтернету, можуть бути перебої зі світлом. Для нас це був виклик особистий і водночас професійний — потрібно порушити цю проблему. Коли ми починали цей фільм, ми не знали, яким буде його завершення. Усе відбувалося в реальному часі. На початку зйомок, у квітні, я не знала, що в серпні буду знімати у Львові. Ми не знали, що станемо свідками того, як наш герой кардинально змінює своє життя», — розповідає Дар’я Янушкевич.

 Дмитро Піддубний разом із мамою їдуть до Львова. Кадр із фільму «Навчання на межі»

Головний герой фільму Дмитро Піддубний завжди мріяв вступити до військового вишу у Львові, але російські обстріли, відсутність світла й не завжди стабільний інтернет позначилися на якості освіти. Знімальна група фільму разом із Дмитром Піддубним пройшла шлях від навчання у школі та складання національного мультипредметного тесту (НМТ) до вступу в Національну академію Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

На презентацію фільму «Навчання на межі» в Києві Дмитро Піддубний приїхав уже курсантом цієї академії.

 Дмитро й Оксана Піддубні на презентації фільму

«Потрібно мріяти й не здаватися!» — радить герой фільму всім, хто лише прямує до своєї мети. Мрія стати військовим у Дмитра Піддубного була ще з сьомого класу, він уперто до неї йшов і зараз отримує ті знання й той фах, до якого прагнув.

«Я усім задоволений! Навчання в академії просто чудове, викладачі подають матеріал у великому обсязі. Подобається ще й те, що деякі викладачі розповідають про предмет, маючи бойовий досвід. Тобто розповідають не те, що в книжці написано, а те, що було наживо», — поділився враженнями від навчання Дмитро Піддубний.

 Дмитро Піддубний

Викладач академії, заступник начальника кафедри бронетанкової техніки, кандидат технічних наук, підполковник Ярослав Міщенко, який супроводжував Дмитра Піддубного в цій поїздці, теж розповів про фільм і навчання курсантів.

«Були такі моменти, коли ком у горлі ставав. У нас є приклад Дмитра. Ми можемо лише уявити, скільки подібних історій є. Дуже багато родин перебувають у розпачі: чим буде далі займатися їхня дитина? Наш підхід до абітурієнтів наступний. Ми звертаємо увагу на оцінки в атестаті, тому що важко лише за НМТ дати об’єктивну оцінку навчання та рівня знань. Ми беремо складову, яка охоплює не один рік навчання, дивимося, де сильніші, де слабкіші навички, слухаємо бажання. Ми спілкуємося з кожним, докладаємо багато зусиль, щоби знайти місце, яке найбільше підходить абітурієнту», — розповів Ярослав Міщенко.

 Ярослав Міщенко

Приїхала побачитися з сином і Оксана Піддубна. Вона розповіла, що погодилася на цей експеримент зі зйомками фільму, бо хотіла, щоб інші діти не стикалися з такими проблемами, щоб мали можливість вступати туди, куди хочуть.

«Я дуже рада за сина. Для мене головне, щоб він був щасливий, а якщо він втілив свою мрію — то, значить, він щасливий. Йому там подобається, то хай учиться», — говорить Оксана Піддубна.

 Оксана Піддубна

Над створенням фільму «Навчання на межі» працювали: авторка — Дар’я Янушкевич; редакторки — Алла Скорик, Ольга Конопацька-Плєхова; продюсерка — Ольга Конопацька-Плєхова; оператори — Олексій Жернов, Олександр Тірок, Роман Репа; режисер монтажу — Олексій Жернов; графічний дизайнер — Анатолій Сологуб; звукорежисери — Олексій Жернов, Сергій Білоненко; редакторка перекладу — Олександра Мілашевська; акторка дубляжу — Альона Марчан.

•  Читайте також: «Ціна українського хліба»: презентовано серіал Суспільного про українських аграріїв під час війни

«Ми хочемо цим фільмом показати, в яких умовах і за яких можливостей діти з прикордоння здобувають освіту, тому що всі діти вступають до вишів на рівних умовах, а якість освіти й можливості її здобуття різні. Ми б хотіли, щоб ця історія стала прикладом, а в ідеалі — поштовхом до змін. Не всім удається реалізувати свої дитячі мрії, здобути ту фахову освіту, до якої вони йшли, винятково через брак знань чи брак балів НМТ», — говорить Дар’я Янушкевич.

 Дар’я Янушкевич

Цим документальним проєктом команда «Суспільного. Чернігів» прагне започаткувати суспільну дискусію про те, як дорослі можуть допомогти дітям із прикордоння опанувати шкільну програму та продовжувати навчання. Творці фільму, плануючи його презентацію, запросили долучитися до обговорення представників Міністерства освіти, профільних українських громадських організацій, представників закордонних інституцій, дотичних до освітніх проєктів.

Утім, якщо представники громадських організацій і благодійних фондів відгукнулися на запрошення, то освітяни від участі відмовилися. «Прикро, що немає представників офіційних установ та організацій, яким ми найперше хотіли донести й показати те, що зняли. Ми запрошували і Семенівське управління освіти, і керівництво школи, на прикладі якої ми показуємо проблеми. Чому так сталося? Можливо, вони не готові до публічної дискусії», — сказала продюсерка фільму Ольга Конопацька-Плєхова.

 Ольга Конопацька-Плєхова й Алла Скорик

Співзасновниця благодійного фонду SavED Анна Пуцова після перегляду подякувала творцям стрічки за їхню роботу, зазначивши, що цей матеріал є доказовою базою, з якою можна прийти до гуманітарних організацій.

«Для нас важливо бути помічними там, де це потрібно, тому тема чернігівського прикордоння завжди актуальна. Ми облаштовуємо освітні центри десь в укриттях, десь у класах, де це можливо. Вони стають осередками для складання НМТ. Але яка підготовка — цим мало хто цікавиться. Я вдячна, що ви цей етап підсвітили. Я думаю, що цей матеріал може пояснити складність ситуації старшокласників, наскільки це важливо для них», — розповіла Анна Пуцова.

 Анна Пуцова

Про важливість документування і збереження таких історій сказала і членкиня правління та співзасновниця громадської організації «ЗНОвУ» Ольга Коваль.

«Ми працюємо з учнями, які зазнали впливу війни, допомагаємо учням з окупованих територій безплатно готуватися до НМТ, до вступу у вищі навчальні заклади. Цей фільм про те, чим ми займаємося, про те, що нам болить. Не можна заплющувати очі на прикордонні території, на тимчасово окуповані території, де теж є діти і їм потрібно вчитися, має бути доступ до української освіти. Ми можемо підсилити державну освіту, якій зараз нелегко», — сказала Ольга Коваль.

  Ольга Коваль

 Під час презентації документального фільму «Навчання на межі»

Документальний фільм «Навчання на межі» можна подивитися на ютуб-каналі «Суспільного. Чернігів».

Фото: Ігор Васильєв