Держкомтелерадіо 7 вересня 2012 року вже вчетверте вніс до Кабміну законопроект «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України», який розроблений на основі Концепції створення і діяльності Національної громадської телерадіокомпанії України.

Раніше, Кабмін схвалив проект 9 червня 2011 року і передав його до Адміністрації президента. Потім із зауваженнями Громадської гуманітарної ради знову повернувся до Держкомітету. Повторно направлявся в уряд в лютому і червні 2012-го. І в чергове – 7 вересня цього року, знову пройшовши складну процедуру узгодження заінтересованих сторін. Нагадаємо, Концепція була затверджена Громадською гуманітарною радою при президентові України 30 вересня 2010 року.

Як писав сайт «Суспільне мовлення», законопроектом передбачено перетворити національні телекомпанію та радіокомпанію України, Державну телерадіокомпанію «Культура» в юридичну особу публічного права «Національна суспільна телерадіокомпанія України».

Наразі існують політичні ризики, пов’язані з його ухваленням. Якщо цей законопроект про СМ не буде зареєстрований і ухвалений у першому читанні за основу народними депутатами парламентом цього скликання, то вважатиметься знятим з розгляду і не розглядатиметься парламентом нового скликання. Наразі урядовий не може бути зареєстрований, оскільки є альтернативним до № 7241, авторами якого є народні депутати Андрій Шевченко, Владислав Каськів та Євгеній Суслов, і розгляд якого Верховна Рада відклала 21 лютого.

Чи є шанси створити в Україні суспільне мовлення в 2013 році згідно з урядовим законопроектом, ми поцікавилися у Тараса Аврахова, Зураба Аласанії, Івана Адамчука, Тараса Антошевського й Ігоря Лоташевського.

Ми поставили їм такі запитання:

1. Чи доцільно створювати суспільне мовлення в Україні? Чому?

2. Чи зможе воно бути незалежним?

3. Чому, на вашу думку, процес створення затягується?

4. Чи може цей суспільний мовник розраховувати на реальну аудиторію?

Тарас Аврахов, генеральний директор НРКУ:

– На мою думку, суспільне мовлення у тому вигляді, що зараз обговорюється в Україні, це – догма. Адже питання тут не в формі, а у змісті.

Створити суспільне мовлення можна, але у нас відбувається підміна понять. Для мовника головне – його внутрішнє наповнення. А форма, яка обговорюється в Україні роками, – це вже надбудова. Відповідно, вона є другорядною по відношенню до того, що саме мовник робить. Самі собою такі речі, як, наприклад, форма власності, нічого не вирішують. Журналістика залишається журналістикою. Потрібно, щоб суспільним це мовлення було за своїм змістом, а не за статусом у документах.  На сьогодні Національна радіокомпанія України є громадським мовником за своїм контентом. І головне, щоб за умов створення суспільного мовлення, коли замість діючої наглядової ради буде якась інша, ця ситуація не погіршилася.

Для громадського мовника найважливішим є його контент. Уявлення про те, що він здатен продукувати лише неконкурентоспроможні програми, є хибним. Його продукт повинен бути якісним, потрібним і тому цілком конкурентоспроможним.

А щодо усіляких рейтингів та популярності, то, на мою думку, не слід штучно занижувати інформаційні вподобання населення України. І те, що ефір перевантажений безглуздими програмами, не свідчить про відсутність в людей потреби у розумних, цікавих програмах та адекватній інформації. Це засвічує лише низьку якість контенту комерційних мовників, які переслідують тільки комерційні цілі.

Зураб Аласанія, «Медіапорт»:

– Я не вірю в те, що діюча влада зможе створити суспільне мовлення. У будь-якому разі вирішенням питання повинні займатися не ті люди, що роблять це зараз.

Майбутнє суспільного мовлення значною мірою залежить від його контенту. Можливо, за кількістю аудиторії суспільний мовник не зможе конкурувати з комерційними мовниками. Але дивитися його все одно будуть, хоча б тому, що такий мовник існуватиме. В свою чергу, його ефірне наповнення в будь-якому разі повинно бути якісним.

Важливим є й питання незалежності, яке, на мою думку, так і не вдасться реалізувати. Навіть якщо суспільне мовлення створять, воно однозначно залежатиме від політики та бізнесу. Але знову ж таки, зроблять все це красиво та начебто економічно правильно.

Іван Адамчук, гендиректор 5 каналу:

– Створювати суспільне мовлення в Україні однозначно потрібно. Тому що нам треба телебачення, яке було б незалежним. Чи можливо буде все це реалізувати? Гіпотетично – так. Все залежить від того, хто і як буде фінансувати суспільного мовника. Якщо це здійснюватиме аудиторія, то за наявності політичної волі, яка цьому сприяла б, втілити проект буде легше. Якщо ж держава, то вирішальним тут буде відсоток фінансування. Від обсягу державних коштів (наприклад, від 20% до 60% бюджету мовника) залежатиме і вплив влади на нього.

Проте я не вірю в те, що політики підуть на роздержавлення НТКУ та добровільно відмовляться, від такого каналу, як Перший національний.

Щодо популярності такого мовника, то він точно не займатиме перші позиції в рейтингах. Але якщо його продукт буде якісним, то він знайде свою аудиторію.

Тарас Антошевський, директор Релігійно-інформаційної служби України:

– Суспільне мовлення вже дуже давно потрібне Україні. Адже що воно собою являє? Це можливість отримати об’єктиву інформацію, яка не залежала б від власників ЗМІ, політичної кон’юнктури та багатьох інших факторів впливу. Фактично, це право людей на неупереджену інформацію. Але вони повинні розуміти, що у відповідь на таке право виникають й обов’язки. Зокрема, потреба у частковому фінансуванні суспільного мовника.    

Для втілення ідеї незалежного телебачення і радіо українці повинні дозріти. Але цей процес повинен йти паралельно зі створенням суспільного мовлення, а не довго передувати йому. Наприклад, у Чехії, де суспільне мовлення існує вже далеко не перший рік, люди найбільше довіряють саме йому. В свою чергу більшість населення України в принципі не може оцінити таке ЗМІ відразу. Вони звикли жити у світі, де їх дезінформують, тому зрозуміти реальність створення насправді незалежного мовника більшість з них не сприймає.

У контексті незалежності одним з варіантів існування такого мовника мені особисто вбачається створення його у вигляді не зовсім державного проекту. Суспільне мовлення може бути реалізоване як спільний консорціум громадськості та мовника, в який остання, відповідно до своїх зобов’язань,  вкладе лише певну частину інвестицій. Інший відсоток бюджету мовника може фінансувати й український патріотичний бізнес, який насправді зацікавлений у створенні громадянського суспільства. В Україні сьогодні існує певна категорія бізнесменів, я прагнуть створити таке суспільство хоча б для того, щоб воно захищало їхні ж інтереси. Але вони розуміють і те, що спочатку у цей процес потрібно зробити певний внесок. Хай він буде у вигляді підтримки суспільного мовлення.  

Ігор Лоташевський, гендиректор телеканалу «Ера»:

– Я вважаю, що безумовно доцільно, але ці кроки треба робити дуже виважено. Враховуючи досвід інших країн, наприклад, Британії, Німеччини та інших, але й враховуючи українських менталітет, географічне положення України.

Суспільне мовлення може бути незалежним, але треба розпочинати не з форми. А за великим рахунком потрібно розпочинати не з форми, а із змісту. Такі речі треба готувати більш ретельно і ґрунтовно саме в плані контентної складової. Якщо зміст буде чітким і зрозумілим, то наступним кроком буде саме незалежність. А у нас зараз в Україні йдуть розмови тільки по формі: на базі чого воно буде, хто буде засновником і т.д. Давайте спочатку визначимося, а що таке суспільне мовлення для України. І потім можна буде спокійно рухатися далі.

Процес затягується тому, що ніхто не може дати відповідь, а що ж потрібно Україні: чи суспільно-політичне, чи культурологічне мовлення. У Британії було активне обговорення в суспільстві. Спочатку там була радіомовна корпорація, а потім і теле. І саме суспільство визначило, яке йому потрібно мовлення. І вже на наступному етапі там почали проговорювати форму. Після визначення змісту, форма приймається дуже швидко. Як створюється будь-який ЗМІ? Спочатку визначається, на яку аудиторія він працює, а потім уже проговорюється його форма: як формувати ньюз-рум, редакцію, монтажні тощо.

А починати потрібно з концепції каналу. Ми ще не пройшли цей шлях. Хоча зараз концепцій дуже багато. На мою думку, треба створити групу, до якої б увійшли представники громадськості і державних органів. Вона повинна не тільки виробити концепцію, а й дати її на обговорення в суспільство. А потім уже дбати про форму суспільного мовника.

Стовідсотково. В інших державах суспільні мовники мають аудиторію більшу, ніж комерційні. Подивіться, що у нас відбувається: на каналах насилля і бойовики, в новинах – жовтуха. А подивіться новини на ВВС: там реально піднімаються проблеми, які турбують суспільство. Тому вони користуються попитом. На мою дуку, радіо «Ера» вже сьогодні по змісту некомерційна станція, вона реально щось несе суспільству. А ось телеканалу такого в Україні, наразі, на жаль, немає. Але до нього треба рухатися.

Марія Фронощук, Світлана Остапа