НАМ уже неодноразово звертала увагу на загрозу втратити мовлення для близько 130 регіональних і місцевих телекомпаній після того, як у 2015 році буде відключено аналогове телебачення. В Національній раді з питань телебачення та радіомовлення до цієї проблеми ставляться досить скептично.

«Дайте нам список реальних телекомпаній і міст, готових мовити у цифрі. Бо коли ми проводили другий конкурс, більшість місцевих мовників уже не брали в ньому участі», – каже голова Нацради Володимир Манжосов. При цьому регулятор не бере до уваги того факту, що вартість послуг оператора – «Зеонбуду» – називають завищеною навіть загальнонаціональні мовники, а для регіональних вона взагалі захмарна. Відповідно, навіть ті, хто отримав ліцензію під час першого конкурсу, не здатні оплачувати послуги оператора.

НАМ вирішила лобіювати інтереси місцевих компаній шляхом внесення в нову редакцію закону «Про телебачення та радіомовлення» положення про «громадських мовників» – локальні неприбуткові телекомпанії, які працюють в інтересах місцевих громад.

За словами виконавчого директора НАМ Катерини М'ясникової, перш за все цей шлях потрібен маленьким мовникам у містах, де розвинуте кабельне телебачення, діяльність яких уже зараз є неприбутковою.

«У містах із кількістю населення "50 тис+" телебачення – найпопулярніше джерело місцевої інформації. В Україні немає історії розвитку суспільного мовлення, а чинний закон апріорі розглядає телебачення і радіомовлення як бізнес. Однак про медіабізнес в Україні складно говорити як про прибуткову справу. На місцевому рівні ТБ – це система, що працює на виживання. НАМ прагне, щоб на законодавчому рівні було визнано, що існують такі компанії, які діють за схемою суспільних мовників і можуть бути присутні в мережах, виконуючи суспільно важливу функцію – інформування населення про місцеві новини», – наголосила пані М'ясникова.

Згадані мовники вже на сьогодні не є бізнес-проектами, інакше б їх закрили вже після першого року мовлення, додає керівник Центру адвокації та лобіювання НАМ Ольга Большакова.

«Однак ми бачимо, що ніхто не закриває такі компанії, оскільки власник, як правило, є директором, а цінний креативний колектив йому втрачати шкода. Всі отримують задоволення, працюючи разом і при цьому роблячи важливу справу для місцевої спільноти. Такі компанії фактично обслуговують творчий потенціал певної громади. Для таких компаній НАМ шукає рішення, щоб вони змогли продовжувати виконувати свою суспільну функцію і працювати на аудиторію», – пояснила пані Большакова.

Міжнародний досвід

Громадські мовники (community broadcasting) існують у 120 країнах. Наразі тільки в Європі працює понад 2000 таких компаній, розповідає директор компанії CM Solutions (Великобританія) та експерт Ради Європи Cтів Баклі (Steve Buckley).

За його даними, в Данії існує близько 300 некомерційних телерадіокомпаній. Для їх фінансування у 70-х роках минулого століття було створено фонд на суму близько 10 млн доларів на рік. Таким чином за послуги громадських мовників мешканці країни сплачують по 40 центів на рік.

У Франції, як звертає увагу експерт, ще в 1970-80-х роках була частина мовників, які не спрямовували своєї роботи на отримання прибутку. Фінансуються громадські мовники з фонду (близько 40 мільйонів доларів на рік), який отримує нарахування від комерційних телерадіокомпаній.

У Нідерландах, за словами пана Баклі, найбільш структурована система громадських мовників. У цій країні близько 300 мовників, більшість із яких – радіостанції. Фінансуються вони коштом реклами, спонсорства та платного телеперегляду. В деяких регіонах є також фінансування від місцевої влади.

Стів Баклі особисто брав участь у становленні громадського мовлення у Великобританії.

«Досить довго громадські мовники в нас мали змогу отримувати короткострокові ліцензії або мовити в інтернеті. Але 10 років тому, в 2004 році, було прийнято новий закон про бродкастерів. Суть цього закону – можливість отримувати більш довгострокову ліцензію. І з 2005 року за новою системою ліцензування розпочали мовлення понад 200 радіомовників», – розповів експерт.

Щоб отримати статус громадського мовника у Великобританії, потрібно бути компанією, яка не орієнтується на прибуток, а також довести, що маєте намір та здатні здійснювати мовлення впродовж дії ліцензії в інтересах громадськості.

«У 2009 році в річному звіті Offcom описав громадське радіо як один із найбільших успіхів британського телерадіомовлення за останні роки. Єдина проблема – у слабкому фінансуванні цього сектора: близько 800 тис. доларів на рік. Коли ми починали роботу і станцій було всього десять, ця сума була великою. Однак зараз, коли станцій стало двісті, а сума не збільшилася – це незначні кошти, – розповідає Стів Баклі. – Зараз ми хочемо запустити новий дуже сміливий проект - місцеве телебачення, яке буде засновано на системі громадського мовлення. Він надасть можливість як приватним, так і громадським ТРК отримати ліцензію. На щастя, це нове підприємство буде краще фінансуватися. Близько 60 млн доларів відкладається для трансляції громадських мовників у цифрі. Також створюється фонд на три роки для підтримки цього проекту».

Законодавчі ініціативи

Член робочої групи з розробки нової редакції закону «Про телебачення та радіомовлення» Дмитро Котляр презентував регіональним компаніям на Конгресі НАМ концепцію нової редакції закону, зокрема, положень, що стосуються громадського мовлення.

«Громадські мовники (community media) – неприбуткові регіональні або місцеві мовники, діяльність яких спрямована на задоволення потреб громади», – таке визначення пропонується в законопроекті. За словами пана Котляра, для громадських мовників має бути визначено спрощену систему ліцензування та пільгові умови.

«Держава сприяє розвитку громадських мовників як "третього сектору" мовлення поряд із комерційним і суспільним телерадіомовленням (державним/ комунальним до його трансформації в суспільні/ громадські організації мовлення)», – пропонують у проекті закону. Це сприяння включає надання ліцензії поза аукціоном чи конкурсом (без сплати ліцензійного збору), включення до регіонального/ місцевого цифрового мультиплексу або в пакети кабельних операторів (універсальна програмна послуга), нижчі тарифи на послуги провайдера цифрового мультиплексу, можливість надання бюджетного фінансування.

При цьому розвиток у кабельних мережах для тих регіональних мовників, яким не дісталося місця в ефірній цифрі, експерти називають найбільш перспективним.

У новій редакції передбачено й вимоги до програмної концепції громадських мовників. Серед них:

1) власний продукт повинен становити не менше 50% загального обсягу мовлення;

2) передачі розважального жанру повинні становити не більше 20% загального обсягу мовлення;

3) не менше 2 годин добового мовлення в проміжках часу між 06.00 та 23.00 повинні становити передачі з інформацією місцевого або регіонального значення.

Також у програмах громадського мовлення забороняється здійснювати політичну агітацію.

Суперечливі питання

Катерина М'ясникова під час Конгресу НАМ намагалася з'ясувати в представників членів асоціації, наскільки прийнятним для них є статус громадського мовника. Відгуки були неоднозначними. Частина учасників конгресу проект підтримала, однак у декого були й суттєві застереження.

Перш за все, місцевих мовників непокоїло питання, чи доведеться отримувати на таку діяльність нову ліцензію в Нацраді.

«Потрібно, щоб компанії, які отримали статус суспільного/ громадського мовника, не проходили процедуру отримання ліцензій "з нуля". Проблема в тому, що стару ліцензію ми здаємо, а гарантій, що Нацрада видасть нову, на сьогодні немає», – зазначив генеральний директор МТРК «Чернівці» Геннадій Сергєєв.

Також, на його думку, існує небезпека, що перевагами статусу громадських мовників можуть скористатися місцева влада чи політики.

Катерина М'ясникова на запитання «Телекритики», як чинити в тих випадках, коли компанія отримає статус громадської, але її контент, зокрема інформаційний, буде низької якості й міститиме порушення журналістських стандартів, зазначила:

«Ми вважаємо, що якість новинного контенту має контролюватися за системою етично-професійних стандартів журналістів. Для цього асоціація цього року активніше підтримує систему прес-карт тощо. Але надавати зараз Нацраді повноваження оцінювати якість контенту ми не готові. Думаємо, що Нацрада контролюватиме квоти, а якість журналістського контенту визначатиме система саморегуляції».

Ініціативу щодо статусу громадських мовників винесено на обговорення членів НАМ, конкретного рішення асоціації з цього питання поки що немає.