Ольга Большакова: В урядовому законопроекті відсутні реальні гарантії незалежності суспільного мовника

11:22,
7 Серпня 2013
2539

Ольга Большакова: В урядовому законопроекті відсутні реальні гарантії незалежності суспільного мовника

11:22,
7 Серпня 2013
2539
Ольга Большакова: В урядовому законопроекті відсутні реальні гарантії незалежності суспільного мовника
Але саме це значно підвищує його шанси бути ухваленим, вважає медіаюрист. Про вади законопроекту – в бліц-інтерв’ю Ольги Большакової.

«Телекритика. Суспільне мовлення» продовжує опитування фахівців, дотичних до створення в Україні суспільного мовлення, з приводу прийнятого 3 липня Верховною Радою за основу урядового законопроекту №1076 «Про суспільне телебачення і радіомовлення України». Зараз цей проект закону Комітет з питань свободи слова готує до другого читання.

Нагадаємо, що схвалений документ передбачає створення в Україні Національної суспільної телерадіокомпанії України (НСТУ), яка є юридичною особою публічного права. Її структурними підрозділами мають стати Суспільне телебачення і Суспільне радіо, кожен із яких здійснюватиме мовлення на двох загальнонаціональних теле- й радіоканалах: суспільно-політичному та культурно-освітньому.

Своїми думками з приводу вдосконалення законопроекту вже поділилися народний депутат Андрій Шевченко і члени профільного парламентського комітету Микола Томенко, Олена Бондаренко, Ігор Мірошниченко та Рустам Раупов.

Нині «Телекритика. Суспільне мовлення» поцікавилася в медіаюриста Ольги Большакової, голови правління Східноєвропейського інституту проблем медіа, керівника Центру адвокації та лобіювання НАМ, які норми в законопроекті №1076 потребують змін.

На її думку, в цьому документі залишаються проблемними всі ключові питання: ефективний порядок управління й нагляду за діяльністю НСТУ, забезпечення її незалежності, джерела фінансування тощо.

Порівнюючи цей законопроект із депутатським №1076-1, Ольга Большакова зауважила, що перевагами останнього є заборона отримання доходів від реклами й те, що він передбачає наявність у наглядовій раді представників парламенту, а не Кабміну. Також вона вважає фінансування коштом державного бюджету сьогодні більш реалістичним, ніж абонплату.

– Ольго, на вашу думку, які норми цього законопроекту потребують зміни чи коригування?

– У законопроекті залишаються проблемними всі ключові питання: ефективний порядок управління й нагляду за діяльністю НСТУ, забезпечення її незалежності, джерела фінансування тощо.

Так, проектом передбачено, що до компетенції наглядової ради належать такі складні фахові питання, як призначення керівництва НСТУ, затвердження низки внутрішніх документів, у тому числі штатного розкладу, затвердження звітів НСТУ. При цьому наглядова рада складається із 14 представників громадських організацій, що працюють у різноманітних сферах суспільного життя, й трьох представників Кабміну. Отже, в проекті вже закладено профанацію нагляду, оскільки представник громадської організації у сфері спорту чи захисту інтересів підприємців скоріше за все не матиме необхідної кваліфікації, щоб обрати найкращого кандидата на посаду голови правління НСТУ або виявити недоліки в щорічному звіті НСТУ. Ймовірність того, що всі громадські організації зможуть делегувати до наглядової ради досвідчених фахівців у сфері телерадіомовлення, та ще й таких, які зараз не працюють у жодній телерадіоорганізації, як на мене, не варто навіть обговорювати. Отже, в проекті запропоновано схему, за якої наглядова рада буде лише імітувати нагляд, а реально його здійснюватимуть ті три представника Кабміну, яким у цій наглядовій раді взагалі нема чого робити.

Щоправда, проектом також передбачено щорічний аудит діяльності НСТУ, але, по-перше, аудит охоплює лише господарську діяльність, а по-друге, аудиторську фірму за конкурсом має обирати сама наглядова рада. З одного боку, це логічно, адже саме наглядова рада буде покладатися на результати аудиторського дослідження. А з іншого боку, знову постає питання – чи мають члени наглядової ради достатню кваліфікацію для оцінки десяток заявок аудиторських фірм, що будуть подані на цей конкурс.

Джерела фінансування НСТУ проектом не обмежені, хоча основним джерелом задекларовано абонентську плату, що стягуватиметься в порядку, який буде визначено Кабміном. На мою думку, абонентська плата є найбільш адекватним джерелом фінансування НСТУ, втім, у проекті має бути передбачено механізми, що гарантуватимуть її своєчасне надходження на рахунки НСТУ, а також – додатковий механізм покриття видатків НСТУ за рахунок коштів державного бюджету в разі ненадходження абонентської плати, принаймні на перші 4-5 років, доки всі ці процеси не буде відпрацьовано. Що ж до такого джерела фінансування НСТУ, як реклама, то це питання є дискусійним. Я вважаю, що надання НСТУ права отримувати доходи від реклами провокуватиме керівництво НСТУ до комерціалізації програмної концепції та демпінгу розцінок на розміщення реклами. Фактично ми можемо спостерігати такі тенденції на державних телерадіокомпаніях, і немає підстав вважати, що в НСТУ ситуація буде іншою. На жаль, складається враження, що в проекті прихований розрахунок на те, що НСТУ якось протримається за рахунок реклами, а як там усе складеться із абонплатою – буде вже не важливо.

Статут НСТУ, відповідно до проекту, затверджує Кабмін, це має як вади, так і переваги. З одного боку, статут організації суспільного мовлення мав би затверджувати парламент, як орган, що безпосередньо представляє інтереси суспільства. З іншого боку, враховуючи ефективність роботи наших парламентаріїв, статут, і тим більше зміни до нього, можуть бути ніколи не затверджені.

– Порівняйте цей проект з іще одним законопроектом про суспільне мовлення, авторами якого є народні депутати Андрій Шевченко та інші. Зокрема, фінансування, створення громадських рад, затвердження статуту, наявність реклами тощо.

– У проекті від народних депутатів передбачається більш професійна наглядова рада (яка називається просто – Рада): 9 представників депутатських фракцій та 6 представників громадськості у сфері медіа. Я не є прибічником включення до наглядової ради представників органів держави в цілому, втім, слід визнати, що представники парламенту в ній є більш виправданими, ніж представники Кабміну.

Також вважаю, що фінансування коштом державного бюджету, передбачене в депутатському проекті, яке має статус захищених видатків бюджету, на сьогодні є більш реалістичним джерелом фінансування, ніж абонплата. Отримання доходів від реклами прямо заборонено, що, на мою думку, є перевагою проекту.

Положення щодо статуту й аудиту є такими самими, що і в проекті Кабміну.

– Які шанси, що закон про суспільне мовлення буде ухвалено восени?

– На мою думку, оцінювати шанси на проходження будь-якого законопроекту в нашому парламенті неможливо, принаймні я б за такі прогнози не взялася. Втім, можна сподіватися, що подання проекту Кабміном та відсутність у ньому реальних гарантій незалежності НСТУ значно підвищують його шанси бути ухваленим.

Фото Павла Довганя
 

Коли «Детектор медіа» тільки розпочинав роботу, найпопулярніші українські медіа ще дослухалися до темників. Але завдяки спільній боротьбі журналістів та суспільства це змінилося. Найпоказовіше: Україна пройшла шлях від державного телебачення до Суспільного.

Тепер наша команда прагне розширювати аудиторію та впливовість Суспільного мовлення заради ідей та ідеалів, які воно продовжує ілюструвати.

Запрошуємо приєднатися до нас у цьому завданні, ставши частиною Спільноти «Детектора медіа».
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Радіо Свобода
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду