Коли музичний продюсер Суспільного Олександр Стасов обіцяв радикальне оновлення старого формату «Фольк-music», він мав на увазі технічне переоснащення студії та живий звук: «Щоб виглядати та звучати якісно й сучасно, ми перейшли на запис усіх пісень наживо (раніше в програмі звучали лише фонограми). Живий звук передає глядачам зовсім інші, справжні емоції виконавців. Також нова якість звучання вперше за багато років дозволила запросити на зйомки справжніх зірок сучасної української сцени, які надають перевагу живому звуку».

Тим самим звинувативши авторський колектив «Фольк-music» у смертному гріхові — використанню «фанери». Та позаяк у попередній програмі про українську народну музику завжди стояла плашка «живий звук», виходить, творці нового формату звинуватили попередників ще й у брехні. Не знаю, чи подаватиме в суд Оксана Пекун на пана Стасова за образу ділової репутації чи звільнення з роботи, адже місця для багаторічної ведучої програми «Фольк-music» у новому проекті Суспільного не знайшлося.

І не факт, що це пішло на користь «UA: Фольк», прем'єра якого відбулася на «UA: Суспільному» 25 листопада. Порівняно з попереднім проектом, у новому зникли розповіді про експедиції знімальної групи «Фольк-music» на чолі з незмінною ведучою Оксаною Пекун до віддалених містечок і сіл України, де ще збереглася культура масового співу

Відтак тут остаточно поховали атмосферу «старосвітчини», яка була однією з фішок програми. Зникло через це все й душевне спілкування ведучої з літніми виконавицями, яких вона називала «дівчатками».

Разом із самою програмою продюсери розважального напрямку Суспільного знищили дуже струнку й чітку концепцію «Фольк-music», коли одну й ту саму пісню виконували спершу самодіяльні колективи, а після — професійні сучасні музиканти. Натомість глядачеві пообіцяли нову якість картинки та ефектів словами генерального продюсера розважального мовлення Руслана Городничого: «Технічне осучаснення проекту стало для нас найбільшим викликом, адже в умовах недофінансування Суспільного ми не могли суттєво збільшувати бюджет проекту, потрібно було вкластись у наявний кошторис. Вихід знайшовся — ми орендуємо всю необхідну техніку й обладнання, проте змушені вести зйомки посесійно: по кілька випусків програми поспіль, фактично кожен цикл знімаємо кілька днів без перерв. Але, переконаний, ці зусилля будуть помітні з першого погляду: нова якість картинки та ефектів вразить глядачів».

Мушу визнати — картинка таки вразила. Але не зовсім так, як, вочевидь, хотілося авторам оновленого формату про народну музику. Перше й, мабуть, головне враження — прем'єрний випуск, здається, монтували на коліні, використовуючи виключно матеріал, що був напохваті. Інакше пояснити, чому спершу в ефір пустили два народні колективи, а після них — досить розлогі, в дусі музичної програми «Сильна доля», автопортрети гуртів «Візерунчасті пісні» та «Мандри», неможливо. До речі, останні, як і їхні колеги «Ті, що падають вгору» чи Даріна Красновецька та Марія Бурмака, співали кавери народних пісень, обраних на власний смак.

Отож, ідею такого собі батлу між самодіяльними та професійними музиками, яка в попередньому проекті базувалася на порівнянні глядачами виконання однієї пісні, продюсери Суспільного теж успішно поховали.

Важко пояснити й виправдати присутність ведучого в цій абсолютно хаотичній нарізці з народних пісень у різних аранжуваннях. Тімур Мірошниченко, дуже досвідчений профі, цього разу чомусь виголошував якусь нестерпну банальщину в дусі радянських підручників літератури. Подеколи він навіть учасників не оголошував. Тоді в чому його роль у новому проекті?

Пропіарити «юну талановиту виконавицю» Даріну Красновецьку, яка показала, що, крім пісні Say Love для дитячого «Євробачення», вміє ще й народні пісні співати? До речі, вмонтувати юну представницю України в цьому конкурсі, пряму трансляцію якого Суспільне почало за півтори години потому, у фольклорну програму, було не найкращою ідеєю продюсерів. Забагато виявилося Даріни (чому не Дарини, до речі, адже це питомо українське ім'я? — Авт.) для одного вечора — і в «UA: Фольк» вона, і в документальному кіно про себе «Кажу любов». Не кажучи вже про трансляцію дитячого «Євробачення», де, звісно ж, знову була Даріна Красновецька.

Можливо, саме через її номер (а також нестерпно часті перерви на рекламу) забракло місця для візитівки-автопортрета Марії Бурмаки. Глядач так і не дізнався, чому вона взяла у свій репертуар лемківську пісню «Под облачком».

Суто статистично новий «UA: Фольк» вийшов на користь сучасних виконавців — п'ять проти трьох народних колективів. Тобто тренд на омолодження аудиторії, яку гіпотетично можуть відштовхувати зморщені обличчя бабусь і дідусів, абсолютно зрозумілий.

Але навряд чи він виправдає сподівання продюсерів. Вони у своєму прагненні змінити й оновити програму-довгожительку в ефірі можуть хіба що відштовхнути старших глядачів, які всі ці десять років любили «Фольк-music» саме за душевність.