Третій сезон просвітницького проекту «Лайфхак українською», перший випуск якого вийшов 20 жовтня, продемонстрував цікаву еволюцію проекту.

У першому сезоні, що тривав від 7 жовтня до 30 грудня 2017 року, випуски тривали по кілька хвилин. Обмежений хронометраж, утім, ніяк не заважав охопити максимальну кількість тем, ілюструючи правила української літературної мови дотепними скетчами за участі акторів Марічки Штирбулової та Олега Коркушка, які коментував ведучий Дмитро Хоркін.

У другому сезоні, що тривав упродовж березня-червня цього року, хронометраж розширився до 10 хвилин, і в декораціях скетч-шоу з'явився хор. Майже античний. Співаки повторювали правила української мови, які щойно показали актори, у вигляді вокальних номерів. У навчальному процесі цей прийом називається закріпленням вивченого матеріалу.

Проте спроба сценаристів у такий спосіб (з допомогою хору) ще більше пожвавити й без того досить жваве дійство не зазнала схвалення в глядачів, і в третьому сезоні від хору відмовилися. Що пішло «Лайфхаку...» лише на користь, адже в спробах подати нудний навчальний матеріал у легкій ігровій формі важливо не переборщити з тими самими «лайфхаками», тобто практичними порадами.

У перших випусках програми Дмитро Хоркін формулює й повсякчас нагадує про мету програми – допомогти людям, які хочуть розмовляти українською, але соромляться через недосконалість вимови чи незнання елементарних правил.

Саме тому автори проекту «Лайфхак українською» обрали для цього форму невимушених діалогів між героями Марічки Штирбулової та Олега Коркушка, в яких вони показують, як правильно вживати ті чи інші слова та звороти. А також – відмінюють числівники, нагадують «правило дев'ятки», борються із суржиком чи артикулюють правильні наголоси.

До речі, про «правило дев'ятки», тобто вживання «и» та «і» в словах іншомовного походження. В одному з перших випусків Марічка Штирбулова в ролі Олесі, критикуючи свого партнера Олега Коркушка-Богдана за його «інстітут» і «прінтер», озвучує просту мнемотехнічну формулу, яка допомагає легко запам'ятати приголосні, після яких в іншомовних словах пишемо «и»: «Де Ти З'їСи Цю ЧаШу ЖиРу?».

Але чи не краще було б застосувати набагато простішу мнемонічну фразу, яка, до того ж, відсилає до всім відомої поезії Шевченка – «Реве Та Стогне Дніпр Широкий, Човни З Циганами Жене»? Принаймні, вона набагато апетитніша, ніж «чаша жиру». Та й не змушує копирсатися в пам'яті, згадуючи всі приголосні в кожному слові «жирної» фрази, адже в парафразі Шевченка з потрібних літер усі слова починаються.

Творча група «UA:Суспільного», яка працює над створенням «Лайфхаку українською», орієнтується на тих глядачів, які справді хочуть говорити українською плавно й красиво. Відтак сценаристи й виконавці скетчів на мовну тематику намагаються зосереджуватись на найбільш поширених помилках мовника-початківця. В тому числі – на боротьбі з суржиком.

Дмитро Хоркін у кожному випуску закликає їх «Говоріть українською! Живіть українською!». Як на мене, ведучий і сценаристи зловживають словом «говорити», ніби нічого не знаючи про синонім – «розмовляти». Нескінченні повтори варто було б урізноманітнювати.

Спостерігати, як актори з ведучим-резонером намагаються інсценізувати українську граматику, цікаво й корисно. Часто-густо їм це вдається робити дотепно й жваво.

Але в особливо прискіпливих глядачів, не кажучи вже про лютих грамар-наці, деякі моменти скетч-шоу викликають запитання.

Приміром, чому в програмі про те, як навчитися розмовляти й писати літературною українською мовою, автори припускаються грубих помилок у назвах рубрик чи прикладах на кшталт «Лілія Георгівна».

Припускаю, що таке написання замість «Лілія Георгіївна» могло бути прикладом неправильного утворення жіночої форми по батькові, але ж цю нещасну «Лілію Георгівну» не перекреслили, як це демонстративно роблять із помилками, показуючи, що так говорити чи писати не можна, в програмі.

Проте це ще не найбільший гріх, адже рубрику з цим наведеним прикладом назвали «По-батькові». Тоді як правильно – «По батькові».

У перших сезонах «Лайфхаку українською» рубрика про походження слів чомусь називалася «Ти ж філолог!». Мабуть, сценаристи вважали, що це дуже дотепно – натякати на мережеві анекдоти про суворих філологів, готових за найменшу граматичну помилку вбити й розчленувати.

Вибачте, але філологи не анекдотичні щоразу здригалися, коли читали у фінальних титрах слово «Оранжування», яке в усіх словниках починається з літери «а».

Так само «ми ж філологи!» не розуміли, з якого дива креативну продюсерку проекту Наталку Кузьменко титрують як «Кузьменко Наталку», що порушує правило про те, як підписувати журналістські матеріали та художні твори. Тоді як інших членів знімальної групи називають правильно – спочатку ім'я, а далі прізвище. Дивна якась дискримінація щодо креативної продюсерки проекту.

Повірте, мені як тому самому не анекдотичному філологу дуже прикро фіксувати граматичні помилки в такому потрібному й актуальному проекті. Тим паче, що роблять його великі шанувальники української мови.

Але ж цих прикрощів можна було б елементарно уникнути, запросивши до участі в «Лайфхаку українською» кваліфікованого мовного консультанта. Можливо, він у колективу й є, але, даруйте, в титрах «ми ж філологи» такої посади не помітили.

Зрештою, коли в першому випуску третього сезону в програмі з'явилася рубрика жестовою мовою, акторів і ведучого консультувала відома сурдоперекладачка Тетяна Журкова, нікого не збентежило. Зрозуміло, що мало хто з українських акторів і ведучих володіє цією мовою. Але, як виявилося, українська мова творців «Лайфхаку українською» теж далека від досконалості.

У третьому сезоні, щоправда, вперте «оранжування» таки покинуло свій пост, але «Кузьменко Наталка» лишилася на місці.

Третій сезон узагалі (принаймні, перший випуск) поки що справляє дуже приємне враження. У тому числі і як результат великої роботи авторів скетч-шоу над власними помилками. Та й хронометраж випусків збільшився до 15 хвилин, що свідчить про ентузіазм творчої групи в бажанні осягати нові горизонти в опануванні мови. Скетч із рубрики «Антисуржик» про каву та похідні від неї слова доречний і дотепний. Так само блискуче Марічка Штирбулова та Олег Коркушко обіграли поширену мовну кальку з російської «задавати питання», наголосивши, що в українській мові питання ставлять, а не «задають».

Та й початковий діалог-привітання Дмитра Хоркіна з гостем жестовою мовою можна лише вітати бурхливими оплесками.

Перейменування рубрики про етимологію українських слів (цього разу – фразеологізмів) на «Звідкіля» набагато краще відбиває її суть.

А ведучий Іван Семесюк уміє дуже яскраво й компетентно подати історію українських ідіом, посилаючись на приклади їхнього вживання українськими класиками.

Один із найпопулярніших просвітницьких проектів на «UA:Суспільному» є за що хвалити. Але всі згадані помилки, на жаль, уже навіки закарбовано в інтернеті, й користувачі, які захочуть переглянути всі випуски «Лайфхаку українською», вважатимуть, що написання слова «аранжування» через «а» – помилка, бо в програмі про мову його пишуть через «о». Що з цим робити, не знають навіть найсуворіші грамар-наці.